Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Август » 16 » ХТО ЦЕ?
    17:59
    ХТО ЦЕ?

    Тетяна Приймасюк

    член Національної Спілки письменників України


    Вуса довгі, хвіст пухнастий,

    Хоче він з стола щось вкрасти.

    Носик мокрий, ласий ротик,

    Зветься він, звичайно, (котик).

     

    Молочко дає для діток,

    Мова „му-у-у” у неї в світі,

    Хоч траву пасе – здорова,

    І зовуть її (корова).

     

    Так літала, так дзижчала,

    В павутиннячко попала:

    - Ой, біда мені! Ой, струха! –

    Каже літня вредна (муха).

     

    Зловив муху за бочок

    Павутинням (павучок).

    Лапи довгі і прудкі,

    Сіра шубка, куций хвіст,

    Він біжить, стриба, як м”ячик,

    Називається він (зайчик).

     

    А на нього так подібний,

    Та в неволі, бідний-бідний,

    Не стриба за видноколи,

    Знаємо усі – це (кролик).

     

    Плаваю в воді одвіку,

    І сестер в мене – без ліку.

    Черв”ячків я їм охоче,

    Всяк зловити мене хоче –

    Від гачків в воді погибель,

    Знає кожна мудра (риба).

     

    В курнику щосвіт співає,

    Ще й на тин собі злітає,

    Він ще і розбійник –

    Це наш красень (півник).

     

    Любимо суху погоду,

    Красень-півник – наш господар,

    Мода – з пір”я сорочки,

    І зовуть нас (курочки).

     

    В нас усіх жирненькі спинки,

    В них повтикані щетинки,

    Любимо брудні калюжі

    І ростемо швидко дуже.

    І бруднулечкам щодня,

    Дорікають: - Ти (свиня),

     

    Може, вполовинку:

    - Ти – маленька (свинка).

     

    Я зелена, наче віти,

    Чешу промені і вітер,

    Дощ люблю, а мене – річка,

    Бо зовуть мене (травичка).

    Я смачна, корисна дуже,

    До здоров”я – не байдужа,

    Та колюча я рослина,

    Називаюся (шипшина).

     

    Я за сонцем в небокраї

    Все голівку повертаю,

    Я такий, як сонце, гожий,

    І на нього трішки схожий.

    Та відміну одну маю –

    Що я зерням дозріваю.

    І смакують ті зернятка,

    Хлопчикам усім, дівчаткам,

    Бджілкам – квіти сонячні...

    Називаюсь (соняшник).

     

    Я маленька, наче гулька,

    Називаюся (зозулька),

    Я співаю до ладку

    Пісню . Зветься ж як? („ку-ку”).

     

    Довгонога, довгий дзьоб,

    Жабенят ловити щоб,

    По болоті чапа,

    Звуть її всі (чапля).

     

    Я кругленьке і смачне,

    Полюбляють всі мене.

    Я, на диво, вітамінне

    І зимою – незамінне,

    З зарум”яненим бочком,

    Називаюсь (яблучко).

     

    Сорочки мене вповили,

    Так стиснули тіло біле,

    Що, здається, й не дихну –

    Ну, зніміть хоча б одну!

    Сорочок тих густо,

    Адже я (капуста).

     

    Не страшний, а роги маю,

    Хатку на плечах тримаю,

    Літо на стежинах славлю,

    Я – цар літечка, я (равлик).

     

    З бурячка я народився,

    Всім в цім світі пригодився,

    Бо смачний в усьому, скрізь,

    Всяк мене смакує, їсть,

    Що ж це я за штука?

    Ну, звичайно, (цукор).

     

    Говорити я привик,

    Бо ж для того я (язик).

     

    А ми любим слухать,

    Звемося ми (вуха).

     

    На все дивимось охоче,

    Називаємося (очі).

    Нас веде завжди дорога,

    Ми в ході невтомні (ноги).

     

    А я сильний нюхом скрізь,

    Називаюся я (ніс).

     

    А ми трудимось без скуки,

    Працьовиті, дужі (руки).

     

    Наче сонця  промінці,

    Ми на кожній є руці,

    Не спимо вже вранці,

    Бо ж на те ми (пальці).

     

    Ми, неначе літачки,

    В небо линем залюбки,

    Потім – знову до землі

    Із промінчиком в крилі.

    Щоб дивилася дитинка,

    Над вікном – наша хатинка,

    Пташенята-малюки...

    Ми – веселі (ластівки).

     

       Друкується вперше.

     


    Просмотров: 504 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Август 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии