|
Богдана ГанайГанай Богдана. Член
районного літературно-мистецького обєднання «Дивослово». Проживає в с. Залужжя
Теплицького району Вінницької області. Учениця 4 класу Залузької ЗОШ 1-2 ст. Прогулянка лісом. Заходжу в ліс. Тиша. Бачу простору
привітну галявину. Підходжу до притихлої берізки. Вітер шелестить її вітами.
Пожовтіле листя торкається мого волосся. Довкола прив’яла трава. Прислухаюсь: десь неподалік скрекоче
сорока – білобока. Трішки згодом чую стукіт: дятел взявся до роботи. На
самотньому дубі шурхіт: білочка шукає поживу. Раптом помічаю, як сльози
збігають листками дерев: ага, – здогадуюся, це дощові краплини! То кучеряві
хмарини відпустили на волю своїх прозорих діточок. Значить, і мені час вирушати
додому. Чухоня. Сьогодні в мене чудовий день. Чухоня
привела чотирнадцять поросяток. Вони малесенькі і майже всі білі. Чому Чухоня?
Слухайте. Більше
року назад у льошки знайшлися поросятка. Через три дні вони майже всі бігали.
Тільки одне маленьке, худеньке, зі зламаним хвостиком, сиділо в куточку і сумно
дивилося на своїх братиків та сестричок, які ссали свою мамусю. Поросятко не
могло бути, як всі, тому що всі його відштовхували і йому бракувало молока. З
часом воно стало таке худеньке та замурзане, що кличка Чухоня, здається, сама
собою причепилася до нього. Ми
з мамою вирішили самі годувати малечу. Смакувало поросятко з дитячої сосочки,
полюбляло супчик та свіже яєчко. Незабаром воно впізнавало наші голоси. А
невдовзі стало таким, як його братики та сестрички. Зараз
Чухоня лежить і стежить за своїми дітками, які тицяються рильцями в її теплий
живіт. Я за неї
спокійна: на всіх поросяток вистачить молока.
|
|
Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!