Світлана Акімова

Акімова Світлана Олександрівна. Член районного літературно-мистецького об’єднання „Дивослово”. Проживає в смт. Теплик Вінницької області. Учениця 6 класу Теплицької СШ 1-3 ст. 12 років.

                                                   Не забирай...

Усі кажуть, що Осінь чарує і усміхається жовтогарячими відтінками. Та на мою думку – палить полум’я Осені.

Мабуть, люди бояться признатися, що стають її рабами, як оті листочки, які від болю летять до землі... А Осінь не щадить нікого.

І я ночами повторюю: „Осінь має подих диявола...”

Не забирай мою душу – вона не твоя...

                                         Друг.

Життя... Удар, як ножем у спину. Мовчіте, люди, і не осудіть... Хочу повернутися обличчям, щоб не в спину. Не плачте, вітри, брати мої!

            Піду... Це не моя планета, і не мій світ.

            Моя планета Друг.

                             Пробудження мого серця.

Красуня Весна. Нарешті, пробудила своїм чарівним подихом усе, що втомилося від зимового сну.

Своїми ніжними рученьками вона розгорнула сніги, і з’явився з них королевич весняних квітів Підсніжник. Кольором голівка нагадувала білосніжну Зиму, що колись заморозила моє серце. А ніжка у нього зеленіла, як у його величності Травня.

З посмішкою і поважним виглядом походжав Підсніжник лісом і гордився, адже він най-найперший!

Ще багато квітів дивуватимуть після нього мене: кучерявий ряст, синьоокі проліски, запашні фіалки, волохата сон-трава...

Не залишила Веснонька без дарунків дерева, та й зірвала цвіт рожевий зі свого волосся. Тим самим враз розтопила кригу у моєму серденьку.

А сонячні промінці засяяли так яскраво, що від того дуже швидко мені посміхнулося Літо.