Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 296

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2018 » Октябрь » 9 » Олег Богдан «Те, що не згоріло». Частина 2.
    00:11
    Олег Богдан «Те, що не згоріло». Частина 2.

    Я не з тих, хто ламає цей світ,

    І будує новий на кістках,

    Я не з тих, хто підпалює

    храми,

    Підіймає нові на кістках.

     

    Можна любов закувати

    в кайдани,

    Та не можна її підкорити,

    Летять білі хмари,

    Чи може їх хто зупинити?

     

    На роздоріжжі, на перехресті

    Знову зустрілися двоє,

    Може зійдуться,

    Шляхи заплетуться,

    Хочеться вірити далі.

     

    Не закую я любов у кайдани,

    Краще я буду любити.

    Летіть наді мною

    Летіть білі хмари,

    Вас я не стану ловити.

     

    Світом своїм я не хочу згубити

    твій світ

    Світлом своїм я не хочу згубити

    твій світ

    Світлом твоїм освітити свою

    хочу душу

    У поєднанні двох крил

    Розпочнеться політ,

    А із одним, розумію,

    Що з місця не зрушу.

     

    ***

    Ні, я не просто українець,

    Я є землі своєї син,

    І хліба житнього окраєць

    Розділю з братом, не один,

    Бо не один я хочу вірить,

    Що Україна золота

    З колін підніметься, і встане,

    Розквітнуть села і міста.

     

    Ой, знаю, важко, любі браття,

    То ж в нас козацька кров тече...

    Невже ми пустимо на вітер

    Здобуте вірою й мечем?

    Не українці, ті, що плачуть

    Й шукають правду у вині,

    Ті, що крадуть, себе ж ховають

    Словами святості в брехні.

     

    Я вірю в тебе, Україно!

    Я вірю – зміниться ще світ,

    Лиш дітям і онукам своїм

    Який ми залишаєм слід?

     

    ***

    Це мрія, чи сон?

    Ущипни мене, хай вже прокинусь

    Твій погляд зустрівши,

    навіки в душі поселив

    Ілюзії скло, що між нами,

    щоб міг я розбити,

    То б лебедем вірним

    на зустріч тобі полетів.

     

    ***

    Ввійти в твою долю, мабуть,

    не наважусь, не знаю...

    Помолюсь тихенько,

    Щоб щастя прибуло в тобі,

    З пелюсток росинки

    струсити я права не маю,

    А образ святий і прекрасний

    залишу собі.

     

    ***

    Пусткою село дихнуло,

    Бур’янами заросло,

    Німе поле затужило,

    Не засіяне воно.

     

    Пусткою село зустріло

    Весну нову й молоду,

    Всі стежки ведуть

    на цвинтар,

    Тихо стежкою іду.

     

    Важкі кроки місять глину,

    Страшно й тужно

    вітер кличе,

    Знов гіркі холодні сльози

    Небо вичавити хоче.

     

    Золоте росло де жито

    Смерть блукала -

    світом, світом,

    світлі душі, їх немало

    Небо зоряне сховало.

     

    ***

    Я не чужий, але гіркі образи

    Лягли на серце і сказали: «Цить!»,

    Була Вкраїна й українці разом

    Та вічність перетворюється вмить.

     

    Я не чужий, та ніде правди діти,

    Вона тепер у кожного своя:

    Хіба комусь чужі потрібні діти,

    Коли голодна – не чужа – твоя?

     

    Пусті слова в народ від депутатів

    Відлунням розпачу у душі затекли,

    Страждають люди, та не видно ката,

    І він радіє, стиха сміючись.

     

    Я не чужий, таких як я багато,

    Але чому так в світі повелось,

    Що ми вчимося плачучи

    сміятись,

    А живучи, вмирати ми

    вчимось?

     

    ***

    Кап-кап – сніг і вода,

    Кап, кап – сльози, сліди,

    Там, там – небо не спить,

    Там всі живуть сни.

     

    Пульс плюс, може не сплю,

    Сплю, плюс

    Коли є пульс.

    Жах, страх,

    Аби не крах,

    Хочеться жити в снах.

     

    Кап, кап – осінь – весна,

    З неба - жива вода

    Небо, небо, небо, не спи,

    Світлі даруй нам сни.

     

    ***

    Коли здається - день останній,

    не вір йому.

    Коли надія відмирає –

    в тобі надії не було.

    Коли в тобі немає віри

    Мабуть, тебе в собі нема.

     

    ***

    Просмотров: 40 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии