Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2017 » Сентябрь » 6 » Працівники Теплицького будинку культури займаються написанням історії Теплика. Частина 2.
    19:50
    Працівники Теплицького будинку культури займаються написанням історії Теплика. Частина 2.

    Фото: графиня Олександра Августова Потоцька

    Анатолій Сумішевський

    З фотографії малюнку випускника уманського зоологічного училища Зенона Журавського стає зрозуміло, що в 1889 році завдяки піклуванню графині Олександри був закінчений ремонт монастиря.

    Фото з теки Анатолія Ковтуна: Теплицький костел і монастир. Малюнок Зенона Журавського.

    Далі історія костелу не досить ясна. Відомо лише, що після ремонту монастиря та костелу, вже після смерті графині Олександри сталася дуже сильна пожежа, яка його повністю знищила. Відбудовував костел вже на початку 20 століття племінник Августової - граф Костянтин. Ця відбудова зовсім змінила вигляд колишнього монастиря. Тепер костел постає перед нами в класичному стилі. Він має головну будівлю з літургійним залом з обох боків до якого були прибудовані пристрої. З лівої сторони граф розташував контору теплицько-ситковецької ординації, а з другої кімнати для ксьондза, «…який з Тернівки, парафії Теплика, розташованій на відстані 29 верст, кожну другу неділю приїздив для проведення служби. Алтар в костелі був різним, з чорного дерева, походив з стародавньої Печерської каплиці, яка буда збудована на новому місці в 1906 році в псевдо-романському стилі графом» (11).

    Фото: костел в Теплику. 

    Післяреволюційний період був не самий кращий в історії костелу. В радянські часи в його стінах діяли різні установи. Відоме-невідоме теплицьке джерело свідчить, що з 1924 року «приймаючи до уваги, що каплиця знаходиться в будинку монастиря займаному Теплицьким райвиконкомом Президія подільського Губвиконкому затверджує римо-католицьку «часовню» в м. Теплик закрити і передати приміщення, займане каплицею, райвиконкому для культурно-освітніх потреб. На той час влада вимагала мати у кожному селі і місті приміщення для пересувних кіноустановок та клубів для культурно-освітніх потреб.

    Приміщення монастиря в різні часи використовувалися під розміщення в них райвиконкому, клубу, фінвідділу, відділу держстраху, загсу, фільмотеки.

    В 1992 році, після постанови про повернення культових споруд віруючим, костел та залишки приміщень монастиря передано релігійній громаді парафії Святого Станіслава, Єпископа Римсько-католицької церкви у користування. На даний час в костелі ведуться реставраційні роботи та проходять недільні богослужіння» (12).

    Значний слід в історії Тепличчини залишила дочка графа Станіслава Септими Потоцького – Олександра.

    «Олександра Потоцька ще відома як Олександрина. Народилась в 1818 році в Петербурзі, померла в 1892 році у Вілянові (Польща).

    Була єдиною дитиною подружжя тайного радника і великого охмістра імператорського російського двору Станіслава Потоцького та Катажини Браніцької.

    Рано втратила батьків (батько помер в 1831 році), виховувалась у тітки – Софії Августової Потоцької поперемінно: в Білій Церкві, Петербурзі, Кшесовіцях.

    Формально молода панна Потоцька залишалась під опікою царя Миколи I. Біля 1836 року вона стала дамою імператорського двору. Там познайомилась з майбутнім чоловіком. Після дозволу Миколи I в 1840 році вийшла заміж за троюрідного брата Августа Потоцького з Вілянува» (13).

    Більшу частину свого життя подружжя мешкало у Віланівському палаці, але це не заважало їй займатися справами теплицьких маєтностей. З Єпархальних відомостей ми знаємо, що в 1847 році на кошти графині була збудована дзвіниця Свято-Покровської церкви в Теплику. З історії села Соболівка відомо, що графиня збудувала цукровий завод, костел та житлові будинки для робітників. Завдяки заводу через село пройшла залізна дорога, яку в оповіданні «Чудо в Соболівці» описав єврейський класик Шолом Алейхем.

    В кінці свого життя графиня вирішила віддати теплицькі маєтності племіннику Костянтину Юзефу Потоцькому (1846-1909), онуку графа Ярослава, рідного брата Станіслава Септими Потоцького.

    Фото: Костянтин Юзеф Потоцький

    В своїх спогадах дружина його сина Францішека Малгожата Потоцька згадує цю подію ось як: «ЇЇ (Олександри) трохи боялись, тому, що вона була сувора не тільки до себе, але й з іншими і надзвичайно авторитарна. Мій свекор був самим близьким кровним родичем з боку її батька. Любила його дуже, і хотіла для нього зробити все, але тільки після того, як він виконає якусь з її вимог, а так як характер свекра був схожий на характер тітки, то це викликало між ними достатньо гострі суперечки. Тому мій свекор не дуже прислухався до її порад, і не завжди виконував вимоги тітки.

    До спадщини, отриманої панною Августовою від батька Станіслава і діда Щенсни Потоцького належав Теплицький маєток в Гайсинькому повіті, який граничив з Ситківцями. Ситківці ж дістались Венчиславу, дяді мого свекра, старшому брату його батька Константина. Венчислав був старим холостяком, багато подорожував, маєтком не займався і завжди був в боргах. Так в кінці кінців стало, що сестра його тітки пані Августина взяла на себе управління Ситківцями, виплачуючи пану Вечиславу ренту, а з часом вговорила пана Венчислава об’єднати обидва маєтка для мого свекра. Отримавши дозвіл від імператора, довела справу до кінця, таким чином після смерті своєї тітки (Олександри) в 1892 році свекор став теплицько-ситковецьким ординатором» (14).

    Господарем граф Костянтин був хорошим, але, як відомо, кожна справа потребує господарського контролю. Оскільки граф мешкав у Печері ( нині Тульчинського району) , то справами Теплицько-Cитковецької ординації займалися його управляючі. Ними по черзі були пан Ставінський, і останніій - пан Орліковький, дуже великий любитель погуляти на чужі гроші. У минулі часи, маючи зв'язки з впливовими людьми, цей пан з цілим своїм двором і частиною працівників контори, зазвичай у весняний час, займали апартаменти в київських готелях і тижнями там розважалися. Для їх жінок це був справжній карнавал» (15).

    В 1906 році біля теплицького млина відбулася стрілянина, яка дуже сильно налякала графського управителя. Боячись за своє життя пан Орліковський тікає з Теплика, що змусило графа Костянтина віддати управління (адміністрування) Теплицько-Ситковецькою ординацією своєму сину Францішеку, який приступив до справ улітку 1908 року.

    З цього часу і до смерті графа Костянтина в 1909 році молоді проживали в Теплику, який залишив у подружжя дуже гарні спогади . Смерть батька змусила Францішека переїхати до Печери, хоча Теплик назовсім сім’я не полишала.

    Зауважимо, що адміністратором граф Францішек був чудовим.

    Спогади Марії Малгожати Потоцької дають нам чудову нагоду дізнатись про перебування графської сім’і в Теплику.

    Особливо теплі спогади стосуються «палацика», тобто панського будинку: «Будинок дерев’яний, на високому фундаменті, був просторим і зручним, хоча і не гарним, в стилі нешвейцарської російської дачі. В свій час його збудував управляючий і кровний Августи Потоцької – пан Фелікс Чацький. Зі спогадів жителів Теплика достовірно відомо, що зруйнували панський будинок бандити під час чергового набігу в роки Громадянської війни 1918-1922 років.

    «З усією природженою енергією і жаром Франьо віддавався адміністративній роботі, що з часом дало позитивні результати.  У помічниках у нього було два дуже хороших агронома - керівників в двох головних ключах - Бджільній і Соболівці. Інші фільварки були в оренді, деякі - у цукрового заводу. Наш гарної якості соболівський ячмінь регулярно замовлявся для пивоварів великою німецькою фірмою Gieske Rabecke настільки довіряючій нашій адміністрації, що разом з мішками присилала і свої пломби, не перевіряючи товар, як завжди робив їх урядник.Це було приводом для роздумів багатьох наших панів. Спершу начальником правління Франьо призначив пана Видзгу, якого незабаром змінив мудрий і милий, трохи нервовий і дуже образливий пан Андрич, з яким Франьо працював успішно, і з яким у нього було гарне взаєморозуміння. Пан Андрич залишався аж до кінця, тобто, до революції 1917 року. Навіть врятував нам трохи речей з будинку, відправляючи їх у Вінницю, в так званий "народний музей", який створили учительство і інтелігенція для порятунку від грабежів» (16).

    Далі буде...

     

     

    Просмотров: 104 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Сентябрь 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии