Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 319

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2011 » Ноябрь » 3 » Повернення із забуття
    20:24
    Повернення із забуття

    Уманець Валентина Олексіївна, 

    вчителька історії Соболівської  ЗОШ І – ІІІ ступенів.                                                              

         «Однієї-бо речі не можу закинути моєму життю, - що було нецікаве,»- писала про свій життєвий шлях у вступному слові до автобіографічної повісті «Далекий світ» Галина Журба – українська письменниця.

         Розповім про своє знайомство з цією непересічною постаттю в історії української літератури та української діаспори, якій дала крила Соболівська земля. Вперше я почула це ім’я в 90-х роках. Найбільше зацікавило, що дитинство Галини Журби пройшло неподалік Соболівки.

         У 1995 році під час двомісячного перебування у Канаді (відвідувала родину своєї тітки – дружини відомого дисидента Йосипа Терелі) прочитала автобіографічну повість Галини Журби «Далекий світ». Це були мої особисті відкриття і майстерності письменниці, і гордості за Соболівку, і вдячності до діаспори, яка оцінила творчість. Вразили яскраво виписані в повісті характери, свіжа память письменниці про її дитячі витівки, пригоди. До того ж, читається «Далекий світ» легко і швидко.                                                                                                                         

    На фото: перші сторінки повісті «Далекий світ».

     

          Галині Домбровській (у заміжжі – Нивинській) випало творити на перехресті двох століть, а народилась майбутня майстриня пера наприкінці 1888 року на хуторі Олександрія поблизу Соболівки, де батько Маврикій Домбровський працював управителем панського маєтку. Своїх предків – і зі сторони батька, і зі сторони матері – показує без прикрас, з певним жалем і співчуттям як «винародовлених, що покинули свій нарід (український), відцуралися своєї питомої, глибшої культури, вибравши сумнівної вартости зовнішню, чужу (польську)».

         Найромантичніше дитинство Галини Журби було повязане з білим чепурним будинком під черепицею на головній вулиці Теплика з каштанами. Це була даровизна від графині Олександрини Потоцької шефу Теплицької контори - фільварків з 27 сіл – Івану Копистенському – дідові по матері майбутньої письменниці. «Усі Копистенські мали одну спільну прикмету – одчайдушний гумор. Гумор бив з них, наче сяйво, захоплював довкілля», тому й народились у Теплику такі рядки:

    "Коли маєш в серці рани -

    Йди до двору під каштани

    Там пригорнуть, заспокоять

    І всі рани серця згоять."

         У 2000 році під час навчання в Українському Вільному Університеті у Мюнхені перше, що я зробила, знайшла повість «Далекий світ» в університетській бібліотеці, зробила копію і маю можливість час від часу перечитувати  її.

         У Мюнхені я прочитала ще один твір Галини Журби – «Тодір Сокір». Зробити копію не наважилась, але один з уривків зберегла: «Вересень відходить тихесенько, босоніж, бо ще тепло. Навіть бриля соломяного скинув, - сонце ж не пече вже. Червоною калиною заквітчався з веселощів. Навшпиньках відходить, неспостережно, щоб не сполохати химерної, розспіваної осінньої тиші. На ньому розхристана біла сорочка, штани закочені. Босими ногами шугає по стернях. Волосся русяве, як стигла пшениця, очі сині, мов льон. Іде собі стернями й грає на сопілку. Вересень. Пройшов…»  Дуже поетично, правда?


         Згодом моя домашня бібліотека збагатилась унікальними книгами. Тітка Олена надіслала з Канади дві повісті Галини Журби. В одній з них із незвичайною назвою «Зорі світ заповідають…» (видана у Львові 1933 року) описано історію жителів села на Волині під час Першої світової війни. Друга книга – це перший том повісті «Революція йде» про події Української національно-демократичної революції 1917-1918 років (видана теж у Львові 1937 року).

      

         Безперечно, творчість яскравої представниці української літератури діаспори цікава тим, що, окрім розуміння епохи, в якій жила письменниця, дає можливість відчути особливості української мови до реформування більшовиками на початку 30-х років ХХ століття. Ось як починається перший том «Революція йде»: «Село спочиває. Кожухом білим накрилося, приплющило вії, покурює люльку. Дим вється поволеньки, задумано. Инеєм обпірені дерева, дороги вкачані, обковані саночками горбки» (правопис збережено).

         І на закінчення ще одна цитата  з автобіографічної повісті Галини Журби «Далекий світ»: «Життя само – найкращий повістяр, найхимерніший фантаст і поет».

     

    Просмотров: 1358 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 4
    0
    4 lgeras   [Материал]
    Доброго всім дня! Пані Валентино! Я щиро дякую Вам за безцінну інформацію. Ми так мало знаємо про людей, які прославили наш край. Сподіваюся, коли буде на те Ваша згода, ми зуміємо її використати під час видавництва книги "Далекий світ". Голова ВО НСПУ Михайло Каменюк обіцяє фінансову підтримку від області. Залишається придбати текст книги.
    Щодо премії: це питання УЖЕ ТЕПЕР розглядається в районі.
    Дякуючи видавникам книги "Зорі світ заповідають" (2011. м.Рівне), які надіслали її на моє прохання, ми маємо в районі близько 70примірників. Таким чином, контингент читачів значно розширився. Тепер і значна кількість письменників в області прочитали цю книгу. Всі просто в захопленні, щиро підхопили ініціативу встановити пам'ятний знак Г.Журбі. Жаль, що вона не підкріплюється матеріально.
    Наразі назріло питання видавництва районного альманаху "Джерела теплицьких глибин". Якщо не зробити цього тепер, може статися, нащадки повертатимуть колись інші імена, як це намагаємося зробити зараз ми. Текст підготовлений. Залишається відшукати половину коштів. Прохання відгукнутися всіх, у кого є можливість допомогти.

    0
    3 Василь Піддубняк   [Материал]
    Щира подяка пані Валентині за повернення із забуття Галини Журби, нашої талановитої землячки, котра правдиво і талановито воскресила непрості сторінки української історії. Сьогодні ж почав читати "Революцію...". Таке ж враження. як від першопрочитання творів двох великих Михайлів-земляків - Коцюбинського і Стельмаха.
    Чи не пора подумати про заснування літературно-мистецької премії імені Галини Журби хоч би на районному рівні? Є ж кого нагороджувати - земля наша теплицька завжди народжувала талановитих людей.

    З повагою і низьким поклоном.
    м.Херсон.

    0
    2 Скакодуб Максим   [Материал]
    Такі статті спонукають до гордості за свій край. Такі люди, як Галина Журба достойні того щоб їх пам'ятали, про них повинно знати наше сучасне покоління.

    0
    1 paul   [Материал]
    Редакция сайта "Теплик-life" благодарна преподавателю истории - Валентине Алексеевне Уманец, откликнувшейся на лозунг "Тепличани всіх країн - єднайтесь!", за замечательную статью о нашей знаменитой землячке.
    Мы по-прежнему приглашаем вас, уважаемые тепличане к сотрудничеству на страницах нашего сайта. Кому, как не нам передавать нашим детям историю и традиции Тепличчины.

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Ноябрь 2011  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии