Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Ноябрь » 20 » Чи вчить нас історія?
    08:40
    Чи вчить нас історія?
     
    Петро Кондратюк

    Із Тепличчини після Африки, про що розповім згодом, занесло мене життя на Київщину. Селище Борова, що на Фастівщині (біля восьми тисяч населення), розташоване по обидва боки річки Стугни. Колись це була широка, судноплавна річка, яка несла свої води до Дніпра (куди вона й сьогодні, зміліла вже, упадає неподалік Обухова).

    Це саме про неї йдеться у «Слові про похід Ігорів», 1185 р., де брат чернігівського князя Володимира Мономахи — князь Ростислав, відбиваючись від половців із Дикого поля і відступаючи, втопився у ній неподалік Трипілля:

    Чи не так тече річка Стугна
    Худу струю маючи

    Прийнявши потоки,

    Човни розбила о кущі?        

    Юному князеві Ростиславу

    Зачинила дно при темнім березі…

    Плаче мати Ростислава
    По юному князю Ростиславу,
    Засмутились квіти жалем,
    Дерева з тугою до землі похилилися.

    … По Стугні за Андрусівським договором (1686) проходила межа між Московією і Річчю Посполитою. (Автор цієї замітки мешкає на лівому  московському  березі Стугни, хоча у 1987 році, коли придбав тут хату¸ він цього ще не знав, а інакше, можливо, оселився б на правому — польському –– її березі).

    Взагалі ці краї, околиці Києва, вщент насичені нашою історією. Тут проходять знамениті Вали, якими відгороджувалася Київська Русь від набігів із півдня (подібні до Китайської стіни). Поля тут, якщо копнути, вщент засіяні кістками наших пращурів. І не лише кістками. Бо якось, копаючи ямку під стовпчика огорожі, і я знайшов з-пів відра патронів…  

     Копаючись у тенетах історії, знайшов ось яку характеристику наших прапращурів, дану ще непосидющим греком Геродотом, який блукав мало не всім відомим тоді світом, у тому числі і Північним Причорномор’ям, ще у V столітті до н.е., можливо він і піднімався Дніпром до круч київських (про це описано у його четвертій книзі «Мельпомена»): народ гостинний, не байдужий до спиртного та не можуть дійти згоди.

    Геродот бачив всякого люду і був вочевидь спостережливою людиною. Адже ми і сьогодні, через дві з половиною тисяч років, є свідками того, що це дійсно влучна характеристика не лише давніх слов’ян, а й нас — сьогоднішніх! — з вами. Бо українець Іван Мазепа свого часу накинувся на українця Семена Палія. Пізніше також Семен Петлюра (хоча у революційному запалі він візьме ім’я Симона Болівара – героя Латинської Америки, який очолив визвольний рух від трьохсотлітнього поневолення Іспанією) накинеться на Павла Скоропадського, який за вісім місяців гетьманату зробив чимало добрих справ для України. (Хоча останній свій універсал про федерацію із Росією він невдовзі у своїх «Спогадах» і сам визнає помилковим). Або взяти хоча б нещодавню Помаранчеву революцію, яку розірвали ті ж самі незгоди…

    Замість шукання згоди із Скоропадським, Петлюра разом із Володимиром Винниченком і вговорив Січових стрільців, які були у Білій Церкві, щоб зруйнувати Гетьманат і встановити свою Директорію. Сьогодні до деякої міри можна й зрозуміти— на скільки все це було складно тоді! Адже ми бачимо, як важко й досі Україна торує свій поступ до незалежності від Москви.  

    … Саме на околиці Борової (станція Мотовилівка) 18 листопада 1918 року і відбувся відомий в історії, як Мотовилівський бій. Це був бій між Січовими стрільцями і мешканцями сіл з округи, які відгукнулися на відозви Петлюри про зраду Скоропадського Україні, з одного боку і золотопогонниками (російськими офіцерами) разом із сердюками (українцями) з іншого.

    Виграли сторонники Петлюри. Та чи виграла при цьому Україна? Слід визнати, що історія мало чому нас вчить…

    Про відзначення цього бою, який став доленосною подією в історії України, дивіться на сайті: http://borova.org/ (і зокрема звідси про мітинг 16.11.2013 на зп. Корчі., Республіканські чесноти пізньої осені, 95 річниця Мотовилівського бою).

     

    Просмотров: 765 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Ноябрь 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии