Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2015 » Январь » 12 » Літературні посиденьки в Соболівці: «Колядини у Журби Галини».
    06:35
    Літературні посиденьки в Соболівці: «Колядини у Журби Галини».

    Олена Герасименко, смт. Теплик

    Цьогорічна різдвяна погода видалася напрочуд святковою: морозець не забув навідатися - аж дзвенить, потрушуючи білою порошею осінню сірість. Ночі стоять зоряні, профільтровані через небесну багатошаровість, підсвічені голубуватим холодним сяйвом повняка. На ранок з-поміж дерев та будинків, шаріючи, викочується червона куля, розсипаючи на снігу розкішний бісер – на морози – і від того довкілля набуває  особливо урочистого вигляду. Минув Святвечір, коляда.  У повітрі ще витає дух новорічної ялинки. Подумки переносишся в «Далекий світ» Галини Журби, душа якої вдруге після багаторічного вимушеного відчудження має змогу святкувати на рідній землі, де витає дух предків.

    Аби торкнутися отого давнього, хутірського, невіданого чи напівзабутого святвечірнього  та різдвяного таїнства, районний літературно-мистецький колектив «Сонячне гроно»   зовсім не віртуально – наяву завітав на Коляду до Соболівки – малої батьківщини Галини Журби. Несподівана завірюха не дозволила нам побувати біля пам’ятного знаку письменниці, як ми на те сподівалися, вклонитися землі, що пам’ятає її сліди, її слова, її дихання. Проте, атмосфера місцевої бібліотеки з її господинею Анжелою Вінжицькою та соболівчанами, котрі небайдужі до минувшини рідного краю та літератури, зустріла теплом і гостинністю. Ми читали уривки з «Далекого світу»  Галини Журби про тогочасне святкування новорічних свят, про народні звичаї, і нам здавалося, що ось вона – маленька дівчинка - проводить нас слідами спогадів у далеке своє дитинство.     Тим паче, що народилася письменниця прямісінько напередодні Нового року – 29 грудня 1888 року. Отож, і нагода для подорожі виявилася подвійною.

    «… Поляки в Україні притримувалися старого календарного стилю; всі свята святкували разом з українським, православним народом. Можливо, традиції ці сягали ще тих часів, коли вони самі були православні, або уніяти й, перемінивши віру та націо-нальність, трималися далі юліанського календаря. Тільки так звані «короняжі», тобто, свіжонапливові поляки з королівства «Конгресівка», здебільшого по цукроварнях, заводили у себе дома новий стиль календарний, святкували так, як вся Конгресівка (польські землі під Росією). Місцеві поляки ставилися до цього дуже неприхильно, з насміхом. «Що ж то за свята? – казали. – Коли весь нарід працює, не святкує,- нема ніякого вражіння свят».

    У нашій родині споконвіку святкувалося тільки «по-старому».

    У надвечір’я Нового року приходить Маланка. Відчиняються з темниць сінець двері до «креденсу» (перехідна середня кімната, де стоять посудники – шахва з посудом  вливається юрба дивовижних постатей. Найцікавіша і найстрашніша Коза. Висока під стелю; настовбурчені вуха; нагинається на всі боки та клацає писком. Пейсатий жид говорить щось, пританцьовуючи; викрикує циган, налазить до всіх з протягнутою рукою. Центральна постать – сама Маланка, рум’яна, чорнобрива, з лялькою на руках, співає й кокетує всіх. Регіт, метушня. Циган грає на варгані (дримбі), жид у дуду, турок на цимбалах. Боїмося, хоч страшенно кортить дивитися. Збившись у дверях дитячих кімнат, визираємо лишень з-поза наших няньок, не наважуємося переступити порога креденсу. Пирхаєм, як горобці, коли Коза наближається до нас, поклацуючи щелепами, ховаємося за няньок. Няньки вищать також, ховаються одна за одну. З кімнат виходять всі подивитися на Маланку. Вив’язана в червону, квітчасту хустку, Маланка (це найкращий в селі парубок) зальотно простягає до всіх руку, колихаючи на грудях дитину (ляльку). Така вродлива, чарівна, що всі радо кидають їй на долоню гроші.

    «А вчора, звечора, пасла Маланка качора.

    Ой, пасла, пасла – загубила;

    Пішла шукати – заблудила.»

    За співами, танцями, реготом вертеп виходить. Потім щедрують щедрівники під вікнами їдальні.

    «Ой, ходили – ж ми, та й не день, не два,

    Святий вечір,свят!

    Ой шукали ж ми та й доброго пана,

    Святий вечір, свят!

    Та й доброго пана, пана господаря,

    Святий вечір, свят!

    А у цього пана, золотая брама,

    Святий вечір, свят!

    А за тою брамою сади посаджені,

    Святий вечір, свят!

    Сади посаджені, пташки приручені,

    Святий вечір, свят!

    Та прийшло до нього та святеє Юр’є,

    Святий вечір, свят, і т.д. »

    (Переказую цю щедрівку всю, скільки її запам’ятала, з огляду на її архаїчність).

    Лине зпредковіку колисково-мрійний мотив поганський. Стара передкняжа, княжа Україна воскресає на мить. Дажбогова, Перунова. Свято Коляди – найкотшого дня і найдовшої ночі. На шибках похизовані дивовижні мережки; за ними біло-сивий сумерк. Дідуньо відчиняє квартирку, дякує щедрівникам за гарну щедрівку й подає калитку з грошима. Через хвилину знов скрипить сніг під вікнами.

    «Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски…»

    Через кватирку сипляться цукерки, горіхи, медівники. Сільські хлоп’ята червоні від морозу, в маминих чоботях, в татових шапках, кидаються турмою на них, мов стадо горобців, зчиняють бійку.

    На ватрані в столовій палахкотить вогонь, сніп пшениці стоїть у кутку, перев’язаний червоним поясом. Двері до вітальні відчиняються широко, світиться ялинка.

    «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір!..» - дзеленчать безнастанно дитячі голосочки, а з кватирки все сипляться й сипляться, як із рога щедрот, ласощі й гроші. Це ж бо Багатий Вечір, Щедрий Вечір, Маланка. За українською традицією всі мають бути ситі, щасливі, бо це передвістя цілого року. Навіть худобі дається більше, ліпше, як звичайно. То ж і стіл заставлений рясною всячиною: риби, м’ясива; печене й варене; зимне й гаряче Ряснота пляшок: мед, вистоянка, ратаф’я, всілякі наливки. Гаймін їстного й питного. Все, як спредковіку, за Гайдамаччини, за Мазепщини, за Хмельниччини, із прадавніх-давен, коли ще все непочужене було, неопорочене ворожим намулом. Ні пополячення, ні католицтво не змогло знівечити зовсім духа України. Він тліє, жевріє в усьому.»  («Далекий світ»).

    Галину Журбу можна читати довго і з насолодою. Тим паче, що Соболівська бібліотека поповнилася новою, щойно перевиданою Вінницьким ТОВ «Консоль» книгою «Далекий світ», яку люб’язно передала в дарунок Світлана Юлімбетова-Стадник.

    Прозвучали твори літературного колективу  «Сонячне гроно» В.Коваленко, Р.Гарбуз, С.Юлімбетової-Стадник, В.Тигипко та авторки цих рядків. Соболівчани наважилися також напіввідкрити завісу до святая-святих – власної творчості.  

    Під час зустрічі автори презентували соболівській бібліотеці свої нові книги, які ще пахнуть свіжою фарбою:В.Тигипко «Осіннє танго білих хризантем», Р.Гарбуз «Анекдоти в риму», О.Герасименко «Причетність».

    Просмотров: 521 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/2
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Январь 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии