Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 302

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2012 » Январь » 27 » До 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу ПЕТРА ТРОХИМОВИЧА ПЛОТЯНСЬКОГО.
    23:21
    До 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу ПЕТРА ТРОХИМОВИЧА ПЛОТЯНСЬКОГО.

    Герой Радянського Союзу П.Т. Плотянський

    Анатолій Ковтун

    «В житті є завжди місце подвигу».

    «Старуха Ізергіль», Максим Горький.

     

            В календарі знаменних дат Вінничини на перший квартал 2012 року невеличкою стрічкою прописано: «30.01.2012 р.- 100 років з дня народження Героя Радянського Союзу Плотянського П.Т.».

           Читаючи скупі стрічки офіційної біографії Героя в книгах: «Герої Радянського Союзу»; «Герої-розвідники»; «Герої Вінничини»; «Герої Грозненці»; « Золоті Зірки Кабардино - Балкарії» звернув увагу на багото неточностей і навіть розбіжностей. Виникло багато запитань. Це: дата народження, національність, соціальне походження і головне,чому Петро Трохимович, ніколи не відвідав село, де народився, де пройшли його дитинство і юність. Відчувалось, що причина дуже вагома.

          Мальовниче подільське село розташоване на пагорбах річки Теплички відомої, ще з 14-го століття («Словник географічний польський, том - 12, стор.- 229,1892 р.») та її притоки Синички, утворилось на місці сторожового пункту (де розміщувались передові військові загони охорони - стража), на прекрасних родючих землях  переросло у велике село під назвою Стражгород.

     

    Родючі землі, щедро віддячували дбайливим хліборобам.  Село розвивалось, міцніло, багатіло.  Свідченням того є  збудована у 1903 році цегляна церква  Різдва Пресвятої Богородиці. Красива, велична споруда уціліла, збереглась, відновлена і до нині служить своїм прихожанам.

          Вивчаючи історію рідного краю натрапив у Вінницькому обласному архіві на дуже цікаву інформацію: «У новозбудовану церкву призначений виконуючим обов’язки псаломника в селі Стражгороді Гайсинського уїзду послушник  Кам’янецького Троїцького монастиря Трохим Плотянський – 23 квітня 1904 р.». („Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 8 травня, № 19, с. 242-243).

          На думку прийшли слова з біографії Героя. «…народився в селі  Стражгороді 1912 року…        …з робітників…   …росіянин…» .

          Не нам судити про те, що і як сталось.    Час був такий.   

          Так от, Трохим Плотянський приступив до служби. Відзначався порядністю, добрими знаннями. Вчив дітей у місцевій школі слову Божому і письму. Пустив, як кажуть у селі, коріння. Одружився, збудував хату. Народили з дружиною чотирьох хлопців і двох дівчаток. По серед зими в 1912 році народився другий син, назвали його Петром. Хлопець ріс дужим, сміливим, спритним. Проявляв великий інтерес до знань.Успішно закінчив семилітку. Любив сільську працю. На молодого парубка задивлялась не одна стражгородська красуня.

         Але доля розпорядилась по своєму. В тридцяті роки по району прокотилась хвиля боротьби з релігією. Масово закривались церкви. Переслідували церковнослужителів. Сільські активісти «допомогли, підказали» і сім’я  Плотянських опинилася за Уралом. Було молодому Петру на той час дев’ятнадцять літ від роду. Дуже болісно пережив він це переселення. Далеко позаду залишилась Україна, рідний Стражгород, друзі, товариші, перше кохання. В одну мить все це було втрачено, спочатку думав – це не надовго, а виявилось -назавжди! Життя брало своє і з часом підтвердилось дане йому при народженні ім’я ( Петро - твердий, як камінь; від давньогрецького слова «Петра», що означає «скеля, кам'яна брила»).

          Не простив він юнацьку образу, ні собі - ні іншим.

          В залишеній хаті Плотянських відкрили два шкільні класи. В голодні роки 1932-33 з вікна цієї ж хати видавали по мисочці супу чи кулішу, що врятувало не одне людське життя. Потім була майстерня, а сьогодні вже і сліду не зосталось. Навіть старше покоління і то, не всі скажуть, що в тій хаті жив Трохим Плотянский з дружиною і їх шестеро дітей.

          В Грозному, де оселилась сім’я, почав працювати слюсарем на консервному заводі, а після закінчення курсів водіїв- водієм в Центральному гаражі Грознафти.

         У 1935 році закінчив автотехнікум. У 1935 році був призваний до лав Червоної Армії. Після демобілізації - працював автоінспектором в місті Георгіївськ. В 1940 році добровольцем пішов на  фінський фронт, командиром танка. По завершенні фінської війни вирішив стати військовим. .В квітні 1941 закінчив Ростовську авіашколу і отримав звання лейтинанта.

         З перших днів Великої Вітчизняної війни Петро Плотянский став на захист Вітчизни.

    Приймав участь у багатьох повітряних боях. Проявив себе умілим пілотом-винищувачем. Скоро на його рахунку було шість знищених ворожих літаків. В квітні 1942 пересів з винищувача на штурмовик. Однак не довго судилось йому літати. Повертаючись після штурмівки фашиських позицій на Керченському півострові на його літак напало відразу три ворожі винищувачі. За роки війни Плотянському не раз довелось дивитись смерті в обличчя. Проте він зумів вийти переможцем в тім бою.Однак на базу він не повернувся. Ворожий снаряд влучив  в його літак. Машина загорілась. Пілот зумів викинутись на парашуті. Довго тримався у відкритому морі за уламки літака, аж поки його не підібрав радянський торпедний катер. Йому повезло. Поранений, обгорілий, але живий.  Кар’єра пілота завершилась.

    Йому повезло ще раз.

    Попереднє життя залишилось позаду. Йому дали можливість, після одужання і далі бити ненависного ворога. Нині уже ніхто не згадає про знищені ворожі літаки, про отримані нагороди. З часом нам стало відомо про штрафні роти, батальйони, а тоді йшла страшна війна. Не на життя, а на смерть.

          Відлік нової війни, нової звитяги Петро Прохимович розпочав в ранзі «бога війни»-артилерії. Він знову доказав, чого він вартий. По іншому він не вмів і не міг.

    Фото нагородного листа П.Т. Плотнянського

          Читаю, по військовому, короткі формулювання з нагородного листа:

    «… з 7.07.42 по 8.07.42 -  за час бойових дій поставлене завдання виконано…     …прямою наводкою знищено два кулеметні ДЗОТи і до двох взводів солдатів і офіцерів ворога…

    … з 22.11.42 по 30. 11.42 -  розрахунок взводу т. Плотянського під його особистим керуванням поставлене бойове виконав повністю…    … прямою наводкою знищено 5-ть ДЗОТів і до 120 солдатів і офіцерів…  

    …наказ по 107-й осбригаді № 03н  від 28.12.42 – медаль «За відвагу»…» .

          Далі знову важкі бої і наш земляк в перших лавах, веде за собою бійців, на нього рівняються бойові пабратими:

    «…присвоїти звання Героя Радянського Союзу-капітану Плотянському Петру Трохимовичу…».

     « Указ ПВС СССР от 25.10.43 за смелость и находчивость, находясь в разведке в тылу противника…».


                Наградной лист

    1. Фамилия, имя, отчество       Плотянський Петр Трофимович

                                                  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    2. Звание                                        старший лейтенант

                            . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    3. Должность, часть   Командир отдельной разведывательной роты

                                           . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                 107-й отдельной стрелковой бригады

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

       Представляется к правительственной награде  Ордену Ленина

     . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    4. Год рождения                                      1912

                                      . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    5. национальность                                 русский

                                        . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    6. Партийность                                 беспартийный

                                  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    7. Участие в гражданской войне, последующих боевых действиях по защите СССР и о отечественной войне (где, когда)

    В 1941 г.-  под Одессой, Южный фронт; май 1942г.- Брянский

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

      фронт, август – Закавказский фронт

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

     

    8. Имеет ли ранения и контузии в отечественной войне  - не имеет

                                                                                                             . . . . . . . . . . . .

    9. С какого времени в Красной Армии                 март м-ц 1940г.

                                                                              . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    10. Каким РВК призван                 Александро-Абилинским РВК

                                                 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    11. Чем раньше награжден               Медаль «За отвагу» в 1942г.

                                                       . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                                                   (за какие отличия)

    12. Постоянный домашний адрес представляемого к награждению и адрес его семьи   Марийская  ССР, г. Волжек, Комсомольская, 36

                                    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    Краткое, конкретное изложение личного боевого подвига или заслуг. 16.4.43г. в районе безымянной высоты, что севернее отметки 446,4, производилась разведка боем с задачей захвата контрольных пленных и документов. Тов. Плотянский возглавил захватывающую группу, проявил исключительный героизм. Подползли к переднему краю противника, поднял бойцов и с криком «За мной, вперед!» бросился  в фашистские дзоты. Немцы, застигнутые врасплох, оказав слабое сопротивление, разбежались. Захватив 3 дзота,  тов. Плотянский вел огонь из захваченного немецкого пулемета. Отразив 3 контратаки, тов. Плотянский лично уничтожил 20 солдат. Захватывающая группа, возглавляемая тов. Плотянским, отражая контратаки противника, уничтожила до 100 солдат и офицеров, захвачен один пленный обер-ефрейтор, два станковых пулемета, 10 винтовок и 3 дзота  противника.

    17.4.43г. в районе г.Мысхако северо-западных скатов, перейдя в наступление силой до двух батальонов, противник вклинился в нашу оборону. Тов. Плотянский, получив приказ своей ротой контратаковать противника, где тоже проявил героизм и умение руководить боем. С криком «Полундра», бросившись вперед, увлек за собой бойцов. В результате жестокого боя противник, оставляя убитых и раненых был отброшен на исходные  позиции.

    Тов. Плотянский в этом бою уничтожил одного офицера и 8 солдат.

    За проявленный героизм и личную отвагу, умелое руководство ст. лейтенан Плотянский Петр Трофимович достоин правительственной награды – ордена Ленина.

                       Командир 107 отд.стр. бригады полковник Щуслин

                                                          23 апреля 1943г.

             СОГЛАСЕН,

        Достоин правительственной награды – ордена Ленина

    Командир 16 стр. корпуса генерал-майор Перекрестов

    27 апреля 1943г.

    ДОСТОИН

       НАГРАЖДЕНИЯ  ОРДЕНА  ЛЕНИНА.

    Командующий 18 Армией

    генерал – лейтенант

    Леселидзе

    член военного совета 18 Армии генерал – майор

    Коломин

     

    ДОСТОИН

      ПРИСВОЕНИЯ ЗВАНИЯ

    Г Е Р О Я    С О В Е Т С К О Г О    С О Ю З А.

    Командующий войсками

    Северо-Кавказского фронта генерал – лейтенант

    Петров

    член военного совета

    Северо-Кавказского фронта генерал – майор

    Фоминых

    22 мая 1943г.

         Будучи Героєм Петро Трохимович продовжував показувати зразки доблесті і хоробрості радянського воїна.

         Нагородний лист від 22січня 1944року:      

                                                                                                 «…за період наступальних боїв 24.12.43 р.по10.01.44 р.батареєю знищено: танків середніх-1 шт.,самахідних гармат»Фердинанд»-1 шт.,гармат-1 шт.,автомашин з військовим вантажем-20 шт.,кулеметних гнізд-9 шт.,підбито автомобілів-30 шт.,подавлено кулеметних гнізд-8 шт.,знищено солдатів і офіцерів ворога-300 чол..                   …достойний державної нагороди-Ордена»Отечественной войны  1-й степени».

          Воював  Петро Трохимович під Новоросійськом, на Кубані, звільняв Українську землю, при переправі через Віслу, в боях за польське місто Щиглув був важко поранений. Не збулась його заповітна мрія - увійти в переможений Берлін. Інші підняли над рейстагом  святий Прапор Перемоги, але він зробив, для Перемоги, все, що міг!

          У 1948 р. закінчив Ленінградську вищу офіцерську артилерійську школу і в званні капітана звільнився в запас.

          У Великій Вітчизняній війні брали участь четверо из пяти братів Плотянских. Трое повернулись.Один пропав безвісти.

          Після війни жив в Москві, потім в Сибірі – був начальником поїзда « Москва – Красноярск». 17 років працював в Норільску.

    Переїхав в столицю Кабардино-Балкарскої Республіки м. Нальчик – всесоюзний курорт, де після лікування у шпиталі проживав брат Микола.

    Петро Трофимович Плотянский помер в серпні 1997 року і похоронений поряд з братом Миколою в м. Нальчик (старе кладовище), в урядовому секторі (по ліву сторону аллеї). Пам’ятник двом братам – участникам бойових дій проти фашистів - можна  впізнати по зображеннях двох нагород на нім  – Зірки Героя Радянського Союзу и Ордену Вітчизняної війни.

         В Москві живуть діти та внуки Героя, біля Волгограду - наймолодший брат Всеволод, в Нальчику - племінник Віктор. Рідні виявили велику цікавість до українських сторінок життя родини Плотянських. Чим зможу - допоможу їм у цьому.

        Висловлюю велику вдячність кореспонденту газети «Кабардино-Балкарська правда» Ірині Богачевій (Поліщук), нашій землячці, за допомогу у розшуку рідних Петра Трохимовича та за надіслані матеріали і фото з особистого архіву. Дякую за допомогу в пошуках архівних матеріалів жителю Іркутська Олександру Денисюку, чиї корені походять із нашої Соболівки. 

    Дякую родичам Героя за спілкування і співпрацю.  Нехай вісточка зі славного села Стражгород долине до них і зігріє їх серця тим теплом, яке гріло їх рідних, коли вони жили на нашій славній подільській землі.

        Життя людини після смерті продовжується до тих пір, поки жива про неї пам’ять. На сільській школі встановлено меморіальну дошку на честь Героя,  його ім’ям названа прекрасна вулиця із 62-х садиб.

         Пам’ять про Героя Радянського Союзу  Плотянського Петра Трохимовича довго житиме в серцях його односельців.

     

    Просмотров: 1041 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/5
    Всего комментариев: 1
    1 Василь Піддубняк  
    Шановні земляки, тепличани усіх країн! Подякуймо нашому сподивжникові Толі Ковтуну за ще одну правдиву сторінку нашої історії. Мені особливо хвилююче було читати цю розповідь, адже моя мама, Варвара Ілларіонівна, царствіє їй небесне, родом зі Стражгорода. Прикро, що славний ювілей славного земляка пройшов у Теплику майже непоміченим. Біда все та ж - нема пророка у власній державі.
    Схилімо голови перед памяттю Петра Трохимовича і його славного роду. І ще раз збагнімо, чиїх синів чиї ми діти!

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Январь 2012  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии