Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 300

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2019 » Март » 20 » Далека і близька – Галина Журба. Частина 2.
    00:13
    Далека і близька – Галина Журба. Частина 2.

    До 40-річчя з дня смерті Галини Журби.

    Валентина Уманець,

    лауреат районної премії ім. Галини Журби -

    вчитель історії

    с. Соболівка

    «ЇЇ ТВОРИ Й ДОСІ ЖИВІ». (ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК)

    Люди й події

    Ферма Олександрія, де осіли молоді Маврикій та Ізабелла Домбровські, лежала над Ладижинським трактом з відгалуженням на Гайсин та Куну – в один бік, на Соболівку, Теплик, Умань – у другий. До Олександрії прилягали півтори тисячі десятин орної землі. Поряд був розташований фільварок Дубина, яким теж управляв батько Галини Журби.

    У дитинстві Галина з сестрою Устиною носили вишиті матір’ю українські сорочечки. Мати й собі вишила гарну подільську сорочку, залюбки ходила в ній дома. А ще Ізабелла Копистенська дуже любила співати, співала виключно українські пісні дзвінким і приємним голосом.

    Змалечку Галина Журба сприймала світ у формі кольорів і звуків. «Світ скидається на білокришталеву казку, повну райдужних блисків», - писала вона в автобіографічній повісті «Далекий світ», згадуючи родинне святкування Новорічних та Різдвяних свят за українськими традиціями, з вертепом («Поляки в Україні всі свята святкували разом з українським, православним народом»). Напевно, тому, що поляками вони стали не так давно, перекручуючись з українців у поляків-католиків «ради добробуту, маєтків». «Поляки – без краплі польської крови». Саме через таке сприйняття процесу ополячення родичів вважати Галину Журбу письменницею польського походження є недоречним.

    Яскраві картини зберегла дитяча пам'ять письменниці про поїздки на дідусеві іменини на Купайла. «Дорога чудова, хоч довга і втомлива. Двадцять п’ять верст кіньми, курявим шляхом, з глибокими подільськими ярами, повними вологої пахоті, із селами, розкинутими над зарослими ряскою

    ставками, з грузькими греблями, з безрухим лататтям, з табунами качок і дітей в заголених сорочинах». Переїхавши два глибоченні яри за Соболівкою, до полудня тільки добираються до Великої Мочулки (Мочілки), перечікують спеку і перед заходом сонця вїжджають у Теплик.

    Для п’ятирічної Галини Теплик був схожий на біблійний Віфлеєм, або Назарет, або Кану Галілейську. «Минаємо греблю з тополями. Поруч Теплицька контора – головна управа дібр графів Потоцьких, потопає в зелені старого парку. Видніють тільки комини і червоний дах. Потім головна вуличка містечка, вибоїста, ковбаниста, крута. Далі «Бульвар», обсаджений акаціями; ліворуч церква, обведена муром; за нею починаються білі штахети».

    В автобіографічній повісті «Далекий світ» є спогади маленької Галини Домбровської про поїздки до Умані на «храмове свято» Петра й Павла з обов’язковими відвідинами «Софіївки». У цей день у парку відбувалось «бальшое гулянье», поляки демонстрували свою «історичну забудькуватість та короткозорість, як і самовпевненість».

    Також Галина Журба описує багато речей, які цікаві її землякам. Це і про театр у Соболівській цукроварні, і про полювання на вовків, й опис чудової природи Поділля.

    Громадсько-політична діяльність Галини Журби

    Безперечно, творчість яскравої представниці української літератури діаспори цікава тим, що, окрім розуміння епохи, в якій жила письменниця, дає можливість відчути особливості української мови до реформування більшовиками на початку 30-х років ХХ століття. Ось як починається перший том «Революція йде»: «Село спочиває. Кожухом білим накрилося, приплющило вії, покурює люльку. Дим вється поволеньки, задумано. Инеєм обпірені дерева, дороги вкачані, обковані саночками горбки» (правопис збережено).

    Під час Української національно-демократичної революції 1917 – 1920 років брала активну участь у суспільних процесах, відродженні літературного життя, була знайома з Лесем Курбасом, Миколою Зеровим, Михайлом Бойчуком, Павлом Тичиною та іншими легендарними постатями. Згодом все пережите знайшло відображення у повісті «Революція йде», зокрема я зачитую учням наступні вислови і міркування Галини Журби: .

    «Революція йшла.  Події котилися розбурханим потоком».

    «А в жнива, коли жито стояло в копах, а пшениця клала мідяне волосся на крицю дзвінких серпів, прийшов у Незабитівку універсал Центральної Ради».

    «У других якось просто, наче на долоні. Москаль – і Росія, Німеччина - німці. Він змалечку знає хто він, другого не удає з себе. Ніхто його не зібє, не зверне з свого. Загризе того, хто до нього лізе. А ми… Неволя понівечила, збила все докупи. Навіть не розбирають, де ворог, де ближній»

    З остаточним утвердженням при владі в Україні більшовиків 1920 року Галина виїжджає до Польщі, згодом – до США. В усі періоди свого життя займала активну громадянську позицію (тому й викликала зацікавлення польської поліції разом з чоловіком письменником Антоном Нивинським),

    «Єдиною моєю метою і вірою є майбутня Українська держава»,

    - записано в протоколі допиту Гелени Домбровської (Галини Журби) у відділку політичної поліції у Здолбунові (Польща) у квітні 1925 року.

    Письменниця входила до складу редакційної колегії збірника «Слово», журі конкурсів. Окрім відомих прозових творів: автобіографічної повісті «Далекий світ», роману «Тодір Сокір», повістей «Зорі світ заповідають», «Революція йде», писала вірші:

    СОНЯШНИКИ

    Вони стоять стрункі, задивлені у сонце,

    як у праобраз свій, пливучий у блакиті,

    у завороженні кружляючи доконче

    слідом за ним, як в сні, - магічні сонцеквіти.

    Їх аромат живичний, духмяний та п’янкий,

    гарячою жагою – мріяти і жити,

    налив дебелі стебла й сап’янові листки

    і жовті квіти їх, немов сонця відбиті.

    Вони стоять в рядах на сугловах та межах,

    побіля перелазів, вікон і воріт,

    Заковані у спокій, немов передня стежа,

    що звіддаля у сонці щитами майорить;

    мечів своїх простягши вигострені леза,

    готова за цю землю згинуть в кожну мить.

    Таємною снагою із висот налиті,

    моєї Батьківщини обрії мережать

    зачаровані сонцем зодьякальні квіти

    (збережено авторське написання).

    Ім’я Галини Журби часто згадується на сторінках тижневика «Cвобода», в періодичних емігрантських виданнях «Наше життя», «Сучасність» та інших.

    Читаючи автобіографічну повість «Далекий світ», зустрічаєш вислови з глибоким підтекстом. «Найважче-бо перемогти себе самого», «Людина – сумісь злоби і любови, жорстокости й доброти, ніжности й незагнузданих пристрастей. Щасливий, хто вміє володіти ними» (правопис видання 1955 року).

    І на закінчення ще одна цитата з автобіографічної повісті Галини Журби «Далекий світ»: «Життя само – найкращий повістяр, найхимерніший фантаст і поет».

    ***

    Отже, життєвий і творчий шлях моєї землячки – письменниці, поетеси, громадської і культурно-освітньої діячки діаспори Галини Журби (Гелени Домбровської) є надзвичайно цікавим і потрібним для вивчення учнями як приклад незламності і незнищенності українського духу, української нації. Повісті «Зорі світ заповідають…» та «Революція йде» я постійно використовую під час вивчення десятикласниками тем «Україна під час Першої світової війни», «Українська революція». Особливо цінною є автобіографічна повість Галини Журби «Далекий світ».

    У дослідженні про Галину Журбу відомий літературознавець Валерій Шевчук констатує: «Її твори досі живі, в них завмер, як метелик у краплині бурштину, світ, який вона бачила, любила й уміла відтворювати. Бо любов до світу й людини в її творах – перша їхня прикметна ознака. Бо слово під її пером набувало трепетності й сили, а картини, що їх вона змалювала, творилися рукою доброго Майстра».

    Я і мої земляки дуже горді з того, що крила Галині Журбі дала рідна Соболівська земля. В селі є вулиця імені письменниці, відкрито «Хутір Галини Журби». Ми популяризуємо повернуте в Україну ім’я і творчість землячки.

     

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Галина Журба // Історія української літератури XX ст. Кн.ІІ. - К.: Либідь, - 1998.

    2. Дем'янчук Г. Галина Журба // Воскреслі для життя. - Рівне. - 1998.

    3.Енциклопедія українознавства. Т. 5 — Львів, 1996.

    4. Місцева преса.

    5. Погребенник Ф. Правда справжнього митця // Україна. - 1990. - №45.

    6. Твори Журби Галини.

     

    Просмотров: 45 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Март 2019  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии