Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 296

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2018 » Октябрь » 10 » Чи впорядковані між людьми природні статеві відносини. Частина 1.
    23:18
    Чи впорядковані між людьми природні статеві відносини. Частина 1.

    Письменник Дмитро Щербань, двадцять сім років пропрацював слідчим та прокурором на Харківщині, завершив мемуарний твір «Ловитва невловимого». Про побачене й пережите він веде оповідь у дещо незвичній манері – у формі філософського діалогу з уявним співрозмовником, своїм альтер еґо. Виясняючи що таке розум і чи панує він над людьми, порушується питання статевих відносин в суспільстві.

    Виношу на суд читача відібрані сторінки майбутньої книжки.

     

     

    ***

     

    Дмитро Щербань

    – Невже ти не прозрів настільки, щоб зрозуміти, що безмежжя часу, що розділяє моє і твоє життя – невловима мить у житті всесвіту. Не марнуй його, все те що сталось, мені відоме, скажи лишень: чи панує нині над людьми розум?

    – Якщо в розмові керуватися повчаннями Платона, то спочатку необхідно визначитись, що потрібно розуміти під визначенням «розум». Для мене: це здатність думати, знаходити рішення життєвих завдань, бачити і передбачати наслідки своїх дій, здатність жити мисленням, а не інстинктами. Гадаю, що цього ти й сам не будеш заперечувати.

    • Визначення мене задовольняє.

    – Мене теж задовольняє, бо іншого визначення не придумали. Скільки вже віків існує людство а визначення розуму, що ж то воно таке, придумав той же Сократ.

    – Чому ти вважаєш, що лише він?

    – Сам він, за словами Платона, пояснив це так: «Одного разу мені хтось сказав: він прочитав у творі Анаксагора, що всьому на світі дає лад і причиною всього є Розум. Ця причина припала мені до душі, й мені здавалося, що це чудовий спосіб пояснення, коли причиною всього є Розум. Я гадаю, що коли воно так, то Розум повинен якнайретельніше пильнувати ладу у всьому…»

    Як пише філософ Ортега – і – Гассет: «Не можна забувати, що культура розуму не споконвіку існувала на землі. …Та ось одного дня Сократ відкриває на афінському майдані розум. …Не думаю, що варто говорити про обов’язки сьогочасній людині, яка не розуміє значення цього Сократового відкриття. … Мислили й до Сократа. Властиво, в розмислах минуло два століття еллінського світу. Аби щось відкрити, треба, звісно, щоб ця річ уже існувала перед тим. Парменід і Геракліт мислили не відаючи того. Сократ перший задав собі справу, що розум – це новий всесвіт, досконаліший і вищий за той, який ми несамохіть виявляємо довкола нас. …Ні наше оточення, ні наш внутрішній світ не дають нам точки опертя для нашого розуму».

    Мене особисто вразив його вислів, що «ні наше оточення, ні наш внутрішній світ не дають нам точки опертя для нашого розуму».

    – Чому тебе це вразило? – зацікавлено запитав співрозмовник.

    • Не збираюсь тут приводити цілий філософський трактат цього автора та: « Щойно були відкриті береги розуму, але незнаними лишались його розміри і його вміст. … Кожне нове відкриття чистих ідей побільшувало віру в необмежені можливості новозароджуваного світу. …Був час, коли люди переймалися ілюзією, що надія Сократа ось-ось справдиться, а все життя нарешті підпорядкується принципам чистого інтелекту. … Сьогодні ми ясно бачимо помилку, хай і плідну, Сократа і подальших століть. Чистий розум не годен змінити життя, … проблема постала зовсім іншим боком, ніж перед духовним зором Сократа. Наша доба зробила протилежне йому відкриття: він виявив, де починається влада розуму; ми ж, натомість, бачимо, де вона закінчується».

    Тож як тут не погодитись з автором що « Розум - це тільки одна з форм і функцій життя», і, що «Культура є біологічним інструментом, і не більше того».

    Анатоль Франс поділяв « людей на два різновиди: одні родючі лише тілом і прагнуть того простацького безсмертя, якого досягають народженням дітей; у інших душа зачинає і народжує те, що й належить створювати душі, тобто Красу і Добро». Існувати і бути людиною – це не те саме, навпаки – це речі цілком протилежні.

    – Не вимагай багато від людей.

    – Я й не вимагаю, я лише констатую. Але розумію твою пораду в більш тонкому плані. Не ідеалізую особистісний потенціал сучасної людини і не вимагаю від неї безумовно використовувати ту міру життєвого досвіду, свідомості та поведінки видатних особистостей, на зразок Сократа, Галілея, Канта чи нашого мандрівного філософа Григорія Сковороди. Не відриваюсь від реальних обставин життя, які обумовлюють в собі саме ті кордони дійсних можливостей людей в даний історичний час, лише ставлю питання щодо норм дійсно людського буття і меж, до яких люди підносяться і опускаються залишаючись людьми.

    • жаль, мені доводилось мати справи в більшій мірі з тими, хто опускався нижче ідеалів прийнятих відповідно даного часу і суспільним уявленням. Не знаючи достовірно історії розвитку людства, ще багато людей моєї доби вважають ніби-то в древності вели пуританський спосіб життя і тему сексу намагались не піднімати. Але деякі цивілізації древнього світу зводили секс в справжній культ і навіть влаштовували свята та ритуали в його честь, більшість з яких сьогодні вважаються сексуальними збоченнями. Я просто не сприймаю такого способу життя. Вважаю що потрібно прищеплювати людям традиційні сімейні цінності, а не пропагувати збочення.

    – Якщо ти не сприймаєш нового, то ти старієш.

    – Безумовно, я старішаю і стаю розважнішим. Уже не обстоюю з колишньою впертістю свої міркування. Але гомосексуалізм… Я б назвав його глупотою. А з нею потрібно боротися, « якщо ми хочемо стати кращими й щасливішими, а не гіршими й ще нещаснішими», як той одесит з анекдоту. Його запитують:

    • Наум Аронович, чому ви такий пригнічений?
    • Син жениться.
    • Навіщо сумувати, у інших теж сини женяться. І як звати наречену?
    • … Іван.
    • Да, дійсно,… не єврейське ім’я.

    В питаннях сексуальної орієнтації мене нічим не здивуєш. В своїй слідчій практиці стикався і з гермафродитами – людьми, які володіють статевими ознаками як чоловічого, так і жіночого організму. Тож з цього виходжу, що варто задуматися над словами Арістофана з «Бенкет» Платона, бо, можливо, і справді, « давно колись первісна наша природа була не така, як тепер – вона була інша. Передусім, існувало три роди людей, а не два, як маємо тепер – чоловічий і жіночий. Колись був ще й третій рід, що поєднував у собі обидва начала. Був, але вже нема – лишилося від нього одне тільки ім’я та й те звучить непристойно». Педерастія для більшості і для мене, звучить саме непристойно.

    Думаю, що потрібно перевести розмову на інше, бо про такі речі говорити неможливо.

    – Хай буде так – відповів мій співрозмовник вважаю, що ти дуже ясно висловився з цього темного й важкого питання. Після цих міркувань час перейти до розгляду питання чи впорядковані між людьми природні, статеві, а не гомосексуальні зв’язки?

    – Відповідаючи на це запитання потрібно бути обережним. Законом вони впорядковані, та я хотів би розпочати відповідь словами Анатоля Франса: « Птах... коли забажає пташки, він достеменно знає, чого хоче, і це накреслює чіткі межі його бажанню… он дві чи три пари кохаються на сонечку. Глянь, як невинно це в них виходить. Ніхто на них не звертає уваги, та й самі вони, як видно, не так то дуже захоплені своїм ділом».

    Підійшла пора і пташина, кожна на свій лад, співає : « Бажаю кохання, бажаю!!!».

    В природі розмноженню видів покладено циклічну, відповідну до природних умов, залежність. Людина цієї циклічності, залежності від сприятливих природних умов, для продовження свого роду, не дотримується. Люди бавляться тим, що тварини навколо них роблять тільки в певну пору.

    Здавалося б, що займаючись цією справою, давно вже пора дійти до досконалості. Проте, словами того ж А. Франса: « … а люди одягнені… ховають свої тілесні, дані природою принади ... дивляться на одежу і вже не розуміють так чітко, що саме вабить стать до статі... одне до одного… тоді невиразні, а іноді й недоступні через різницю в одежі, бажання розпливаються в усяких мріях та ілюзіях, і врешті спізнають усі кохання люті муки. ... А жінки тим часом опускають очі, підбирають губи і вдають, ніби ховають під своїм убранням бозна-який скарб!... Аж злість бере!» Чоловіки знають, яке відчуття збуджують жінки, коли їх бажають, а ті примхливо кажуть: « Дарма! Не вірю…»

    Та й чоловіки, навіть подорослішавши, часто залишаються шістнадцятирічними хлоп’ятами , сором’язливими і боязливими перед жінками. І тоді їм, жінкам, доводиться, в цій справі, брати ініціативу в свої руки. Та і взагалі, в цьому ділі, жінки мають більший вплив, аніж заведено думати. Вони починають свою гру, в ході якої, за словами Бальзака, в його «Людській комедії»: « … змушують чоловіка пробивати хід у більш або менш майстерно спорудженій фортеці своєї вдаваної неприступності».

    Вибач мені. Сам не знаю, навіщо я згадую про такі дурниці, але не можу не розповісти анекдот на цю тему. Чи, можливо, тебе це не цікавить?

    – Якщо він до теми, то розповідай. Я вже звик до таких твоїх відступів, – сказав співрозмовник.

    – Платон писав: « В розмові, хоч би про що в ній ішлося, обов’язково мусить бути дещо для розваги».

    – Платонові слова і для мене незаперечні.

    – Так от, купив чоловік молодого папугу і став вчити його розмовляти. Та той нічого не сприймав, а змужнівши, хоча його того і не вчили, сам став вимовляти: «Сексу хочу!». Як не вчив господар інших слів – не сприймав. Поніс його тому, у кого купив папугу.

    Вислухавши претензії продавець його заспокоїв. Порадив понести папугу до іншого покупця, якому він теж продав двох осіб, тільки жіночого роду. Ті самочки такі богомільні, тільки те й роблять, що моляться і щось прохають у Бога. Мовляв твій папуга, побувши з ними, швидко навчиться всіх слів.

    Приніс папугу до тих самочок, запустив у клітку, а той знову за своє: «Сексу хочу!». Почувши це самочки одразу: «Слава Всевишньому, почув наші молитви!»

    – Анекдот ніби в тему, але як же у людей нині справи з одвічним, з продовженням роду людського.

    – Зваж, для чого я розповів анекдот, бо хочу наголосити, що і у людей, як у тих папуг на думці одне – секс, а через нього і продовження роду людського.

    Але ти запитував про те чи впорядковані між людьми природні, а не гомосексуальні зв’язки?

    • Так, запитував.
    • На жаль, абсолютно стверджувально відповісти тобі «так», не можу. Мудрі кажуть, що чоловік і жінка ніколи один одного не зрозуміють, але саме це їх завжди тримає разом.

    Звичайно, для впорядкування природних статевих відносин люди придумали законодавство про шлюб та сім’ю. Але, щоб після шлюбу подружжя проживало свій вік ніколи не чуючи про зраду і розпусту, щоб ставилися одне до одного так само приязно й доброзичливо, як і до інших людей, котрих зустрічають в житті, не знаючи ні ревнощів, ні палких любощів, ні суперечок, ні невдоволення – сказати не можу. Й до сих пір, як писав ще Арістотель: «Стосовно ж побіжних зв’язків чоловіка або дружини, то такі зв’язки ніде не вважаються пристойними, поки існує те, що називається законним шлюбом». Але в народі кажуть, що перший місяць є медовий, а другий полинний. Тих, хто в законному шлюбі, вже не можуть терпіти одне-одного, держава зі своєї ласки розлучає. Тут Закон вважає, що було б надмірним жорстоко подвоювати тягарем такого довічного шлюбу страждання тих, хто й так безневинно, добровільно його уклав. Адже в шлюбі головне…

    – Цікаво, що ти вважаєш в ньому головним?

    – Погодься, що не всі укладаючи шлюб збираються шукати в нім філософський камінь щастя.

    – Хоч тут ти аж надто схильний до жартів, та з цим погоджуюсь, але що ж є головним?

    • Я б не сказав, що головним, але суттєвим є – статеве задоволення.

    – Хто б подумав, що тільки заради любовної втіхи вони роблять все, що в їхніх силах, аби бути разом!?

    – Не лише заради любовної втіхи.

    • А заради чого.
    • Банальної вигоди.
    • Поясни.
    • Дозволь пояснити анекдотичним випадком.

    – Він щось пояснює з філософії природних статевих відносин.

    – Пояснює, ще й як пояснює. Здається, Сократ казав, що потрібно пройти через трагедію розуму і відчаю, щоб дійти до сміху, до гіркого сміху. Якщо зможеш дійти!

    • Спробую.

    – Випадок дуже простий: Ніч, яку Абрам провів в ліжку з Сарою, за його враженнями, не надто відрізнялась від отриманих ним раніше з іншими жінками. А ще, коли та в любовному екстазі шепотіла йому, що він кращий всіх, подумав: скільки ж тих «всіх» у неї було. Але коли побачив, що ранком Сара, за ціну більшу ніж купив, вигідно продала букет квітів, який він подарував їй ввечері, зрозумів: це та жінка, яка йому потрібна.

    • Трагедії розуму і гіркого сміху у цьому випадку не має, а здоровий сміх…

    – Звичайно є і любов, але коли її немає то, до послуг, процедура розлучення. Статистика розлучень набула масштаби катастрофи: число офіційно зареєстрованих шлюбів майже дорівнює кількості їх розірвання. Але й там суд з’ясовує причини, бо не всі жінки притримуються заповіді: «Да приліпиться жона до мужа свого». Часто там доходить до анекдотичних ситуацій.

    Йде судовий розгляд справи про розлучення. Суддя:

    – Чому ви хочете розлучитись зі своїм чоловіком?

    – Він мене в ліжку не задовольняє!

    Жіночі вигуки з зали:

    – Всіх задовольняє, а її не задовольняє!

    Чоловічі вигуки:

    – А її взагалі ніхто не задовольняє!

    – Ти знову зводиш все до жартів, – усміхнено зауважив мій співрозмовник. Але скажи, хіба чоловіче плем’я краще? Хто задовольняється меншим, ніж має й може мати?

    – Це не жарт, бо так воно й буває в житті. Мабуть, та жінка, що розривала шлюб, зраджувала своєму чоловікові з надміру життєвої снаги та природних потреб здорового організму. Адже і в статевих стосунках хтось залишається задоволений, а хтось – ні.

    Платон згадував про це в іншому контексті: « Але я кажу, загалом, про всіх чоловіків і жінок, тому що лише в такий спосіб – у досконалій любові – якби кожен із нас зумів знайти свою половину, щоб повернутися до первісної природи, наш рід став би щасливим. Якщо це найкраще, то з усього, що маємо тепер, найліпшим треба визнати те, що найближче до найкращого, а це означає, що треба знайти свою половину».

    Проте, тема подружнього життя та ж сама, що й тисячоліття тому. В книзі «Історія європейської цивілізації», під редакцією Умберто Еко вказані « …деякі приклади (літературні, але не менш показові): у другій половині І століття, розповідає Марціал (прибл. 39 – 104 р.р.н.е.) дівчина Левіна купалася у водах озера Аверно, або в теремах; потім «вона впала у вогонь кохання: кинула чоловіка та пішла за молодиком»; дружина Авлада скаржиться, що чоловік кохається з рабинями, а вона це робить з носильниками – ось що означає «рівність» між подружжям; Прокулея покинула чоловіка, тепер уже старого і не надто щедрого на слова, які колись промовляли чоловіки, тепер лише – «займись своїми справами». В ній же вказано, що ще й досі, як і в Ювенала (прибл. 60- 100 р.р. до н.е.): «… є теми, які є суто показовими для цієї епохи: перелюб, жіноча звичка легко позбуватися плоду. Водночас – марнославство та прагнення не обмежувати свої нестримні сексуальні бажання. Цього, вочевидь, достатньо, щоб мати уявлення, як переживали жіночу емансипацію чоловіки. Ось цілком типова цитата відомої фрази Катона: жінкам не треба дозволяти бути рівними з чоловіками, адже «тільки-но вони отримають рівність, то будуть нами командувати».

    Вже давно кохання пропагується як найвищий прояв життя. Кажуть, що починаючи з сьомого століття нової ери, кохання чоловіка і жінки стало віссю, довкруг якої обертається література і поезія. Саме вони найбільш окультурили схильність людини до фізичної близькості, внаслідок реалізації якої «забезпечується набуття індивідом стану внутрішнього задоволення та/або досягання низки цілей, у тому числі керованого процесу продовження людського роду».

    Для Муз, кохання – це захоплення, яке ніколи не знає втоми через зображення таємних любострастних жадань, забороненого кохання і прихованих від людських очей любовних насолод.

    До нього добавляється трепетна любов до всього живого, до барв, звуків, всіх найкращих відтінків та ароматів життя. На відтворенні цього почуття поетам, хоч і достатньо, та іноді і бракує слів. Але ці вияви нашої природи такі ж прості, як і звичайні явища, що попадають в поле нашого зору. В них немає нічого дивного.

    Дарвін, хоча тепер доведено, що він був звичайним шарлатаном, придумавши теорію походження людини від мавпи, висміюють за його «мавпячий родовід», але він дуже своєрідно, з позиції вченого, описав те, що поети та письменники називають таким красивим і ніжним словом любов.

    Не маю змоги точно зацитувати, та це почуття він просто назвав механізмом, який створила природа для того щоб ми не могли ухилитись від обов’язків по продовженню роду людського. Саме ця одвічна сила продовження роду не залежить ні від яких інших законів і настанов. І, як та невідома сила, що змушує світи тяжіти один до одного, статевий потяг притягує чоловіка до жінки. Часто пробуджена статева тяга бере гору над будь-яким осмисленням та здоровим глуздом. Тут не варто нехтувати повчанням матері доньці перед весіллям: – І запам’ятай, доню, подружній секс, він такий, хочеш не хочеш, доводиться іноді хотіти.

    Але кохання, як би не називали це почуття, справді існує, як може засвідчити багато людей, байдуже, чи воно їх зробило щасливими, чи нещасними. Та чи в повній мірі його означення допомагає впорядкуванню природних сексуальних відносин?

    Християнство освятило шлюб і ніби перелицювало природно-гріховне в найсвятіше. Серед десяти біблійних заповідей є 7-ма: „ Не перелюбствуй ”. Хтось її дотримується, а хтось ставить під сумнів. Мовляв, спочатку Господь цю заповідь власноручно накреслив на кам’яних скрижалях під цифрою 7 без рисочки посередині. Потім його стали просити, що це дуже сувора заповідь, мовляв будуть складнощі та труднощі з розмноженням людства. Господь послухався і перекреслив рисочкою посередині цифру 7, як таку, що скасовується, а сам текст то не викреслив. От і досі сперечаються вважати дійсною цю заповідь, чи можна велелюбно дивитися на жінку сусіда.

    – А як ти сам на це дивишся?

    – Вважаю, що не за сам гріх фізичної близькості Адама і Єви їх було вигнано з раю, а за ослушність своєму Творцеві, за передчасне, поспішне, необдумане скуштування плоду з дерева пізнання Добра і Зла. Адже в Едемі, згідно зі старим завітом, росте і дерево життя. Плоди з нього надають тому, хто скуштував їх, безсмертя й досконалість. Якби ці плоди скуштували, то, можливо, люди досягли хоча б досконалості. А без неї моралісти завжди стикалися і й досі стикаються з великими труднощами в питанні про певні функції людського організму. Сексуальність є специфічним атрибутом існування людини, таким, що визначає особливості існування людини на землі. Без перебільшення, гадаю, що все існування людини, якщо й не цілковито обумовлене, то наскрізь пронизане сексуальністю. Проблемою сексу та сексуальності так чи інакше переймаються практично всі, незалежно від статі, віку, виховання і всього іншого. Це, доступна практично кожній людині властивість, реалізація якої не потребує жодних додаткових зусиль або якихось спеціальних умінь та навичок, окрім тих, що даровано кожному від самого його народження.

    Пригадую, як на комісії у справах неповнолітніх райвиконкому розглядали справу щодо п’ятнадцятилітньої дівчини. Та, як-то кажуть, «пустилася берега» і, без перебору, вела активне сексуальне життя. Завданням комісії було поставити її на « вірний шлях». Підліток, більш розвинена фізично ніж розумово, не заперечувала своєї легковажної поведінки і стверджувала, що не бачить в цьому нічого поганого, адже, мовляв, всі цим займаються.

    Секретар комісії, жінка, опонує їй: «Що ти ще можеш розуміти в цьому ділі, що можеш відчувати під час статевого акту? Підрости, закінч школу, змужній, тоді і займайся…».

    Дівчина, яка під наївним виглядом ховала чималий, хоч і дочасний життєвий досвід, зрозумівши смак статевого життя, простодушно відповіла: «Чого видумаєте, що я нічого в цьому не розумію? Зовсім це не така важка наука, щоб для неї був необхідний атестат зрілості. Я, якби знала, що це так приємно, то раніше почала б…».

    Фізіологічні потреби важко підпорядкувати чітко визначеним правилам.

    – Погоджуюсь лише з тим, що фізіологічні потреби важко підпорядкувати чітко визначеним правилам – сказав мій співрозмовник.

    – В продовження цієї теми у А. Франса є діалог: «– І ти не боїшся, що в обіймах жінки оскверниш душу?

    – Тіло може піддатися хоті без участі душі».

    – З тобою на цю тему не можливо говорити серйозно.

    – Не хотілося, щоб у тебе склалась думка ніби я безсоромно висловлюю усе, що спадає на думку, але і про те що «тіло може піддатися хоті без участі душі» розповім досить курйозний випадок, який стався з моїм товаришем. Він серйозно займався спортом. Розповідав, що поїхав у відпустку до батьків у село, а там помер дідусь який жив по-сусідству. Довелось йому підставити своє плече під домовину і проводжати дідуся в останню путь. Літня пора, тож він в легких спортивних штанях і безрукавці. Розповідав, що вже занесли домовину на цвинтар. Сумна, тиха, без похоронного оркестру процесія.

    Вже майже доходячи до підготовленої для похорон могили, побачив односельчанку його віку. Вона прийшла на цвинтар раніше і поки йшла процесія вирішила впорядкувати могилу когось із своїх рідних. Нічого не підозрюючи, нагнувшись, зривала порослу там траву. Та тут грайливий вітерець підняв вище пристойності її плаття і окреслив такі спокусливі для чоловічого ока форми.

    Дивну силу має думка чи бажання! Чоловіки знають, що серце не єдиний орган, якому не прикажеш. Є такий вираз: «збудження на наготу». Воно, як правило, з’являється неконтрольовано. Мить і збурилася плоть, і те збудження не в змозі стримати спортивні штани.

    Похорон, труна з померлим на плечах… Чи можна було б, в цьому, такому сумному, останньому для людського пристанища місці, розбудити почуття, про які, як він гадав, тут не можна було не те що розбудити, а й думати. Та який розум це приборкає і, якщо бажання, хіть миттєво підняли «грішне тіло» то « миттєво падає» воно лише в імпотентів.

    Хоч виходь з під ноші…

    – Переконав, що тіло може піддатися хоті і без участі душі, – сміючись відповів співрозмовник.

    – Мені цікаве і я розділяю те, що писав Анатоль Франс: « Щодо цієї справи …то все потрібне для неї знаряддя людина має від природи, і кожен осягає всю ту премудрість без чиїхось настанов, де б він не жив. … фізіологічні потреби важко підпорядкувати чітко визначеним правилам. … моралісти завжди стикалися з великими труднощами в питанні статевих взаємовідносин».

    Далі буде...

    Просмотров: 100 | Добавил: paul | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии