Богдана Ганай

Ганай Богдана. Член районного літературно-мистецького обєднання «Дивослово». Проживає в с. Залужжя Теплицького району Вінницької області. Учениця 4 класу Залузької ЗОШ 1-2 ст.

Прогулянка лісом.

Заходжу в ліс. Тиша. Бачу простору привітну галявину. Підходжу до притихлої берізки. Вітер шелестить її вітами. Пожовтіле листя торкається мого волосся. Довкола прив’яла трава. Прислухаюсь: десь неподалік скрекоче сорока – білобока. Трішки згодом чую стукіт: дятел взявся до роботи. На самотньому дубі шурхіт: білочка шукає поживу. Раптом помічаю, як сльози збігають листками дерев: ага, – здогадуюся, це дощові краплини! То кучеряві хмарини відпустили на волю своїх прозорих діточок. Значить, і мені час вирушати додому.

Чухоня.

Сьогодні в мене чудовий день. Чухоня привела чотирнадцять поросяток. Вони малесенькі і майже всі білі. Чому Чухоня? Слухайте.

      Більше року назад у льошки знайшлися поросятка. Через три дні вони майже всі бігали. Тільки одне маленьке, худеньке, зі зламаним хвостиком, сиділо в куточку і сумно дивилося на своїх братиків та сестричок, які ссали свою мамусю. Поросятко не могло бути, як всі, тому що всі його відштовхували і йому бракувало молока. З часом воно стало таке худеньке та замурзане, що кличка Чухоня, здається, сама собою причепилася до нього.

      Ми з мамою вирішили самі годувати малечу. Смакувало поросятко з дитячої сосочки, полюбляло супчик та свіже яєчко. Незабаром воно впізнавало наші голоси. А невдовзі стало таким, як його братики та сестрички.

      Зараз Чухоня лежить і стежить за своїми дітками, які тицяються рильцями в її теплий живіт.

Я за неї спокійна: на всіх поросяток вистачить молока.