Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 282

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Історія теплицького костелу.

     

    Історія костелу св. Станіслава в Теплику.

    Анатолій Сумішевський

    Історія костелу в Теплику пов’язана з іменем сина Станіслава Щенсни Потоцького від першого шлюбу Станіслава Септими Потоцького. Історикам Станіслав Септима Потоцький відомий перш за все як близький товариш російських імператорів Олександра I  та Миколи I, а ще як учасник всіх наполеонівських війн, генерал-майор та державний діяч.

    Фото: граф Станіслав Септима Потоцький (1787-1831)

    Для тепличан його особа важлива ще й тому, що граф був щедрим меценатом та засновником в Теплику костелу і монастиря, в якому безкоштовно лікувалися селяни, та знайшли притулок діти, які по тій, чи інші причині залишилися сиротами.

    Краєзнавцям добре відомі Єпархіальні новини з 1875 рік, які повідомляють про те, що з давніх часів в центрі Теплика знаходилась дерев’яна каплиця, яку на початку 19 століття розібрали із-за ветхості. В 1822 році в північній частині містечка було розпочато будівництво нової каплиці, яке закінчилось в 1824 році.

    Фото надіслане з Варшавського національного архіву: костел та монастир в Теплику. Малюнок Зенона Журавського виконаний після ремонту для графині Олександри в 1889 р.

     В тому ж році каплиця була освячена та названа на честь святого Станіслава – краківського єпископа, вбитого польським королем Болеславом ІІ та признаного польською церквою святим мучеником.

    З появою монастиря та костелу пов’язана значна неточність. Польський щорічник за 1912 рік повідомляє, що в 1825 році дружина графа Станіслава Катерина Браніцька заснувала в Теплику монастир сестер милосердя, шпиталь та притулок для дітей-сиріт, яких утримували в монастирі до тих пір, «…поки можна було». Однак,  історичні факти свідчать про те, що в 1825 році Катерина Браніцька просто не могла заснувати наш костел. З різних джерел стає відомо, що графиня померла чи то в 1819, чи  в 1820 році. Виходить, що засновником костелу, шпиталю, та притулку для дітей сиріт був все ж її чоловік граф Станіслав.

    Фото: графиня Катерина (Браніцька) Потоцька.

    Враховуючи помилки ми все ж приходимо до висновку, що польський щорічник є дивним документом, який дає нам невелику, але важливу  уяву про монастир.

    Після знайомства з документом і його інформацією про заснування в його стінах шпиталю та притулку для дітей зовсім несподіваною для нас повстає новина про те, що з 1842 року доброчинність Потоцьких була, як і в інших католицьких монастирях, дуже обмежена. З цього часу сестри «надіються тільки на Провидіння», а кількість монахинь в монастирі стає значно меншою:

     «В 1846 році ми застаємо в Теплику наступних сестер:

    1.               Францішку Левандовську, років 51, покликань 32, професій 31.

    2.               Салези Кошманів (?) років 66, покликань 32, професій 31.

    3.               Маріану Кукшинів (?),  років 77, покликань 51, професій 46.

    4.               Вінсенту Копчиньську, років 41, покликань 27, професій 22.

    5.               Гонорату Жданович, років 44, покликань  24, професій 21.

    В 1857 році сестри Кукшинів вже немає, але замість неї згадується Агнешка Пєньковська. В 1861 році вже не знаходимо сестри Кошманівни, але є Клементина Яструв. Певне, що така кількість персон залишалась аж до скасування (монастиря в 1865 р.), яке сталося одночасно з Городком»[1]. Чи впливало скорочення штату  на кількість сиріт, які знайшли притулок в стінах монастиря – невідомо.

    Причина скорочення штату монастиря, тобто кількості монахинь, зрозуміла для нас. Теплик  після другого розділу Польщі відійшов до складу Російської імперії, офіційна релігія якої було православ’я. На приєднаній до Росії території розпочинається русифікація місцевого населення. Про це теж у своїх спогадах згадує дружина останнього власника Теплика Малгожата Потоцька.

     Крім того, на просторах колишньої Речі Посполитої один за одним відбуваються визвольні антиросійські повстання 1830-го та 1863-1864 років. Зрозуміло, що значна частина католицьких костелів та монастирів, як осередків повстань, після розгрому повстанців була закрита саме по цій причині. Лише завдяки авторитету Станіслава Септими Потоцького та його дочки  Олександри теплицький костел, як власність графині, зміг продовжити існування далі саме як культова споруда сім’ї Потоцьких. В той час, за свідченням графині Малгожати, кількість прихожан католиків значно зменшилась.

    Фото: дочка Станіслава Септими Потоцького і Катерини Браніцької – графиня Олександра.

    Далі історія костелу не досить ясна.

    З архівних документів та спогадів відомо, що всі свої маєтності разом з Тепликом графиня Олександра дарувала Костянтину Потоцькому (1846-1909), онукові Ярослава Потоцького, сина Станіслава Щенсни Потоцького.

    Фото: дід  Константина Юзефа Потоцького - граф Ярослав Потоцький (1784-1838 гг.)

    Фото з книги Малгожати Потоцької «З моїх спогадів»: Константин Юзеф Потоцький

    В свою чергу, після втечі в 1907 році пана Орліковського, управителя теплицько-ситковецької ординації, якого налякали революційні події, Костянтин вирішив передати адміністрування ординацією своєму сину - Францішеку Салези Потоцькому (1877-1949).

    Фото з книги Малгожати Потоцької «З моїх спогадів»: Францішек Салези Потоцький

     

    З 1908 року молоде подружжя оселяється в щойно відремонтованому «негарному, але зручному, збудованому в стилі російської неошвейцарської дачі» теплицькому будинку. В своїх спогадах Малгожата Потоцька досить детально описує сам «палацик», містечко, в якому до смерті в 1909 році Костянтина Потоцького  мешкала молода сім'я, та костел,  який нещодавно перетерпів великих змін: «Наш дом стоял за еврейским местечком, от которого нас отделял только находившийся ниже став, гребля и мост. Контора имения находилась в местечке, в древнем костеле сестер шариток  изгнанных  из него царской властью. Позже пожар частично уничтожил костел, а также  пристроенные к нему с обеих сторон монашеские кельи. Мой свёкр костел отстроил, а в стенах давнего монастыря разместил с одной стороны контору, а с другой жилище для ксендза, который из Терновки, парафии Теплика, находящейся на расстоянии 29 верст, каждое второе воскресенье приезжал для отправления  службы»[2].

    Фото: костел в Теплику. Сучасний вигляд.

    Такий детальний опис, шановні читачі, був потрібен для того, щоб з'ясувати час  пожежі, яка знищила костел. Відомо, що така трагедія в містечку дійсно сталась, та ось різні джерела вказують на різні дати. Також добре відомо, що в 1865 року монастир закрили, а сестер-шариток відправили до Польщі. Але з часом про цю подію забули, а далі мало хто взагалі вже знав про те, що костел колись пережив таке нещастя як пожежа. Навіть якщо подібна  інформація коли-небудь і з'являлась, то їй із-за обмеженого доступу до архівних фондів, та малочисельності подібних материалів в самих архівах, не завжди  можна було довіряти.

    Так, наприклад, невідоме (із-за втрати адреси) для мене теплицьке джерело   взагалі не посилаючись на яке-небудь джерело стверджує, що пожежа в костелі сталася в 1911 році:

    «В 1911 році в костелі сталася велика пожежа, після якої більша частина приміщень була повністю розібрана, відбудовано було лише частину – каплицю з боковими прибудовами. В 1918 році костел знову починає діяти. Та в ті роки - роки Громадянської війни та встановлення радянської влади, служби проводилися рідко, а вцілілі приміщення використовувалися місцевою владою для інших потреб»[3].

    Що ж, проголошено досить впевнено, але якщо брати до уваги спогади графині Малгожати, котра описує Теплик 1908 року, то окрім інформації про те, що після сильної пожежі «більша частина приміщень була повністю розібрана, відбудовано було лише частину – каплицю з боковими прибудовами», та  подій 1917 і 1924 років, все інше є грубою помилкою. Крім того, дружина останнього власника Теплика наголошує, що відбудував костел свекор. Це означає наступне:  якщо  Костянтин Потоцький помер у Печері в 1909 році, а цей факт відомий, а в 1908 році, костел, як згадує пані Малгожата, вже діяв не тільки як культова споруда (один з його пристроїв був відведений під  контору графа Францішека), то пожежа відбулася значно раніше 1911 року. Повстає питання «Коли?». Це і є для нас поки що невирішеною загадкою.

    З фотографії малюнку Зенона Журавського 1889 року ми бачимо незвичну для нас будівлю щойно відреставрованого костелу та монастиря. Це свідчить про те, що в цьому році пожежі не було.

    Гадаю, що до смерті графині  в 1892 році пожежі не було також, бо після себе графиня Олександра руїни не залишила б. Ясно, що в 1907 році костел вже був відремонтований, це означає, що його відбудова  сталася значно раніше описаних Малгожатою подій про призначення свекром Францішека Потоцького адміністратором теплицько-ситковецької ординації, та початку ремонту панського будинку в Теплику.

    Ще відомо, що в роки революції 1905-1907 років в Теплику теж відбувалися якісь події. Які саме і як вони могли торкнутися нашого костелу – невідомо. Хочеться вірити, що вони пройшли повз вже відремонтованого Костянтином Потоцьким храму. На таку думку мене наштовхнули події 2012 року, коли розпочалася реставрація знаменитої в Теплику споруди. Саме реставрація підкинула нам неймовірну знахідку, яка може зменшити коло питань. А сталось, як ви пам’ятаєте, ось що! Під час розбору  костельного даху робітники-волонтери знайшли шматок битої французької черепиці братів Гішар із тавром  «Бджоли». Це означає ось що:

    по-перше те, що після пожежі костел міг бути перекритий черепицею. В цьому вбрані він, скоріш за все, знаходився до 1917 року. Чому саме до 1917? Те саме невідоме для мене теплицьке джерело повідомляє, що «…в 1918 році костел знову починає діяти». Відомо, що в 1917 році розпочинаються "революційні" події в Теплику.  Будь ласка, ще раз зверніть увагу на слова «знову починає діяти». Зрозуміло, що певна перерва в діяльності костелу могла бути пов’язана лише з вказаними подіями, тобто  грабунками теплицькими «революціонерами»  панських будинків та костелу. Важко відмовитись від такого припущення, особливо якщо враховувати те, що ще до цього часу фрагменти французької черепиці можна знайти на селянських подвір'ях різних сіл району. Мені здається, що саме так все і було.

    По-друге те, що ця фірма існувала з 1890 по 1914 роки. Далі із-за браку глини вона припинила своє існування.

    По-третє те, що Костянтин, для якого паризька виставка була значною подією,  міг її  придбати для перекриття щойно відремонтованного костелу, або після першої паризької виставки 1898 року, або після 1900 року, коли відбулася друга паризька виставка.

    Відомо, що на обох цих виставках  фірма братів Гішар отримала вищу нагороду. Ще одна паризька виставка, де фірма братів Гішар знову демонструвала свою продукцію, сталася в 1908 році, але, як ми знаємо зі спогадів графині Малгожати, в цей час її «Франьо» вже плідно працював разом з вірним помічником паном Андричем в одному з костельних пристроїв відведених під контору.

    Фото: фрагмент черепиці з теплицького костелу.

    Все вищесказане, на мій погляд, доводить очевидне – пожежа могла статись в досить великий відрізок часу, приблизно від 1892 по 1900 рік.

    Далі історія костелу більш-менш відома. В радянські часи в стінах костелу діяли різні установи. Відоме-невідоме теплицьке джерело свідчить, що з 1924 року «приймаючи до уваги, що каплиця знаходиться в будинку монастиря займаному Теплицьким райвиконкомом Президія подільського Губвиконкому затверджує римо-католицьку «часовню» в м. Теплик закрити і передати приміщення, займане каплицею, райвиконкому для культурно-освітніх потреб. На той час влада вимагала мати у кожному селі і місті приміщення для пересувних кіноустановок та клубів для культурно-освітніх потреб.

         Приміщення монастиря в різні часи використовувалися під розміщення в них райвиконкому, клубу, фінвідділу, відділу держстраху, загсу, фільмотеки.                                   

    В 1992 році, після постанови про повернення культових споруд віруючим, костел та залишки приміщень монастиря передано релігійній громаді парафії Святого Станіслава, Єпископа Римсько-католицького церкви, у користування. На даний час в костелі ведуться реставраційні роботи та проходять недільні богослужіння»(3).

     Звісно, що значно більше подробиць можуть нам надати лише спогади однолітків означених подій, та архівні дані сім’ї Потоцьких,  Кракова і Варшави. Однак, не зважуючи на труднощі, ми будемо продовжувати пошуки  матеріалів по історії нашого краю, а ще надіятись на допомогу ентузіастів та спонсорів, без яких, як відомо, не вирішується ні одна справа.

    [1] Rochniki obydwóch zgromadzeń… s. 229. Kraków 1912.

    [2] Maria Małgorzata z Radziwiłów Franciszkowa POTOCKA «Z moich wspomień». Wydawnictwo LTW ul. Sawickiej 9, Dzekanów Leśny 05-092 Łomianki 2010.

    [3] На жаль невідоме для автора статті джерело.

    Використання матеріалів сайту без посилань заборонено!

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июнь 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Архив записей

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии