Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 320

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Юрій Головкін


    Юрій Федорович Головкін

    Народився в селі Харсіки 29 серпня 1958 року. Закінчив Чорнухинську середню школу, в 1980 році отримав освіту на історичному факультеті Полтавського педінституту імені В.Г.Короленка. Після закінчення інституту працював вчителем, директором школи, головою сільської ради, секретарем партійної організації колгоспу. В 1988 році переїхав в село Соболівка, Теплицького району Вінницької області. Де і по сьогоднішній день працює директором Соболівської ЗОШ І-ІІІст. Брав участь в п’ятому фестивалі „Перлини сезону”. Нагороджений знаком „Відмінник освіти України”. Одружений, має 2 доньки. Нащадок роду Сковороди (родинна гілка та фото нащадків Сковороди).  Член районного літературно-мистецького обєднання „Дивослово”

    Хто ж свиня?
    У хліві, біля корита,
    П’яний спить Степан.
    Поряд хрюкає під боком
    Дебелий кабан.
    Жінка плаче:
    - Що за горе випало мені?
    Гляньте, люди, у хазяйстві
    Вже аж дві свині!
    Тут Степан став навкарачки,
    Ледве вимовля:
    - В-видно, в т-тебе
    т-теж д-двоїться-
    Тут одна свиня!

    Хазяїн
    Перший день Пилип в відпустці –
    - Треба щось зробити,
    Щоб дружина перестала,
    Ледарем корити.
    Поки жінка там у хаті
    Наводила лад,
    Буряка натер – корито,
    Буде акурат.
    Ще й пшенички двоє відер,
    Висипав туди:
    - Ну, ідіть же, мої гуси,
    Ви мерщій сюди!
    Жінка вийшла – у долоні,
    - Нене, моя нене!
    Ну який же нетямущий
    Чоловік у мене!
    Не страми себе, Пилипе,
    І своїх дітей –
    Ми два роки не тримаєм,
    Удома гусей.

     Перекваліфікувався                                                           
       - Все, - у груди бє Микола,-

    Слово вам даю,

    Що тепер я ні горілки,

    Ні вина не пю.

    - Що за диво? Чи це правда,

    а чи тільки сон?

    - Дорога тепер горілка....

    Пю одеколон                                                  

    І чого чіплятись?
    Син поскаржився: -Не хочу
    В школу я ходити,
    Бо до мене на уроках
    Чіпляється вчитель.
    Мати - в школу, а учитель:
    - Що робити маю?
    Ваш синок не вчить уроків,
    Нічого не знає.
    Ось дивіться: три на дев'ять -
    Скільки буде, Вово?
    А синочок: - Бачиш,мамо?
    Причепився знову.

    Робота і заробіток
    На базарі за прилавком
    Зустріла Марія
    Однокурсницю Одарку
    Й ледь не оніміла.
    Засмутились очі карі,
    На виду поблідла:
    - Що ти робиш на базарі?
    Де диплом поділа?
    - Не хвилюйся так! Доволі!
    Я диплома маю.
    Я лише роблю у школі,
    А тут заробляю.

    Була причина
    На уроці запитує
    Учитель у Гени:
    - Що ти можеш розказати
    Нам про Діогена?
    Це ж якась була причина
    Дім свій полишити,
    Щоб у діжці просто неба
    Філософу жити!
    Мить загаявся. Подумав
    І сказав хлопчина:
    - Мабуть з дому Діогена
    Вигнала дружина!

    Справа безнадійна
    Петрик, вчительку в лікарні
    Відвідавши хвору,
    Пасталакав своїм друзям,
    Дивлячись угору:
    - Становище безнадійне...
    Точно... До суботи...
    Виписують...

    В понеділок
    Буде на роботі

    Трагікомедія
    - Цить! Замовкни! Не кричи,
    Ти, козел безрогий!
    - А ти, мавпа фарбована,
    Зійди із дороги!
    Це що, знову розіграли
    Десь сімейну драму?
    - В дитсадочку грались діти
    У «тата» і «маму».

    Наполеон і Єлена
    - Чом це ти сидиш, онучку,
    Цілий вечір вдома?
    - Я історію читаю.
    Про Наполеона.
    Як жив, правив, воював,
    А в кінці вже в темі

    Написано,
    Що помер він

    На Святій Єлені.
    - Боже милий, та невже, -
    Бабуся до Колі,
    - Отаку-от срамоту
    Зараз вчать у школі?

    Наочність
    - Все. Тихіше. Не кричіть.
    Сіли всі за парти!
    Будемо сьогодні вчити
    Про будову мавпи.
    її вигляд, кровообіг,
    Нервові клітини,"
    В чому схожа і відмінна
    Вона від людини.
    А щоб краще зрозуміти,
    Діти, не крутіться,
    І, коли розповідаю,
    На мене дивіться

    Не чув
    - Ну а зараз, - мовить вчитель, -
    Микола Зарецький
    Розповість нам, як помер
    Байда-Вишневецький.
    Встав хлопчина, задумався
    - Хоче пригадати,
    Бо за «двійку» знов сварити
    Буде вдома мати...
    - В нас зламався телевізор, -
    Врешті відповів, -
    Через те я геть не знаю,
    Що він і хворів.

    Лист із війська
    Мамо, хочу заробити личку на пагони.
    Висилайте мерщій гроші мені на патрони.
    А тоді, сказав сержант, мають ще збирати-
    Будуть нас, салаг, учити кидати гранати.
    Обійдеться це усе десь гривень у триста.
    Добре, що ще не попав я в артилеристи.

    Уявіть, а що робити батькам того сина,
    У якого служба йде в ракетній частині!
    То ж продайте кабана і умовте тата,
    Аби йшла нормально служба в вашого солдата.

    Доки?

    Переконує нас влада:
    жити краще стало!
    Відкрив вдома холодильник,
    А там-все те саме.
    Не добавилось нічого,
    Хіба тільки льоду.
    Скільки ж можна вжє знущатись
    З власного народу!
    -Вже всім видали зарплату!
    і боргів немає!
    Може, й справді?
    До кишені-
    Лиш вітер гуляє.
    Медицина і освіта
    У нас безкоштовна!
    Та лікуються і вчаться,
    В кого грошей повно.
    Обіцянками годують,
    Просять потерпіти.
    Натерпілись. Ще хочеться
    Як люди пожити.

    Ще б трішки
    Обідають Гнат з Кіндратом,
    "Роздушили" пляшку.
    Гнат говорить:Так наївся,
    Що й дихати важко,
    А Кіндрат:-Нема проблеми.
    вийди за ворота
    І засунь собі (не бійся!)
    Два пальці до рота,
    - Ну ти,куме, і придумав,
    Чого  захотів...
    Якби влізли в рот два пальці,

    Ще б котлету з'їв!

    Кабан не винен
    -Знаєш, любий, давай зробим
    Так, як у людей-
    У неділю відзначимо
    Ми наш ювілей.
    Позвемо кумів,сусідів
    -Е ж де сісти в хаті.
    Двадцять літ прожили разом
    -Це ж кругленька дата!
    Е що їсти, є горілка,
    Бочечка вина,
    На ковбаси і котлети
    Пустим кабана...
    Чоловік аж стрепенувся
    Й жінку перебив:
    - Почекай,кабан при чому?
    Він чим завинив?

    Без претензії
    Мовить чоловік дружині:
    -Знаєш, дорогенька,
    Я сьогодні повернуся
    Додому пізненько.
    В нас компанія зібралась
    І,після роботи,
    Відпочинем за пивком.
    Пограєм у покер.
    -Що ж, мій милий, Я ніяких
    Претензій не маю.
    І, як бачиш, що за роги
    Тебе не тримаю!

    Достойна кандидатура
    Привезли в село з райцентру
    "Свого" кандидата
    - Пропонують на посаду
    Голови обрати.
    Й почали:де народився,
    Де вчився й на кого,
    Де працював, хто дружина,
    Скільки діток в нього...

    -А потягне?,- донеслося
    З останнього ряду,
    - Це ж така відповідальна
    Серйозна посада.
    Кандидат у мікрофон:
    -Це аж дивно чути.
    Не хвилюйтесь, упораюсь -
    Було 6 що тягнути...

    Цінна порода
    Пожалівся раз Микита
    Кумові своєму:
    -Ну ніяк не відпочину
    Разок із сім'єю!
    Ось і зараз зміг придбати
    Лиш одну путівку,
    І то дали не в профкомі-
    Купив за готівку.
    Каже кум: І ти не знаеш,

    Що треба робити?
    Віддай тещі ту путівку,
    Й зможеш відпочити!

    Оперативність
    Замигало – на подвір’ї
    Й прямо до порога
    Підкотила із райцентру
    „Швидка допомога”.
    Вийшла лікарка в халаті,
    І, немов пір’їнку,
    Два дебелих санітари
    Витягли носилки.
    - Де, - до жінки, - чоловік ваш?
    Ведіть мерщій в хату.
    Будем його у лікарню
    Зараз забирати,
    Жінка мовить:
    - Вельми вдячна
    За таку турботу”...
    Чоловік вже майже тиждень
    Ходить на роботу! 

    У кожного своя мірка
    У селі автоінспектор
    Зупинив Миколу.
    - Так ...Пили ви... Доведеться
    Складать протокола.
    Як могли ви нетверезі
    Сісти до керма?
    То ж, вважайте, прав шоферських,
    Вже у вас нема.
    По Миколі, наче струмом –
    Все, тепер пропав!
    І сержанта майже слізно
    Він просити став.
    Як же бив себе у груди,
    Чим тільки не клявся:
    - Та повірте ж, що не пив я !
    Тільки...похмелявся.

    На всяк випадок
    - Покохав я... Що робити? -
    Стас Павла питає,
    - О, кохання – це прекрасно,
    По собі я знаю.
    Лише раз воно приходить.
    Лиш одну кохаєш...
    А буває, аж до смерті,
    Ти його чекаєш.
    Та на всяк випадок, друже,
    Послухай поради:
    Покохай хутчіш і другу –
    На випадок зради!

    Алюр три хрести!
    Чергувати призначили,
    Бабу у сільраду.
    Пояснили, як годиться.
    Їй усе до ладу.
    Щоб сиділа невідлучно
    Біля телефону –
    На випадок, як подзвонить,
    Начальство з району.
    Щоб вона все відмічала,
    Зошита їй дали.
    - Пишіть усі туди, бабо,
    Телефонограми.

    ***

    Раз проводились по плану
    Навчання військові –
    Піднімати по тривозі
    треба всіх в районі.
    Ні хвилини не гаючись,
    Щоб вони зібрались,
    Хто як може, і чим може,
    У райцентр добрались.
    Дзвонять...Баба піднімає
    Трубку телефонну:
    - Що кажете? Передати?
    Звідки? Із району?
    Кого треба погукати?
    Голову сільради?
    Не хвилюйтесь і не зліться,
    В нас повний порядок.
    Як тривога, то тривога,
    Так скажу я вам...
    Прийде вранці на роботу,
    Тоді й передам!

    Новорічний діалог
    - Спи, мій синку, і чекай.
    Завтра буде свято.
    Вранці справжній Дід Мороз
    Прийде привітати.
    Подарунок принесе,
    В червоній торбині,
    І Снігурка буде з ним...
    Спи, ну спи вже, сину.
    - А хто буде завтра Дідом?
    Кому доручили?
    Може, знов дядька Івана
    Гуртом упросили?
    Він, бідненький, в тому році.
    Так уже старався,
    Що й торбину загубив.
    І кожух порвався.
    Пам’ятаєш, як зайшов,
    Він у нашу хату?
    Сам до столу не дійшов –
    Спирався на тата.
    Говорив він, говорив...
    Про якусь традицію.
    Що в таких умовах він.
    Дійшов до кондиції.
    Витягав з кармана вуса,
    Й знову клав туди.
    А на нитці теліпались
    Клапті з бороди.
    Лише ніс, як на картинці,
    Та запухлі очі.
    (Якщо правда, то не спав,
    З минулої ночі).
    Десь Снігурочка пропала -
    Вірний проводир.
    Чи заслабла, чи на ферму,
    Забрав бригадир?
    Потім плакав і сміявся,
    А вже під кінець.
    Ліг, знесилений, обличчям,
    Прямо в холодець...
    - Спи спокійно, мій маленький.
    Чула, кажуть люди,
    Що тепер Дідом Морозом,
    Дядько Гриша буде.
    Молодий іще, міцненький,
    Стійкий на кондицію.
    Кожен вечір він ходив,
    В клуб на репетицію.
    Цей потягне...
    Не впаде, хоч і буде парко.
    Колектив не підведе,
    Не підмочить марки...

    Що ж було іще казати,
    Що робити мамі?
    - Мабуть, треба нам кінчати,
    З такими „Дідами”! 


    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Сентябрь 2023  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Архив записей

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии