Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2016 » Февраль » 19 » ОБРЯД СВАТАННЯ У ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ (середина ХХ – початок XXI століття)
    21:44
    ОБРЯД СВАТАННЯ У ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ (середина ХХ – початок XXI століття)

    Максим Пилипак

    (Продовження)

    Одним з актуальних завдань сучасної української етнології є вивчення етнокультурної специфіки різних етнографічних зон, у тому числі – з’ясування стану збереження, характеру побутування весільного обряду в сучасних умовах, виявлення тенденції зникнення та інноваційних змін його форм.

    Вагоме місце у вивченні традиційної весільної обрядовості українців займають праці О. Кравець [28], В. Борисенко [17; 18; 20], Н. Здоровеги [24], В. Кушніра та Н. Петрової [29], І. Несен [31] та ін.

    Питання дослідження весілля власне Східного Поділля порушено у публікаціях В. Борисенко [19], В. Гадомського [22], Н. Черняк [35], Ю. Шахової [36], Т. Тисячної [33], С. Загнибіди [23], Т. Ілик [25], А. Кардаш [27], О. Маєвської [30] та ін.

    У своєму дослідженні спираючись на джерельну базу експедиційних досліджень, узагальнивши архівний матеріал та історіографічний доробок, ми розглянемо обряд сватання на східному Поділлі із притаманними йому загальноподільськими та локальними рисами.

    Весільна обрядовість на Україні, подібно до весільних звичаїв інших слов’янських народів, починалося зі старостів або сватання [24, с. 63].

    На переважній частині досліджуваної території сватати дівчину хлопець ішов разом із родичами  – це були старші чоловіки, куми або інші родичі, та з молодим товаришем – боярином або сватом. За експедиційними матеріалами, розрізняли мале та велике сватання. У великому сватанні участь брали ще й хрещені батьки молодого. Обов’язково кількість учасників мала бути непарною для вдалого сватання: Всіх має бути не парне число, чи сім, чи дев’ять...можливо того, що за парою йдуть, тому зарання домовлялися скільки прийде душ [13, Арк. 1]. Сватачів дівчини в одних  районах досліджуваної території називали свати, у інших – старости: Сватати дівку ходили здебільшого рідні вуйки (брати батька або матері), або дальші родичі чи навіть сусіди, але обов’язково жонаті. Сватачі називаються старостами [1, Арк. 2].

    Вірогідно, в давнину сватами називали всіх родичів молодих (корінь слова сват, як і свадьба, сваха, той самий, що і у прийменнику «свій») [32, с. 200]. За традицією сватів (старостів) садили за стіл і пригощали: Як заходили в хату, то казали: «Дай, Боже, щастя!». Старостів садовили за стіл, пригощалися, співали. Один із сватів каже, що тепер нас треба позначити, щоб було видно, чого ми до Вас прийшли» [12, Арк. 1].

    Ідучи сватати дівчину, у деяких районах старости виділялись атрибутами: брали з собою палицю. Такий давній звичай фіксується у деяких селах Гайсинського, Оратівського, Іллінецького, Чернівецького, Ямпільського районів Вінницької області. Ф. Вовк зазначав, що палиці в руках у старостів є емблемою їх титулу послів [21, с. 228]. Є. Кагаров трактував цей предмет як фалічний символ, що існував у міфології поза солярним культом [26, с. 177], О. Фрейденберг пов’язувала первинне значення палиці із жеребом [34, с. 691]. Про давнє ритуальне значення цього атрибуту свідчить архаїчний вислів «стріла полетіла», зафіксований на Хмельниччині: «Ідуть і беруть велику тичку, і то в нас кажуть, шо всьо – стріла полетіла» [7, Арк. 9]. Зайшовши до хати, старости звертались до господарів з традиційною промовою про куницю-молодицю. Така промова на сватанні характерна для всіх населених пунктів Східного Поділля. Не фіксується вона лише у селі Самгородок [8, Арк. 2] Козятинського району Вінницької області. Ймовірно, відсутність даного обряду пов’язана із забуттям традицій.

    На знак згоди дівчина підносила старостам рушники або хустку. Давній звичай подавання старостам рушників поширений у більшості населених пунктів досліджуваної території. За матеріалами експедицій, рушники були переважно вишитими, рідше – тканими.  

    Територія поширення подавання старостам вишитих рушників вузькою смугою протягується з північного заходу на південний схід Поділля, охоплюючи населені пункти Бірків (Літинський р-н), Щаслива (Липовецький р-н), Слобідка (Іллінецький р-н), Слободище (Іллінецький р-н), Краснопілка (Гайсинський р-н), з приляганням  до неї сіл Семенівка (Шаргородський р-н) в центрі Вінницької області та сіл Франківка (Ямпільський р-н) та Зеленянка (Крижопільський р-н) на півдні Вінниччини, а також селища Дунаївці на півдні Хмельницької області.   

    Пов’язування старостів тканими рушниками зафіксоване на півдні Вінницької області у Ямпільському районі.

    У більшості населених пунктів досліджуваної території молодому дівчина підносила хустку як знак згоди вийти заміж. У нашому дослідженні ми простежили дотримання на різній території традиції подавати молодому як знак згоди хустки певного кольору. Подавання молодому хустки білого кольору поширене у більшості сіл північних, центральних, східних та південних районів Вінницької області, а також у селі Дружне (Красилівський р-н) на півночі Хмельниччини.  Ареал подавання червоної хустки, охоплюючи населені пункти Малинки (Погребищенський р-н), Сологубівка (Оратівський р-н), Соболівка (Теплицький р-н), Орлівка (Теплицький р-н), Брідок (Теплицький р-н), Вербка (Крижопільський р-н), Дорошівка (Ямпільський р-н), вузькою смугою протягується з північного сходу на південний захід. Поширення червоної квітчастої хустки зафіксовано у північних – Козятинському та Калинівському районах Вінницької області, а також у селах Слободище (Іллінецький р-н) на сході та Вільшанка (Крижопільський) – на півдні Вінниччини. Побутування вишитої хустки, спорадично зафіксоване на сході Вінниччини, охоплюючи села Бубнівка (Гайсинський р-н), Іллінці, а також  у селищі Дунаївці на півдні Хмельниччини.

    Інша давня традиція вияву згоди на шлюб – піднесення молодому замість хустки рушників виявлена у деяких селах Вінницького, Бершадського, Калинівського, Крижопільського, Літинського районів Вінницької області.

    У селі Степанки Барського району Вінницької області дівчина як знак згоди ставила чарки на стіл, а відмовляючи – давала гарбуза [9, Арк. 1]. Давній звичай подавання гарбуза, як знаку відмови сватачам, за нашими матеріалами у середині ХХ ст. побутувала лише спорадично.

    У даному дослідженні нами вперше розглянуто способи пов’язування хустки молодому, що також створювало своєрідність образу учасників весілля. Польові матеріали засвідчили, що спосіб пов’язування хустки був досить різноманітним на досліджуваній території.

    Найбільш поширеним є спосіб пов’язування хустки молодому через плече. Побутування даної обрядодії поширене у західних районах Вінницької області – Жмеринському, Літинському. Менш поширеним цей спосіб пов’язування є у південних та східних районах Вінничини – у Могилів-Подільському, Піщанському, Томашпільському, Чернівецькому, Шаргородському, Липовецькому, Оратівському, Погребищенському районах, на півночі – у Козятинському районі Вінницької області, а також – у Красилівському та Летичівському районах Хмельницької області. Ареал пов’язування хустки через плече вигнутою смугою протягується з північного сходу на південний захід, охоплюючи населені пункти Погребищенського, Козятинського, Липовецького, Літинського, Жмеринського, Шаргородського, Могилів-Подільського, Чернівецького, Томашпільського районів Вінницької області, з додаванням до нього сіл Болгани (Піщанський р-н) – на півдні Вінниччини та сіл Дружне (Красилівський р-н) – на півночі Хмельницької області, Лисогірки (Летичівський р-н)– на сході Хмельниччини.

    Спосіб перев’язування руки є поширеним для досліджуваної території переважно у східних та південно-східних районах Вінниччини: Оратівському, Гайсинському. Поодиноко ця обрядодія побутує у центральному районі – Вінницькому; у західному – Барському, у північному – Калинівському, у південному – Ямпільському), а також у Дунаєвецькому та Красилівському районах Хмельниччини. Ареал перев’язування руки є розмитим і поодиноко фіксується у всіх населених пунктах Вінницької області, також фіксується селищі Дунаївці на півдні Хмельницької області.

    Наступним способом вияву згоди на шлюб є затикання хустки за пояс. Обрядодія зафіксована у окремих населених пунктах Вінницького, Крижопільського, Літинського, Іллінецького, Погребищенського, Теплицького районів Вінницької області та у Красилівському районі Хмельницької області. Поширеним є явище, коли дівчина підносила хустку без пов’язування молодому. Ця традиція побутувала у більшості сіл Вінницького, Барського, Бершадського, Тростянецького, Гайсинського, Калинівського, Хмільницького, Крижопільського, Козятинського, Немирівського, Муровано-Куриловецького, Оратівського, Тульчинського, Іллінецького, Чернівецького, Тиврівського, Шаргородського, Ямпільського районів Вінниччиниі. Отже, як показав польовий матеріал, поширення обрядодії подавання дівчиною хустки та спосіб її пов’язування на території Поділля є поліваріантним. У нашому дослідженні різні варіанти пов’язування хустки зафіксовані навіть у межах одного села. Зокрема, у селі Малинки Погребищенського району Вінницької області дівчина могла пов’язувати праву руку хлопця хустиною або ж затикати її за крайку [6, Арк. 2]. Виділяється спосіб дарування хлопцеві хустки у селі Вербка Крижопільського району Вінницької області (77): на сватанні дівчина підперізувала хлопця хусткою [10, Арк. 1].

    Із слів респондентів дізнаємося, що з середини ХХ століття обряд сватання зазнає певних трансформацій, а саме: збільшується кількість старостів, а самé пов’язування здійснювали вже після пригощання: Пов’язували вже після того, як старостів пригостили, а не відразу. Молода чіпляє молодому хустку, батькові – рушника, матері – хустку, а тепер – скільки душ прийде, то стільки хусток жінкам і рушників – чоловікам. Рушники вишиті чи набивні [13, Арк. 1]. Схожа традиція побутує і у селі Бірків Літинського району Вінницької області, де молода виносячи хустку на тарілці промовляє: «Дарую тобі хустину, щоб мав мене за дружину». Другу хустку дарує майбутній свекрусі зі словами: «Дарую Вам хустину, щоб мали мене за рідну дитину». Майбутньому свекрові – сорочку: «Дарую вам сорочку, щоб мали мене за рідну дочку» [3, Арк. 3].

    Колір хустки, якою в’язали молодого, переважно був білий, але в’язали хустку – однотонну або квітчасту – по-різному, наприклад у селах Красилівського району Хмельницької області – Митинці : молода затикала молодому хустку за пояс [13, Арк. 1]; у селі Хотьківці – перев’язала молодому руку [16, Арк. 1]; у Зарудді молода чіпляла хустку до боку [14, Арк. 1]; у Вереміївці пов’язували також руку, але тільки квітчастою хусткою з бережком [15, Арк. 1]. Проте, як показав матеріал, спільною рисою для всіх досліджуваних сіл є те, що хусткою, якою був пов’язаний молодий на сватанні, свекруха зав’яже молоду при покриванні. На сучасному етапі дослідження зафіксовано зміни у обряді сватання, а саме – на сватанні батькові до рушника дають ще й сорочку.

    Крім подавання старостам рушників, дарування хустки парубкові, невід’ємним атрибутом на сватанні є використання хліба як ознаки згоди на шлюб та проведення з ним певних обрядодій. У нашому дослідженні вперше докладно розглянуто обрядодії з хлібом на території Вінниччини та Хмельниччини, як знак згоди на шлюб. На переважній частині досліджуваного регіону, а саме – у селах Вінницького, Барського, Гайсинського, Крижопільського, Козятинського, Літинського, Могилів-Подільського, Немирівського, Іллінецького, Погребищенського, Томашпільського, Шаргородського, Чечельницького районів Вінницької області та Дунаєвецького, Теофіпольського районів Хмельницької області поширений звичай обміну хлібом між сватачами і господарями. У селі Лисогірки Летичівського району Хмельницької області хлібом не мінялися, а довго зберігали, поки не відбудеться весілля [2, Арк. 7], що ймовірно пов’язувалось із можливістю повернути його. Проте, таке явище було вкрай рідкісне, оскільки за повір’ям, відмовити старостам, які прийшли сватати молоду, вважалося накликати нещастя [24, с. 70].

    Малопоширеною є обрядодія розрізання хліба дівчиною, яка зафіксована у селах Краснопілка (Гайсинський р-н), Мартинівка (Жмеринський р-н) та Бабин (Іллінецький р-н) Вінницької області. Локальні особливості при поділі хліба спостерігаються у межах одного району: так, у селі Сологубівка Оратівського району Вінницької області, даючи згоду вийти заміж, дівчина розламувала хліб [5, Арк. 5]. У селі Скоморошки Оратівського району Вінницької області, окрім розламування, дівчина роздавала шматочки хліба всім присутнім на сватанні. У селі Кожанка (Оратівський р-н) ця обрядодія дещо трансформована – дівчина лише відламувала шматочок від принесеної хлібини [4, Арк. 2].

    Хліб, який принесли старости на сватання, за традицією потрібно було з’їсти: це теж очевидно було пов’язано з актом згоди, і лише у селі Лисогірки Летичівського району Хмельницької області його не розрізали, щоб можна було повернути у разі відмови.

    Традиційно на сватанні домовлялися про час та місце проведення весілля, кількість запрошених гостей, інші витрати. У селах Красилівського району на Хмельниччині після сватання дівчина вважалася зарученою. Вона вже не мала права йти за дружку на весілля, але на гуляння ще могла ходити [15, Арк. 2].

    Після вдалого сватання відбувалося пригощання сватачів – такий звичай побутує майже на всій досліджуваній території. Тільки у селі Семенівка Шаргородського району Вінницької області, як зазначають інформатори, після обміну хлібом старости повертались додому, тобто – пригощання не побутувало [11, Арк. 1].

    Отже, доходимо висновку, що сватання як один з важливих традиційних структурних актів передвесільної частини, побутує і до сьогодні. У частині сіл зафіксовано збереження (50-ті роки ХХ ст.) давнього атрибуту сватачів – палиці, а також архаїчної промова про куницю. На всій дослідженій території поширене використання атрибутів – хустки, рушника, хліба.

     

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту

    мистецтвознавства, фольклористики та етнології

    ім. М. Т. Рильського НАН України (ІМФЕ)

     

    Ф. 14-3: Фонд Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України; Збірники фольклорних та етнографічних матеріалів

    1.  Од. зб. 908  Парасунько В. С. Фольклорно-етнографічні записи (опис весілля та весільні пісні; календарно-обрядова поезія: колядки, щедрівки, веснянки, купальські пісні), проведені в різних селах Могилів-Подільського р-ну Вінницької області (Глидівка, Кукавка, Озаринці). 1922 – 1923 рр.; 1926 –1927 рр. Рукопис. 127 арк.   

    Архівні фонди Вінницького державного педагогічного університету

    ім.  М. М. Коцюбинського. Приватний архів В. А. Косаківського

    2. Ф. 1. – Оп. 10. – Спр. 2. Варцаба О. А. Українські народні звичаї та обряди с. Лисогірки Летичівського р-ну, Хмельницької обл. Весільні звичаї та обряди. Комп’ютерний набір. Арк. 7 – 45.

    3. Ф. 1. – Оп. 11. – Спр. 13. Зайцева О. В. Весільні звичаї та обряди с. Бірків Літинського р-ну Вінницької обл. Рукопис. 11 Арк.

    4. Ф. 1. – Оп. 15. – Спр. 21. Марченко Т. Українські народні звичаї та обряди с. Кожанка Оратівського р-ну Вінницької обл. Весільні звичаї та обряди. Рукопис. 7 Арк.

    5. Ф. 1. – Оп. 15. – Спр. 72 а. Українські народні звичаї і обряди. Весільні звичаї та обряди  с. Сологубівка Оратівського р-ну Вінницької обл. Комп’ютерний набір. 15 Арк.

    6. Ф. 1. – Оп. 17. – Спр. 1. Єсипова І. О Українські народні звичаї та обряди с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької обл. Весільні звичаї та обряди. Рукопис. 10 Арк.

    7. Ф. 22. – Оп. 16. – Спр. 14. Тернущак Т. Я. Українські народні звичаї та обряди с. Гальчинці Теофіпольського р-ну Хмельницької області. Весільні звичаї та обряди. Рукопис. Арк. 9 – 23.

    8. Спр. М. Пилипака–1. Матеріали записані в с. Самгородок Козятинського р-ну Вінницької обл. 12. жовтня 2005 р. Комп’ютерний набір. 21 Арк.

    9. Спр. М. Пилипака–2. Матеріали записані в с. Степанки Барського р-ну Вінницької обл. 1 жовтня 2005 р. Комп’ютерний набір. 4 Арк.         10. Спр. М. Пилипака–3. Матеріали записані в с. Вербка Чечельницького р-ну Вінницької обл. 18 серпня 2007 р. Комп’ютерний набір. 10 Арк.

    11. Спр. М. Пилипака–4. Матеріали записані в с. Семенівка Шаргородського р-ну Вінницької обл. 11 листопада 2006 р. Комп’ютерний набір. 12 Арк.

    12. Спр. М. Пилипака–14. Матеріали записані в с. Хотьківці  Красилівського району Хмельницької обл. 25 червня  2007 року. Комп’ютерний набір. 12 арк.

    13. Спр. М. Пилипака–17. Матеріали записані в с. Митинці Красилівського р-ну Хмельницької обл. 26 липня 2007 року. Комп’ютерний набір. 11 Арк.

    14. Спр. М. Пилипака–27. Матеріали записані в с. Заруддя Красилівського р-ну Хмельницької обл. 28 липня 2007 року. Комп’ютерний набір. 8 Арк.

    15. Спр. М. Пилипака–28. Матеріали записані в с. Вереміївка Красилівського р-ну Хмельницької обл. 29 липня 2007 року. Комп’ютерний набір. 10 Арк.

    16. Спр. М. Пилипака–32. Матеріали записані в с. Хотьківці Красилівського району Хмельницької обл. 24 липня 2007 року. Комп’ютерний набір. 9 Арк.

    17. Борисенко В. К. Нова весільна обрядовість в сучасному селі : (на матеріалах південо-східних районів України) / Борисенко В. К. ; АН  УРСР, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К. : Наук. думка, 1979. – 134 с.

    18. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні : (історико-етнографічне дослідження) / Борисенко В. К. ; АН УРСР, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К. : Наук. думка, 1988. –192 с.

    19. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди / В. К. Борисенко // Поділля : іст.-етнографічне дослідж. – К. : Вид-во незалежного культурного центру «Доля», 1994. – С. 217–228.

    20. Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність / В. К. Борисенко. – К. : Стилос, 2010. – 136 с.

    21. Вовк Хв. Шлюбний ритуал та обряди на Україні / Хв. Вовк // Студії з української етнографії та антропології. – Прага : Укр. громад. видавничий фонд, 1926. – С. 215–337.

    22. Гадомський В. Родинна обрядовість у с. Заливанщина Калинівського району на Вінниччині / Гадомський В. // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. праць. – Вінниця, 2004. – С. 107–115.

    23. Загнибіда С. Весільні звичаї та обряди с. Купин : (Хмільницький район Вінницької області) // Матеріали до етнології Поділля : польові дослідження. – Вінниця, 2005. – Вип. 1.– С. 79–80.

    24. Здоровега Н. І. Нариси весільної обрядовості на Україні / Здоровега Н. І. ; АН УРСР, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К. : Наук. думка, 1974. – 158 с.             25. Ілик Т. Передвесільний обряд (сватання, коровай, передвесільна п’ятниця) в с. Велика Стадниця : (Вінницький район Вінницької області) / Ілик Т. // Матеріали до етнології Поділля : польові дослідження. – Вінниця, 2005. – Вип. 1.– С. 83–86.

    26. Кагаров Е. Г. Состав и происхождение свадебной обрядности / Кагаров Е. Г. // Сборник Музея антропологи и этнографии. – Л. : Изд-во АН СССР, 1929. – Т. 8. – С. 152–195.

    27. Кардаш А. Весільний обряд м. Шаргорода на Вінниччині / Кардаш А. // Матеріали до етнології Поділля : польові дослідження. – Вінниця, 2005. – Вип. 1.– С. 83–86.

    28. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу / О. М. Кравець ; АН УРСР, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. –  К. : Наук. думка, 1966. –  138 с.    

    29. Кушнір В. Г. Традиційна весільна обрядовість Одещини : (20 – 80-ті рр. XX ст.) / В. Г. Кушнір, Н. О. Петрова. – Одеса : Гермес, 2008. – 256 с.

    30. Маєвська О. Коровайний обряд в українському весіллі с. Митки : (Барський район Вінницької області) / Маєвська О. // Матеріали до етнології Поділля : польові дослідження. – Вінниця, 2005. – Вип. 1.– С. 94–95.

    31. Несен І. І. [178. Несен І. І. Весільний ритуал Центрального Полісся : традиційна структура та реліктові форми (середина XIX – XX ст.) / Несен І. І.  – К. : Центр захисту культ. спадщини від надзвичайних ситуацій, 2004. – 280 с.

    32. Романюк П. Ф. Из опыта картографирования свадебного обряда правобережного Полесья / Романюк П. Ф. // Полесский этнолингвистический сборник. – М. : Наука, 1983. – С. 198–205.

    33. Тисячна Т. Весілля в с. Гордіївка Тростянецького району на Вінниччині : минуле і сучасність / Тисячна Т. // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. праць. – Вінниця, 2004.– С. 126–129.

    34. Фрейденберг О. М. Миф и литература древности / О. М. Фрейденберг. – М. : Восточная литература, 1995. – 800 с.

    35. Черняк Н. Покривання молодої у весільному обряді с. Слободище Іллінецького району на Вінниччині / Черняк Н. // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. праць. – Вінниця, 2004. – С. 115–120.

    36. Шахова Ю. Весілля у Брацлаві на Вінниччині  / Шахова Ю. // Народна культура Поділля в контексті національного виховання : зб. наук. праць. – Вінниця, 2004.– С. 120–126.

     

    Статтю надруковано у збірці Матеріали до української етнології : щорічник. Збірник наукових праць. Вип 12 (15) / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАНУ ім. М. Т. Рильського. – К., 2013. – С. 24-29.

     

    Просмотров: 1335 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/2
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Февраль 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    29

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии