Жителі села Розкошівка - учасники першої світової війни

Володимир Юхимчук

Про ту страшну світову війну, що її назвали I-ю Світовою, в наш час розповідалося в різних джерелах,з нагоди сторіччя її початку . Як відомо вона розпочалась в 1914 році і була найжорстокішою за всю історію людства. Торкнулася вона і нашого села, залишивши в пам'яті старожилів лиховісні спогади. Отож гортаючи сторінки нашої історії, вирішив записати все почуте про ту війну та її учасників-односельців

В 1988 році вперше почув від земляка Рибака Полікара Григоровича 1902 р.н. таке:

«В 1914 році почалась Перша Світова війна , цар ввів в цьому ж році «сухий закон», закрили горілку, зупинився Бджілянський спиртзавод, закривались шинки, яких в Розкошівці було декілька. Люди звикли до оковитої, тому продовжували гнати самогонку, переховуючись по ярках і долинах .

З села брали чоловіків на фронт, крім тих , що проходили строкову службу в Росйській імперії. Багато з них загинули, у т.ч. і рідний брат Полікара – Харитон загинув у 1914 році.»

Багато односельців в ту війну побували в австрійському полоні.Ось як згадує в 1992 році Юхимчук Феодосія про свого батька Федота. Він служив у царській армії з 1913 року. Коли почалась війна, попав у полон і повернувся додому у 1917 році вже після революції. Розповідав, що працював  у австрійських хазяїв у господарстві і зокрема навчив їх виготовляти самогон по розкошівському рецепту. З полону приніс солдатську саперну лопату, австрійську сокиру з міцної сталі і молоток, які дочка передала до сільського музею.

З родини Андрійчуків, що була з давніх-давен однією з грамотних в селі – їх предки були сільськими старостами. Кирило Дмитрович будучи в полоні вивчив досконало німецьку і польську мови. Коли прийшов з полону в 1917 році за це сім'ю нарекли «польками» .

Цікава  і трагічна доля учасника тієї війни Кривенького  Спиридона, який возив на бричці якогось російського генерала. В 1916 році приїхав на тій тачанці в Розкошівку. Односельці із заздрощів його закололи, бо думали,що він привіз з війни золото. Вбивство ретельно готували, програли в карти, кому виконати злочин. Довго йшло слідство, поки розкрили справу. Серед людей на довгі роки залишились перекази ,  що дійшли до нашого часу.

Ще один учасник війни, жива легенда села, самородок, талановитий «лікар» -  Тарасюк Сергій Никифорович. На службі в армії і під час війни був фельдшером, повернувся додому і ще майже 50-ть років лікував людей в Розкошівці. Скільки довелось  почути від старожилів добрих слів подяки за його магічні зцілення хворих, його ерудицію, людяність.

Про Дмитра Мокійовича Сокотнюка 1883-1971 рр. нашого видатного земляка, його життєвий шлях, революційну діяльність описано в окремому розділі. Відомо, він був учасником війни з 1914 року, поранений на фронті, будучи солдатським депутатом закликав до повалення царизму.

Служив в той час в армії з 1914- 1918 рр. і був учасником війни Сорговський Федір Івсеєвич, що став священником в Розкошівці з 1922 року.

У спогадах наших односельців згадуються й інші учасники війни, серед них:

• Планета Петро з «Лірників», був поранений в 1914 році, повернувся додому;
• Кривенький Микола – повернувся додому;
• Даценко Созон  - загинув у 1915 році;
• Олійник Трохим Дем'янович, загинув у 1916 році, його дружина Гафія померла у 1918 році від тифу. Їх діти Марія та Іван залишись сиротами. Іван трагічно загинув під у 1929 році при колективізації.
• Олійник Іван Некифорович – учасник війни, загинув у 1915 році.

Зовсім недавно розповів про учасників Першої Світової війні – своїх дядьків Олійників – Антін Юрійович 1947 р.н. Чотири брати з багатодітної сім’ї Олійника Василя Павловича:

• Яким, 1879 р.н. – загинув у 1915 році
• Дмитро, 1882 р.н. – загинув 1916 році
• Порфей , 1892 р.н. – повернувся додому
• Ульян, 1894 р. н. – унтер-офіцер, поранений повернувся додому.

Загинув у 1915 році ще один наш земляк Тарасюк Іван – невідомі його рік народження і по-батькові. Але відомо, в цю сім'ю за рішенням царського уряду був направлений полонений чоловік, як компенсація за втраченого годувальника. Він називав сина загиблого фронтовика – Федора ласкаво на російській мові «мальчик».  Це прізвисько надовго закріпилося в цій сім'ї. Сам Федір Іванович став батьком великої сім'ї і загинув у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945рр.

В село цей період були переселені ще декілька чоловіків з числа полонених з метою покриття чоловічого населення втраченого  у війні. З'явились в Розкошівці Бобрики начебто з Польщі, Мерцик  з Німеччини. Вони асимілювалися в громаду і започаткували великі родини.

Живе в селі наймолодш донька з великої родини Вихованця Демеда Панасовича 1893р.н. – Віталія Демедівна. Вона повідала нам, що її батько з 1914 по 1918 роки був учасником Першої Світової війни і передала фотографію. Демед Панасович сидить на ній з ще одним солдатом, начебто Олійником Порфеєм і молодими односельцями, імена яких нам невідомі.

Дуже цікава доля Вихованця Д. П., який після повернення з війни одружився, але дітей в них не було. В 1922 році він їхав з ярмарку з Івангорода і при дорозі знайшов хлопчика, який пам'ятав тільки , що його звуть Петром. Привіз він його в сім'ю, усиновив. Записав  - Вихованець Петро Демедович. В селі люди прозвали його «найдою». В 1928 році після смерті дружини тато одружився вдруге. В них народилося ще семеро дітей. Найстарша Зоя – 1930р. н. і наймолодша Віталія – 1939 р.н. , яка і розповіла цю історію.

Ще один наш земляк Саламаха Полікарп був учасником війни, попав у полон і довго не було про нього в сім'ї звістки, думали, що він загинув, але він повернувся через кілька років додому, довго хворів і помер. Про це розповіла його дочка Антоніна Вихованець в своєму інтерв'ю в 2011 році, коли розповідала про роки перебування в німецькому рабстві як гастарбайтер.

Тільки долі лише декількох односельців-розкошівчан коротко описані в цій публікації, але можна з впевненістю сказати, що це  не повний перелік сімей, що були обпалені полум'ям тієї всесвітньої бойні, яка відомо чим закінчилася – Жовтневою революцією 1917 року в Росії.

Краєзнавець В.О. Юхимчук.

с. Розкошівка

грудень 2014 року