Фото: Раїса Гарбуз, член літературно-мистецького об`єднання «Дивослово».

Мешканцям Теплика прізвище Гарбуз знайоме дуже добре, бо без участі Раїси Василівни не обходиться жодне велике свято в містечку. А  ось гостям нашого сайту, та тим з тепличан, хто не мешкає в Теплику вже багато років, ми радимо познайомитись з творчістю цієї цікавої талановитої жінки негайно.

Раїса Василівна Гарбуз

Народилася 15 серпня 1954 року в с. Хорів Острозького району Рівненської області. Проживає в смт. Теплику.

1972 року закінчила школу-інтернат в м. Остріг. Закінчила училище хімічного волокна м. Києва. З 1978 року проживає в смт. Теплик Вінницької області.

Автор збірки „Мої безсонні ночі” (2004, самвидав), член літературно-мистецького об’єднання „Дивослово” та обласного літературного об’єднання імені В. Стуса. В 1987 році закінчила Брацлавський сільськогосподарський технікум за фахом бухгалтер, працювала у відділі культури і туризму райдержадміністрації.

            Дипломант всеукраїнського конкурсу сатири і гумору ім.. А. Сови та обласного конкурсу ім.. С.Руданського. Майстриня-вишивальниця.  В її творчому доробку відтворені нитками на полотні рушники, ікони, картини, портрети митців України, серветки, доріжки.

Краю мій кленовий

Краю мій кленовий, краю чебрецевий,

На калині в лузі ягоди горять,

Золото пшениці, волошкове небо,

На знамені нашім гордо майорять.

В Марківці, над шляхом,  мовчазна могила -

Щедрик наш славетний спочиває тут.

Є в тієї пісні надзвичайна сила,

І ту пісню люди ревно бережуть.

Гомонять тополі, квітнуть чорнобривці,

Краю мій чарівний, добре, що ти є!

Сонячний мій Теплик, сторона Подільська

Хай святиться ім`я осяйне твоє!

 Прізвище.

У мене прізвище округле, стигле і дорідне.

І мені підходить так, немов моє рідне.

Я й не думала тоді, як долю шукала,

бо не прізвище, а саме кохання обрала.

Відгадайте, що за овоч

жовтий і кругленький.

За пліт часом перелазив,

як був молоденький.

Головне, що я щаслива.

З ним не знаю лиха.

Бо у мене він Гарбуз,

а я – Гарбузиха!

Автолюбитель

« Вибач, любий, я машину

 нашу поламала,

там здається в карбюратор

водичка попала»

« Що ти мелеш, що ти тямиш - 

Карбюратор,  шина,

Я сам піду подивлюся,

Де стоїть машина?»

« Взуй чоботи резинові,

 бо там трохи слизько,

А машина наша в річці.

Від берега близько».

Адреналін

Поїхала я в Карпати,

Щоби відпочити,

Із джерела цілющої

Водиці попити.

Ще й по горах побродити,

Здоров’я набратись,

І одній на полонину

Самотньо піднятись.

А повітря чистесеньке

Сонце пригріває,

У крові адреналіну

Хвиля прибуває.

Лізу в гору, не здаюся,

Аж дух розпирає,

Дивлюсь, гуцул молоденький

На трембіті грає.

Та таку сумну виводить,

Аж трембіта плаче!

Я до нього підійшла: 

- Добридень, юначе.

Та близенько біля нього

Сідаю, аж млію…

-          Мій красеню, давай тугу

Я твою розвію…

Він схопився, роззирнувся

По тій полонині,

Тай трембітою мене

Як угрів по спині:

-          В мене дівка, як сонечко,

Гоцулочка файна,

А ти мені підсовуєш

Старого комбайна?..

Як скотилася донизу,

Вже не пам’ятаю.

Та з тих пір уже в Карпатах

Не відпочиваю.

 З іншими творами Раїси Гарбуз ви зможете познайомитись в літературному альманасі на сторінці "Литературная Тепличчина", та в майбутніх наших публікаціях.