Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 285

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Теплик і Тепличчина в історичному контексті. Частина 2.

     
     

     Теплицька церква "Покрова Пресвятыя Богородицы"

    Проф. Олекса Піддубняк

    Містечко Теплик мало свою назву або від того, що воно розташоване на спадистій місцевості біля струмків Свинарки і Теплика, відкритій прямо на південь між двома пагорбами, або від того, що у верхів’ї річки, яка протікає між вказаними пагорбами і ділить м.Теплик на дві половини, є місця, які не замерзають взимку у найбільші морози і які називають тепличиною. Користуючись усним свідченням старожилів, котре сягає не далі половини минулого століття, з впевненістю можна сказати, що Теплик 1775 р. був вже містечком (Baliński. Starożуtna Polska. 11, 1364) і знаходився на тому ж місці, де розташований нині, з тією лише відмінністю, що із збільшенням населення містечко це значно розширилось. З деяких свідчень видно, що містечко це колись називалось навіть містом. Так, на одному дзвоні, який використовується й тепер, вирізблено такий надпис: „Сей звонъ сооруженъ до города Теплика, до храму Покрова Пресвятыя Богородицы за старанiемъ цеху шевского року Божiя AJKZG(1767)”. Назву міста присвоєно було містечку, очевидно, тому, що в давнину для захисту від нападів сусідніх хижих народів його обнесено було високим дубовим частоколом і воно мало вигляд укріпленого міста. 
    У самому містечку є місце, яке називається Церковищем, де за переказами стояла католицька дерев’яна каплиця, а за дві версти від містечка є місце, яке називається Турчином. За розповідями старожилів, в давній час татарських нападів місцевість Турчина була вкрита густим лісом, у глибоких ярах якого турки мали своє кубло і там зберігали награбовані скарби. У цій місцевості і тепер знаходять стародавню срібну турецьку монету, надписи на якій зрозуміти неможливо. 
    Містечко Теплик віддавна перебуває у володінні спадкоємців графа Потоцького, воєводи польського. До часу приєднання цього краю до російської держави м. Теплик належало до Брацлавського воєводства, а тепер перебуває у Гайсинському повіті в 2 окрузі благочиння і віддалене від повітового міста Гайсина за 30 верстов, а від губернського Кам’янця-Подільського – за 270 верстов. Після знищення старої дерев’яної церкви пожежею, яка спопелила у сімдесятих роках минулого століття майже все містечко, на північній околиці містечка, як видно з клірової відомості за 1800 р., заснована теперішня кам’яна церква у 1781 р. Друга ж клірова відомість за 1827 р. повідомляє, що дана Свято-Покровська церква закладена у 1775 р, закінчена побудовою у 1815 р. стараністю парафіян і в тому ж році освячена благочинним священиком Сумеоном Корсовецьким, який на святому антимінсі виставлений 1772 р., висвячений і підписаний Превелебним православним єпископом Йовом Переяславським і Бориспільським. Антимінс цей недавно замінено іншим. Теперішня кам’яна церква має вигляд правильного чотирираменного хреста і вкрита бляхою, пофарбованою мідянкою. Заввишки вона має 28 аршинів, в довжину 26 аршинів і 12 вершків, в ширину 8 аршинів і 5 вершків, а з бічними вівтярями 20 аршинів. Дзвіниця при ній також кам’яна, двоярусна, вкрита бляхою, стоїть окремо від церкви і побудована у 1847 р. на кошти графині Олександри Потоцької. Дзвонів усіх сім, з них найбільший, придбаний старанням парафіян у 1864 р., важить 56 пудів; в усіх же дзвонах ваги до 100 пудів. Довкола церкви і дзвіниці нова кам’яна огорожа, збудована в 1861 р. Престол в церкві один в ім’я Покрови Божої Матері, в указану міру. Іконостас триярусний, різблений, з іконами нового живопису, з яких чудова оновлена ікона святого Миколая, за переказами чудотворна. Зміст переказів такий: наприкінці минулого століття, коли в містечку сталась велика пожежа, яка знищила майже всі житлові забудови жидівські, згадана ікона святого Миколая була винесена на місце пожежі. Внаслідок загрожуючої небезпеки мешканець містечка Жид Абрам Волошин, побачивши ікону святого Миколая, голосно звернувся до святителя за поміччю з такими словами: Святий Миколаю! Рятуй мене.” Раптом вітер змінився, і дім Жида залишився цілим, в той час, як усі суміжні з ним будинки повністю згоріли. З цього часу парафіяни при важких обставинах життя звертаються з молитвою до цієї ікони, як до чудотворної. 
    Нижче від крилосу на північному боці є чудовий різбленої роботи з позолотою кіот (висотою 5 аршинів, шириною 7 аршинів). В кіоті цьому п’ять ікон, написаних академіком Степановим, вартістю 350 крб. сріблом. Селяни містечка Теплика, охоплені почуттям вдячності Найяснішому Царю-Визволителю, одностайно вирішили на пам’ять про 19 лютого 1861 р. побудувати ікону св. благовірного князя Олександра Невського, яка наступним нащадкам нагадувала б про великий день звільнення селян. Зображення св. благовірного князя Олександра Невського займає середину, по боках якої у меншому вигляді зображені слов’янські апостоли: з правого боку св. Мефодій, а з лівого – св. Кирило; вище Мефодія – зображення Спасителя, який посилає 12 Апостолів на всесвітню проповідь, а вище св. Кирила – зображення св. Андрія Первозванного, який встановлює хреста на горах київських. Кіот цей закінчений побудовою і встановлений у церкві в 1867 р. У тому ж 1867 р. вся середина церкви розмальована олійною фарбою.


    Здавна існуюча в м. Теплику католицька дерев’яна каплиця у самому центрі містечка, внаслідок старості розібрана і на місці її встановлено пам’ятник. У 1822 році в іншому, більш зручному й помітному місці, побудовано костьол з чудовим і просторим приміщенням для шариток або сестер милосердя, на кошти поміщиці католички графині Потоцької. Цей католицький жіночий монастир існував до 1866 р., коли за розпорядженням начальства південно-західного краю був закритий з причини недостатньої штатної кількості монахинь. Речі з костьолу перевезено до сусіднього Тернівського парафіяльного костьолу, сам будинок перейшов у власність поміщиці Потоцької, а шаритки виїхали за кордон.
    Цвинтар православний до 1867 р. був по сусідству з католицьким і знаходився від церкви за 200 сажнів. У 1867 р. на вимогу місцевого причту відведено нове місце під православний цвинтар площею в одну десятину. На цвинтарі католицькому видніється багато кам’яних пам’ятників з польськими надписами, а на православному – самі дерев’яні хрести.
    Начиння в церкві достатньо. З цього начиння за старовиною чудова дарохранильниця у вигляді зірки, мідна, позолочена, а за вартістю - чаша з усім приладдям, ручний хрест, кадильниця і лампада – срібні, 84 проби, пожертвувані для церкви полковником Арбузовим ось при якій нагоді. Під час Турецької війни у 1828-1829 рр. в Теплику квартирував гвардійський полк, командиром якого був згаданий Арбузов, який часто відвідував Свято-Покровську церкву, дивувався її бідності і обіцяв після закінчення війни зробити посильну пожертву для неї. Після закінчення війни він, справді, виконав свою обітницю, надіславши вказані речі з Петербурга. 
    При церкві є повне коло богослужебних книг. З них найдавніші такі: Євангеліє 1722 р., тріодь постова київського друку 1724 р. Нещодавно всі згадані старі книги замінено на нові київського друку. У церковній бібліотеці нараховується всіх богослужебних книг близько 80. Метричні книги зберігаються при церкві з 1795 р., сповідні ж розписи – з 1815 р.
    Парафія Свято-Покровської церкви здавна самостійна. Народонаселення парафії, на початку цього століття кількісно дуже обмежене, збільшувалось, як видно з клірових відомостей і сповідних розписів, у такій пропорції:

    В 1800 р. числилось осіб чоловічої статі 266

    В 1811 р.     -      -      -      -      -      -      -   422

    В 1816 р.     -      -      -      -      -      -      -   361

    В 1827 р.     -      -      -      -      -      -      -   490

    В 1836 р.     -      -      -      -      -      -      -   575

    В 1845 р.     -      -      -      -      -      -      -   668

    В 1855 р.     -      -      -      -      -      -      -   819

    В 1865 р.     -      -      -      -      -      -      -  1005

    В даний час нараховується парафіян 2381 осіб обох статей; всі православного віросповідання. Православні жителі м. Теплика здавна вирізнялись старанністю й прихильністю до православної церкви. Займаються вони землеробством, але є між ними чимало тих, хто займається дрібною торгівлею харчовими припасами. Є трохи  в парафії і ремісників (близько 50 чол.) – шевців, чинбарів, дехто з яких має власні невеликі чинбарні. Останні здавна складають цехове товариство, яке користувалось особливими правами і привілеями під час кріпосної залежності. Ті, що займаються обробкою шкір, вирізняються старанністю і любов’ю до своєї парафіяльної церкви, в якій є їхні особливі церковні хоругви, свічі, дзвони, убір, підсвічники та ін. 
    При церкві м. Теплика згідно із штатом повинні бути: священик, два псаломники і проскурниця. Окрім платні з казни, причт має у своїму користуванні церковної землі: орної 30 десятин, сінокісної 15 десятин. На цю землю є план з межовою книгою, складений 1854 р. за проектом 1842 р., затверджений Подільським губернським комітетом. 
    Церковні домобудівлі, придбані громадою парафіян від священика Адама Кисілевича, всі дерев’яні і потребують капітального полагодження в усіх частинах. За останній час дім для священика побудовано новий. 
    В м. Теплику є народне училище, відкрите у листопаді 1864 р. і створене при незначному сприянні парафіян на кошти Київської Учбової округи, з якої щорічно висилається платня: учителю 100 крб., законоучителю 50 крб. і учителю церковного співу 20 крб. Крім того, всі навчальні посібники одержуються з тієї ж Київської округи, до якої щорічно подається також звіт про училище. В бібліотеці училища нараховується до 500 примірників різних книг і посібників.
    Священиків з 1795 р. до цих пір було всього чотири. Перший – Іоан Кобильницький, з 1795 р. по 1807 р. З 1807 р. по 1812 р. парафія залишалась незайнятою під наглядом сусідніх священиків. Другий священик - Іпатій Рожицький займав парафію з 1812 р. по 1831 р., при ньому закінчено побудову даної кам’яної парафіяльної церкви у 1813 р. Третій священик - Адам Кисілевич займав парафію з 1832 р. по 1863 р., при ньому збудовано дзвіницю і кам’яну огорожу довкола церкви в 1851 р.* коштом місцевої економії. З 1864 р. парафію займає даний священик Костянтин Лосянський. 
    Окрім православних в м. Теплику є римо-католики кількістю 194 осіб обох статей і Жиди кількістю 2587 осіб обох статей.

    * Так написано в ориґіналі (якщо не помиляюсь. – О.П.) 
     [Цей нарис був списаний мною з російськомовного оригіналу 25 квітня 1992 р. в Бібліотеці РАН, Москва. Вислав був до теплицької районної газети, але не зауважив, щоб дійшло до опублікування].

    Теплик (пол. Teplik) – містечко над річками Свиняркою (Świniarka) і Тепличкою (Tepliczka), басейн Удича, повіт Гайсинський, окружна поліція, волость (gmina) і парафія прравославна – Теплик, католицька парафія – Тернівка; знаходиться за 34 версти від Гайсина, 350 верстов від Кам’янця і 80 верстов від станції Крижопіль, Одеської залізниці. Має 660 будинків [375 на чиншовому праві (тобто, мешканці винаймали їх у власників за плату-чинш. – О.П.), решта – на власних правах], 4677 мешканців (2467 Жидів), 1969 десятин селянської землі, 43 десятин церковної, двірської землі у всьому Теплицькому ключі (Теплик, Метанівка, Мочулка Велика і Мала, Орлівка, Петрашівка, Побірка, Бджільна, Саша, Шиманівка, Ташлик Вищий і Нижчий, Залужжя) 8532 десятини. Має церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1813 р., з 1452 парафіянами, філіальну католицьку каплицю, 4 молитовних жидівських доми, аптеку, пошту, окружне поліційне управління для волостей: Кіблич, Краснопілка і Теплик, волосну управу, однокласну школу (з 1864 р.) з 2 учителями і 55 учнями, 3 млини, 2 гарбарні (майстерні для вичинки шкіри – О.П.), фабрику свічок, дріжджеву фабрику, 53 крамниці, 47 ремісників. Торги – щодругий тиждень. Волость складається з 12 сільських округів (староств) (Теплик, Янів, Кам’янка, Комарівка, Бджільна, Росоша, Розкошівка, Саша (в ориґіналі: Saska. – О.П.), Стражгород, Ташлик Вищий і Нижчий і Залужжя), має 1982 садиби, 12657 сільських мешканців, 11589 десятин землі, що до них належить (8259 орної). Крім того, у волості мешкає 2827 осіб інших станів, землі, що їм належить, а також урядової, 11508 десятин (8117 орної). Тобто, вся територія волості охоплює 23097 десятин (16376 орної) і 15394 мешканців. Це дуже давнє поселення, назву отримало від річки Теплички; називалося також Смілгородом (Smiałgród) і Удицькими володіннями (dobra Udyckie) (від Удицького озера). У XV ст. Теплик належав заможній родині Кішок (Koszki). Їм тут належали (мається на увазі: в Брацлавщині і Київщині. – О.П.) Краснянський і Теплицький ключі, Шпиків (Szpików), пустині Очитківці (Oczytkowce) і Ошпеківські (Oszpekowskiе) з назвою Великого Удича (Udycz Wielki). Король Олександр (Aleksander Jagiellończyk), Казимир Ягеллончик (Kazimierz IV Jagiellończyk) і Сигізмунт І (Zygmunt I Stary) привілеї і давні права на ці маєтки підтвердили*. У 1582 р. Іван і Андрій Кішки поділилися цими володіннями, і в тому ж році Іван Кішка, брацлавський суддя, весь свій спадок, знищений Татарами, тобто, Шпиків, Воробіївку і Рогізну, відпродав князю Острозькому. У 1645 р. Теплик від Кішок перейшов до Жабокрицьких гербу Уляницькі, які в Брацлавщині володіли ще Жабокричем (в ориґіналі: Żabokrzyck. – О.П.) і Жабокричком, а згодом переселилися на Волинь. Саме з цієї родини походив Діонісій (Дмитро) Жабокрицький, удівець по двох дружинах (ці дані неточні. – Оп.П.), згодом біскуп луцький, митрополит і екзарх київський (помер у 1715 р.). Від Жабокрицьких теплицькі володіння набув Самуїл Калиновський, коронний обозний, син Марціна Калиновського, гетьмана великого коронного, і прилучив їх до Уманьщини. Після того, як ця родина вигасла (Марцін і Самуїл Калиновські загинули у битві під Батогом у 1652 р. – О.П.) по бездітній Гелені Морштиновій Калиновській, всі маєтки Калиновських дістались Потоцьким. Після смерті Станіслава-Щесного Потоцького (у 1805 р. – О.П.) Теплик отримала Софія, його третя жінка (Гречанка), з 38 селами і з додатком, що доповнював поділи володінь: 9 сіл з Соколівського ключа, 12 – з Бубнівського і одного - з Уманського, разом 22000 осіб чоловічої статі. Після смерті Софії (1822 р.) Теплицький ключ одідичив її син Станіслав, батько пізнішої власниці Олександри графині Августової Потоцької (померла у 1892 р.), яка володіла у Гайсинському повіті разом 20600 десятинами уживаної землі. Зараз Теплицький ключ, а також Ситковецький (у Липовецькому повіті), за заповітом перейшли у власність Костянтина графа Потоцького з Печери (Peczary). До 1860 р. у Теплику був католицький жіночий монастир шариток (сестер милосердя. – О.П.), а при ньому жіноча школа 
    [див.: Додаток до журналу „Przegląd Tygodniowy” (Варшава) за 1881 р. „Dziedzictwo Humańskie” (йдеться про статтю А.Роллє, яка вийшла також окремим виданням: Rolle A.J. Dziedzictwo Humańskie: notatki monograficzne. 2. Warszawa, 1844, s. 233-261; цей твір доступний на інтернеті: fbc.pionier.net.pl/id/oai:www.polona.pl:29750. – О.П.). Порiвняй також „Подольские епархиальные ведомости” за 1973 р. (йдеться про статтю К. Лосянського, розміщену вище на цій сторінці блоґу. – О.П.)].

    Автор: Д-р. М. (Dr Mariański).

    (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1892, s. 300).

    * Див. у цьому блозі про Удич, а також у книзі: Документи Брацлавського воєводства 1566-1606 років / Упорядники М. Крикун і О. Піддубняк; Вступ М. Крикуна; Наукове Т-во ім. Шевченка. Львів, 2008, с. 387-400. – Документ № 142 (цю книгу автори подарували Теплицькій районній бібліотеці).

    Тепличка – річка у Гайсинському повіті, права притока Удича (Гадича). Джерело має під селом Розкошівкою, пропливає через село Стражгород, містечко Теплик і нижче села Бджільної (в Пологах. – О.П.) має гирло. Тече з півночі на південь протягом 14 верстов. (Джерело: Те саме, s. 299).

      – Заповіт с. п. Августової гр. Потоцької був відкритий у Варшаві, у вівторок, дня 12 ц.р., o годині 1 після полудня, в кабінеті президії V цивільного відділу в варшавському окружному суді.
    Кур’єр Варшавський (Kurier Warszawski) подає про заповіт ось що: 
    Він походить з часу понад чотирьох з половиною років; бо якраз тоді, дня 14 червня 1887 року, небіжчиця в присутності шести свідків склала до рук регента Станіслава Завадського (StanisławZawadzki) у запечатаному конверті свій таємний (містичний) заповіт. За свідків на акції депонування (віддання на зберігання. – О.П.) заповіту у регента підписались пп.: Станіслав Бонєцький (StanisławBoniecki), Фелікс гр. Грабовський (Feliks hr. Grabowski), Костянтин Грушецький (Konstanty Gruszecki), шамбелян Циприян Ляхніцький (Cypryan Lachnicki), князь Стефан Любомирський (StefanLubomirski) i Ян Скринський (Jan Skrzyński). Навесні ц. р., внаслідок смерті с. п. Завадського, заповіт був відданий на збереження секретареві іпотечного міського відділу п. Васютинському (Wasiutyński) i ним був поданий теперішньому судді Скжетуському (Skrzetuski). Окрім свідків, які асистували  при депонуванні заповіту у регента, до суду прибули пп. Людвік Ґурський (Ludwik Górski) i Фелікс гр. Чацький (Feliks hr. Czacki), а також декілька адвокатів від імені можливих спадкоємців. 
    Найважливіші деталі заповіту такі: 
    Загальним спадкоємцем померлої заповітом встановлений гр. Ксаверій Браніцький (Ksawery Branicki) (син Костянтина, рідний брат гр. Станіславової Тарновської з Кракова) (StanisławowаTarnowskа). В його ж частку припав також Вілянів (Willanów) разом зі всіма приналежними до нього маєтками й капіталами, що перебувають у тамтешніх касах (окрім спеціально омовлених сум), а також нерухомість у Варшаві на вул. Даниловічовській (ul.Daniłowiczowskа).

    Олександра Потоцька в останні роки життя

    Маєтки Теплик (Teplik ) і Ситківці (Sitkowice) (на Поділлі), які замінені на ординацію, заповіт призначає для гр. Костянтина Потоцького (Konstantу Potocki), якому також мають припасти всі тамтешні рухомості, а також капітали у теплицькій і ситковецькій касах. 
    Гр. Костянтиновій Потоцькій (дружині попереднього) записані акції цукроварень Соболівка (Sobolówka) i Ситківці. 
    Всі цінності, де б вони не перебували за кордоном, заповітниця призначила для синів гр. Станіслава і Анни з гр. Дзялинських (Annаz hr. Działyńskich), подружжя Потоцьких (з Римарова) (Rymarów). 
    На благочинність заповіт призначає 56.000 карбованців, з чого 6.000 карбованців – для служби надзвичайної убогості (biurо nędzywyjątkowej), a 50.000 карбованців на розсуд обранців заповіту, якими є пп.: Людвік Гурський, Фелікс гр. Чацький і Мечислав кн. Воронецький (Mieszysław ks. Woroniecki) (четвертим виконавцем духівниці заповіт називає тепер вже покійного гр. Артура Потоцького) (Artur Potocki). 
    Наприкінці в заповіті містяться численні спадки для управляючих і слуг, залежно від кількості років служби і високості отримуваної платні. 
    Після прочитання цього заповіту повідомлено, що в помешканні містяться додаткові заповітні записи, по які п. Людвік Гурський, як виконавець заповіту, негайно поспішив, і які незабаром будуть оголошено. 
    (Джерело: „Gazieta Lwowska”, 1892, Rok 82, Nr. 10, Piątek, 15Stycznia, s. 4; пер. з польської мій. - О.П.). 

    Відомство міністерства фінансів.
    Подільська казенна палата.
    <...> Податкові (податные) інспектори.
    <...> 7. По Гайсинському уїзду - губернський секретар Іван Антонович Пашковський.
    <...> Окружні акцизні управління. <...> Шостий округ (в м. Гайсині). Наглядач - начальний радник Володимир Петрович Хренников. Помічники його - старші: начальний радник Афіноген Платонович Лозинський (в м. Гайсині), казначейський асесор Володимир Дементійович Коносевич (в м-ку Теплику), молодший - титулярний радник Павло Полікарпович Швачко (в м. Гайсині). 
    (Джерела: Подольский адрес-календарь / Составил Гульдман В.К.; Подольский губ. стастистич. комитет. - Каменец-Подольский, 1895, с. 10, 11, 13, 15).

    Міські і уїздні заклади.
    <...> Гайсинський уїзд.

    <...> З'їзд мирових посередників.
    Голова з'їзду (Брацлавсько-Гайсинського) - статський радник Платон Модестович Вакар (в м. Тульчині). Мирові посередники Гайсинського уїзду: <...> другої дільниці - поручник запасу армійської кавалерії Костянтин Сергійович Щербачов (в м-ку Теплику).

    <...> Волосні управи. 
    <...> 2-га мирова дільниця:
    <...> 2) М'ягкохідська волость. Волосний старшина - Яків Маркович Романджа, волосний писар - міщанин Олександр Іванович Індисов. - Поштова адреса - м-ко Теплик.
    3) Соболівська волость. Волосний старшина - Лукіян Власович Герасименок, волосний писар - селянин Корній Іванович Захорчевний. - Поштова адреса - м-ко Соболівка.
    4) Теплицька волость. Волосний старшина - Никон Васильович Кіт., волосний писар - селянин Микола Іванович Навроцький. - Поштова адреса - м-ко Теплик.

    <...> З'їзд мирових суддів. 
    <...> Дільничі мирові судді: <...> 3-ої дільниці (камера в м-ку Теплику) - .без чину Михайло Вуколович Щербанов.
    <...> Судові пристави: <...> 3-ої і 4-ої дільниць - без чину Антін Платонович Кордюков (в м-ку Теплику).
    <...> Судові слідчі: <...> 3-ої дільниці - виконуючий посаду Михайло Степановч Тлустовський (камера в м-ку Теплику).
    <...> Уїздна поліційна управа.
    <...> Станові пристави: <...> 3-го стану (м-ко Теплик) - губернський секретар Іван Ілліч Загальський.

    <...> Поштово-телеграфні заклади.
    <...> Теплицька поштово-телеграфна контора. Начальник контори - казначейський асесор Афанасій Петрович Чернельовський. 
    <...> Соболівське поштово-телеграфна відділення. Начальник відділення - губерський секретар Юхим Макарович Вдовиченко.

    <...> Учбові заклади.
    <...> Сільські однокласні початкові народні училища в уїзді:
    <...> Соболівське. Законоучитель - священик Дмитрій Федорович Дмитревський.  Учитель - Йона Авксентійович Кухарев.
    Теплицьке. Законоучитель - священик Іоан Георгійович Борзаковський. Учитель - Костянтин Гордійович Веремеєнко.

    <...> Гайсинське відділення Подільскої єпархіальної училищної ради.
    Отці благочинні православних церков в уїзді.
    Благочинний <...> 3-го округи - священик Дмитрій Федорович Дмитревський (в м-ку Соболівці); 4-го округи - священик Яків Комарницький (в с. Росоше, поштова адреса - м-ко Теплик).
    <...> Отці настоятелі православних парафіяльних церков в уїзді.
    <...> І-ша благочинна округа: 1) с. Мочулка Велика - священик Севастян Мишевський (пошт. адреса - м-ко Теплик, через М'ягкохідську волосну управу) <...> 
    (Джерела: Те саме, с. 24, 25).
     <...> ІІ-га благочинна округа: <...> 3) Івангород - священик Стефан Дунаєвський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 4) Карабелівка - священик Олексій Грищенко (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 6) с. Кивачівка (з с. Цвіліхівкою) - Успенська церква, при ній приписана Іоанно-Богословська церква при с. Цвіліхівці - священик Миколай Лотоцький (пошт. адреса - с. Краснопілка), <..> 10) Марківка священик Миколай Зущинський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 11) с. Михайлівка (з сільцем Адамівкою) - священик Петро Волошановський (пошт. адреса - м-ко Гранів), <...> 18) с. Скарженівка - священик Митрофан Кошубський (пошт. адреса - с. Краснопілка), <..> 21) с. Тополівка - священик Василій Боровський (пошт. адреса - м-ко Теплик).
    <...> ІІІ-тя благочинна округа: <...> 2) с. Брідок - священик Лука Думанський (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу), <...> 10) с. Метанівка - священик Віктор Жолткевич (пошт. адреса - м-ко Бершадь), 11) с. Орлівка - священик Симеон Томасевич (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 13) Петрашівка - священик Василій Синицький (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу), 14) с. Побірка - священик Іосиф Немеровський (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу), (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу), <...> 17) м-ко Соболівка (з сільцем Антонівкою) - благочинний священик Дмитрій Дмитревський (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу), <...> с. Шиманівка - священик Юліян Білинский (пошт. адреса - м. Гайсин через Соболівську волосну управу).
    <...> IV-та благочинна округа: 1) с. Ташлик-Вищий (з с. Сашею, на карті - Шаша) - Космо-Даміанська церква, при ній приписана с. Саші Дмитріївська церква - священик Фома Гиньковський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 2) с. Завадівка - священик Яків Базилевич (пошт. адреса - м-ко Бершадь), 3) с. Залужжя - священик Дмитрій Юркевич (пошт. адреса - м-ко Теплик), 4) с. Кам'янка - священик Іоан Марцишевський (пошт. адреса - м-ко Теплик), с. Комарівка - священик Євгеній Облапський (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 7) с. Мочулка Мала - священик Теофан Шимилевич (пошт. адреса - м-ко Теплик), 8) с. Мишарівка - священик Іоан Судакевич (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 10)  с. Пологи - священик Інокентій Долинський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 11) с. Бджільна - священик Теодор Доброгорський (пошт. адреса - м-ко Теплик),  12) с. Роскошівка - священик Венедикт Бесядовський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 13) с. Росоше - благочинний священик Іоан Бесядовський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 14) с. Сокиряни (на карті - Секиряни) - священик Порфирій Лотоцький (пошт. адреса - Теплик), 15) с. Степанівка - священик (з сільцем Важне) - священик Матвій  Строцький  (пошт. адреса - м-ко Теплик), 16) с. Стражгород - священик Олександр Цинкаловський (пошт. адреса - м-ко Теплик), 17) м-ко Теплик - священик Іоан Борзаковський (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 19) с. Чорна Гребля (з с. Лозоватою) - Іоанно-Богословська церква, при ній припасана с. Лозоватою Параскевієвська церква - священик Дмитрій Кошутський (пошт. адреса - м-ко Теплик), <...> 22) с. Янів - священик Фавст Гергилевич (пошт. адреса - м-ко Теплик).
    <...> V-та благочинна округа: <...> 9) с. Ташлик Нижчий (інакше - Гнилий Ташлик) - священик Костянтин Остапович (пошт. адреса - м-ко Теплик).
    (Джерело: Те саме, с. 90, 184-187, 189-195).

    <...> VI. Гайсинський уїзд. 
    <...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу. 
    Теплик. Біля хутора Бутова 8 курганів скіфського типу. У яру на скелі малюнок: підкова і декілька стріл. Знайдені дві римські монети. (Повідомлено п. Копистинським, заступником В.Б. Антоновича) 
    (Джерела: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).


    <...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...> 
    <...> Дані кореспонденського обстеження:<...> м. Теплик: 
    Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
    Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 15.
    Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
    Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 8. 
    Кількість дворів, зайнятих шевським ремеслом – 30.
    Кількість осіб, зайнятих шевським ремеслом – 50.
    Пора року промислу – взимку.
    Загальна кількість дворів – 607.
    Загальна кількість чоловіків – 2499.
    Загальна кількість жінок – 2819.
    Усього людей – 5318.
    Кількість дворів з різним промислом – 79.
    Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 111.
    (Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - 

    Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
     <...> <Кустарна деревообробка.>
    <Таблиця поширення> кустарної деревообробки по волостях Гайсинського уїзду.
    <…> Теплицька волость:
    Дані з кореспондентського обстеження:
    сіл – 12, дворів – 68, осіб – 71.
    Дані кореспондентського і експедиційного обстеження:
    сіл – 12, дворів – 131, осіб – 131.
     У Теплицькій волості найбільшими пунктами <цього ремесла> є <...> с. Ташлик-Нижчий з 22 ремісниками, Саша з 20 і м. Теплик з 19; с.с. Росоше і Ташлик-Вищий по 15 осіб у кожному, с. Бджільна – 13, с.с. Залужжя і Комарівка по 11 осіб у кожному; в інших же (с. Стражгород, с. Роскошівка, с. Янів, с. Кам’янка) число осіб вагається від від 2 до 6.
    (Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 532, 533). 
    ЧЕТВЕР, 14 ЛИСТОПАДА 2013 Р.

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Август 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Архив записей

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии