Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 282

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2017 » Апрель » 9 » Храм. Частина 3.
    16:21
    Храм. Частина 3.

    ХРОНІКА ПОВЕРНЕНЬ.

    Василь Піддубняк

    член асоціації письменників України, поет, журналіст

     

    За туманами тьми,

    За морозами зим

    Б’ють джерела – джерельні ще й досі…

    Повертаюсь туди,

    Де калини й грози

    – Двоголосся.

    Де дрібненькі хати

    Над розливами рік

    – Розгулялися води!

    Онде мати стоїть

    – Задивилась на Буг Всенародний.

    І вогні ще горять,

    І за димом хмарин

    Їх ще видно.

    Повертаюсь щораз Із чужої імли

    Світовидом.

     

    ***

    Дим полуденної природи

    Обвив курний Чумацький путь.

    Біля вогню стоять народи

    І долі кращої все ждуть.

    Та де ж вона?

    В імлі недобрій?

    У дипломатії вождів?..

    Тим часом ворог, «аки обри»,

    Хліба толочить молоді.

    Їм несть числа, тим окаянним,

    Пожадливим, безчесним тим!

    Народи мерзнуть під туманом,

    Під скипнем долі молодим.

    Вони ж – ідуть!

    Одні зі Сходу,

    А ті із Заходу ідуть…

    Біля вогню стоять народи

    І зорять на Чумацький путь.

    І все печаляться безмірно:

    Коли скінчиться брязк мечів?..

    …У образу Любові й Миру

    Хтось викрав душу уночі.

     

    ***

    Через лісища і степища,

    Через Кавказькі гори хмар

    Холодний чорний потяг свище

    І мчить, неначе на пожар.

    А машиніст, мов скіф, незрушний,

    Народ везе у світлий край,

    Там, де на вербах родять груші,

    Зайцями править де Мазай.

    Мчить кураїна Україна,

    Забрьохана по саме ню!

    І дощ іде.

     

    І мокне глина.

    І листя пада на стерню.

    А поїзд мчить крізь морок грізно,

    Колеса котяться сліпі.

    Дрижить під шпалами вітчизна,

    Тремтить церковця на горбі.

     

    І я із крайнього вагона

    Вигукую, мов сам не свій:

    «Хіба ж це рідний край?!

    Це – зона!

    Хіба у зоні цій я – свій?!»

    І поїзд щез.

    Лиш ляск холодний

    В повітрі привидом стоїть.

    А ясні зорі, й тихі води

    Усе ж засвідчують блакить.

     

    ***

    Одбиті крила відростають,

    Над крильми світло постає.

    Та ще не вмер безсмертний Сталін,

    Писклявий голос подає!

    Мізинцем цілиться в народи,

    Ще й вусом бронзовим веде!

    Яка державна насолода!

    Яке завзяття молоде!

    Куди повзе, кого шукає

    Усохла бронзова рука.

    Кого полює карлик Каїн,

    І хто там Авеля шука?

    Одбиті крила відростають

    І відростанням тим печуть...

    - Куди йдете? – земля питає.

    - Куди? – і стелить стиха путь.

    Крізь барикади, бастіони,

    Хрести, чебрець і колоски...

    Звучить:

    - Куди ж?!

    І міліони

    Несуть хреста, неговіркі.

    Яка ж попереду Голгофа?

     

    Який на гребені – тиран?

    Яка грозить нам катастрофа?

    ...Лиш вітрюган, лиш вітрюган.

     

    ***

    Сніжить день.

    Гудуть дроти колючі.

    Заходом обагрені дроти!

    …Тінь ступа у хромаках скрипучих

    І вогнем пекельним гоготить.

    Пахнуть полином чи динамітом

    Різношерсті стяги й прапори…

    «Чи зробив сьогодні все, що сам намітив?

    Чи відклав до кращої пори?»

    Де ж та краща, де ж вона, пропаща,

    - На горі чи може у ярах?

    Вождь ізнов рече,

    Що буде краще.

    І, щоб не вагались, сіє страх.

    Тільки та сівба - недовгочасна,

    Не один диктатор сіяв зло...

    Україно, яра і прекрасна,

     

    В нас тебе без тебе не було б!

     

    Крізь заграви й вибухи Майдану

    Проступає світло – не вожді!

    Завтра вже навкруг світліше стане.

    Бо якщо не стане, Що тоді?..

     

    ***

    По довгих зимах,

    По пітьмі Душа виборсується з ночі:

    Стрічають Душу на обочах

    Тополі пам’яті самі!

    Вертаюся.

    Із холодів І поетапних одностроїв…

    Як сивий погорілець Трої,

    Ввіходжу в почужілий дім.

    Ось піч сира… А ось портрет…

     

    А онде павучок в роботі…

    На всьому – довга тінь скорботи:

    На триста років наперед!

    Ще мить – і Всесвіт защемить!

    Закриються за мною двері.

    І вже у тій, у новій ері

    Наздоженуть ще день, ще мить.

    Та буде пізно, прісно, бо…

    Хтось піднесе прогірклу чашу:

    - На, пом’яни хатину нашу,

    Свою невтрачену любов…

     

    Просмотров: 51 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Апрель 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии