|
Наталія ПоліщукПоліщук Наталія Олександрівна. Народилася лютого 1991 року в смт Теплик Вінницької області. У 2008 році закінчила Теплицьку ЗОШ, у тому ж році вступила до НУ «ОЮА», де навчається досі. Стала членом літературно-мистецького об’єднання «Дивослово» у 2007 році. Друкувалася в газеті «Вісті Тепличчини», виступала на радіо «Лада», перемагала в районних конкурсах поезії
Кохання лет Полонив, любий, серце моє, Я забула, що смуток без назв. Знаю я, що у мене ти є, Вірю, буде майбутнє у нас. Я, збираючи квітів букет, Відчувала всі барви весни. Це кохання чаруючий лет, Що так часто приходив у сни. Юний вітер в саду шелестів: «Віддаю вам летючість дзвінку… Я б так теж покохати хотів, Щоб у парі кружляти в танку». Чисті мрії, небесна блакить, Соловейко для нас лиш співав. Моє серце і досі тремтить - Я повірила щирим словам. *** Прости, хоч зовсім я не винна, Бо в нас з тобою не було гріхів. І під ногами не пісок, а глина – До наших слів і час, і світ глухі. Не трать слова на марні обіцянки, що їх ціна не варта ні гроша. Стрічатиму одна холодні ранки, а ти без мене в день свій поспішай. Я вистою, бо витримати годна, від серця відмету холодний сніг. І навіть не заплачу я сьогодні… Без мене ти щасливим бути зміг!? Тобі не до лиця подібне щастя, і сльози мені теж не до лиця. Ти свідок, місяцю: він навіть не прощався, мій смуток - без початку і кінця. Ти не повернешся, про це благати марно, хоч серце рветься, ятриться душа. Та бути гордою – моя, напевне, карма: Тебе холодний погляд проводжа… *** Розплати час прийде вже завтра, А квітень весну заквітчав… І якщо сніг почнеться раптом, Я промовчу, як ти мовчав! Розплати час прийшов сьогодні, Зроблю все так, щоб ти простив І слів, і сліз пустих безодню - Який це, справді, примітив… Розплати час пройшов ще вчора… Гарячим полум’ям пожеж. Бо я тепер тобою хвора, Моя фантазія без меж! |
|
Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!