Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Декабрь » 21 » Роздуми на тему: премії
    19:42
    Роздуми на тему: премії

    Олена Герасименко 

    Премія, читаємо в «Словнику української мови» -«нагорода (переважно грошова) за успіхи й заслуги в певній галузі діяльності, чому-небудь», «винагорода за кращий твір у галузі літератури і мистецтва»». 
    Лакічно. Що ж насправді за цими сухими словами? Почуття, людські долі, матеріальна сторона також має місце. Тобто, духовне в поєднанні з матеріальним. Що важливіше? Ні для кого не секрет, що буття визначає свідомість. А воно в нас бажає бути кращим. З іншого боку, не хлібом єдиним живе людина… 
    Давайте спробуємо розібратися. 
    Маємо дві категорії людей: одні роблять певну роботу (можливо, навіть добросовісно, тому що це їхній професійний обов’язок), за це їм виплачується заробіток. Інша категорія: тією ж справою людина займається за покликом серця, вкладаючи в неї частку своєї душі, працю, талант, не сподіваючись на грошову винагороду, а швидше навпаки, нерідко вкладаючи в неї власні кошти. Скептики зауважать: мовляв, що їй, зайві гроші? Чи вона їх не хоче? І не зайві, і хоче, і десь-то дуже про них мріє. Та не всім дано заробляти своїм талантом. Для цього потрібно мати ще й комерційну «жилку», здатність себе подати і «продати». А якщо ти не маєш її, то просто даруєш себе людям. Що вона має від того? – виникає запитання. Від того мають, здебільшого, інші: хтось отримає підвищення по службі, когось винагородять іншим чином, хтось на тому пропіариться… А може, і премію комусь іншому «влаштують» - трапляється… 
    Що ж має від того людина, яка насправді доклала рук, зусилля, інтелекту, часу, аби люди могли користуватися результатами її праці? Моральне задоволення, не більше. НЕ СЛІД ЗАБУВАТИ ЩО ТАКІ ЛЮДИ НІКОМУ НІЧИМ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ! Нагорода, нехай навіть незначна, для них – визнання, своєрідна вдячність. 
    Ось із цього принципу, думаю, варто виходити, нагороджуючи літературно-мистецькою премією кого б то не було. 

    Як керівнику літературно-мистецького об’єднання, мені інколи закидали зауваження: заробляйте кошти самі, а не «жебрайте»! Хто б ще порадив, яким чином: влаштовувати платні концерти? Але співати я не вмію, грати також, а на поетичний вечір і без грошей, не секрет, людей важко закликати. Робити корпоративні вечірки? У кого є пропозиції, буду рада почути. Я особисто авторка трьох книг лірики. Не знаю, чи то час такий, чи достатки в людей не дуже… Хто купує книги? По-перше, щоб видати, потрібно вкласти не менше кілька тисяч (це на такий тираж, де собівартість книжки буде надто високою, аби продавати її дешево. Чим більший тираж, тим менша собівартість книги. Відомі письменники не видають книг малим тиражем – не вигідно, їх не купуватимуть, а вони ще й заробити хочуть). На великий тираж потрібно великі кошти: тисяч десять, як мінімум. Від тиражу, відповідно, і від реалізації залежить і популярність автора. На гонорар може сподіватися хіба що «розкручений» автор, реалізовувати книги якого візьме на себе видавництво (таких днем з вогнем нині не знайдеш!) Ось і доводить тішити себе тим, що твої твори читатимуть ті, кому ти їх подаруєш. Усі знайомі, як правило, чекають такого подарунка, і, нікому не приходить в голову розпрощатися із власною копійкою за нього. Можливо, книга буде припадати пилюкою на книжній полиці, а то навіть піде на розпал (вона ж дісталася просто так!) Ось така невесела виходить картина. Але це суща правда! Бути «розкрученим» письменником непросто. По-перше, потрібно регулярно «видаватися» (за які? У мене особисто матеріалу на кілька дитячих збірок, видавництво кожної з них обійшлося б втричі дорожче, ніж іншого жанру). По-друге: регулярні презентації, що теж не відбувається безкоштовно. До речі, передмова до книги також чиясь праця, яка окремо оплачується автором. Ось такий шлях до авторської слави. Ось тому я скромно промовчую, коли навіть ті, хто часто послуговується моєю працею, не знають, що я письменниця, член Національної спілки письменників України. Мені б тим пишатися, адже в районі нас тільки дві – я та Приймасюк Тетяна. А не смію. На жаль, не маю коштів на популярність. Для чого пишу це? Аби зрозуміли всі, хто думає, що творчістю заробляти просто. 

    Але все це тільки прелюдія. Я дещо відійшла від теми про премії. 
    Так от. Кожен орган, колектив чи організація, які поважають себе і людей і збираються заснувати премію, має керуватися Положенням про премії, а не просто «піаритися». Нагорода повинна враховувати минулі і теперішні заслуги майстра, але бути спрямованою у майбутнє. має бути і стимулом, і прикладом, і засобом вираження поваги до нагородженого за певні конкретні заслуги, повертати нас в пам’ять. Тому що вона, як сказав талановитий майстер художнього слова Олесь Воля, «хоча й повертається щоразу в минуле, але зустрічає нас у майбутньому». Література, мистецтво, творчість взагалі – це ті вищі цінності, які посилаються не багатьом. Люди, чиє покликання ТВОРЧІСТЬ, повинні пам’ятати про високу якість свого призначення і ставити перед собою високі вимоги, бути без упередженості, заздрості. Літературно-мистецька премія має присуджуватися людям, гідним бути взірцем для інших у творчому та ідейному плані. Адже вона несе в собі глибокий зміст. Здебільшого, її названо чиїмсь іменем, а «пам’ять про ту чи ту людину – це і є щоразу її воскресіння». 
    Ми прагнемо увіковічнити пам’ять Галини Журби у премії. Дуже важливо, аби нагороджені виявилися тими, в чиєму таланті велика письменниця могла продовжити своє життя. Чи можна призначати її людям, які мають дотичне відношення до літератури і мистецтва? Аби не трапилося помилки, потрібно детально вивчити заслуги нагороджуваного, які визначатиме компетентна комісія (можливо, із залученням фахівців). Все це Прописано в Положенні про літературно-мистецькі премії. Положення передбачає як фінансову сторону (звідки будуть надходити кошти(частково, з бюджету, частково, з залученням спонсорських вкладень – це, наприклад), розмір премії, регулярність виплати); номінації, що дадуть змогу зорієнтуватися, за що і кому призначати премію. При цьому варто не забувати: премія все-таки літературно-мистецька, а може, й чисто літературна. Питання: у якій площині слід розглядати заслуги? Як на мене, премія має бути за впровадження національної ідеї та популяризації імені Галини Журби (можливі варіанти). Далі засновник премії через засоби масової інформації доводить до відома населення про оголошення конкурсу на кращий твір, книгу, картину, чи інші жанри мистецтва. Не можна не зважати на територіальність охоплення бажаючих подати заявки на премію, коло осіб чи колективів, на які поширюється право подавати заявки на участь в конкурсі, час розгляду робіт (як правило, це рік, але можливі варіанти). Після закінчення цього терміну публічно оголосити результати конкурсу і прізвища переможців. Ось тоді премія буде престижною, вартісною. 
    Так, усе потребує залучення людей, додаткової праці, і я усвідомлюю, викличе невдоволення організаторів. Але, «взявшись за гуж, не кажи, що не дуж» . 

    Щодо фінансової сторони. Якщо районна премія імені Галини Журби буде дріб’язковою, нею буде важко зацікавити митців. Засновник має про це пам’ятати. Подібна нагорода, виплачена раз на рік, має бути відповідно достойною заслуг нагороджуваного. Тоді він насправді відчує себе спадкоємцем певних культурних традицій. Вона стане поштовхом до самовдосконалення таланту, прагнення ще чесніше і відповідальніше ставитися до справи, якій себе присвятив, виникне відповідальність і бажання не погрішити перед тією людиною, яка на своїх раменах несла непросту українську долю. Чи не задля цього потрібні подібні нагороди? 
    Про суму, відведену на щорічну районну премію, слід подбати заздалегідь, тоді не впаде, як сніг на голову питання, звідки їх брати? Вирішуються ж інші проблеми, які потребують багато більших затрат. 
    Питання про кількість премій. У нашому районі маємо дві великі постаті митців: Микола Леонтович і Галина Журба. Премія імені видатного композитора встановлена раніше, що дуже похвально. 
    Наша держава на тлі інших має дуже скромний вигляд щодо кількості літературно-мистецьких премій, а наш район – тим паче. Це питання перебуває постійно під прицілом гострих дискусій. Як на мене, то головне не в їхній кількості, а в якості. Головне, не знівелювати їхню цінність. Одним із завдань літературно-мистецької премії імені видатної людини є постійно привертати увагу громадськості до цього імені, прагнення дізнатися про неї більше. Саме ця мета має бути закладена в основу заснування премії імені Галини Журби. Ми тільки починаємо відкривати її для себе, як письменницю державної величини і громадську діячку. Ні для кого не секрет, що її ім’я поки - що залишається не дуже відомим широкому загалу громадськості, навіть фахівцям. Що вже говорити про людей, які далекі від літератури і духовно, і територіально… Що дасть нам (Тепличчині) заснування такої премії? По-перше, ту саму популяризацію творчості Галини Журби ( видання і перевидання її творів на різних рівнях і не тільки). По-друге: дасть змогу талановитим людям проявити себе, заявити про себе, піднятися, як митець і діяч. Адже рівняння на Галину Журбу, як на носія національної ідеї - велика відповідальність, і вимоги до себе мають бути відповідними. 

    Ось таке моє бачення питання заснування літературно-мистецької премії імені Галини Журби. Думаю, що на цьому етапі не доцільно обговорювати кандидатури. Адже воно може проходити тільки в площині особистих симпатій-антипатій. Припустимо, переді мною, як членом комісії, лежить список, який мені нічого не говорить. Можливо, я щось колись чула про саму людину, зазначену в ньому, а, можливо, й ні (не кажучи вже про те, щоб визначати її право на премію такого рівня). Тим паче, якщо нагорода тільки одна. Запропоновані кандидатури можна розглядати тільки в різних площинах: творчих, спонсорських, громадських. Всі вони чудові люди і щось зробили хорошого (напевне, більше від інших), заслуговують на відзнаки. В жодному разі не ставлю під сумніви їхніх заслуг. Але премія все-таки літературно-мистецька! І про це не можна забувати. 

    Стократ правим був Жан Жак Руссо, коли сказав: «Проклинаю той день, коли взяв до рук перо. Раніше я мав тільки друзів, тепер навколо мене одні вороги». Знаю, що ця публікація викличе нову бурю пристрастей і емоцій, можливо, наживу нових ворогів. Я не ставлю за мету «випхатися» на передній план за рахунок інших - «що кому належить – під лавкою долежить». Просто, ми в своєму українському домі наробили стільки путаниці, помилок і дурниць, що, аби не наступати на одні і ті ж граблі далі, потрібно приймати зважені рішення, наслідки яких доведеться розгрібати іншим, а можливо, і нашим дітям. 
    Не варто винаходити колесо, коли всі давно вже знають, що таке велосипед. Є практика – світова, державна, колективна. Я щойно виклала свої погляди, але вони всього - навсього погляди – не більше. Адже я одна з вас. Відрізняюся хіба що небайдужістю та Божою іскрою, яку при народженні поклав у моє серце Господь. Не знаю, чи захочуть мене почути (почитати) ті, від кого залежить прийняття рішення. Нікого не хотіла образити, нікому не маю вказувати. Ні в кого на службі не перебуваю, отож маю на все власну точку зору.

    Просмотров: 592 | Добавил: lgeras | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 8
    0
    8 nik   [Материал]
    О"кей! Так буде ліпше для душі й Майдану. Вам - також радості в житті й талану.

    0
    4 Петро Кондратюк   [Материал]
    це нормальна, жива дискусія. Без образ, пані Олено, тим більше, що nik звертався ж не конкретно до Вас. А Ви на нього трішки жовчі та й вилили. Щодо толерантності українців, то увесь світ дивується нашому Майдану: вчора біля з півмільйона людей і ніяких недоречностей, усе спокійно. Бачили б ви сяюче обличчя бабусі, яка принесла емальоване відро із кришкою, вщент наповнене варениками… Ось які ми – справжні українці!

    --

    0
    6 lgeras   [Материал]
    Це так, я також, трапляється, погарячуся. Тоді сама ж і переживаю. А Майдан - оце наша справжність! Я пишаюся нашим народом. Дуже не люблю слова "менталітет" у скептичному значенні. Ось у такій солідарності бачу наш український менталітет. А то навішали самі собі ярлик меншовартості, потім дивуємося, чому з нами не  рахуються. Якщо навчимося жити з піднятою головою (нехай навіть шляхом дискусіій - адже ми всі люди, можемо помилятися і гарячитися), то й інших змусимо нас поважати. Власне, вже увесь світ зрозумів, що українці - це не отара і не бидло tongue

    0
    3 nik   [Материал]
    З проханням "не ділити" звернувся до ВСІХ. Неприємно чути меркантильне, коли країна сповзає в прірву. Якщо моє бачення Вас, пані Олено, образило - то прошу вибачення.

    0
    5 lgeras   [Материал]
    Так, вибачення приймаю. Мені приємно, що ми порозумілися - так і має бути між інтелігентними людьми. Повірте, що за інших умов зі мною не важко навіть подружитися. На жаль, маю один недолік: не вмію "прогинатися " і лукавити, але мої друзі на це не ображаються. Отож, я рада! Насправді, дуже люблю людей,  і якби моя воля, я б віддала багато за те, аби всі стали щасливі. Вам я особливо бажаю щастя в Новому році, і, повірте, щиро! biggrin

    0
    7 lgeras   [Материал]
    Шановний nik-у! Я у Вас також маю попросити вибаченя, і роблю це із задоволенням. Ми просто не зрозуміли один одного, а творчі люди занадто вразливі, їм усе відчувається оголеним нервом, не так, як іншим. Дружба, еге ж?

    0
    1 nik   [Материал]
    Ліна Костенко відмовилась від звання Герой України і "Золотий письменник України", Василь Шкляр - від Шевченківської премії, Анатолій Дімаров - від ордена князя Ярослава Мудрого. Ще невідомо хто в районі виділить преміальні гроші і чим вони будуть пахнути. Не діліть шкіри невбитого ведмедя.

    0
    2 lgeras   [Материал]
    Оце свіжий приклад того, чому наша преса не може писати того, що хотілося б журналістам!Люблять же в нас ІНАКОМИСЛЯЧИХ, нічого сказати! Хто ділить? Ви, шановний, хоч намагалися розібратися, про що мова, перш ніж звинувачувати мене? Чи я погано висвітила міркування (а це всього-навсього РОЗДУМИ), чи неправильно мене зрозуміли? Чи не звикли, що хтось ще здатний думати? Питання підняте не мною (крім мене, виявляється, ще хтось думає). Я всього-навсього прояснюю ситуацію, як розумію сама. Та ще й по своїй наївності, намагаюся виправдати (найперше, сама собі) дії інших. По-перше, премії я не можу ділити вже з тієї причини, що ніхто її мені не збирається пропонувати. По-друге, я не претендую на неї. Швидше навпаки - намагаюся  прояснити ситуацію. Вибачайте, краще не вмію! Ви вмієте це зробити краще? То зробіть! Не відмовчуйтеся!І підпишіться, як це зробила я. Питання поставлене, і я тут ні до чого. Біда наша в тому, що ми лякаємося гласності. І після цього чекаємо, аби народ розумів і підтримував владу. Тому і з'являються "МАЙДАНИ". Вищеназвані Вами, шановний, люди відмовилися від премії не тому, що вона їм не потрібна, а з ідейних міркувань, в знак протесту проти діючого режиму. Ви чекаєте цього від мене? То пропонуйте - можливо, і я відмовлюся в знак протесту. Я маю власне переконання, яке виходить за рамки коментаря до попередньої публікації. Написала ті прописні істини, які легко можна знайти будь-де, інформація не є засекреченою. Якби ви уважно прочитали публікацію Стадник, а не шукали там компроматів, то зрозуміли б, що викликана вона почутою по радіо передачею, яка прозвучала на всю Україну, і яку, до речі, мені теж довелося чути. На вашу біду, вона прозвучала дуже невчасно, або навпаки... Там детально розбирали тему, буквально по маленьких кісточках. Як бачите, нічого таємного! Я нікого ні в чому не звинуватила, ні на кого не вказала пальцем, намагалася нікого не образити. Отож, на провокуйте мене це зробити! В чому крамола? В тім, що в мене є своя голова і своя точка зору? В тім, що піднята тема зачіпає ваші інтереси? А що, ми вже й думати маємо "в догоду", в "одну дудку"? Якщо ви інтелігентна людина, маєте інші погляди - давайте їх обговоримо - культурно і толерантно, а не ображайте ! Можливо, я не права і ви мене в цьому переконаєте (між іншим, це зовсім нескладно зробити, якщо виспиратиметеся на факти). Чи давайте всі "зашиємо роти" і зв'яжемо руки! Чим "заслужила" таку вдячність - не розумію. Ну що ж, можете вважати, що я вас теж ЛЮБЛЮ!

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Декабрь 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии