Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2014 » Декабрь » 15 » Історія Теплика в постатях. Частина 2.
    16:10
    Історія Теплика в постатях. Частина 2.

    Фото: Станіслав "Ревера" Потоцький. 

    Анатолій Сумішевський

    «Невідома» лінія Потоцьких насправді добре відома, бо має єдине коріння. Інша річ, що нам невідомий факт отримання Теплика у власність кимось із означених вище осіб.

     Кому саме з Потоцьких, розпочинаючи від Станіслава "Ревери" Потоцького належали теплицькі маєтності, ми знаємо. А ось кому з представників роду Потоцьких належали бубнівецькі землі нам слід дослідити.

    Зрозуміло, що перша з постатей відомого роду, яка з’являється на історичному небосхилі Тепличчини, належить Станіславу «Ревері» Потоцькому. Саме він передає у власність частину уманських володінь, відомих нам як бубнівецькі, сину Анджею, нащадки якого  володіли ними до кінця 18 століття.

    Біографічна довідка

    Станіслав «Ревера» Потоцький (пол. Stanisław «Rewera» Potocki, * 1589 — † 27 лютого 1667) — польський воєначальник, державний діяч Речі Посполитої, шляхтич,воєвода брацлавський (1631 р.), подільський (1636 р.), київський (1653 р.), гетьман коронний польний, великий коронний гетьман, засновник міста Станіслава (тепер Івано-Франківськ). Брав участь у 46 битвах.

    Другий син каштеляна Кам'янця-Подільського Андрія Потоцького (*бл.1553-†1609) і його першої дружини Софії з П'ясецьких. Вихований, як і його батько, кальвіністом. Навчався спочатку в Польщі, з 1602 р. у Базелі, з 1606 р. в Лейденському університеті, також у Франції та Нідерландах.[1] Близько 1612 p. перейшов з кальвінізму на католицтво. Отримав значні земельні маєтки в Галичині і на Поділлі. Своє прізвисько отримав через звичку повторювати «re vera»  латині — «істинно»).

    Кар’єра

    18 серпня 1606 року згаданий старостою в Кам'янці-Подільському, хоча, певне, був державцем староства.[2]

    Початки військової кар'єри неясні. У липні 1612 року брав участь у невдалому поході стрия Стефана Потоцького на Молдову, де 16 липня військо зазнало поразки під Сасовим Рогом; тоді пішла чутка, що молодий Станіслав загинув. Брав участь у битвах під Смоленськом, Цецорою (разом з іншими подільськими та руськими шляхтичами потрапив під Могилевом в турецький полон, звідки був пізніше викуплений), Хотинській битві 1621 року. Восени 1625 р. брав участь у битві на Куруковому озері проти козаків. У 1628 році взяв участь у війні зі Швецією за володіння Ливонією і Прусією, воював під проводом польного коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. У лютому 1629 року, заступивши С. Конецпольського, який відбув на сейм до Варшави, був розбитий під Гужно шведським фельдмаршалом Германом Вранґелем.

    У 1645 році проти Ревери виступили міщани Галича на чолі з війтом Войцехом Тиравським і навіть взяли Галицький замок. 1647 року як коломийський староста[3] був власником Нижнева. В 1648 році разом з дружиною був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 10217 злотих.[4][5]

    При наближенні 60-літнього віку зібрався залишати військову кар'єру; на той час був ротмістром гусарської хоругви. Після розгрому Богданом Хмельницьким 20-тисячного польського війська під Батогом (1652 р.,) в якій загинув свояк Ревери польний коронний гетьман Мартин Калиновський, король Ян II Казимир призначив Реверу польним коронним гетьманом. Із цим пов'язана легенда про знайдення старовинної гетьманської булави, закопаної в землю, яку вручили Ревері.

    У серпні 1653 р., 40-тисячне військо на чолі з королем Яном II Казимиром і «Реверою» вирушило зі Львова і отаборилося під Жванцем на березі Дністра навпроти Хотина. Назустріч підійшла 40-тисячна козацько-татарська армія Богдана Хмельницького. У жовтні козаки взяли Жванець, поляки втратили 19 тисяч жовнірів. Після чергової зради Іслям III Ґерая Богдан Хмельницький був змушений укласти перемир'я.

    У польській армії спалахували бунти, Ревера зволікав, намагаючись перетягнути на свій бік Івана Богуна, відсиджувався у Підгайцях. У березні 1654 р.. із 7-тисячним військом виступив з Підгайців на Брацлавщину, де провів репресії; повернувся назад. Влітку 1654 року на Сеймі Реверу обрали великим коронним гетьманом, Станіслава Лянцкоронського — польним коронним гетьманом.

    Після укладання Польщею в червні 1654 року «вічного миру» з Московією у жовтні 1654 року з 30-тисячним військом рушив на Брацлавщину для з'єднання з татарами, провів репресії проти українського населення. Під час кампанії відбулася облога козацької фортеці Буша. Взимку взяв Вінницю, котру обороняв Іван Богун, з'єднався з 15 тисячним татарським військом, обложив Умань (обороняв Іван Богун). На допомогу Б. Хмельницькому підійшло 10 тисячне московське військо Василя Бутурліна. У великій битві під Охматовом біля Жашкова загинуло з обох боків 30 тис. чол. Обидва війська розійшлися, Ревера повернувся до Підгаєць.

    У липні 1655 року на балтійському узбережжі висадився шведський король Карл Х Густав. На початку вересня — шведи взяли Варшаву, згодом Краків. Хмельницький і Бутурлін увійшли в Галичину, 29 вересня обложили Львів. Польська армія почала масово здаватися в полон до шведів. Король Ян II Казимир утік до Сілезії під захист австрійського кайзера Фердинанда ІІІ Габсбурга. Ревера зайняв оборону на болотах біля Городка (30 км на захід від Львова). Проте 29 вересня козаки розгромили поляків, сам Ревера ледь не загинув. Для Польщі настав час «Потопу». У складний період обіцяв кайзерові Фердинанду польську корону, врешті 13 листопада присягнув шведському королеві Карлові Х Густаву.

    Непродуманий відступ Богдана Хмельницького з-під Львова 8 листопада, початок народного повстання у Польщі проти шведів у грудні 1655 р., героєм якого став Стефан Чарнецький, змінили ситуацію — «Ревера» повернувся до Яна II Казимира. Через його відступництво розгорівся конфлікт зі Стефаном Чарнецьким (прагнув стати великим коронним гетьманом). Під час чергового бунту у військах «Ревера» мало не втопився в річці.

    Фото: Анна Могилянка (дружина)

    Фото: Андрій Потоцький — син, будівничий Станіславова

    Фелікс Казимир Потоцький

    Січень 1657 р. трансільванське військо Юрія II Ракоці, з котрим Б.Хмельницький уклав військовий договір, вступило в Галичину. З ним у лютому під Перемишлем з'єдналося 20-тисячне козацьке військо Антона Ждановича. «Ревера» з 3500 кавалерії був розгромлений під Замостям. Козаки і трансильванці взяли Краків і Варшаву. Проте згодом на боці поляків виступили Австрія і Данія. Новий польний коронний гетьман Єжи-Себастьян Любомирський напав на Трансільванію і Юрій ІІ Ракоці був змушений повернутися назад. Його військо було розбите Реверою, Любомирським і Чарнецьким біля Чорного Острова на Поділлі. «Ревера» уклав з Трансільванією мир, повернувся до Підгайців. Козаки Ждановича збунтувалися, повернулися назад. Дізнавшись про це, Богдан Хмельницький помер. 1658 р. призначений воєводою Краківським.

    Новий гетьман України Іван Виговський (мав військовий договір зі Швецією) уклав з Польщею Гадяцький мир, за яким Україна поверталася до складу Речі Посполитої на правах автономії нарівні з Великим князівством Литовським. Проти нього розгорівся бунт, новим гетьманом обрали Юрія Хмельницького, який уклав з Москвою новий, невигідний для себе Переяславський договір 1659 року. На поміч Івану Виговському в кінці 1659 р.. з Підгайців вийшло 32-тисячне військо на чолі з Реверою і рушило на Волинь. До них приєдналися 15 тисяч татар. Їм назустріч вийшли 20 тисяч козаків наказного гетьмана Тимоша Цицюри і 20 тисяч московитів Васілія Шеремєтьєва. У вересні 1660 р. в битві під Любаром (тепер Житомирська область) поляки отримали перемогу. У бою відзначився Ревера як командир, хоч його несли хворого на ношах, оскільки не міг сидіти на коні. Козацько-московське військо відступило до Чуднова. Сюди прямувало 30-тисячне козацьке військо на чолі з Юрієм Хмельницьким, але під Слободищем їх зупинив Єжи Себастьян Любомирський, який змусив Юрія Хмельницького підписати Слободищенський трактат проти Москви на умовах Гадяцького договору. Козаки почали переходити на бік поляків, під Чудновом московити були розгромлені татарами, В. Шеремєтьєв потрапив у полон.

    «Ревера» повернувся до Підгайців. Десь тоді (між 1658 та 1661 р.[6]) вдруге одружився з Анною Могилянкою (*? — †1666), триразовою вдовою по Максиміліанові Прерембському, Янові-Сендзівою Чарнковському і Владиславові Мишковському.

    У той час Україна, маючи два взаємовиключні договори, поринула в безкінечні громадянські війни. На противагу новому гетьманові України Павлові Тетері на Чорній Раді було обрано окремого лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, котрий опирався на Москву. Жовтень 1663 р. польське військо на чолі з королем Яном ІІ Казимиром (прибув до Підгайців) і Реверою вирушило разом з гетьманом Тетерею на Лівобережну Україну, в січні 1664 р. взяли її столицю Глухів. У складі правобережного козацького війська був Іван Богун. Його поляки розстріляли, запідозривши у зв'язках з оборонцями Глухова. 8 березня 1664 р. «Ревера» передав командування Стефанові Чарнецькому, повернувся до Підгайців.

    «Ревера» не мав авторитету у війську, не був талановитим воєначальником, не вводив новацій, був прихильником традиційної військової тактики Станіслава Конєцпольського. Йому закидали пияцтво, схильність до надуживання посадою, репресій. Мав постійні конфлікти зі Стефаном Чарнецьким, Єжи Себастіяном Любомирським.

    Був побожним, схилив дружину Анну Могилянку до переходу на католицтво. З осені1666 р. хворів, лікувався у шпиталі ветеранів у Львові, де помер 27 лютого 1667 р.

    Був похований у родинній каплиці костелу Святої Трійці у Підгайцях.

    Посади

    1620 р.призначений каштеляном Кам'янця, 1621 р. підкоморієм подільським, 1631 р.воєводою брацлавським, 1638–1648 рр. воєвода подільський, з 1658 р. — краківський. Від липня 1653 р. був воєводою Київським (більше номінально). Польний гетьман коронний (1652–1654 рр.), великий коронний гетьман (1654—1667 рр.).

    Керував староствами галицьким (1627 р.), барським (з 1651 р.), красноставським (перед1659 р.), долинським (з 1659 р.), городоцьким (перед 1661 р.).

    Меценат

    • костел і каплиця (Панівці)
    • каплиця кармелітів (Підгайці)
    • 1641 рік викупив у Сенявських місто Підгайці (тепер Тернопільська область), укріпив і розбудував його, зробивши своєю головною резиденцією.
    • 1654 викупив в родини Жечковських землі в районі сіл Заболотова та Княгинина для спорудження тут фортеці проти набігів кримських татар та свого опорного пункту в Галицькій землі. Місто назвали його іменем — Станіславів. Син Ревери Анджей обніс місто валами та муром, запросив в місто вірменських купців з Молдавії і Угорщини, щоб сприяти розвитку торгівлі.

    Місто-фортецю спорудили в 1661–1662 р. за короткий термін (5 місяців) за проектом Франсуа (Франческо) Корассіні з Авіньйону.

    Сім'я

    Перша дружина — Софія з Калиновських († 1645). Діти:

    • Анджей — будівничий Станіславова (нині Івано-Франківськ)
    • Фелікс-Казимир — великий гетьман коронний
    • Вікторія-Єлизавета († після 1670) — дружина писаря польного коронного Єроніма-Адама Сенявського, брацлавського воєводи Анджея Потоцького
    • Анна — дружина рогатинського старости Яна-Зигмунта Остророга.
    • Прокіп (помер малим).


    Друга дружина Анна Могила. Дітей не мали.[7]

    Посилання

    Довідник з історії України

    • Polski Slownik Biograficzny. — Kraków, 1984. — T.XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 140–150. (пол.)
    • Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
    • Potoccy (01) (пол.)
    • Potoccy (02) (пол.)
    • Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. t.3. s. 689–691 (пол.)

    Джерела

    • Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. t.3. — 938 s. (пол.)
    • Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa. — Lwów,: Drukarnia «Zakladu narodowego im.Ossolińskich», 1858. — 192 s. (пол.)

    Примітки

    1. Каспер Несецький Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…— Lwów, 1740. t.3.— 938 s. (пол.) s. 689
    2.  Urzednicy wojewodztwa podolskiego XIV-XVIII ww.— Kórnik, 1998.— S. 132.— № 560
    3.  A. Betlej. Kościoł parafialny p.w. Św. Stanisława biscupa i Św. Jana Chrzciciela oraz klasztor SS. Niepokalanek (dawniej oo. Paulinów) w Niżniowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2006. — Cz. I, tom 14. — 584 s., 866 il. ISBN 83-89273-42-X S. 229
    4.  Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 117–119.(пол.)
    5.  вказаний як подільський воєвода
    6. Potoccy (02) (пол.)
    7. Potoccy (02)(пол.)

    Саме Станіслав "Ревера" Потоцькия розділив між собою володіння, збирати які розпочне, певне Снаіслів Щенсни Потоцький. Після його смерті частина уманських володінь відійшла до його старшого сина Анджея, людина, яка стала взірцем хоробрості, гідності та чесності для багатьох поколінь поляків. З цього часу і до 1797 року ці землі стали називатись бубнівецькими.

    Фото: Анджей (Андрій) Потоцький

    Біографічна довідка

    А́нджей Пото́цкий, прапрадід Северина Потоцького (польск. Andrzej Potocki, ум. 1691) — польский магнат і військовий з роду Потоцьких. Засновник міста Станіслав, нині Івано-Франківськ, прототип кількох художніх героїв. Старший син великого гетьмана коронного Станіслава «Ревери» Потоцького і Софії Калиніської. Староста в містах Галич, Вишогруд, Лежайськ, Снятин, Коломия, Мостиська, Медика.

    Учасник Російсько-польської війни 1654-1667 рр., за що отримав почесний титул великого хорунжого. Будучи коронним обозним, командував польським загоном, посланим на допомогу Івану Виговоському. Під час битви біля Конотопу приймав участь в блокаді Києва. В грудні 1659 року був розбитий військами Б. Шеремєтьєва. В лютому 1660 року разом з батьком, великим коронним гетьманом Станіславом Потоцьким, безуспішно облягав Могилів-Подільський.

    Воєвода Київського воєводства з 1668 по 1673 роки. Учасник Хотинськоїбитви 1673 року, де командував кавалерією лівого крила. Керував польськими військами в битві під Калушем в 1675 році, де розгромив кримчаків. Воєвода Краківського воєводства з 1668 по 1680 року. Кастелян Кракова з 1682 року. Польний гетьман коронний (1684-1691).

    Був жонатий на Анні Рисиньській (пом. 1697/1703). Від цього шлюбу мав дітей:

    • Станіслав Потоцький (1659-1683), староста галицький;
    • Юзеф Потоцький (1673-1751), великий гетьман коронний
    • Катажина Потоцька, 1-й чоловік з 1688 року підчаший коронний Людвіг Ян Велепольський (пом. 1688), 2-й чоловік староста вислицький Франциск теодор Денгоф, 3-й чоловік саксонський генерал.

    Помітки

    1. В битві при Конотопі на стороні Виговського воював драгунський полк полковника Йожефа Лончинського із загону Пот оцького.
    1. Бабулин И. Б. Битва под Конотопом. 28 июня 1659 года — М.: Цейхгауз, 2009
    2. Малов А. В. Русско-польская война 1654—1667 — М.: Цейхгауз, 2006

     

    Слідуючим спадкоємцем за Анджеєм Потоцьким спадкоємцем бубнівецьких маєтків став син Анджея Потоцького,  прадід Северина Потоцького - Юзеф Потоцький.

    Фото: Юзеф Потоцький (1673 - 19 травня 1751 рр.)

    Біографічна справка

     Ю́зеф Пото́цкий,  прадід Северина (польск. Józef Potocki; 1673 — 19 травня 1751) — військовий і політичний діяч Речі Посполитої, каштелян краківський і гетьман великий коронний, в 1702-1744 роках був кумівським воєводою.

    Юзеф Потоцький відомий як одни із найбагатших магнатів свого часу. Його батько Анджей був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки  роду був Немирів, де в 1737 році Юзеф організував дипломатичний конгрес.

    Більше 40 років (1702-1744) був київським воєводою, генеральним региментарем війська коронного з 1733 року, гетьман великий коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 року, каштелян краківський з 1748 і староста галицький, варшавський, лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.

    В 1703 році воєвода київський Юзеф Потоцький подавив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія на на Правобережній Україні. Був прихильником польського короля Августа Сильного, але в 1705 році став підтримувати короля Станіслава Лещинського.

    Юзеф Потоцький зазнав поразку у битві під Конецполем в 1708 році. З 1709 року після Полтавської битви він знаходився у вигнанні в Угорщині і Турції. В 1714 році він повернувся до Польщі і разом з Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чарторийських, яка носила назву «Фамілія».

    Похований в Клегіальній церкві Пресвятої Діви Марії, Івано-Франківськ.

    Сім’я

    Юзеф Потоцький був одружений двічі. Його першою дружиною була Вікторія Лещинська (пом. 1732), донька воєводи підляшського Вацлава Лещинського (пом. 1688) і Софії Христини Опалінської (1643-1699), від шлюбу з якою мав сина і дочку. В 1732 році женився вдруге на Людовіці Мнішек (1712-1785), від шлюбу з якою дітей не мав.

    Діти:

    • Станіслав Потоцький (1698-1760), воєвода смоленський, київський та познанський
    • Софія Потоцька, 1-й чоловік староста гнезненський Адам Смігельський, 2-й чоловік каштелян підляшський Домінік Петро Коссаківський.

    Література

    istoria Dyplomacji Polskiej, tom II 1572—1795 pod red. Zbigniewa Wójcika, PWN Warszawa 1982, s. 424.

    Наступним спадкоємцем бубнівецького ключа став дід Северина Потоцького Станіслав Потоцький. На жаль нам не вдалось знайти портрет цього діяча, але інформація, яка може дати нам уяву про цю історичну постать існує.

    Біографічна справка

     Станіслав Потоцький ( дід Северина) (біля 1698—1760) — польский магнат, стражник великий коронний (1728—1735), воєвода смоленський (1735—1744), київський (1744—1756) и познаньський (1756—1760), староста галицький, коломийський і снятинський.

    Представник знатного польського роду Потоцьких гербу «Пілява». Єдиний син гетьмана великого коронного Юзефа Потоцького (1673-1751) і Вікторії Лещинської (пом. 1732).

    В 1722 році був обраний послом на сейм. В 1728 році Станіслав Потоцький отримав посаду стражника великого коронного. В 1735 році був призначений воєводою смоленським, в 1744 році отримав посаду воєводи київського, а з 1756 року носив звання воєводи познанського. В 1733 році був обраний послом на конвокаційний сейм. Йому належали галицьке, коломийське і снятинське староства.

    3 серпня 1742 року був нагороджений Ордеом Білого Орла.

    Сім’я

    Був двічі одружений. В 1719 році женився на Марині Лащ (пом.1731), від шлюбу з якою мав дочку і сина:

    -        Анна Ельжбета Потоцька (пом. 1772), дружина з 1742 року воєводи волинського та київського Францішека Салези Потоцького (б. 1700-1772)

    -        Антоній Потоцький (пом. 1756), староста коломийський ті галицький.

    В 1733 році вдуге одружився на Хелені Замойській (пом. 1761), дочці ловчого великого коронного воєводи смоленьського Михайла Здислава Замойського (1679-1735) від першого шлюбу з анною Дзялинською )пом. 1719).

    Діти:

    • Юзеф Потоцкий (1735—1802), кравчий великий коронний и староста лежайський
    • Пйотр Потоцький (пом. після 1766), староста снятинський
    • Францішек Потоцький (пом. 1757), староста лежайський
    • Вінцент Потоцький (б. 1740—1825), підкоморій великий коронний и генерал-лейтенант
    • Віктория Потоцька, дружина стражника великого литовського Людвіга Поцея (ок. 1726—1771)
    • Людвіка Потоцька, дружина воєводи белзьского Ігнаци Цетнера (1728 — б. 1800)
    • Ігнаци Потоцький
    • Михайло Потоцький
    • Ксаверій Потоцький
    • Теофіла Потоцька

    Після Юзефа Потоцького бубнівецькі володіння стають власністю батька Северина Потоцького Юзефа Потоцького, людини, яка мало дбала про своїх нащадків, вимушених із-за скрутного становища, в якому вони опинилися завдяки батькові, розпродувати значну частину своїх маєтків.

     Біографічна довідка

    Граф Юзеф Потоцький, батько Северина (б. 1735 — 14 грудня 1802, Відень) – польський державний діяч, магнат, староста лежайський, кравчий великий коронний (1767-1780). Представник знатного польського магнатського роду Потоцьких гербу «Пілява». Старший син воєводи смоленського Станіслава Потоцького (1698-1760) та Хелени Замойської (пом. 1761). Молодший брат – підкоморій великий коронний і генерал-лейтенант Вінцент Потоцький (1740-1825).

    Отримав титул графа Cвященної Римської імперії від австрійської імператриці Марії-Терезії. Власник маєтків: Кротошин, Тернопіль, Волочиськ на Волині та Седлища на Поділлі. В 1767-1780 роках – кравчий великий коронний, а потім староста лежайський та ротмістр гусарської хоругви.

    В 1764 році був обраний від Подольського воєводства послом на конвокаційний сейм, де 7 травня підписав маніфест, в якому признавав незаконність перебування російських військ у Варшаві під час обрання короля. Був членом монетної комісії і комісії коронної казни, а також одним з керівників Радомської конфедерації. На розподільному сеймі 1773-1775 років при підтримці польського короля Станіслава Августа Понятовського Юзеф Потоцький був введений до складу Постійної Ради.

    В 1766 році Юзеф Потоцький став кавалером Ордену Святого Станіслава За заслуги отримав Орден Білого Орла в 1769 році. В 1776 році – кавалер російськиї орденів Святого апостола Андрія Першозванного та Олександра Невського.

    Сім’я

    В 1760 році женився на Анні-Терезі Оссолінській (1746-1810), дочці воєводи волинського Юзефа Канта Оссолінського (1707-1780) та Терези Стадницької (1717-1776).

    Діти:

    • Ян Непомуцен Потоцький (1761—1815), польський письменник і мандрівник
    • Северин Потоцкий (1762—1829), россійський тайний радник і сенатор.

    Джерела: сайт "Вікіпедія".

    Далі буде…

    Просмотров: 1033 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Декабрь 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии