Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Декабрь » 14 » Про Теплицьку районку і не тільки
    18:38
    Про Теплицьку районку і не тільки

    Фото: с.м.т. Теплик, вулиця Леніна (тепер Нележності)

    Анатолій Сумішевський

    Наша місцева газета була вимушена  з одних і тих же причин, тобто, з причин політичних, не раз міняти за роки  існування свою назву. Спочатку, після утворення Теплицького району,  вона називалась "За Бішовицьку перемогу!", після Великої Вітчизняної війни  вона мала ще кілька більшовицьких назв. За мої пам`яті вона  називалася   "Зіркою", а після розпаду СРСР отримала сучасну назву   "Вісті Тепличчини". 

    Якою вона була в перші роки свого існування сучасникам уявити важно по причині знищення в роки війни архіву, в якому зберігалась, але завдяки професору Олексі Піддубняку, нашому земляку, який родився і виріс в селі Мала Мочулка, частина перлів цієї безсмертної газети дійшла до нас, за що ми дуже вдячні вельми шановному пану.

    Знайомлячись з її публікаціями, не втомлюєшся дивуватися гумору місцевих журналістів, прізвища яких, на жаль, не дійшли до нашого часу. Але це не саме головне. Важливіше те, що задяки цим невеличким уривкам ми можемо пірнути в атмосферу Теплика 30-х років і отримати справжнє насолодження від мастаків місцевого  пера.

    Що ж, знайомтесь, панове, для вас газета «За Більшовицьку перемогу!».

    (Оригінальний текст та коментарі  Олекси Піддубняка  не змінено).


    „Хто у телефона?”

    Нарзв’язок, або вірніш соцзв’язок – це нерви країни. І це в дійсности так є. Не успієте моргнути оком як з якогось міста слухаєте цікаве повідмлення по радіо. На протязі кількох хвилин з Москви чи іншого великого міста, що находиться від Теплика за кілька тисяч кілометрів одержуєте телеграму блискавку. Ну а що по вашому варто те, що замість кудись ходити далеко, коли болото й дощ, а навіть коли сухо, ви сидите в кабінеті, не відриваючись від роботи, подзвонили й зараз балакаєте з тим що потрібно.
    Здається досить сказав, щоб впевнить вас шановних читачів, що соцзв’язок це нерви країни. Але навіщо балакати „у міжнароднім масштабі”? Краще розкажу за телефонну станцію Теплицького райвідділу зв’язку, коли там нема скаргової книги, бо як-би така була, ви багато прочитали в ній скарг як шарманка й телефоністка вимотують нерви абонентів.
    18-го жовтня тов. Левіцький з РСС попросив визвати Умань № 5-47. Щоб „задовольнити” абонента телефоністка зразу ж відповіла „занято”. Через якусь годину знову подзвонив, щоб нагадати що чекає, але замість почути відповідь обізвалась ст<анція> Розкошівка. Після кількох отбоїв обізвалась МТС, Райколгоспспілка, Райзаготзерно, а на прикінці обізвалась телефоністка що ... „Гайсин у телефона”. Потратив 3 години, рука зомліла крутити, а балакать з Уманю так і не прийшлося.
    Вам потрібно три слова сказати, напр<иклад>, щоб РСІ визвала РПК – звонять більше години.
    Часом хтось прийде що визвали його терміново по телефону й звертається до телефоністки: - „Мене визвали до Бершаді на 14 год. зараз скоро 15, визовіть будь ласка «Бершадь»”. „Як ви їм потрібні то сюди подзвонять” – відповідає сердито телеграфоністка й на цьому кінчаються балачки.
    - „Ладижинка! Це Ладижинка? Це ти... Я вже так давно за... балака...” Але тут звонить Гайсин і просить терміново дати Теплик. - „Занято!” - „Пр..., бо терміново кажуть потрібна Тернівка”. - „Подзвоню вам коли осво...ся”. Ідилія продовжується.
    Тов. Маркін характеризуючи роботу телефонної станції якось сказав: - „Хочеш побалакати з парткому до РВК, то краще вийди на двір, свисни й вони швидше обізвуться”.
    Цих кілька фактів досить для того, щоб [...]валися райограніз[...] не тільки допомогти відладить роботу телефонної станції, а й усього райвідділу в цілому. 
       Автор: Робітник.
    („За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 24 жовт., № 85(102), с. 2).


    Кіно ввійшло в побут трудящих

    <...> За 1938 рік в районному звукокінотеатрі було продемонстровано 106 кінофільмів. Кінотеатр за цей рік відвідали 53 тисячі глядачів – дорослих і дітей <...> 

       Кіномеханік Д. Тарасюк.

    [Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 1 січня, № 1 (960), с. 4].


    Збори вчителів
    (!) Теплицької середньої школи. Вчителі: Максимчук П.С., Топряк Г.П., Сірковський І.О., Коцяр Л.Д., Вельдум В.В.

    (Джерело: Те саме, 1939, 2 лютого, № 17 (976), с. 1).


    Зустріч учнів Теплицької середньої школи зі студентами Московського авіаційного інституту, Київського університету, педагогічного та індустріального інститутів міста Одеси.

    [Джерело: Те саме, 1939, 7 лютого, № 20 (979), с. 4].

     

    У Теплику живуть робітники, колгоспники, трудова інтелігенція. Сюди з’їжджаються щоденно колгоспники з усіх кінців району. Це – районний центр.

    Але як це місто далеко ще стоїть, (правдивіше – поставили його) від культури? Приїжджаючому в Теплик кидається у вічі грязюка і помиї, які можливо не одному виливаються на ноги.

    В самому центрі, біля раймагу, можна щоденно побачити підводи. Це місце перетворили на справжню кінську торговицю. А гною! Бодай не казати. Таке ж саме коло райтеатру, РКВК та райвиконкому. Пробачте, в Теплику нема ні одної громадської вбиральні.

    До якого стану допустила нацрада (єврейська рада. – О.П.). Факт, що вона не займається впорядкуванням містечка. Голова нацради Фелікс каже, що за санстан повинна відповідати міліція. Це так, але що ж тоді буде робити голова нацради.

        Литвинюк П.

    [Джерело: Те саме, 1939, 8 квітня, № 44 (1009)].

     


    Учениця VIII класу Теплицької середньої школи Дідукова Людмила написала вірш "Перше травня": <...> Як же хочеться мені / Бути в Сталіна в Кремлі, / І побачить сонце наше, / Що так світить на землі!... etc. <...> Всіх розіб'є Ворошилов, / Коли прийде грізний час <...> [Джерело: Те саме, 1939, 1 травня, № 61 (1021), с. 3]. 


    Парк чи пасовисько?

    <...> Товариші з нацради! Невже ви ніколи не заглядаєте в парк? Подивіться і переконаєтеся на власні очі... Тим більше, що ви з’являєтесь(!) господарями міста, правда, поганими, але все ж, господарями. <...>

    (Джерело: Те саме, 1939, 12 травня, с. 2).


    Привітання теплицькою владою Побережника Гната Семеновича, завідуючого Теплицькою початковою школою, якого нагородили орденом Леніна.

    [Джерело: Те саме, 1939, 12 травня, № 65 (1025), с. 1: Фотографія з нагородженого; див. також:  24 жовтня, № 148 (1108), с. 1].


    Мітинг, організований теплицькою владою, на честь Г.С.Побережника. Виступили: Мороховський, Мельничук, Вельдум, Погребняк, Мрочко, Коцяр, Максимчук.

    <...> І коли в президії появляється Гнат Семенович зі своєю дружиною Килиною Андріївною, по залу прокочуються оплески. <...> Г.С.Побережник: Ще краще виховуватиму дітей.

    [Джерело: Те саме, 1939, 14 травня, № 66 (1026)].


    Вчитель Теплицької єврейської неповно-середньої школи Штейнруд:<...> У 6 класі на російській мові всі учні здали іспити тільки на відмінно і добре.

    (Джерело: Те саме, 1939, 21 травня, с. 2).


    Без контролю.

    Є в Теплику їдальня, що підпорядкована артілі інвалідів.

    Не так давно мені довелося побувати в Теплику. Пішов я в згадану їдальню перекусити.

    Але я остовпів, коли замість тульки мені дали 60 процентів цибулі. За 100 грам тульки з цибулею в мене взяли 75 копійок.

    Чи знає про це внуторг?

       Бондаренко Микита, с. Саша.

    (Джерело: Те саме, 1939, 21 травня, с. 2).


    Теплицька середня зоотехнічна сільсько-господарська школа (технікум): <...> зоотехніків середньої кваліфікації, 4 роки навчання.

    (Джерело: Те саме, 1939, 21 травня).


    В школі орденоносця. 

    <Про Теплицьку початкову школу та її директора Г.С.Побережника>: <...> В четвертому класі, наприклад, з 23 учнів написали диктант з української мови на „відмінно” 18 чоловік, 5 учнів виконали роботу на „посередньо”. Серед учнів на іспитах особливо відзначились Сокотнюк Ганна, Поворознюк Сергій, Воловодівський Леонід та інші.

    [Джерело: Те саме, 1939, 23 травня, № 70 (1030)].


    Ви приїхали в Теплик...

    Нарешті на станції Кубліч пощастило знайти візника. Вісім карбованіців, які ви дали йому, не таке вже велике діло, аби тільки не йти пішки. Через годину ви вже в довгожданному Теплику.

    Куди ж піти? Де переночувати? – Такі запитання вам прямо-таки забивають голову, нервують, дратують.Та ваші надії не втрачені. Добрі люди радили піти до готелю.

    Ще не переступивши поріг, ви починаєте чхати. Так буває з кожним, хто заходить у готель, бо рядом з кімнатами, в яких ночують люди, стоїть ... конюшня. Можуть цьому не повірити, але факт – стоїть конюшня з парою коней.

    Перша ніч вашого перебування в готелі стала роком, як ви, товариш С. розповіли. Я вам вірю, що клопи колошкали вас цілу ніч. Навіть більше – приїжджаючих положили спати на одну постіль. Просили пасажири дати лампу, хоч газету почитати, але де там, коли така „машина” одна на весь готель.

    Великих страждань зазнають приїжджі, потрапляючи в Теплик. І весь час через бездіяльність завідуючого комунгоспу Любашевського.

       Автор: Р.Ч.

    [Джерело: Те саме, 1939, 6 червня, № 78 (1038)].


    Перукарі Теплика (дещо з допису).

    Поляк („В заяложеному, з обдертими рукавами халаті, навіть не змінивши помазок, почав милити бороду: «Чистота у нас та сама, що в Одесі»”), Богомольний – перукарня багатофахової артілі „26 червня”; приватники: Клауз („Хто не брився у Клауза, той нехай і не заходить до нього”), Заславський („Цей ще гірше знівечив обличчя, залишив на бороді «кущі», бо саме в той час був під хмелем”).

       П.Рибальченко.

    [Джерело: Те саме, 1939, 9 червня, № 79 (1039)].


    Завідуючому початковою школою селища Теплика орденоносцю тов. Побережнику Г.С. видано на будівництво <в кредит> 2000 крб. <...>

    [Джерело: Те саме, 1939, 18 червня, № 84 (1044)].

    Із статті "Суворо дотримувати фінансову дисципліну". <...> Директор Теплицької єврейської школи Йосевич привласнив собі 200 крб., які були відпущені РВНО на навчання призовників <...> [Джерело: Те саме, 1939, 6 липня, № 94 (1054), с. 2].


    Боротьба із спекулянтами.

    <...> В містечку Теплик засуджено за спекуляцію: Гельман Лейзер Мошкович – хліб, Ладиженський Азріль Нусєвич – гас.

    (Джерело: Те саме, 1939, 22 вересня, с. 2).


    <Про Г.С. Побережника>:

    <...> Важкий тернистий шлях пройшов Гнат Семенович. Він народився в 1882 році в сім’ї селянина-бідняка в селі Сорокодуб (насправді: Сорокодуби. – О.П.), Брацлавського району. <...> Закінчив учительську школу. <...> Сорок років працює Гнат Семенович на педагогічній роботі, з них 26 років у селищі Теплику.

    <...> По цей день багато бувших учнів – професор Драпалюк, старший політрук Співак, директор школи Пекалюк, льотчик Дмитришин та інші – тримають зв’язок з своїм учителем.

    <...> Його дружина – Килина Андріївна <показана на світлині>, син Валентин – працює в Москві.

    [Джерело: Те саме, 1939, 24 листопада, № 167 (1127), с. 2].

    Візники.
    При промартілі „26 червня” є гужовий транспорт, завдання якого обслуговувати громадян - возити пасажирів на станцію Кубліч і звідти.
    Цей транспорт являється допомогою для багатьох пасажирів. Які б не були поганенькі конячки і розбиті фаетони, все ж не доводиться іти пішки 7 кілометрів на станцію чи в Теплик.
    Однак, ще більшою економічною допомогою являється він для самих візників. Замість встановленої правлінням артілі ціни по 6 крб. з пасажира, а з багажем - 8 крб., беруть, скільки забажається. Якщо ви в гарному пальто - заплатите дорожче. Особливо дорого обходиться проїзд немісцевим людям - командировочним.
    Недавно зі мною був такий випадок: їхав я без багажу, а заплатив 8 крб. На моє обурення візник Росошик заявив: „На вас пальто, калоші, шапка мають велику вагу, що заміняє вантаж”.
    Робітник гайсинської філії Держбанку 14 березня, їдучи з портфелем, заплатив 8 крб., 15/ІІІ - 10 крб. і 20/ІІІ - знов 8 крб. Видно візник Жебрак „помилився” і брав різну ціну. Між тим, це все свіжі карбованчики, які пливуть з державної каси в кишеню злодія.
    (К. Гнащенко).

    (Джерело: Те саме, 1941, 6 квітня, с. 2).

    Опубліковано Oleksa Piddubn'akо 


     

    Просмотров: 1008 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 6
    0
    6 paul   [Материал]
    Шановні відввідувачі сайту! Із-за спамерської атаки можливість викладення коментарів обмежена. Адміністрація сайту приносить вибачення за тимчасову незручність.

    0
    5 paul   [Материал]
    Гадаю,  не слід забувати, що 30-ті роки були особливі. Люба замітка могла поставити хрест на долі людини. Важко сказати, хто з тих, про кого ми читали постраждав, бо ми про них зовсім нічого не знаємо. Хоча про деяких людей дещо відомо. Може я помиляюсь, але власник перукарні Клауз, певне, був розстріляний німцями в 1942 році. Про других не знаю.
    А що стосується критичних заміток сьогодні, то Ви самі бачили, пані Олено, на що здібні деякі читачі - обіллють багнюкою - не відмиєтесь. Ото ж і не пишуть люди, щоб бути від лиха подалі.

    0
    4 Петро Кондратюк   [Материал]
    Пане Василю, радий, що ми з Вами застали таких шалених альтруїстів, як Цаль Іван Денисович. про якого Ви згадуєте. Слава Україні і таким одержимим людям (я щойно із Майдану)!

    0
    2 Василь Піддубняк   [Материал]
    Судячи з пожовклих сторінок видання, і влада тодішня, і газета були набагато відкритішими. Біда нинішніх "Вістей", що робиться вона (не в образу колективу) непрофесійно. Нагадує вона навіть за зовнішнім виглядом різнокольорового папугу, який сидить на туї біля РДА і повторює "Па-кра-щення!.." Хоча, до правди, є у виданні чимало людяних матеріалів. А загалом, друзі, сумно мені її сьогодні читати, адже журналістом я став завдяки співробітникам районки - Івана Цаля, Ігоря Кордона. Богдана Леськіва (царство їм небесне). Викидається на вітер купа бюджетних грошей за розцяцьковану агітку... Невже цього не розуміють у владі? Це ж грає проти неї!
    -----------------

    0
    3 lgeras   [Материал]
    Як же я Вас підтримую... Де оті гострі питання, обговорення яких хвилювали б і яких у нас хоч греблю гати? Дійсно, у час Вашої роботи то була районка, без якої не могла жити жодна сім'я, яку хотіли виписати і не потрібно було агітувати за це. А часи були "застійні", але чомусь газета гласності не боялася, а боялися ті, кого стосувалися проблеми, підняті нею. Навіть на сайті, бачу, читають, а хоч кіька слів коментара "за" чи "проти" ліньки написати.

    0
    1 lgeras   [Материал]
    Браво колишній пресі! Оце справжня боротьба з недоліками життя. Нинішня районка не може похвалитися подібним матеріалом (нехай вибачить за таку прямоту на час підписної компанії, це, очевидно, антиреклама). Але, читаючи районку сьогоднішню, можна подумати, що в нас усе прекрасно. А може, хтось "пересіває" матеріал? - Той, кому вигідно показувати тільки гарні сторони життя. Скільки проблем тодішніх існують донині. Однією з них відсутність цивілізованої громадської вбиральні...

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Декабрь 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии