Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2016 » Октябрь » 9 » Прометеї
    00:40
    Прометеї

    Василь Піддубняк,

    член асоціації письменників України, поет, журналіст

    Стримить Гроза, і Грім – услід за нею
    В країну, де розп’ята Благодать.

    Завмерли на гранітах Прометеї,
    Лиш тиша з тиш. 
    І ланцюги – гримлять!

    Вони, ті Прометеї, не струпіли, 
    Не стали, наче мумії століть.
    Поклавши за свободу душу й тіло,
    Ті Прометеї духу не змаліли,
    Не піднялися димом у блакить.

    Ви чуєте! 
    Ідуть Гроза із Громом,
    Щоб землю оновити до зела, 
    Щоб Україна стала спільним домом,
    А не вдовиним шинком
    Край села.

    Ви чуєте? 
    Чи ви в казковій хмарі,
    Де скіфський степ, а не пустеля де?..

    Не досить жити у чужій примарі,
    Де ніч не ніч і день давно не день?

     

    ***
    Де сивий Буг із Богом – наодинці,
    Де лісостеп об небо б’є крильми,
    Живуть мої маленькі українці,
    І я, малий живу, межи людьми.

    Мені тут так, неначе у раїні:
    Ярмо світ-засвіт бігти не дає…

    Я б’ю поклони Небу й Україні
    За те, що є вони,
    Що берег є.

    Той берег,
    Де багаття догорає,
    Де шлях заждався хоч яких коліс,
    Де не було увік земного раю,
    А той, небесний, дивом не заріс!

     

    ***
    Стовпи не стовпових доріг.
    Торішня скирта… 
    А за нею 
    Муругий зморений моріг, -
    Колись шумів тут 
    Сад Астраї.

    А може й не шумів тут сад,
    А в берег били сірі води,
    І бились весла наугад,
    І бились наугад народи…

    Нема нічого. Вже й сліди
    Поволі в трави трунні кануть.
    І скрижанілі холоди
    Лягають покотом під камінь

    Під камінь той, що я штовхав
    На Минин горб проз дику грушу…

    …На вістрях незнищенних трав 
    Намокле небо
    Зорі сушить.

     

    ***

    Немов народ мій на колінах,
    Зозуля сива сльози ллє…

    Стає все менше України,
    Все більше чужини стає!

    Вже відлітались, певне, стріли,
    Мечі ковтнула каламуть…

    «Неначе люди подуріли»,-
    Німі на вибори ідуть.

    Танцюють блазні на котурнах,
    В могилах – соколи ясні…

    Отак живемо: гречка, урни,
    Пісні й плачі, 
    Плачі й пісні!..

    В душі – наче в океані:
    Ні вогника, ні маяка…

    Лиш здвиги-хвилі окаянні 
    Й відбита… гетьмана рука!

    Під тою вбитою рукою
    Невбита кільчиться трава…

    Я оглядаюсь. 
    А за мною 
    Дідівська слава… Ледь жива…

    «Спинися!» – промовляє слава.
    «Спини!..» - повторює луна.

    Я обертаюсь: де ж держава?
    Кому ж дісталася вона?..

    Ніде – нікого. 
    Десь в тумані 
    Полки захмелені бредуть, 
    А Святополки Окаянні 
    У рабство духу кажуть путь.

    Просмотров: 148 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
         12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии