Фото:  Титульна сторінка книги Тетяни Ковтун "Вирій загублених душ". 

 Тетяна Миколаївна Ковтун  народилась 2 червня 1952 року у місті Первомайськ Миколаївської області на Україні. Батьки її родом із мальовничого села  Соболівка  на Тепличчині.  Ще й досі на Ковтунівці (один із кутків села) є хата, де жила бабуся, куди часто навідувалась її сім`я. Соболівська земля стала їй рідною. В селі живуть родичі батьків. Покинуте, на жаль, сьогодні родинне гніздо, але щорічно її  вабить на берег невеликої річка Сури, доторкнутися до свого минулого.

      Після закінчення десятилітки, мріяла стати педагогом. Закінчила Національний університет ім. Т Г Шевченка, філолог. Однак життя розпорядилось по другому.

 Фото: Тетяна Ковтун

З початку кореспондент Херсонської молодіжки «Ленінський прапор», потім Вінницької «Комсомольське плем’я», далі « Вінницька правда» , «Вінничина». Із 1995 по 2006 рік «Україна молода».

      Майже рік працювала в Міністерстві праці і соціальної політики. Нині займається літературною працею.

      Її перша книга, «Не повертайся спиною до звіра», зачіпає багато злободенних і гострих питань нашого життя, змушує читача замислитись і не бути лише пасивним спостерігачем,зрозуміти, що в житті багато чого залежить від нас самих.

      У лютому цього року на полицях  книгарень з’явився роман нашої землячки  «Вирій загублених душ». Рідко коли назва книжки зачіпає за живе так само, як і гострий газетний заголовок. Розповідь про  українську еміграцію на початку двотисячних років  наслідує традиції  авантюрного роману. Книга дає привід для обговорення  деяких актуальних соціальних та економічних проблем. Один з головних героїв роману  має реальний прототип. Це трудяща людина, зігнута роками і хворобою. Чоловік мріє хоч на хвилиночку птахом облетіти рідне село і, зрештою,  досягає своєї мети, коли приїжджає до Соболівки в оточенні найближчих йому людей.

Фото: анотація книги Тетяни Ковтун «Вирій загублених душ»

      Головною ж героїнею роману є його дочка Аня. На початку двотисячних років після закінчення університету вона намагається самоствердитися як педагог, а згодом – як підприємець, але зазнає фіаско. Керована «досвідченою» матусею, героїня швидко зрозуміла й прийняла,як закон: у цьому світі кожен – сам за себе. І стало їй на батьківщині тісно, закортіло чужого вирію-раю… Летіла туди як на крилах, вірячи у свою щасливу зорю. Нелегальна робота в одному з італійських готелів - лише початок. Згодом Аня долає нелегкий шлях до свого нового статусу – громадянки Франції, працівниці авторитетної дипломатичної установи. Обдарованість, гострий розум та особливий душевний склад допомагають молодій жінці пристосуватися до життя в інших країнах і з гідністю реалізувати себе як особистість.

      Вдячні земляки.