Фото Анатолiя Ковтуна: Брiдоцькi лелеки

Анатолiй Ковтун

«...А як тебе Зовуть? Я не знаю».
«Яремою». «А прізвище?»
«Прізвища немає!»
«Хіба байстрюк? Без прізвища -
Запиши, Миколо,
У реєстер. Нехай буде...
Нехай буде Голий, Так і пиши!»
«Ні, погано!» «Ну, хіба Бідою?»
«І це не так. Стривай лишень,
Пиши Галайдою».

         Т.Шевченко, Гайдамаки.

В Україні історично обумовленим й офіційно прийнятим є тричленне наймування особи: прізвище, ім’я та ім’я по батькові. Кожна складова цієї назви – це не просто набір звуків, а ціла легенда  про ваших пращурів, про ваш рід. Хочете переконатися? Спробую показати це на прикладі прізвищ  моєї        ,,малої батьківщини” села  Брідок.

Фото Анатолiя Ковтуна: c. Брiдок - вид з Козорізівки на колгосп.

Формула іменування значною мірою залежала від характеру документа. Найточнішої ідентифікації особи вимагали різного роду юридичні акти — про надання титулів, привілеїв, наслідування майна, дарчі, купчі,  і т. п., тому в цих документах формула іменування людей нерідко була розгорнутою і включала, крім імені, назви за батьком або прізвиська, ще ряд уточнюючих відомостей — про стан, професію, місце проживання, стосунок до інших родичів тощо. В ХIV-ХV століттях їх мали представники тодішньої суспільної верхівки, в основному представники польських шляхетних родів.

 Основна  маса населення України здобула прізвища після того, як у 1632 році київський митрополит Петро Могила доручив парафіяльним священикам вести метрики народжених, одружених, померлих. Процес виникнення і встановлення прізвищ, які у єдиній незмінній формі переходили від батька до сина, охоплює великий проміжок часу. Звичайно, прізвища дуже різноманітні, але, якщо уважно дослідити, то можна помітити схожі джерела для їх творення.

 В державному архіві Вінницької області я знайшов документ, датований 1920 роком. Це перепис  хозяйських дворів проведений сільським старостою села Брідок на той час Соболівської волості Гайсинського повіту. Таких дворів (садиб) було-313. Господарі, які їх очолювали, носили понад 60 прізвищ. Самі поширені: Денисюк- 35 прізвищ; Поник-22; Корженко-20; Трокаль-14; Мельник-12; Осауляк, Сполітак, Столярчук - по 11. В церковних літописах, що зберігаються у фондах Камянець Подільського музею згадані перші поселенці-засновники села: Семен Казан і Палій (на жаль без імені) так от, через два століття прізвище Казан пропало, а батько - Палій, син - Палійчук, присутнє в шести дворах. Це саме старіше прізвище села, де я народився.

Фото Анатолiя Ковтуна: перша сторiнка метричної книги с. Брідок - 1759-99р.р.

Звичайно, прізвища дуже різноманітні, але, якщо уважно дослідити, то можна помітити схожі джерела для їх творення:

1.Спадкові прізвищеві назви на -ський, похідні від назв населених пунктів, відомі всім слов'янським народам, але особливого поширення набули в Польщі. У середньовічному Королівстві  Польському  прізвищеві назви на -ські, -цькі були ознакою шляхетного походження і протиставлялись міщанським і «хлопським» особовим найменуванням. Польська аристократія навіть вимагала від уряду офіційної заборони іменуватись прізвищами цього типу нешляхтичам.                                                                                                                                     

Але деяким моїм землякам дістались такі прізвища: Яланський (4 пр.), Ліпецький (2 пр.), Ставицький, Ляховський, Хромінський, Кохарський, Мухарський, Шумлянський.

2. Часто базою для створення прізвищ слугували імена батьків, як правило батька, оскільки саме він був главою родини.   Цікаво, що суфікси -ук (-юк),-ак(як) вказували на старшу дитину в родині, а -енко – на меншу: батько Пилип – старший син-  Пилипак (6 пр.), молодший-Пилипенко. І пішло-поїхало: Денис-Денисюк (35 пр.);  Микола-Миколюк ( 7 пр.); Костя-Костянюк (7 пр.), Костенко;  Федір-Феденко:( 6 пр.);   Гаврило-Гаврилюк (5 пр.); Осип (Йосип)-Осипенко; Мойса-Мойсенко, Данило-Данилюк; Роман-Романенко, Семен-Семко: Сидір-Сидоренко.     

 3. Від імені матері прізвища утворювалися рідко, переважно тоді, коли жінка залишалась удовою або мала чоловіка яким, як кажуть в народі, керувала:  Марія-Марусей (8 пр.), Марущак;  Єва-Євченко( 4 пр.); Ґандзя- Гандзюк.    Пристав у прийми-приймак, а син уже Приймасюк (8 пр.), чоловік дочки (зять)-став Дощук (7 пр.).

4. Існує велика група прізвищ, що вказують на місце проживання та національність його власника, вихідців з інших областей України: Ляховський, Бойко (2пр.), Поліщук (3пр.), Вергилес.

5. Особливо цікавими і пізнавальними є назви, пов’язані з ремеслами. Адже це дає нам корисну інформацію не лише про наших пращурів, а й про розвиток народного господарства в цілому. Сьогодні вже не кожен знає, що стельмах – майстер, що виготовляв та лагодив вози, сани; кушнір – той, хто вичиняв хутро із шкури та шив хутряні вироби; лимар – ремісник, що виготовляв ремінну збрую; гармаш – майстер, який виготовляв і обслуговував гармати; бортник – той, хто займався лісовим бджільництвом; бондар – майстер з виготовлення діжок, дерев’яних відер, тощо; гончар – ремісник, що виробляв посуд, кахлі з глини. Так з'явились – Мельник (12 пр.), Столярчук ( 11 пр.),  Гончар, Гончарук (6 пр.), Кравець (6 пр.), Пастушенко - від пастух,   Гайдаленко - від гайдай (пастух овець).

6. Колишнє  сільське начальство – війт (войт), гуменний, осаул  у прізвищах:  - Войтко (3 пр.); - Гуменюк, -Осауляк (11 пр.)

7. Церковнослужителі різного рангу представлені в таких прізвищах-Попович (3 пр.); Паламарчук (2 пр.).   

8.  Той, хто обсадив соснами, бевзом своє обістя Соснюк (7 пр.),            Бевз (3пр.).

9. Новоприбулу особу могли прозвати –Прибила.

10. Індивідуальні ознаки людини: зріст, вага, тіло, фізичні вади та психологічні риси, прикмета, що відображає якусь особливість одягу:  лягли в основу таких особових найменувань: Вовк (5 пр.), Риженко (3 пр.), Годованюк (2 пр.), Плут, Старущак, Кибенко, Клапань (2 пр.), Гук (2 пр.), Мовчан, Гицко (нині Гичко),  Довгополий ( 5 пр,).

11. Причини значно ширшого, порівняно з іншими народами, побутування серед українців колоритних прізвищ з виразним гумористичним відтінком у значенні слід шукати в нашій історії. Адже величезна кількість сучасних українських прізвищ народилась на Запорізькій Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків. За звичаями Запорізької Січі новоприбулий до війська повинен був взяти нове прізвисько, під яким його записували до козацьких реєстрів. Під час процедури вибору нового наймення січове товариство мало слушну нагоду повною мірою виявити свою схильність до жарту й дотепу. От і маємо: Сполітак (11 пр.), Кобися (2пр.), Поник (22 пр.), Прикмета (3пр.), Магера (5 пр.), Плахотнюк (3 пр.), Байделюк, Байнак, Неїжпапа, Тульчій (3пр.), Іщенко (3пр.).

Яке ще село  може похвалитись, що має свого Губернатора, а дивлячись  на поважного Іллю Платоновича (недавно сільського механізатора, дай йому Боже доброго здоров'я), кожен скаже-  настоящий ГУБЕРНАТОР.

12. Існує багато легенд, переказів про походження тих чи інших прізвищ. Хотілося знати їх більше. Приведу деякі з них.

В церковних літописах села Соболівки описано появу роду Денисків.  

,, ...на землях  Соболівських, козацький гетьман Іван Мазепа разом Карлом-ХII, після розгрому під Полтавою, втікаючи в Турцію, зупинився на перепочинок в долині річки Погрібної (долина получила назву-Мазепова ). Один з його сподвижників –Яким Яковів Денисюк залишився, поселився в Соболівці, женився і від нього пішов рід Денисюків проживаючих  нині а селах Соболівці та Брідку (35 пр.)...”

Фото Анатолiя Ковтуна: Денисюкова гребля. Денисюків місток через рiчку Суру.

Деколи наймення  виникали за певних життєвих чи бойових обставин. Так, якщо хтось із запорожців скотився з ворожого насипу ніби корж чи балабуха зі снігу – то закріпив за собою прізвище Балабуха або Корж . Ось яку історію про походження свого прізвища переповідає, наприклад, колишній запорізький козак: «...Я був дуже прудкий і проворний: одного разу, їдучи з Нових Кодаків у Січ, ми виїхали на високу могилу й, поскакавши кілька хвилин, стали спускатися. Мої товариші пішли втоптаною стежкою, а я надумав іти просто, але курган був дуже крутий, а трава суха, я послизнувся, упав і покотився униз стрімголов, як клубок або корж. «Коржем, коржем покотився!» закричали козаки, і з того дня всі мене звали Микитою, а на прізвисько Коржем. Мій хрещений батько, довідавшись про це, сказав мені: «Нехай буде й Корж...». Отак якийсь Корж облюбував прекрасну брідоцьку землю, на ній поселився, женився, сини  його отримали прізвище Корженко (20 пр.).

 Гійом Левассер де Боплан-військовий інженер, однин з найвидатніших картографів Європи 17 століття,з 1630-их рр. по 1648 він перебував на службі у польського короля переважно на українських землях. 1639 року він створив дуже детальну карту України, але найбільшу відомість принесла йому книга «Опис України». Так от в цій книзі він описав про одну хворобу (нею хворіли в давнину жителі цих місць):  ,,...яку вони називають гостець [goschest]. Тут буде доречним сказати про неї кілька слів. Хворі на цю недугу (яку французи називають «ковтун») протягом року не володіють жодним членом, немов паралітики, відчуваючи такі сильні болі в усіх нервах, що безперервно кричать. Коли мине рік, якоїсь ночі у них так сильно пітніє голова, що вранці усе волосся виявляється склеєним в одне широке пасмо, схоже на хвіст тріски. З цієї миті хворий відчуває велике полегшення, а через кілька днів одужує і почуває себе здоровішим, ніж будь-коли...” Можливо, хтось із моїх далеких предків переніс цю страшну недугу і дав початок прізвищу Ковтун (4 пр.)

 Трокаль, по переказах виходці з  Прибалтики. Якийсь придворний вельможа завинив перед царем, поніс покарання, а двох його синів відправили у заслання на Брацлавщину для боротьби з нашестям сарани (її ще називали         ,,карою божою” так, як завдавала величезних збитків). Сини залишились тут жити, одружились і дали початок роду Трокалів (14 пр.).

Серед всіх прізвищ (на час перепису), одне – російського походження-Владіміров (далі відсутнє). Крім того в селі тривалий час проживали євреї (в 1765 р.-4 душі; 1776-9; 1784-14; 1787-18; 1791-15; 1830-16)), далі вони виїхали і їх прізвищ не залишилось.

Говорячи про походження сучасних українських прізвищ, не можна оминути й таке важливе їх джерело, як вуличні прізвиська. Генетичний зв'язок із прізвиськом закріпився в самому значенні українського слова «прізвище». Інше походження має російське слово «фамилия», запозичене через польську або німецьку мову з латинського familia — «домочадці, родина». Щоправда, слово «фамилия» почало вживатися лише з часів Петра І, до того друге найменування людини позначали в російській мові словом «прозвище».

Коли в селі багато однакових прізвищ, а зачасту і імен, добавлялись так звані  вуличні прізвиська. Щоб розрізнити, наприклад, Корженків Василів, їх ще звали Чорний, Білий, Рябий, Бурий, Далекий, Дикий. Як правило Чорний ходив у рябому кашкеті, а Рябий – в Чорному і один з одного по дружньому кепкували.

Пройшов час, деякі прізвища зникли, більше добавилось. Жителі села живуть дружно. Праця селянина кропітка, важка і не питає у кого, яке прізвище чи хто якої національності.  В нинішній час, коли людина має змогу переміщатись на значні відстані, брідоцькі прізвища можна зустріти в близькому та далекому зарубіжжі, хочу, щоб хтось задумався над своїм  йменням, прізвищем, згадав своє коріння, згадав землю, де жили його предки, звідкіля пішов його рід.

Фото Анатолiя Ковтуна: "Німі свідки нашої історії".

У цьому короткому огляді особових найменувань, що стали основою сучасних прізвищ жителів  села Брідка, звичайно, не можна охопити всі типи українських прізвищ. Є люди, які знаються на цьому краще, нехай підправлять мене, доповнять. Хочу лише ще раз підкреслити, що наше прізвище - це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. Це живе слово, пам'ять роду.І коли одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом взяті складають історію нашого народу.