Юрій Головкін

Юрій Федорович Головкін

Народився в селі Харсіки 29 серпня 1958 року. Закінчив Чорнухинську середню школу, в 1980 році отримав освіту на історичному факультеті Полтавського педінституту імені В.Г.Короленка. Після закінчення інституту працював вчителем, директором школи, головою сільської ради, секретарем партійної організації колгоспу. В 1988 році переїхав в село Соболівка, Теплицького району Вінницької області. Де і по сьогоднішній день працює директором Соболівської ЗОШ І-ІІІст. Брав участь в п’ятому фестивалі „Перлини сезону”. Нагороджений знаком „Відмінник освіти України”. Одружений, має 2 доньки. Нащадок роду Сковороди (родинна гілка та фото нащадків Сковороди).  Член районного літературно-мистецького об’єднання „Дивослово”

Хто ж свиня?
У хліві, біля корита,
П’яний спить Степан.
Поряд хрюкає під боком
Дебелий кабан.
Жінка плаче:
- Що за горе випало мені?
Гляньте, люди, у хазяйстві
Вже аж дві свині!
Тут Степан став навкарачки,
Ледве вимовля:
- В-видно, в т-тебе
т-теж д-двоїться-
Тут одна свиня!

Хазяїн
Перший день Пилип в відпустці –
- Треба щось зробити,
Щоб дружина перестала,
Ледарем корити.
Поки жінка там у хаті
Наводила лад,
Буряка натер – корито,
Буде акурат.
Ще й пшенички двоє відер,
Висипав туди:
- Ну, ідіть же, мої гуси,
Ви мерщій сюди!
Жінка вийшла – у долоні,
- Нене, моя нене!
Ну який же нетямущий
Чоловік у мене!
Не страми себе, Пилипе,
І своїх дітей –
Ми два роки не тримаєм,
Удома гусей.

 Перекваліфікувався                                                           
   - Все, - у груди б’є Микола,-

Слово вам даю,

Що тепер я ні горілки,

Ні вина не п’ю.

- Що за диво? Чи це правда,

а чи тільки сон?

- Дорога тепер горілка....

П’ю одеколон                                                  

І чого чіплятись?
Син поскаржився: -Не хочу
В школу я ходити,
Бо до мене на уроках
Чіпляється вчитель.
Мати - в школу, а учитель:
- Що робити маю?
Ваш синок не вчить уроків,
Нічого не знає.
Ось дивіться: три на дев'ять -
Скільки буде, Вово?
А синочок: - Бачиш,мамо?
Причепився знову.

Робота і заробіток
На базарі за прилавком
Зустріла Марія
Однокурсницю Одарку
Й ледь не оніміла.
Засмутились очі карі,
На виду поблідла:
- Що ти робиш на базарі?
Де диплом поділа?
- Не хвилюйся так! Доволі!
Я диплома маю.
Я лише роблю у школі,
А тут заробляю.

Була причина
На уроці запитує
Учитель у Гени:
- Що ти можеш розказати
Нам про Діогена?
Це ж якась була причина
Дім свій полишити,
Щоб у діжці просто неба
Філософу жити!
Мить загаявся. Подумав
І сказав хлопчина:
- Мабуть з дому Діогена
Вигнала дружина!

Справа безнадійна
Петрик, вчительку в лікарні
Відвідавши хвору,
Пасталакав своїм друзям,
Дивлячись угору:
- Становище безнадійне...
Точно... До суботи...
Виписують...

В понеділок
Буде на роботі

Трагікомедія
- Цить! Замовкни! Не кричи,
Ти, козел безрогий!
- А ти, мавпа фарбована,
Зійди із дороги!
Це що, знову розіграли
Десь сімейну драму?
- В дитсадочку грались діти
У «тата» і «маму».

Наполеон і Єлена
- Чом це ти сидиш, онучку,
Цілий вечір вдома?
- Я історію читаю.
Про Наполеона.
Як жив, правив, воював,
А в кінці вже в темі

Написано,
Що помер він

На Святій Єлені.
- Боже милий, та невже, -
Бабуся до Колі,
- Отаку-от срамоту
Зараз вчать у школі?

Наочність
- Все. Тихіше. Не кричіть.
Сіли всі за парти!
Будемо сьогодні вчити
Про будову мавпи.
її вигляд, кровообіг,
Нервові клітини,"
В чому схожа і відмінна
Вона від людини.
А щоб краще зрозуміти,
Діти, не крутіться,
І, коли розповідаю,
На мене дивіться

Не чув
- Ну а зараз, - мовить вчитель, -
Микола Зарецький
Розповість нам, як помер
Байда-Вишневецький.
Встав хлопчина, задумався
- Хоче пригадати,
Бо за «двійку» знов сварити
Буде вдома мати...
- В нас зламався телевізор, -
Врешті відповів, -
Через те я геть не знаю,
Що він і хворів.

Лист із війська
Мамо, хочу заробити личку на пагони.
Висилайте мерщій гроші мені на патрони.
А тоді, сказав сержант, мають ще збирати-
Будуть нас, салаг, учити кидати гранати.
Обійдеться це усе десь гривень у триста.
Добре, що ще не попав я в артилеристи.

Уявіть, а що робити батькам того сина,
У якого служба йде в ракетній частині!
То ж продайте кабана і умовте тата,
Аби йшла нормально служба в вашого солдата.

Доки?

Переконує нас влада:
жити краще стало!
Відкрив вдома холодильник,
А там-все те саме.
Не добавилось нічого,
Хіба тільки льоду.
Скільки ж можна вжє знущатись
З власного народу!
-Вже всім видали зарплату!
і боргів немає!
Може, й справді?
До кишені-
Лиш вітер гуляє.
Медицина і освіта
У нас безкоштовна!
Та лікуються і вчаться,
В кого грошей повно.
Обіцянками годують,
Просять потерпіти.
Натерпілись. Ще хочеться
Як люди пожити.

Ще б трішки
Обідають Гнат з Кіндратом,
"Роздушили" пляшку.
Гнат говорить:Так наївся,
Що й дихати важко,
А Кіндрат:-Нема проблеми.
вийди за ворота
І засунь собі (не бійся!)
Два пальці до рота,
- Ну ти,куме, і придумав,
Чого  захотів...
Якби влізли в рот два пальці,

Ще б котлету з'їв!

Кабан не винен
-Знаєш, любий, давай зробим
Так, як у людей-
У неділю відзначимо
Ми наш ювілей.
Позвемо кумів,сусідів
-Е ж де сісти в хаті.
Двадцять літ прожили разом
-Це ж кругленька дата!
Е що їсти, є горілка,
Бочечка вина,
На ковбаси і котлети
Пустим кабана...
Чоловік аж стрепенувся
Й жінку перебив:
- Почекай,кабан при чому?
Він чим завинив?

Без претензії
Мовить чоловік дружині:
-Знаєш, дорогенька,
Я сьогодні повернуся
Додому пізненько.
В нас компанія зібралась
І,після роботи,
Відпочинем за пивком.
Пограєм у покер.
-Що ж, мій милий, Я ніяких
Претензій не маю.
І, як бачиш, що за роги
Тебе не тримаю!

Достойна кандидатура
Привезли в село з райцентру
"Свого" кандидата
- Пропонують на посаду
Голови обрати.
Й почали:де народився,
Де вчився й на кого,
Де працював, хто дружина,
Скільки діток в нього...

-А потягне?,- донеслося
З останнього ряду,
- Це ж така відповідальна
Серйозна посада.
Кандидат у мікрофон:
-Це аж дивно чути.
Не хвилюйтесь, упораюсь -
Було 6 що тягнути...

Цінна порода
Пожалівся раз Микита
Кумові своєму:
-Ну ніяк не відпочину
Разок із сім'єю!
Ось і зараз зміг придбати
Лиш одну путівку,
І то дали не в профкомі-
Купив за готівку.
Каже кум: І ти не знаеш,

Що треба робити?
Віддай тещі ту путівку,
Й зможеш відпочити!

„Оперативність”
Замигало – на подвір’ї
Й прямо до порога
Підкотила із райцентру
„Швидка допомога”.
Вийшла лікарка в халаті,
І, немов пір’їнку,
Два дебелих санітари
Витягли носилки.
- Де, - до жінки, - чоловік ваш?
Ведіть мерщій в хату.
Будем його у лікарню
Зараз забирати,
Жінка мовить:
- Вельми вдячна
За таку „турботу”...
Чоловік вже майже тиждень
Ходить на роботу! 

У кожного своя мірка
У селі автоінспектор
Зупинив Миколу.
- Так ...Пили ви... Доведеться
Складать протокола.
Як могли ви нетверезі
Сісти до керма?
То ж, вважайте, прав шоферських,
Вже у вас нема.
По Миколі, наче струмом –
Все, тепер пропав!
І сержанта майже слізно
Він просити став.
Як же бив себе у груди,
Чим тільки не клявся:
- Та повірте ж, що не пив я !
Тільки...похмелявся.

На всяк випадок
- Покохав я... Що робити? -
Стас Павла питає,
- О, кохання – це прекрасно,
По собі я знаю.
Лише раз воно приходить.
Лиш одну кохаєш...
А буває, аж до смерті,
Ти його чекаєш.
Та на всяк випадок, друже,
Послухай поради:
Покохай хутчіш і другу –
На випадок зради!

Алюр три хрести!
Чергувати призначили,
Бабу у сільраду.
Пояснили, як годиться.
Їй усе до ладу.
Щоб сиділа невідлучно
Біля телефону –
На випадок, як подзвонить,
Начальство з району.
Щоб вона все відмічала,
Зошита їй дали.
- Пишіть усі туди, бабо,
Телефонограми.

***

Раз проводились по плану
Навчання військові –
Піднімати по тривозі
треба всіх в районі.
Ні хвилини не гаючись,
Щоб вони зібрались,
Хто як може, і чим може,
У райцентр добрались.
Дзвонять...Баба піднімає
Трубку телефонну:
- Що кажете? Передати?
Звідки? Із району?
Кого треба погукати?
Голову сільради?
Не хвилюйтесь і не зліться,
В нас повний порядок.
Як тривога, то тривога,
Так скажу я вам...
Прийде вранці на роботу,
Тоді й передам!

Новорічний діалог
- Спи, мій синку, і чекай.
Завтра буде свято.
Вранці справжній Дід Мороз
Прийде привітати.
Подарунок принесе,
В червоній торбині,
І Снігурка буде з ним...
Спи, ну спи вже, сину.
- А хто буде завтра Дідом?
Кому доручили?
Може, знов дядька Івана
Гуртом упросили?
Він, бідненький, в тому році.
Так уже старався,
Що й торбину загубив.
І кожух порвався.
Пам’ятаєш, як зайшов,
Він у нашу хату?
Сам до столу не дійшов –
Спирався на тата.
Говорив він, говорив...
Про якусь традицію.
Що в таких умовах він.
Дійшов до кондиції.
Витягав з кармана вуса,
Й знову клав туди.
А на нитці теліпались
Клапті з бороди.
Лише ніс, як на картинці,
Та запухлі очі.
(Якщо правда, то не спав,
З минулої ночі).
Десь Снігурочка пропала -
Вірний проводир.
Чи заслабла, чи на ферму,
Забрав бригадир?
Потім плакав і сміявся,
А вже під кінець.
Ліг, знесилений, обличчям,
Прямо в холодець...
- Спи спокійно, мій маленький.
Чула, кажуть люди,
Що тепер Дідом Морозом,
Дядько Гриша буде.
Молодий іще, міцненький,
Стійкий на кондицію.
Кожен вечір він ходив,
В клуб на репетицію.
Цей потягне...
Не впаде, хоч і буде парко.
Колектив не підведе,
Не підмочить марки...

Що ж було іще казати,
Що робити мамі?
- Мабуть, треба нам кінчати,
З такими „Дідами”!