Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 296

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2018 » Октябрь » 14 » Чи впорядковані між людьми природні статеві відносини. Частина 2.
    19:20
    Чи впорядковані між людьми природні статеві відносини. Частина 2.

    Дмитро Щербань

     

    Нема нічого понад людську зіпсованість, і всього можна чекати, коли наша грішна природа бере гору над нами. Сексуальні людські пристрасті підвладні не так розуму, як поклику природи, і нічого дивного в тому не має.

    Як практик, за плечима в якого десятки розслідуваних кримінальних справ, та добра сотня вирішених матеріалів по заявах про зґвалтування, скажу, що ніде між законом і життям не було більшого розходження, ніж у галузі статевих стосунків.

    Ти, мабуть, випустив з виду, що задаєш це питання колишньому слідчому прокуратури, в обов’язки якого входило розслідування злочинів щодо зґвалтувань. А злочин – це порушення того що законом впорядковане. Крім розслідування злочинів проводив перевірку та приймав рішення по заявах про згвалтування, що в більшості випадків закінчувалися так званим «примиренням».

    – Якщо закінчувалось «примиренням», то навіщо було звертатись з заявою?

    – У моїй книгозбірні є книги серії «Вершини світового письменства». В одній із них, під назвою «Листи темних людей» вказується: « …що дівчата які втратили незайманість, звичайно кажуть, що сталося се через насильство. Але проповідник сказав: «Ох, облиште се ваше «через насильство»! Я питаю: якщо хто-небудь буде тримати оголений меч в одній руці, а піхву в другій і весь час рухатиме піхвою, хіба він зможе вложити меч у піхву? Достоту так стоїть справа з дівицями». Чи кожна з них, даючись лапати себе за коліна, думала, що може сказати: «Досі можна, а отут – зась!», і це його зупине?

    В деяких випадках «примирення» відбувалося шляхом укладення шлюбу, але в більшості, стимулювалось матеріальним заохоченням потерпілої та її рідних. Така вже людська сутність – і з цього мати вигоду. Думаю, що вигода тут обопільна. Матеріальне стимулювання до примирення вчить і ґвалтівників. А тих, хто не зміг примиритись вчить тюрма.

    Не хочу, щоб ти подумав ніби всі жінки лише вдавано противляться сексуальним домаганням чоловіків. Брутальні випадки насильства були знайомі, але цей випадок з слідчої практики зовсім інший.

    • З особистої?
    • Звичайно.
    • Тоді розповідай.

    – Дівчина, хоч і не повнолітня, але вже досить сексуально сформована, під час літніх канікул відпочивала у бабусі в селі. І потрібно було такому статися, що бабуся кудись поїхала, а дівчина пішла на танці до клубу. Там, на її «задастість», кинув оком один із сільських, не надто обтяжений моральними принципами, старший за неї, хлопець. Хоч та і не бажала, але той взявся провести її до дому. А коли дізнався, що та буде ночувати одна, з нахабством зайшов до хати і там намагався зґвалтувати дівчину.

    Фізично сильна, дівчина вчинила активний супротив і ґвалтівник в прямому сенсі цього слова – побив її. Вже не маючи змоги чинити супротив вона пішла на незвичний, але я вважаю на дійсно вірний, з християнської моралі, крок. Вона сказала: «Я бачу, що ти мене вб’єш, а від свого не відступишся. У мене немає сил чинити супротив. Дозволь мені помолитись і роби що хочеш…»

    Мабуть, ґвалтівник теж уже підупав у силі, тому й погодився. Не стану дослівно приводити її молитву, але там були мова про те, що вона вже не має змоги чинити опір і просить за це прощення у Бога. Стала читати: «Отче наш…».

    Для мене не було нічого дивного в тому, що молитва вплинула і на ґвалтівника так, що той покинув свою спробу, і пішов з хати. Та дівчина все ж таки заявила в міліцію про побиття і спробу її зґвалтування. Матеріали передали в прокуратуру. Як не дивно, але такі юридичні тонкощі, що порушити справу за намагання зґвалтувати не було можливості. Замах на зґвалтування є злочином, коли згвалування не сталося з причин не залежних від волі нападника. Він же ніби-то й сам відмовився від своїх подальших дій. Не міг я оголосити йому обвинувачення посилаючись на молитву, як на не залежні від його волі обставини. Та дівчина йому не простила і те, що він відмовився від зґвалтування, анітрохи його не виправдовувало. «Гвалтівник» був засуджений за спричинення тілесних ушкоджень.

    • Незвична моральна сторона справи…

    Хіба вона була одна? Якось мені довелося розслідувати справу щодо розбещення неповнолітніх. Обвинувачений, до цього чотири рази судимий за різні злочини, переживаючи, що за такою ганебною статтею буде «чалитись», прохав мене поміняти йому статтю на хуліганство. Мене це здивувало, бо за статтею за хуліганство покарання до 5 років, а за розбещення неповнолітніх тільки до 3-х років. Так він мене «просвітив» сказавши: «Ви ще, мабуть не розумієте вартості статті. Це ж я тепер, дякуючи, що за плечима «чотири ходки в зону», в камері, на «общаку», пояснюю, що це там жінка мене оббріхує. Тож мене поки що не чіпають. А як отримаю «оббрехалівку» — так називають обвинувальний висновок, то ж не врятуюсь, «закукурікаю». Тоді я зрозумів, що переді мною майбутній «опущений».

    Люди, яких не поважають самі засуджені, викликають якесь подвійне відчуття. Серед них — почуття найнижчого ступеню людської гідності. Навіть засуджені, для осіб за такою категорією справ вважають ганьбою не покарання, а сам злочин. Навіть «зеки» вважають їх злішими й дурнішими, ніж решта людей. І щоб не сприймало тюремне керівництво, така вже їхня ідеологія.

    • свою чергу я запитав його чому в тюрмах таке ставлення до засуджених по статтях за зґвалтування. Його відповідь запам’яталась, бо вона проста, як саме життя. ін відповів: « Що ж ти за мужик, якщо бабу не зміг вмовити на звичайну в природі справу! Вона теж одна з дочок грішного кодла жінок, яких так полюбляють чоловіки. Вона не вродливіша й не бридкіша за інших, якщо вже не дівчина то далека від невинності і, як і ти, а по природі, навіть і більше ніж ти, цього хоче. Вона і віддасться, як усі інші, з тією лише різницею, що зробить це вдавано неохоче. А він, безмозглий, вирішив, що сила є – розуму не потрібно».

    – Похвально, що і в тюрмах розуміють значення розуму.

    – Не скажу, що той, мій підслідний, аж надто цінував значення розуму – інакше він не скоїв би того за що був судимий. Сказане з приводу зґвалтувань, то лише слабкі проблиски чогось схожого на людські почуття. Справжня людяність і доброта несумісні зі злочином.

    • Погоджуюсь.

    – Мої приклади можуть бути цікавими і, можливо, тут немає сенсу про них розповідати. Але! Ой-йо-йой! Це ж тільки згадати про той масив розгляду звернень про посягання на статеву свободу жінки, який мені довелось вирішувати! Не втримаюсь, розповім про ще один епізод. Й досі сміюсь, коли згадаю.

    Троє, вже досить дорослих чоловіків та одна жінка, на лузі, біля річки, між містом Чугуїв та селищем Кочеток, пасли корів. В обідній час хтось збігав і приніс трилітрову банку самогонки. А в літню спеку, пити горілку стаканами!? Наливай!... Так і «вмовили» посудину. Дядьки здоровіші, випили, покупались, сидять, палять цигарки, грають в карти. А жінка не купалась, бо пасла корів не взявши з собою купальника. Легке літнє плаття до пори року цілком підходило, але ні в якому разі нею не виправдовувалася.

    Випите та сонце геть її «відключили». Лежить розкинувши ноги. Вітерець закотив плаття і чоловікам дійсно стало видно, що купальника на ній немає.

    Вибач, ще один відступ. Письменник Андрухович, з яким, до речі мав приємну можливість спілкування і отримати його книгу « Лексикон інтимних міст», (прошу звернути увагу на «міст», а не «місць»), ввів в мову ще одне слово – «міжніжжя» Так от те «міжніжжя», прямо провокує чоловіків. Вже ж з сивиною на головах, та з бісом в ребрах! Додумались: тліючим вогнем цигарки обережно обпалили їй волосяний покров «міжніжжя». А та спить п’яна і вухом не веде. Прокинулась коли череду гнали до дому. Але, що йде вже «безволоса», не підозрює. Лише дома, чи то вона сама, чи то чоловік, задумавши виконати «подружні обов’язки», угледіли!...

    Ситуація! В сімейному житті більш серйозна, ніж комічна. Не стану заходити в подробиці цієї сцени бо безпосереднім учасником тієї сімейної розбірки не був і чоловіка заявниці з цього приводу не опитував.

    На погляд жінки, вийти з неї, щоб виправдатись перед чоловіком, могла тільки заява про зґвалтування. В ній вказувала що всі троє не тільки зґвалтували, а ще й «обсмалили»…

    Тепер разом з вами можу посміятися з цього. А прийнявши заяву, в думках ( і цього словами не скажеш) я був стурбований кому доручити і як провести обстеження та зафіксувати в якості речового доказу оте «обсмалення». Це ж, мабуть, і сфотографувати потрібно. Адже волосяний покров природно відросте і нічого буде демонструвати, коли справа дійде до суду. При зґвалтуванні предмет чоловічого посягання, за звичай, у слідчій практиці не прийнято фотографувати. Але в цьому випадку, найбільш вірогідно, необхідно буде зафіксувати…

    Далі, як завжди пишуть в кримінальних новинах, оперативно-розшуковими заходами злочинці встановлені і того ж дня були в кабінеті слідчого. Можете собі уявити опитування слідчим тих чоловіків.

    Спочатку я обійшовся з ними трохи суворо. Та коли побачив, що всі вони, з однаково винним виглядом почали розповідати, як те сталося насправді і, що зробили вони це не подумавши про наслідки – ледь стримував сміх.

    Чого коштувала жартівникам та витівка не скажу, але помирились.

    Не знаю чи зумів тебе зацікавити такою історією з практики? – запитав я у свого співрозмовника, який вислухав мене не перебиваючи.

    – Ти весь час намагаєшся перевести надзвичайно серйозну розмову в царину жарту – з усмішкою відповів мій незнайомець.

    – Ні, я лише з філософською усмішкою намагаюсь дивитись на проблему сексуальних відносин чоловіка і жінки. Часто вони не відають що творять, чим це може закінчитись.

    – До чого це ти ведеш?

    – До того, що мені доводилось проводити дослідчі перевірки за фактами смертей, які ставалися під час статевих зносин.

    – Мого часу, процес злягання з коханою людиною вважався священним таїнством. Смерть під час такого таїнства ( точніше, під час оргазму) вважалась як особливий дар Богів. Адже перед моментом такої смерті, коли вже ось-ось кінець, відбувається оргазм, який відрізняється від звичайного оргазму тим, що виходить абсолютно вся життєва енергія, разом з якою вилітає душа. У цей момент людина отримує ні з чим не порівнянне задоволення, забуває про всі життєві негаразди. Це є ніби прощальним подарунком від життя.

    – Не беру на себе сміливість розмірковувати про предмет переваги або недоліки. Смерть є смерть. Вона така як є, бо приходить до кожного, незалежно від його достоїнства, роду занять, обставин. Я, як слідчий, зясовував лише обставини, котрі їй передували і, поряд з серйозністю такої роботи, викликали ще й усмішку.

    – Чому викликали усмішку?

    – Кажуть, що то дуже легка і приємна смерть. Вважають, що «відкинути ковзани під час сексу було б круто». Спочатку наведу тобі вичитане в Інтернеті: «Нельсон Рокфеллер, віце-президент США (1974-1977 рр.) помер під час «сексуального акту» зі своєю помічницею Меган Маршак. Саме так було записано в його свідоцтві про смерть. Стався цей казус прямо на столі в робочому кабінеті, який тут же наповнили «люди в цивільному» – привели Нельсона в божеський вид, тобто одягли і посадили в крісло. Але одне: прибувший на місце доктор, встановив у колишнього уже віце-президента – посмертний пріапізм. Простіше кажучи, у нього стояло, як у живого, і списати смерть на випадковий серцевий напад не було ніякої можливості».

    Бачиш, в США списати смерть на випадковий серцевий напад не було ніякої можливості, а в нас списували.

    – Поясни?

    – Старшому поколінню відомий вираз про те що сексу в СРСР не було. Мабуть, не знав цього темношкірий студент одного із харківських ВУЗів. А коли воно хочеться, то, кажуть, що це гірше ніж болить. Сексу не було, але процвітала проституція. Мати з донькою, у власній квартирі, робили свій бізнес на іноземцях. І потрібно ж такому статися, що від довгого стримування, студент помер під час статевого акту з молодшою партнершею.

    – Ти вже розповідав, що це непоодинокі випадки.

    – Комічні не так часто трапляються.

    – Що ж тут комічного?

    – Помер той темношкірий студент прямо на доньці. Відчувши, що клієнт «відключився», та позвала матір, щоб допомогла його зняти з себе. Але цікава реакція матері. Вона веліла доньці так і лежати на дивані під клієнтом, допоки не приїдуть працівники міліції., Мовляв, це ж тягне на міжнародний скандал. До честі міліціянтів, ті прибули оперативно і склали протокол, добавивши до нього фото події. Та думаєте що одразу з прибуттям працівників міліції дівчина була звільнена з смертельних обіймів клієнта? Де там! Допоки описували і фотографували, знаходилась в «робочій позі».

    Якщо до цього додати ще й зміст протоколу огляду, який склав дільничний інспектор міліції, то сказати що там допускалися висловлювання лише літературною мовою, це суперечило б правдоподібності, й істині. Письменникові рідко трапляється досягти такого вислову.

    Описуючи ймовірну причину смерті декілька разів були закреслені слова котрі починалися на «за…». Та все ж таки знайшов і констатував: «Замахався».

    – Випадок, дійсно, комічний.

    – Розповім тобі і про свої дослідчі перевірки за фактами таких смертей.

    – Слухаю уважно.

    – Представник «кавказької національності» продавав на базарі цитрусові. Познайомився з жіночкою і привів її у свій готельний номер. Звісно ж, відомо для чого привів. Привів, бо людям подобається секс, його вони зводять у ранг найвищої насолоди. Та, мабуть, до кавказького темпераменту жіночка була не готова. Померла прямо під ним. Готель в центрі міста. Нічого не сховаєш. Слідчий описує місце події. Приїхав і чоловік померлої. Придивившись, одразу заявляє: – Це він її задушив! – Як так задушив? – У неї були золоті сережки, а тепер їх немає? – Так, дійсно були сережки – підтверджує продавець цитрусових. Вона їх зняла під час любощів, коли я зубами ніжно перебирав мочку її вуха.

    Починаємо шукати сережки – знаходимо під ліжком. Як туди потрапили – можна лише здогадуватись…

    Інший випадок: Агроном, на своєму службовому «ГАЗику», вивіз в лісосмугу працівницю бухгалтерії. Розташувалися на задніх сидіннях. І потрібно ж такому трапитися – той помирає прямо на ній. Звільнившись від «обійм», жіночка вийшла на дорогу, зупинила зустрічний транспорт, сказавши, що неподалік мертвий мужчина, а сама назад в контору.

    Опитую ту жіночку. Вона нічого не приховує, а потім каже: «Та щоб я більше з ким!…» Подивився на неї. Ще молода, кров з молоком і подумав: «Ні, не довго втримаєшся…»

    – Справді, такі випадки викликають лише усмішку…

    – І навряд чи сприймались, як особливий, прощальний подарунок від життя. Такі відступи здалися мені необхідними, щоб пояснити тобі чи панує над людьми розум в, так званій, нижній частині суспільства, тобто серед простого народу. Віддавши слідчо-прокурорській службі двадцять сім років життя, в більшості, користувався діловою мовою, виражаючи нею невимушену розмовну стихію народу. І якби я не був вже в досить зрілому віці, я почервонів би від однієї думки, що повинен описати це словами учасників, їх розмовною мовою.

    «Встановив» і «Постановив» такий результат розмовних діалогів слідчого та прокурора з людьми. Звичайно, їх не порівняти з улюбленими мною «Діалогами» Платона, з його власною думкою, чіткістю і глибиною висловлювання, проте ставлю собі за мету не вигадувати теорій, що збивають людей з пантелику, або пояснювати те, що не вимагає пояснення.

    – Інакше яку б вартість мали слова?

    – Безумовно, слова мають вартість, але не всі знають цю вартість.

    – До чого це ти?

    – До того, що кохання – найегоїстичніше з усіх почуттів. Якщо ми вже завели мову про те, чи впорядковані між людьми природні статеві відносити, то не можу не згадати про таке явище як ревність.

    – А що, від неї залежить впорядкованість між людьми статевих відносин.

    Можна відповісти жартом:

    • Наум Абрамович, а що ви можете сказати за ревність?
    • Ойц, Мойша, ревність – це підозра, що дружина здатна на те, що й ти…

    Але, як каже мудра Сара Абрамівна: «Ревнує – значить любить. А не ревнує – значить, таки нічого не знає, ідіот!»

    А якщо серйозно, то вона – одна із самих сильних емоцій, яка стоїть в одній шерензі поряд з любов’ю і ненавистю. Людина сліпа у своїй ревності і, як правило, ні перед чим не зупиняється, щоб знову «завоювати» об’єкт своєї любові, своїми ревнощами вона нищить іншу людину, що в більшості випадків, закінчується сумно. Двадцять відсотків побутових вбивств скоюється на цьому підґрунті.

    Мені довелось розслідувати декілька справ про вбивства скоєні «в прекрасному пориві ревнощів». Одне розслідування дуже наочно підтверджує, що не всі знають вартість слів, не думають «Чим наше слово відізветься».

    Тоді, в одному із селищ, хлопець прийшов зі школи і побачив убитим свого батька. Ще не встигла приїхати слідчо-оперативна група, як в сусідньому будинку знайшли бездиханне тіло жінки.

    Допоки я в протоколі описував трупи, в будинку жінки, там же на горищі, знайшли повішеника – її чоловіка – з посмертною запискою, що то він скоїв убивство сусіда і своєї дружини.

    Ще до закінчення мною огляду місця події оперативники з’ясували, що самогубець був надто ревнивий. Знаючи про ревнивість, колеги по роботі, замість того щоб якось применшувати підозри, постійно його під’юджували. В черговий раз, коли той зібрався іти додому на обід, теж підкололи: « Іди скоріше, а то сусід твій раніше за тебе пішов…».

    Розслідуючи, впевнився, що необдумані слова колег по роботі, розбудили підозри ревнивця, обернулися в певність у його розпаленому розумі і тоді він уже сам себе не тямив.

    – У тебе випадки – один жахливіший іншого. Але ти розповідаєш лише те що було з іншими, а про особисті стосунки з жінками замовчуєш.

    – Не можна ставитися байдуже до того, що збуджує в нас найжагучіші бажання, що хвилює плоть і кров. Навіть споглядання вродливої жінки є великою втіхою. Як і кожна порядна людина, я, бувало переступав, ні, образно кажучи, через голу не переступав… Та далі і промовчу, бо це не лише у мене, а й у кожного, дуже особисте. Мені справедливо дорікнули б за таку нестриманість, бо то була б інша, не філософська, а інтимно-біографічна розмова. Це тема не для вихвалянь. Хоча сам факт того, що ти переспав з особою протилежної статі, завжди доповнюється ще якимось враженнями.

    Не відкрию нічого нового, коли скажу, що до найулюбленіших справ свого життя, часто жартома або й всерйоз, вимушено чи добровільно, потайки від інших, або й привселюдно, більшість із нас зараховують секс. А, як колишній слідчий і прокурор, додам: особливо, якщо з цього процесу виключаються примус, насилля чи наруга.

    Не хочу вподоблюватися тим, хто добре погулявши, а тоді оженившись чи ставши заміжньою, захопились благодійністю й публічними виступами про мораль.

    • собі ще раз сказати, звичайно, не для того щоб похвалитися, а просто констатуючи як факт: було, чого тільки не було і воно ще не зовсім відгуло, та роки беруть своє. Не скажу, що я вже переріс вік коли людина може залишатися байдужою до знади жіночих чарів, але за тим же Платоном: «… хтось запитав: ”Як ти ставишся до любовних походеньок? Чи ще можеш, приміром, зійтися з жінкою?” А він відповів: „Не виплітав би ти ліпше дурниць чоловіче, адже я з великою радістю відійшов від цього, так ніби вирвався з-під влади якогось навіженого і жорстокого деспота. ... відповів добре, і тепер його відповідь заслуговує на пошану. Адже в старості з’являється великий спокій у тих справах і людина дістає звільнення від них. …. пригасання статевої спроможності видається йому чарівним порятунком від докучливих пристрастей». Але гумору і тут вистачає.

    – Знову у тебе якась весела історія.

    – А що ж залишається робити!? В муках матері, з плачем ми народжуємось, помираємо зі стоном – залишається лише жити зі сміхом.

    – Розповідай.

    – Наведу діалог: – Семен Маркович, що мені робити? Моя Сара, хоче від мене сексу кожен день. А я ж таки в літах?

    - А що я вам говорив Наум Аронович, не женіться на некрасивій жінці. Ніхто і ніколи вам з нею не допоможе.

    Але продовжу: «. …Проте, наскільки в мені пригас потяг до всіляких тілесних утіх, настільки ж зросло прагнення до бесід і тієї розкоші, що вони дарують». Кожний, хто на це зважується, хоче придати спогадам такого змісту, що тільки вони, мовляв, варті уваги.

    Прагнення до бесід про любовні походеньки і тієї розкоші, що вони дарують, не минулось і, можливо, ще й ляжуть на папері. Але про це, звичайно, доречно говорити в творі іншого роду. Спеціалісти (вважаю, що в цій темі їх вистачає), встановили, що сексуальний інтерес у людей вище 50 років далеко не завжди знижується, а в окремих випадках навіть підвищується. Вчені заявили, що жінки у віці від 50 до 70 років можуть отримувати від сексу більше задоволення, ніж 20-річні дівчата, що необхідність в ньому не зникає і після 70 років.

    Любовна тема невичерпна. Віками письменники брали матеріал для своїх творів, як і з власного досвіду, так і із контрасту між природним потягом та загальноприйнятою практикою з одного боку і законодавством та офіційною мораллю – з другого.

    Незважаючи на те впорядковані, чи ні, між ними природні статеві стосунки, ( бо ж вагітного чоловіка, хоча гомосексуалізму, ніби того сміття розвелося як не скрізь, то всюди, ще не бачили), – розмножуватись люди навчились. Якщо брати статистику, то рід людський кількісно збільшується, і доволі успішно. Рахунок на мільярди.

    Станом на січень 2016 року, чисельність населення Землі становила 7,3 мільярда чоловік. В рік мого народження вона була біля 3-х мільярдів. Тобто виросло більш ніж у два рази. Можна вважати що планета переживає демографічний вибух. І це поряд з тим, що розповсюджене таке явище коли жінки так дорожать струнким станом, чарівною фігурою, бояться невигод материнства, не хочуть дітей, а чоловіки не хочуть сімї.

    Про подібне писав ще Плутарх: «Коли Цезар одного разу побачив у Римі, як якісь багаті іноземці носили за пазухою щенят і мавпочок і пестили їх, він, кажуть, запитав, чи жінки тих іноземців народжують дітей. Ось у такий гідний правителя спосіб він присоромив тих, хто природжену нам потребу в любові й ласці витрачає на тварин, замість того, щоб віддавати її людям». Але, як бачимо, населення Землі збільшується і, на мій погляд слідчого, могло б бути більшим.

    Не володію статистикою, але знаю багато випадків вбивств матерями своїх новонароджених дітей. Пригадується випадок коли народивши, молода мати – одиначка, одразу спалила своє дитя в плиті, на якій варила собі ж їсти.

    При огляді місця події довелося зняти металеву основу плити і з попелу витягувати обгорілі останки новонародженого. Залишилися лише обгорілі скелет хребта, кісточки грудної клітки та голівки.

    Молода мати була присутня при огляді і, вже відійшовши від скоєного, стала пояснювати, що народила мертве дитя і вирішила його спалити. На моє запитання навіщо ж було спалювати коли народила мертвим – відмовчувалась.

    Дивився я на неї а сам думав: «Дівчино, тобі ж доведеться і надалі готувати їжу на цій же плиті. Невже вогонь в ній не буде тобі нагадувати?...»

    А щодо відповідальності тієї горе-матері, то в кримінальному плані її не було. Судово-медичне дослідження, за останками обгорілого тільця, не змогла встановити причини смерті. А якби й встановила, то покарання за вбивство матір’ю свого новонародженого дитяти каралося незначним строком позбавлення волі і могло бути альтернативним, тобто більш м’ягшим.

    • мій погляд, законодавець встановлюючи покарання за цей вид злочину, врахував біблійне: « В муках народжуватимеш…». А медична практика свідчить, що безпосередньо під час та після народження жінка може не давати ради своїм діям.

    І, щоб завершити цей важкий в психологічному плані спомин, скажу, що та мати виїхала на нове місце помешкання.

    Але ти запитував не про статистику народжуваності, а про те чи впорядковані між людьми природні, а не гомосексуальні зв’язки?

    • Так, запитував.

    – На жаль, абсолютно стверджувально відповісти тобі «так», не можу. За більш ніж чверть віку своєї роботи набачився стільки сімейних чвар, конфліктів і навіть злочинів, в тому числі найтяжчих із них – вбивств як в офіційному, так і освяченому шлюбах. Мабуть, обоюдна недовіра між чоловіком і жінкою йде ще з часів вигнання з Раю – виясняючи хто кого підбив на гріх.

    – З тобою на цю тему не можливо говорити серйозно.

    Від того, що я мовчатиму, дійсність не зміниться. Як можна серйозно говорити про те, що називають інтимом? Адже це те, про що не прийнято говорити, але одночасно, це і прагнення до близькості, бажання, потяг. Людина відчуває природну потребу у всьому цьому. Їй подобається займатися сексом. Під час нього вона отримує відчуття повного захоплення і задоволення. Церква і узи шлюбу схиляють людей до того, щоб вони це відчували в подружньому житті. То ж хіба можна бажання цього окреслити якимись моральними чи законними рамками? Не багато знайдеться тих, хто аж надто ревно виконуючи заповідь: «Не перелюбствуй», не шкодували б, що не спізнали всіх розкошів гріха. Тут як в тому анекдоті, де одна жінка каже іншій:

    – Ти знаєш, я своєму чоловікові не зрадила жодного разу.

    – Я чогось не розумію, ти цим пишаєшся, чи скаржишся?

    • оволодіває « нерозумна пристрасть, яка бере гору над розсудливістю ». Любов, за словами Сократа, є нестямою, а вона не завжди є злом, бо може приносити велике добро. Він характеризував різні види благородної нестями як божественного дару, одним з яких є любовна нестяма, подарована людям як велике щастя. Тому в житті і відбувається таке: якщо у вас з партнером теплі й ніжні відносини, які можуть виникнути і спонтанно, коли хочеться сексу по взаємній згоді – то будь ласка! Але на загал це не виноситься.

     

    м.Харків – м. Одеса

     

    Просмотров: 186 | Добавил: paul | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии