Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2015 » Апрель » 21 » Воздасться кожному по ділах його.
    18:03
    Воздасться кожному по ділах його.

    Фото: народна самооборона с.м.т. Теплик

    Олена Герасименко

    Член Національної Спілки письменників України.

    Сумувати можна по-різному: гірко зітхати, лежачи в затишній кімнаті на дивані перед телевізором, або, навпаки,  діяти. Серед тих, кого останні політичні події в країні змусили зайняти активну життєву позицію -  члени «Народної самооборони», що стали «бійцями невидимого фронту». Вони всіляко намагаються допомогти воїнам в зоні АТО, підтримати їхні родини, опікуються тими, хто повернувся у відпустку, на лікування, ротацію. Не упускають нагоди надати допомогу й місцевим жителям Донеччини та Луганщини, які стали жертвами війни, переселенцям.

     Михайлу Грушевському належить золотий вислів про Україну: «біда в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна». Але Україна потрібна нам! І стояти осторонь  в той час, коли вона в біді, ми не можемо – не маємо права! Поодинці ми ніхто, разом – сила.

    Одними з перших це зрозуміли ті, хто рік тому створив громадське формування «Народна самооборона».    

    Ці люди намагаються достукатися до людської свідомості, тому що багато хто ще живе за принципом «моя хата скраю». Члени громадського формування «Народна самооборона»  постійно і наполегливо ведуть роз’яснюючу роботу серед населення, особисто збирають для бійців продукти харчування, одяг, матраци та подушки, закуповують речі, яких ті гостро потребують. Серед таких були навіть намети та обігрівальні пристрої, каремати, форма, взуття, каски, бронежилети, спальники.        

    Щотижневі поїздки з гуманітарним вантажем – то не подорожі заради задоволення – важка, клопітка праця, напруга нервів, утома до знемоги, сльози, затиснуті серцями.

    До втрат не можна звикнути. Вони на все життя залишають глибокий слід в душі. Керівник громадського формування «Народна самооборона» Василь Сколотяний згадує випадок, коли під час однієї з поїздок на роздоріжжі Попасне - Дебальцево їм зустрівся переповнений грузовик з так званими «двохсотими», з якого звисала рука зовсім юної дівчини і довга коса.   Так схоже на фільм жахів… Чиє серце не здригнеться від подібної  картини?

    •  Нинішнє Дебальцево – місто мертве, в якому не побачиш навіть кота чи собаку, не те, що людину. Одні руїни, - згадує сумно.  – Того разу ми поїхали з Колісником Володимиром Олександровичем.  На узбіччі побачили розбитий блокпост, кулемет РПК. Коли попросив Володимира Олександровича пригальмувати, той збентежено подивився на мене: «Ти що, збираєшся тут виходити?» «Та ні, тільки сфотографую через вікно». Наступного дня по ТСН показали: саме на тому місці бандитами було з кулемета розстріляно представників місії ОБСЄ, які вирішили зробити знімки на місці злочину - воно було пристріляне сепаратистами. Добре, що ми тоді проявили обережність.    

    До речі сказати, місцеві підприємці Фурдик В.О., Пігуля В. М., Токарчук В.М., Ворущак В.Б., Захарчук В.В., Немировський П.І., Задорожна Г.А., Коновальчук, Пастушенко М.В.  та інші – не просто відгукнулися на заклик формувати гуманітарні вантажі, а й неодноразово разом з членами «Народної самооборони» доправляли їх на Схід.

     Смакують бійцям вироби Теплицького хлібзаводу (директор Рижій В.А.) та домашні страви, пригоготовлені дбайливими руками господинь. Вони несуть у собі тепло родинного затишку і це додає воїнам сил, мужності.

    • Коли нас зупиняють на блокпостах для перевірки, такі аромати їдуть від випічок, що аж дух забиває. Бійці вже знають, що їм також перепаде гостинців, - усміхається Василь Сколотяний.

    Свою лепту до загальної справи вносять і дитячі колективи, серед яких Теплицький професійний ліцей (директор Гордійчук П.Г.), Теплицька ЗОШ I-III ст. №1 (директор Пшенична Л.С.), Будинок дитячої творчості (директор Миколайчук Л.М.)

    Ініціатором поїдки 24 лютого ц. р. стала Теплицька районна спілка споживчих товариств на чолі із головою Дмитром Афанасійовичем Ковальчуком, а учасниками стали всі підприємці райспоживспілки  та колективи споживчих товариств району. « З миру,-  як кажуть,- по нитці…»

    4 березня ц.р. наші теплицькі «самооборонівці» приєдналися до зведеної автоколони із одинадцяти мікроавтобусів, організованої  обласною організацією «Вінницька народна самооборона».   В.Сколотяний, О.Майстренко, В.Задорожний вкотре  доставили гуманітарну допомогу нашим бійцям та місцевим жителям на Схід України.  Цього разу вони дісталися Попасної, Слов’янська, Авдіївки. Потрапити до Широкине, на жаль, не було змоги: його в цей час обстрілювали сепаратисти. Окрім продуктів харчування, везли одяг, ковдри, плівку для розбитих вікон, будівельні матеріали. Дорогою до них приєдналися машини з інших областей. Там мирні жителі потерпають і від холоду, і від голоду, тому раді кожному кілограму крупів, кожній банці консервів, кожному буханцеві.

    «Під час зустрічі з мером міста Попасне, -  продовжує Василь Андрійович, - довідалися від нього, як непросто будувалися стосунки з місцевими жителями: були і залякування, і образи, і відкриті погрози. Тепер, завдяки допомозі волонтерів, їх погляди вдалося змінити у відношенні 60% * 40% - на користь проукраїнської позиції».  

    Свідченням того стало побачене: хлопчина років дванадцяти йшов обабіч дороги, привітно махаючи українським прапорцем усім проїжджим машинам – вчинок не тільки патріотичний, а й доволі небезпечний.

    У Попасному довелося проїжджати через розбитий міст, щомиті ризикуючи провалитися, або зірватися. Нерви були на межі. Зате якою радісною виявилася несподівана зустріч з товаришем, разом з яким багато років поспіль займалися спортом у м. Вінниці!»

    На запитання про маскувальні сітки Василь Андрійович відповів: «Так, вони дійсно дуже потрібні. Бійці просили подякувати школярам Теплицької ЗОШ  №1 I-III ст., які сплели дві сітки та учням Соболівської ЗОШ I-III ст. Наступного разу повеземо зроблену бджілянськими школяриками. Але сітки – річ делікатна і підходити до цієї справи потрібно ретельно. Тим, хто виявить бажання виготовити  маскувальну сітку, варто запам”ятати кілька правил: використані стрічечки не повинні бути яскравими або помітних на тлі довкілля кольорів, легкозаймистими, або такими, що плавляться від вогню, не повинні бути з штучної блискучої тканини. Нехтування цими вимогами може вартувати здоров’я, чи навіть, життя нашим захисникам».  

    При цих словах Василь Андрійович на якусь мить замовк. Можливо, йому пригадався друг дитинства, який загинув під м.Металіст  і рештки його віддали землі в далекій стороні. Він донині не може перепоховати його в рідній Кожухівці, тому що майже півроку чекає висновку ДНК…  Те, що вони належать Сльоті Володимиру, сумніву немає: Василь Андрійович розпізнав його за лише йому відомими прикметами.

    Другові дитинства, на жаль, допомогти вже не зможе ніхто. Зате подібних захисників, які так потребують нашої уваги, розуміння, підтримки – тисячі! Вони вірять у нас і сподіваються, що не забуті.

    Скільки поранених лікуються по госпіталях та лікарнях, скільки скалічених молодих доль! Їх імена з фотографіями та ячанням про допомогу можна зустріти повсюди: з кранів телевізорів та на сторінках газет, на сайтах та в оголошеннях, розвішаних по містах і селах. Одне з таких оголошень Ольга Іващук побачила в мережах:

    Рішення прийняла блискавично: швидко пройшлася кабінетами приміщення райспоживспілки, і вже за годину  зібрані кошти були перераховані на вказані реквізити (сума невелика, та все ж допомога). Наступного дня поріг штабу «Народної самооборони» переступила маленька чорнява дівчинка в супроводі матусі і виклала на стіл пакети з копійками: «Ось тут 140 гривень із моєї скарбнички. Перерахуйте їх тому бійцеві, якому ви збираєте на лікування – Заміркові Олексієві». «Як звати тебе, дівчинко?» «Софійка. А прізвище - Щербань». «А скільки ж тобі років?» «Шість». – І погляд великих темних очей не по-дитячому серйозний. Яке ж велике серце в грудях цього дитяти! Дивуватися не приходиться: і її бабуся Бабарицька Ганна Михайлівна, і матуся (в принципі, вся родина) регулярно приносять для воїнів продукти, предмети першої необхідності, ліки. Отож, дитині є кого наслідувати. Тепер вона сама стала взірцем. А як спиться тим дорослим, хто не спромігся донині пробудити власне сумління?       

    Так, займатися волонтерськими справами готові далеко не всі. Не кожен здатний відкласти власні справи на другий план, безоплатно працювати за покликом серця, ризикуючи, їхати туди, звідки можна не повернутися… Але кожен може в міру можливості допомогти – якщо не заради тих, хто зараз воює на сході України, то хоча б заради себе та майбутнього своїх дітей. Допоможімо зупинити ворога на сході, аби завтра він не стояв у нас на порозі – тоді вже буде пізно. У юриспруденції є такий термін «злочинна бездіяльність». Саме вона дозволила сепаратистам та ворожим найманцям розв’язати війну, через оту байдужість страждають зараз не тільки вони самі, а й наші з вами брати, чоловіки, кохані, батьки. По закону вони заслуговували б кари, але їх покарав не закон, а беззаконня, і надто жорстоко.   Саме це намагаються донести до свідомості наших земляків «самооборонівці» під час зустрічей.

    Спільне лихо здатне згуртувати людей. Проте, на його тлі, як ніколи за інших обставин, проявляються й інші риси. Як під час шторму з дна на поверхню спливає сміття, так вселенська біда викриває вади характерів.

    Напередодні Нового року  Сколотяний В.А., Задорожний В.О., Гречанюк В.О. доставляли в зону АТО черговий гуманітарний вантаж. Повертаючись назад,  довелося відмовитися від звичного маршруту через великі снігопади і поїхати одеським напрямком. Але уникнути прикрощів все-таки  не вдалося: негода повсюди розставила свої капкани і вони все ж потрапили в сніговий полон. П’ятнадцятикілометровий «корок» із машин, мороз і втома давалися в знаки. Люди впали у відчай. Тоді саме наші тепличани підняли водіїв на розчистку дороги самотужки. Завдяки цьому вдалося дещо просунутися. Але своїх сил виявилося не достатньо. Василь Андрійович пішов пішки до Одеси (понад 15 км!), аби організувати допомогу. Хто зареєстрований у фейсбукові, може прочитати звернення теплицьких «самооборонівців», датоване пізньої новорічної ночі до одеських «мчс-ників», до всіх   небайдужих про допомогу нашим товаришам (і не тільки). Сторінка зарябіла коментарями   з словами підтримки. Але, напевне, чиясь безгосподарність, безвідповідальність, бажання відсвяткувати Новий рік в своє задоволення виявилося сильнішим, тому що допомога прийшла тільки від тих одеситів, яких «підняв на ноги» В.Сколотяний.  Коли дісталися   до Теплика – зморені, виснажені, в мокрому одязі та взутті – надворі вже був 2015 рік. Чергова поїздка відбулася буквально через три дні -  напередодні Різдва.

    До глибини душі обурює ролик в «ютубі», де  на весь світ звучить абсолютно безпідставне, брехливе звинувачення на адресу В.Сколотяного, нібито він пив у Теплику на Новий рік горілку з посадовцями.  Поневолі спало на думку, що в автора галюцинації: не міг же В.Сколотяний «телепортуватися» з-під Одеси…  Було б смішно, аби не так сумно: святу справу намагаються нівелювати, а людей, які віддають усе заради неї - цинічно збезчестити.  Таку «підтримку», допомогу, розуміння теж  іноді доводиться зустрічати з боку «доброзичливців». На цей рахунок є мудрі слова «про нас пліткують ті, хто гірші нас. Хто кращий від нас – тому не до нас». Є речі першочергової вартості, і важливо йти тим шляхом, яким веде совість кожного. І «Воздасться кожному по ділах його».

                                               

     

     

     

    Просмотров: 923 | Добавил: paul | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 2
    0
    2 lgeras   [Материал]
    Спасибі! Намагаємося робити все можливе, аби нашим воїнам було легше.sR3n

    0
    1 Василь Піддубняк   [Материал]
    цІ ВЧИНКИ ЗЕМЛЯКІВ ЗНАЧНО ДОРОЖЧІ ЗА БУДЬ-ЯКІ ПАТРІОТИЧНІ СЛОВА. НАВІТЬ ЯКЩО ЇХ ПРОМОВЛЯЄ САМ ПРЕЗИДЕНТ!

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Апрель 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии