Павло Середюк

Середюк Павло – член літературно-мистецького об’єднання „Дивослово”. Житель с. Лозовата Теплицького району Вінницької обл. Автор книг для дітей дошкільного та молодшого шкільного  віку „Веселий акробат”, „Азбука зірок” (Луцьк, 1977).  Вірші публікувалися в альманасі  „Соняшник” (Вінниця, 2008)

Припадаю до землі

Припадаю до землі,

коли чорні скиби скраю.

Коли хліб вже на столі,

я до хліба припадаю.

Припадаю до трави,

вибач, що скосив-благаю.

Люба матінко, живи!

я до мами припадаю.

Припадаю до зерна,

коли ниву засіваю.

Щоб віддячити сповна,

я про ниву заспіваю. 

***

Мама – чарівниця

В нашій хаті завжди чисто,

мов віночок, хата.

Мов калинове намисто,

наша люба мати.

В неї борщ смачний і каша.

А які компоти!

Лиш проснеться мати наша,

зразу ж до роботи.

А працюючи, співає,

мов на гілці птиця.

Все уміє, скрізь встигає

мама – чарівниця.

Подарую їй до свята

котики вербові.

Хай зростають всі малята

в ласці та любові.

На зарядку

Лічилка

Лев, левиця й левенятко

йдуть щоранку на зарядку.

На зарядку йде лисиця,

вовк іде і хижа птиця

на зарядку теж летить.

Тільки зайчик сірий спить.

Годі, зайцю, тобі спати:

вже пора тікать, вухатий!

Вередунка

Вклала мати доню спати,

а малій чомусь не спиться.

- Хто ж це має колисати?

- Колисати буде киця.

Вже давно зійшла зірниця,

тільки донечка не спить:

-          А чому для мене киця

колискову не мурчить?

Солодка доня

Під дощем біжать дворами

донечка та мати.

-          А чи ти цукрова, мамо,

що спішиш до хати?

Що іще робити маю? –

відповідь коротка.

-          Я лише тебе сховаю,

донечко солодка.

Рукавиці для синиці

Чотири синиці

плели рукавиці.

На дві рукавиці

немає травиці.

Чи кожній синиці

сплели рукавиці?

Котисько

Вудив рибу дід Онисько,

та підвів його котисько.

І сміється дід Петро:

- У воді уже відро!

І з тих пір кота Онисько

не пускав до річки близько.

Удав

У долині, там, де став,

у дуплі лежав удав.

Він не спав і не дрімав,

власні речі рахував:

-          Раз – вербова вудочка,

-          два – з ліщини дудочка,

-          три – пір’їна з гуски,

-          і ... кусок мотузки.

Та чомусь удав не знав,

що „мотузка” – теж удав.