Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 284

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Олександра Акімова


    Акімова Олександра (Мелісія) – учениця 9 класу Теплицької СШ 1-3 ст. Член районного літературно-мистецького обєднання „Дивослово”. Твори публікувалися в Теплицькій районній газеті „Вісті Тепличчини”.

    Опале листя, далека далечінь...

    Сядь, пташечко, перепочинь.

    І пізній листопад дарує осінь.

    У хмарах синіх – печальна просинь.

    Крилята стомились на чужині.

    Не замерзати ж в рідній стороні...

    Тебе чекає дальня далечінь –

    сядь, пташечко, перепочинь.

    ***

    Вечір. Сум. Печаль огорта.

    Ти ідеш – біля тебе не я.

    Вітер віє, думки навіва.

    Знову йдеш, поряд тебе – вона.

    Мовиш ніжно до неї: „Моя”.

    Ви щасливі у парі, а я?

    Ранок. До тебе не прийде вина.

    ... По снігах ітимеш ти і вона.

    ***

               Просто...

     

    Просто, червень палкий...

    Просто, полин гіркий...

    Просто, полуниця стигла рання...

    Просто, щебіт птаха до світання...

      Просто,

    літо...

    Просто, ти такий легкий і дрібязковий,

    Просто, землю напуваєш знову й знову.

    Просто, краплі втоми ти не відчуваєш.

    Просто лиєш, лиєш-поливаєш...

    Просто

             дощ...

    Просто, щастя – це ти і я,

    Просто, ти є, любов моя!

    Просто, усмішка твоя казкова.

    Просто, вітер чує нашу змову.

    Просто,

    кохання.

    ***

     

    Загубився твій сміх

     

    Я з тобою навчилась радіти,

    тільки іншій даруєш ти квіти.

     

    Закохавшись у тебе, я стала мрійлива,

    посміхнися до мене – я буду щаслива.

     

    Знаєш, темної ніжної ночі

    твої зоряні згадую очі.

     

    Посміхається небо очима-зірками.

    Загубився твій сміх... між струмками.

     

    Чи в зелені листки – та й на віти!

    Мені з вітром у парі радіти...

     

    Абрикосова гілка в рожевому цвіті,

    Був для мене найкращим у світі.

    ***

    Палаючий дарунок.

                Колись вперше на землю прийшло зелене Літо, а слідом за ним жовтогаряча Осінь. І забажалося Золотавій зробити подарунок Літечку, щоб воно не засмучувалося, адже вже збігав його час.

                Поїхала Осінь на ярмарок і придбала яскраво-жовті та багряні кольори. Взялася завзято до роботи, провела пензликом по деревах і зафарбувались малахітові листочки... Запалав ліс, немов пожежа. Поглянуло літо на свої володіння, злякалося того вогню, і ну його гасити! Повіяло холодним вітром, пролилося рясними затяжними дощами.

                Осінь здивовано запитувала: „Що ж ти, Літечко, твориш? Адже цей осінній дарунок – для тебе!”

                „Навіщо? – розгнівалося Літо. – Поверни мені мої зелені шати. Бо я – найкраще від усіх пір року!”

                Засмучена Осінь довго плакала. Нарешті, зірвала з дерев свої прикраси і пішла зустрічати Зимоньку.

     

     


    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июнь 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Архив записей

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии