Олена Герасименко
Прикро, що твоя праця, народжена думками
і безсонними очами, залишається нереалізованою. Видати книгу - занадто дроге
задоволення для автора. Отож, сподіваюся, що я ще не втомила читачів своїми
творами?
Луг
Іду на луг ледь
світ босоніж:
не наполохать трав
– бо сонні ж…
Боюсь, ступивши, не
прим’яти
цей килим з
чабреців і м’яти.
Роса. Туман. Та
чую: вище,
у верховітті пташка
свище.
Стою з світанком
сам-на-сам.
Зринає пісня в
небеса…
Чуттєвості і тиші
в’язь
звідкіль в душі
малій взялась,
щоб так, як в
казці: ані руш!?
Лиш поповзом,
неначе вуж,
крадеться ранок
поміж віть…
А соловейко
«фіть-фюїть» -
з туману співом
вирина.
В густім тумані
ярина…
Дивлюся – обрій
запалів
поміж долонями
полів.
Ще мить і, знаю,
піднесе
цвіт сонця – вмить
пробудить все.
Німую… Лиш маленьке
«я»
до світу серцем
промовля.
Болить минула війна
ветеранам... Болить... І спогади пекучі. Не кожному з молодих дано збагнути всю
глибину тих почуттів. Та все ж, можливо, хтось спробував і відчув?..
***
Дід Іван
Він був тихим і
трохи дивним,
його постать була
чудна,
його одяг пропахнув
димом,
його очі сягали
дна.
Він розводив у лісі
ватру,
довго-довго в огонь
дививсь.
Що він бачив? Як
саламандра
диким танцем лякає
вись?
Він здавався тоді
шаманом,
хоч який у селі
шаман?
Звали діда того
Іваном,
а Іван – він і є
Іван.
«Що в тім полум’ї
ватри, діду?
Крок у ніч – і
суцільна тьма.
Не обридло отак
сидіти?
Що, роботи, турбот
нема?
Ви скажіть: воно
того варте –
це відлюддя, вогонь
і дим?»
А в очах у старого
– ватра,
в грудях – кашель,
родина, дім.
Всі пішли, їх
живцем… в стодолі…
Партизанив тоді
Іван.
Не уникнув лихої
долі,
до вогню – з
невигойних ран.
Дід мовчить. Час
летить, клекоче.
В нім згорають і
сум, і дні.
«Дайте жару!»
«Бери, як хочеш…» -
і нікого – тут ми
одні.
Простягає в долоні
грубій:
наче сонце, той
дідів жар.
Шелестять щось у
вуса губи.
У долоні вогонь –
не жарт!
Не пече йому, зразу
видко.
Я беру – не пече й
мені.
Юним серцем
прозріла швидко:
так згоряє душа в
огні!
Тепло-тепло відтоді
стало,
наче мудрість його
спила.
Дід Іван – не
чаклун, не старець,
просто ватра у нім
пала.
|
