Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 296

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2018 » Сентябрь » 22 » «О, як би я жадав не сумувати…»
    20:20
    «О, як би я жадав не сумувати…»

    Василь Піддубняк

    член асоціації письменників України, поет, журналіст.


    О, як би я жадав не сумувати:
    Вкраїна – в щасті, Теплик – у добрі…
    І щоб жива, жива та крайня хата,
    Де вікна усміхалися тобі.

    Тобі, як тому, що не блудний наче,
    Бо ж не забув (і досі не забув!),
    Як вітер посміхається чи плаче,
    Як верби тихо хиляться на Буг.

    Але, але…
    Хитається планета,
    Мов ялинова іграшка колись.
    І сум сумний проходить крізь поета,
    Як сонце – крізь осінню небовись.

    О друзі,
    Не картайте, не карайте:
    Моя Вкраїна – не Майдан, не крик,
    Моя Вкраїна – позірні карати,
    А більше – незнищенний материк.

    Той материк, де батьківські могили,
    Де заводська труба стирчить на тлі,
    Де добрі люди, що весь світ змогли би
    Змінити на блаженство на землі.

    Але, але…
    Хіба мені судити,
    Чому ці люди немічні такі?...

    Я не сумую, хоч згорає літо
    І не для нас літають літаки.

     


    Бабине літо…
    Невже воно істинне?
    Баби ж давно вже на світі нема.

    Хата за хатою… звістка за звісткою…
    Далі не осінь осіння – зима!

    Мальва нагнулася над крапелиною ,
    Хмарка щось мальві на вушко – своє…

    Подзвін розкинувся над Україною, –
    Може хтось совісний щастя кує

     

    Нам, що в надіях – по шию, по маківку:
    «Бабине літо… А там, як дасть Біг…»

    Вірує Удич, Ташлик і Захватівка…
    Але довір'я оте – не про всіх.

     

    Котяться хмари з горбів, наче спомини.
    Звідкись прибув призабутий кобзар…

    Он і димок вже піднявся над комином,
    В печах жахтить несподіваний жар.

     

    Але вже завтра,
    Утомою втомлене,
    Бабине літо розтане за мить
    І над розваленим бабиним комином
    Дим відпливе й вітровій зашумить.

     

    ***

    У місячнім човні, хисткому до знемоги,
    У золотім такім, як різдвяна свіча,
    Пливемо, люба, вдвох,-
    Без весел, без дороги…
    І так навкруг, що аж…
    Аж небеса мовчать!

    І хоч би хтось чи десь:
    Ріка… казкові хвилі…
    Самотні сплески риб, а може почуттів…
    Лілеї золоті, при білім дневі – білі,
    А ці ж бо не такі – їй-право золоті!

    Не чую знов і знов ні шепоту, ні тиші,
    Ні чарів-комишів, ні запашистих зіль…

    А човен хить та хить: пливе, як риба дише,
    Як образ дорогий серед промінь і хвиль.

     

    Просмотров: 28 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Сентябрь 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии