Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2015 » Март » 28 » "Іди й дивись..."
    11:45
    "Іди й дивись..."

    Василь Піддубняк, 

    член асоціації письменників України, поет, журналіст.

    Куди ж вони з вітчизни, білі хмари?
    Клубочаться, як в літеплі – дими.

    На заході не промені – пожари
    Напередодні ранньої зими.

    Із хмар тих видно хутір і Європу,
    А може й дику Азію саму…

    Тополі на горі, мов фільмоскопи, 
    То світло демонструють, 
    То пітьму.

    Горять спокійним полум’ям жоржини,
    Ведучи вікопомний хоровод.

    І постає прозоро Україна,
    І постає увесь її народ.

    І саме зараз бачиться велике,
    І саме зараз губиться дрібне…

    Дай Бог, щоб так 
    Віднині і – довіку!

    Чи буде так,
    Чи завтра промине?..

    ***

    Коли зоря холодним жаром бризне
    На світлі доли, що в тумані ген,
    Озветься тихим відзвуком вітчизна,
    Князь Ігор враз постане з-за антен.

    Ржуть в берегах
    Стриножені комоні,
    В траві черлено світяться щити…

    Хитає легіт сонні оболоні,
    Хитає легіт сон мій золотий.

    Я у селі неначе, в рідній хаті:
    Не пахне димом,
    Цвітом не цвіте…

    І лиш у Рудці палить хтось багаття.
    Кінь заіржав. 
    Здригнувся лісостеп.

    …Побачив маму. Боже, як невпору:
    Іржуть комоні, на шляху – князі…

    «Я повернуся, мамо, 
    Поговорим…»
    І розійшлись – між хат, доріг і зір.

    З тих пройшло століть мабуть немало.
    Уже й вітчизна… вже давно не та…
    Я повернувсь додому. 
    Крикнув: «Мамо!..»
    Нікого.
    Тільки листя обліта.

    І та ж зоря все тим же світлом бризка
    На рідні доли. 
    Ну а люди де ж?

    …Стоять хрести з хрестами… обеліски…
    І тісно небу в полум’ї пожеж!

    ***

    Іди й дивись, де кривда, а де правда.
    До істини піднятись поспішай!

    Ген-ген уже сільська твоя Еллада,
    Покинутий століття тому край…

    Ось-ось… Прийшов! 
    І знову вже – хлопчина,
    Лиш не корівку – спогади женеш
    По стежці, що вовік несходима,
    І неспалима в крутежі пожеж.

    Так-так, вона це, стежечка нетлінна
    Між невмирущих сонячних промінь.
    По ній іде до мене Україна,
    І я іду – її нетлінна тінь!

    ***

    Мій крок встряє у глину і пісок,
    І я себе ліплю з піску і глини
    В гончарні, 
    Що зоветься Україна,
    В краю, що зветься звіддавна – Куток.

    Я весь – з Кутка, 
    Із гострих тих кутів,
    З яких увесь Куток і я у ньому…

    Тому і самота мені в усьому,
    і сам я весь звіддавна – в самоті…

    О ні, не так!
    Бо є Чумацький шлях,
    Кургани і могили у полях тих,
    Де бігли скіфи, уличі і шляхта,
    Де рід поліг мій
    В тих значних полях.

    Я не один серед пісків і глин,
    Серед трави під назвою чорнобиль,
    Серед отих шляхетних чорноробів
    Я – не один!

    РІЧКА УДИЧ

    В гущавині, де Азія – в Європі,
    Де гірко пахнуть медом гірчаки.
    Клекоче тихо
    Мовою Езопа
    Маленька річка більшої Ріки.

    Тече як призабута, непотрібна
    Ні цим горбам, ні тихим вербам цим.
    Безрідна, тихоплинна і безрибна…
    Над нею і Харон, і херувим.

    Про щось межи собою 
    Розмовляють.
    Про що? 
    Мабуть не знає і вода…
    Тече собі і берег підмиває,
    І в берегові тому запада.

    Тече, тече…
    Ніяк її не спинить 
    Потоками шуги цукрозавод…

    Правічний горб над нею горбить спину,
    Неначе уособлює
    Народ.

    Куди до нього Азії, Європі,
    Чи зайшлим губернаторам – 
    Куди?
    Він – річка Удич в гірчаках і кропі.
    Яку ось-ось захоплять холоди.

    ***
    Де ж ви, скрипки,
    Куди ж ви, гармоні,
    У які глухомані пішли?..

    Лиш гогочать пожежі червоні
    В душах, повних гіркої золи.

    Б’ють у мозок і гупають в груди
    Камінці – аргумент барикад…

    І летять камінці у народи,
    Щоб вернулись народи 
    Назад.

    Не вертаються. 
    Ходять мов лісом:
    «Знов пожежі? 
    Ізнову різня?..»

    Вітер волі рокоче залізом,
    Вітер долі себе ж здоганя.

    Бездуховним хіба ж зрозуміти,
    Чому скрипки й гармоні – німі?
    Цим блаженним аби заробити
    На хороми 
    Чи… строк у тюрмі.

    Україна – не їхня країна,
    Їм вона незугарна й чужа чужа…

    Золоті в цих блаженних коліна,
    Але мідна й дешева душа.

    …Повертаються скрипки й гармоні.
    І стає веселіше при них, 
    Хоч гогочать пожежі червоні,-
    Неспокійні провісники лих.

    ***

    Крильми шпаківні обростають,
    Тісніше між ожилих крон.
    Шумлива далеч неокрая
    П’є із небес п’янкий озон.

    В міських кварталах рано вранці, -
    Неперевершений капіж!
    Летять між кленів і акацій
    Намоклі залишки афіш.

    Де сніг? 
    Сніги вже відбіліли.
    На місці них пішла творба:
    Живучі зерна хлорофілу
    Нова пророщує доба.

    Але нема ще рівноваги,
    Бо справжнього ж тепла – катма.

    Гойдаються на сірих вагах
    Небесні сили крадькома.

    І мить щемить
    Між крил між білих,
    І крила митями щемлять.
    І лиш на крилах, лиш на крилах
    Витає Божа благодать!

    ***

    Чортове колесо
    Фабрики грізної
    Крутять нещадно
    Пророки Зими.

    Гуркіт масивний 
    Стоїть над Вітчизною,
    Грім поминальний
    Над нею гримить.

    Б’ються народи 
    У герці і відчаї:
    - Досить терпіти 
    Червоних царів!

    Падають трони,
    Корони і звичаї,
    Падають стіни
    На стіни
    Старі.

    Тільки пророкам
    Ні жарко, ні холодно, -
    Ми, заявляють,
    Зробили своє!..

    …Крутиться колесо,
    Хилиться полудень.
    Фабрика гасне.
    Зигзиця кує.

    Мрії про світле майбутнє
    гальмуються.
    Йшли на тиранів – 
    Спинились чомусь.

    Чортове колесо 
    Котить по вулиці, 
    Котить на колесі
    Київська Русь.

     

    Просмотров: 457 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 1
    0
    1 lgeras   [Материал]
    Ваші твори - повноводна ріка. Нехай Вам щастить!

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Март 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии