Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 290

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2015 » Июль » 30 » "Празник"
    21:46
    "Празник"

    Петро Войт

     

    Празником у наших краях на Тепличчиниі називалося храмове свято, яке у кожному селі було в різний час. От родичі і їздили один до одного в гості раз на рік. Для малих дітей це була подія особлива.

    У нас завтра щось неймовірне! Ми їдемо на празник в Мишарівку! Нас , малих, раніше поклали спати, хоча нам дуже хотілося, щою ніч пройшла якнайшвидше. Все таки ми засипали. Коли, батько приїздив кіньми і як готовив віз, ми не бачили, але бачили вже готовий в дорогу віз. 

    Воза застеляли пахучим свіжоскошеним сіном, зверху застеляли ряднами. Тільки на небі починало сіріти, нас, ще сонних і тепленьких, переносили на воза, вкладали рядочком, вкривали ковдрою і вирушали дорогою. 

    Як тільки сонечко піднімалось вище і починало пригрівати, діти починали підійматись і роздивлятись кругом себе. А кругом поля, дерева, а дальше і село показалось: чуже незнайоме і дуже цікаве - явище, бачене перший раз в житті.  Це був Брідок. 

    Потім Метанівка і ...

    Це цілий новий світ. Очі стомилися від різних вражень. 

    Їхали довго. Зупинялись на дорозі напоїти коней і підгодувати їх. Сонце припікало. Духмяно пахла прив`ялена сонцем трава. Ми, малеча, уже роздягались і шукали на возі кращого місця для себе. Сидіти, звісивши з воза ноги, дозволялось тільки старшому братові, а нам із сестрою - зась. Коні то підтюпцем, то спокійно тюпали по дорозі, трясли головами відганяючи мух. Дорога уже починала нас втомлювати. І от, накінець, Мишарівка. Ми всі у чеканні. 

    Першими заїздили до дядька Петра і тітки Ані, де нас уже чекають дві наші сестрички, з якими ми ще не знайомі. Таких приємних і добрих посмішок, як у дядька Петра і тітки Ані, дуже мало. Вони, здається, всі аж світяться добром. Мені сказали, що дядько Петро це мій хрещений батько, але я його не пам"ятав. Отож - познайомились аж тепер. На все життя запам"ятав його широкі, як лопати, долоні. Після обнімань і цілувань дорослі йшли до столу, а вже познайомлені дітлахи шукали свої розваги. Потім були відвідини тітки Ольги і її дочок, дядька Кості, а під вечір повертались назад до дядька Петра, де і ночували. 

    На другий день дорослі сідали снідати, і це затягувалось аж до обіду починали збиратись у зворотню дорогу. В дорогу надавали нам цукерок, пирогів, пряників і дивного гарбуза, який називався патісон. Його довірили старшому брату, щоб довіз цілим і зберіг насіння. Проводжали нас уже всі наші родичі. Жінки пускали сльозу, чоловіки обіцяли приїхати до нас на празник (дорога не близька - тридцять кілометрів!). Для нас це була страшна далечінь і невідомість. 

    Дорога додому здавалась коротшою і навіть коні веселіше бігли. Але в Метанівці також був празник і батьки мусили заїхати хоч ненадовго, бо відмова була б смертельною образою. Отож з Метанівки ми вирушали додому майже під вечір, але нагодовані і напоєні коні весело бігли по дорозі. І вже стемніло, коли ми в"їхали в Побірку. 

    Все! Кругосвітня подорож закінчилась. Довго ми своїм друзям розказували, що були були аж в Мишарівці. А через два місці до нас на празник приїхала делегація з Мишарівки і Метанівки, теж на конях. Тепер була наша черга забавляти своїх сестричок. Тепер після від`їзду гостей ми знову хвастались родичами. Це були дуже значимі для події. Ми підтримували зв`язки з родичами, з їх рідними місцями. Пізніше ми ще багато разів  їздили на мотоциклах і машинах, але такого враження ми вже не отримували, хоча і ми, і нас , зустрічали дуже радушно, як українці. А на слідуючий рік у нас виросли патісони і розмножились по Побірці, як декоративний чудернацький овоч. Ми не знали, що його можна їсти. І він довго нам нагадував нашу першу поїздку в Мишарівку на празник.

     

    Просмотров: 162 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июль 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 3
    Гостей: 3
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии