|
Світлана АкімоваАкімова Світлана
Олександрівна. Член
районного літературно-мистецького об’єднання „Дивослово”. Проживає в смт. Теплик Вінницької області. Учениця 6
класу Теплицької СШ 1-3 ст. 12 років.
Не забирай... Усі кажуть, що Осінь чарує і усміхається
жовтогарячими відтінками. Та на мою думку – палить полум’я Осені. Мабуть, люди бояться признатися, що стають
її рабами, як оті листочки, які від болю летять до землі... А Осінь не щадить
нікого.
І я ночами повторюю: „Осінь має подих
диявола...” Не забирай мою душу – вона не твоя...
Друг. Життя... Удар, як ножем у спину. Мовчіте,
люди, і не осудіть... Хочу повернутися обличчям, щоб не в спину. Не плачте,
вітри, брати мої! Піду...
Це не моя планета, і не мій світ. Моя
планета Друг.
Пробудження мого серця. Красуня Весна. Нарешті, пробудила своїм
чарівним подихом усе, що втомилося від зимового сну. Своїми ніжними рученьками вона розгорнула
сніги, і з’явився з них
королевич весняних квітів Підсніжник. Кольором голівка нагадувала білосніжну
Зиму, що колись заморозила моє серце. А ніжка у нього зеленіла, як у його
величності Травня. З посмішкою і поважним виглядом походжав
Підсніжник лісом і гордився, адже він най-найперший! Ще багато квітів дивуватимуть після нього
мене: кучерявий ряст, синьоокі проліски, запашні фіалки, волохата сон-трава... Не залишила Веснонька без дарунків дерева,
та й зірвала цвіт рожевий зі свого волосся. Тим самим враз розтопила кригу у
моєму серденьку. А сонячні промінці засяяли так яскраво, що
від того дуже швидко мені посміхнулося Літо.
|
|
Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!