Роман Заіка

Заіка Роман. Член літстудії „Долонька”. Член районного літературно-мистецького обєднання «Дивослово». Проживає в смт. Теплик, 9 років.

Пригоди непосидючої краплинки.

Казка.

Жила собі на Хмаринці Краплинка: кумедна, весела, непосидюча. Вона мріяла про великі моря та океани. Їй здавалося, що там вона здобуде безсмертя.

            Одного дня пішов дощ. Він швидко скінчився, проте у Краплинки вже не було житла. Вона опинилася у звичайному струмку, з якого швидко потрапила до річки. Якою щасливою почувалася Краплинка! Їй здавалося, що нарешті, здійснилася давня мрія не тільки побачити море, а йзалишитися у ньому назавжди. Мандрівниця аж підстрибувала від утіхи, вигукуючи:

-          Я найщасливіша Краплинка на світі! Я тепер безсмертна!

Краплинка хотіла, аби всі, особливо Сонце, почули це. Підстрибувала все вище, доки світило не дістало її своїм палючим промінням.

-          Ой! Що це зі мною? – вигукнула Краплинка. Насправді ніхто нічого не почув, бо вона стала невидимою і невагомою.

-          Тебе вже немає, - засміялося Сонце. Краплинка хотіла заплакати від смутку та образи, проте сльози її висохли. Вона стала частинкою повітря.

-          Як легко сьогодні дихається... Нарешті, повітря стало вологим... – почула людський голос.

І тоді Краплинка зрозуміла: вона не зникла. Цього не станеться ніколи, бо її призначення: дарувати радість!

***

Осінь у ліску.

Осінь у ліску

фарби розбавляла.

Пензликом легенько

листя фарбувала.

Листячко осіннє

падає додолу.

Підійду, підслухаю

я його розмову.

***

Осінь теж прекрасна.

Ось руда ліщина,

пожовтіли клени.

Тільки в дуба дужого

листя ще зелене.

Лагідну берізку

утішає ясен:

„Не сумуй за літом –

Осінь теж прекрасна