Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 293

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2018 » Июнь » 3 » Дерево пізнання. Частина 1.
    12:51
    Дерево пізнання. Частина 1.

       Раїса Гарбуз

    За фінансовою допомогою Романенка Генадія Васильовича вийшла в світ третя збірка віршів теплицького поета Раїси Василівни Гарбуз «Дерево пізнання». Як вказує редактор книги Космина Наталя Миколаївна «лірика Раїси Гарбуз багатогранна й емоційна. Автор пізнає світ через почуття. Особливе місце в цій збірці належить стосункам між чоловіком і жінкою. Хоч у віршах багато болю від втрат і розчарувань, але домінує оптимістична нота. Характерною рисою творчості автора є взамозв’язок людських вічуттів з явищами природи. Саме порівняння і метафори надають віршам філософського змісту.

    Книга розрахована на широке коло читачів».

     

                Острозька Біблія

    Острозьку Біблію тримаю у руках,

    Безцінний скарб вкраїнського народу,

    Передана від роду і до роду

    Історія в нетлінних сторінках.

     

    Тримаю і у захваті тремчу:

    Заради цього варто було жити,

    Добро творити, вірити, любити...

    Здається аж до неба долечу!

     

    Острозька Біблія – реліквія віків,

    В ній відчуваються благословення Божі,

    Свіча, запалена для всіх, хто ще в дорозі,

    І диких скіфів прапрадавній спів.

     

    Острозьку Біблію тримаю у руках,

    Безцінний скарб великого народу,

    Що Богом дана нам у нагороду

    І шлях до нас проклала у віках!

     

            Я Божевільна?

    Боже, Боже, вільна

    Від суєти, від бруду і брехні.

    А думка в голові така свавільна:

    О, Господи, допоможи мені!

     

    Звільнитися від заздрощів і болю,

    Щоб раз і назавжди сказати «ні»

    Тим людям, котрі лізуть в мою долю

    Й «добра» бажають, у лапках, мені.

     

    Самі сидять на лавці біля дому

    І, хто пройде, всім миють кісточки,

    Не дивлячись – старому, молодому...

    Це лиш насіння, будуть й квіточки

     

    Такі розкішні, що не схочеш жити,

    Що стане світ як непроглядна ніч.

    Та їм байдуже – будуть с...и мити,

    Не зваживши на гори протиріч.

     

    Отямтеся! Ми ж люди, не тварини,

    На всіх одна земля, одне життя.

    Ні перед ким не буду гнути спину

    І впевнено ітиму в майбуття!

     

                                                Вічна любов

    Місяць все бачив – змовчав

    І не сказав нікому,

    Як ти мене проводжав

    Пізньої очі додому.

    Як ти мене цілував

    В очі, вуста і щоки.

    Він таїну нашу знав,

    Легеню мій синьоокий.

     

    Як ти п’янів без вина,

    Це лиш одна я знала.

    Мабуть, моя це вина,

    Та я про це промовчала.

     

    Бачила віщий знак

    І розцвітала мо вишня,

    Та не помітила, як

    Стала для тебе лишня.

     

    ...Поруч ідемо знов,

    Місяць слідкує за нами,

    Щоб не згубили любов

    В небі поміж зірками.

     

                           Прозріння

    Чого ви чекали, розбурхані груди?

    Хоч так, хоч інакше – осудять нас люди.

    Не плач, не прийде він, вгамуй свою спрагу,

    У нього до тебе немає наснаги.

     

    Кого ти чекаєш, розпещена жінко?

    Чом серце у грудях так стукає дзвінко?

    Стисни свою душу в залізні лещата,

    Згадай, що ти жінка, згадай, що ти мати.

     

    Свої почуття загнуздай нерозумні,

    І мрії скажені, і вчинки бездумні.

    Замовкни, серденько, я все зрозуміла:

    Почну все спочатку, хай, може, невміло.

     

    Вже поряд самотності більше не буде...

    Хоч так, хоч інакше – осудять нас люди.

    Легкої я стежки не буду шукати.

    Я все ж таки жінка, я все ж таки мати!

     

                                                Крадене щастя

    Нехай громи гремлять, гуркочуть,

    Хай блискавці крають небо,

    Нехай дощі залить все схочуть,

    Та знай – чекаю я на тебе.

     

    Хай ніжність ця миттєва – гірше

    Уже не буде треба.

    Хоч у житті щаслива з іншим,

    Та знай – не можу я без тебе.

     

    Прийдеш на мить, хоч знаю, згубиш.

    Та все одно скажу «кохаю»,

    Хоч іншу ти безтямно любиш,

    А я тобі ніхто, я знаю...

     

    Чекаю в радості й нещасті

    Тебе єдиного, чужого.

    За мить украденого щастя

    Молити буду завжди Бога.

     

                    Плакала осінь

    Плакала осінь листям багряним,

    Що розлучають її з коханим,

    Бо вітер буйний її покинув,

    На полонину в гори полинув.

     

    Плакала осінь дощем жагучим.

    Не плач за вітром, бо він же злючий,

    Літа по світу, не знає дому.

    Нащо ти серце дала такому?

     

    Плакала осінь снігами, градом,

    Не розцвісти їй весняним садом,

    Жовто-багряна краса зів’яла...

    Нащо, сердешна, так покохала?

     

    Плакала осінь, а я сміялась,

    Над її горем гірким втішалась.

    Не вір обману, тебе він загубить –

    Лиш небо й волю, лукавий любить!

                                           

     

     

     

    Просмотров: 22 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июнь 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии