Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 285

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Мельник Гаврило Андрійович 1909 – 1942рр.

    Мельник  Гаврило Андрійович 1909 – 1942рр.

    Народився у 1909 році на обійсті  Югини Мельник в центрі села біля ставка. Сім'я була багатодітна, жили бідно. На початку 20-х років XX століття сім'я виїхала у місто Самару в Росії.  Там під час голоду у  1922 році батьки померли і двоє братів і сестру здали в приют.

    В архіві сім'ї Мельник Гаврила та його дружини Настасії(Настуні) мається багато цікавих документів, які вона передала для музею села. Це найбільша колекція особистих документів, що вдалоя зібрати від жителів села. Як видно з посвідчення, що видане дитячим будинком м. Петровська Н-Волжського краю РСФСР , Мельник Г. А. дійсно виховувався у цьому дитбудинку з 15 травня 1922 року по 17 грудня 1929 року. Його прізвище стало Мельников. Разом з сестрою Явдохою він повернувся в село перед війною. Доля брата – невідома. До цього він, як свідчать документи, здобув освіту агронома навчаючись з 1929 по 1931 роки у сільськогосподарському технікумі Росії. Працював на різних посадах агрономом МТС. Коли повернувся додому у 1934 році одружився на Рибак Анастасії Андріївні, в них був син, який помер , коли йому було два роки. В цей же час він вступив до Уманського педінституту на фізико-математичний факультет, який закінчив у 1939. З 1939 року до початку війни 1941 році працював у Стражгородській семирічній школі вчителем фізики і математики. Він першим в с. Розкошівці мав радіоприймач, був ерудованою людиною і добрим сусідом.

    У 1941 році мобілізований на фронт, сержант. Помер у полоні 15.10.1942 року. Дружина Настасія з «Мирончаків» - так називали родину Рибаків, що жили біля самої річки на невеличкому шматку землі, а хата і хліви були майже впритул один до одного. В сім'ї було троє дітей. Тато -  Рибак Андрій  Степанович і мама – Марія були середнього статку селяни жили бідно, тому в школу Настуню не пустили. Не було за що вчитись, а ще треба було прясти кужіль. Пам'ятає, що світла в хатах не було, тож пряли при місяці в ночі. У 1930 році тато вступив до колгоспу – здав воза, плуга, коня. Коли їй було вісім чи дев'ять років одне за одним померли: мама, брат Савка в 21 рік, тато в 1933 році, а також сестра Ульяна у 1934 році  - у вісімнадцять років. Приходилось дуже важко працювати в колгоспі до війни в буряківничій ланці разом з іншими жінками. Освіти не мала – те що навчив чоловік Гаврило, те знала і вміла. Згадує, що їх часто обкрадали, коли тато їздив у Верхнячку за цукром, а також на станцію Розкошівка. В селі був відомий злодій – Данило Юхимчук. Одного разу він викрав з колгоспного закату насіння. Його впіймали, засудили і більше він не повернувся.

    На цьому обійсті поряд жили татові брати – Микола і Юхрем . А сім'я Рибака Полікара Григоровича – то вже друга родина.

    У 1929 – 1930 рр. дядька Миколу розкуркулили, бо мав багато землі. В нього було шість хлопців і двоє дівчат. Незабаром він помер, а тітка з меншими дітьми повтікали з села, старші Лукаш і Яків померли в голодовку. Хата деякий час пустувала. Один рік у ній сипали колгоспне зерно, були диячі ясла, а в 1934 році там поселили сім'ю вчителів, що були направлені працювати в село: Претецький Петро Федотович і Ніна Профирівна. Вони стали нашими сусідами, в них було дві дочки: Ліна і Світлана. Далі Настуня згадує: «біля нас була дорога, а через річку гребля. Навпроти на горбку дід Пилип Юхимчук посадив гарний садок. Там же є загадкові «глибокий та мілкий ярки» природа яких до сьогодні не з'ясована.»

    Недалеко по центральній вулиці жили Яковенки, по прізвиську «Лелики», їх також розкуркулили і деякий час в клуні(хліви) була хата читальня і навіть театр (ставили п'єси).

    Головою колгоспу до війни був Гелетюк Дмитро Минович . В «Захарковій хаті» була столова, де харчувалися колгоспники.  Малою ходила до церкви, яку розібрали в 1933 році, пам'ятає, що це робив Ксень Маринич. Священником був Сорговський. Він жив біля церкви в амбарику. Поблизу була хата-читальня. В селі взялися за ліквідацію неписменнності, був створений «Лікнеп».

    На куток Мирончаків часто влучала блискавка, яка підпалювала хати. На моїй пам'яті була підпалена хата Юхрема Рибака. Це пам'ятає і Їлина Юхремівна, яка проживає ухаті Настуні. На балку в хаті вибита дата забудови оселі – 1897. А в кімнатах всі стіни завішані гарними вишивками роботи Мельник Анастасії  Андріївни. Бабка Їлина передала до мулею села портретні фото сім'ї Гаврила і Настуні(вчителя і колгоспниці), вишивку « Жар-птиця» , праску, деякі приладдя до ткацького верстату і вишитий рушник.

    Матеріал підготував краєзнавець В. О. Юхимчук за спогадами Мельник Анастасії Андріївни та Бондар Їлини Юхремівни. З документами і фотографіями цих людей можна ознайомитися в музеї історії села.

    Березень 2015 року

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Август 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Архив записей

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии