Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2014 » Сентябрь » 19 » Серцем, розумом і працею возвеличував свій край.
    10:20
    Серцем, розумом і працею возвеличував свій край.

     Фото: Афанасій Панфілович Тітарчук

    Анатолій Сумішевський

    21 вересня 2014 року виповнюється 100 років з дня народження Афанасія Панфіловича Тітарчука, надзвичайно порядної, небайдужої,  талановитої  і дуже доброї людини, голови соболівського колгоспу «Росія». Його кредо -  поліпшення добробуту своїх односельчан.

    Народився Афанасій Панфілович в селі Лозовата Теплицького району в селянські родині. Через дві неділі після народження вмирає його мати. Виховала його друга батькова дружина, яку Афасій Панфілович любив все своє життя, як рідну.

    В рідному селі закінчив початову школу, потім теплицьку семирічку, та уманські педагогічні курси, після яких працював в Бершадському районі, де  проявив себе, як талановитий  вчитель. У ті роки він починає робити перші спроби  як письменник.  Голодомор змушує молодого хлопця залишати педагогічну діяльність і  вирушати в Донецьк, де  працював шахтарем.  Тоді це був єдиний спосіб не загинути від голоду - донецьким шахтарям давали продовольчі пайки. А в цей час в Лозоватій від голоду  помирає батько та  зникає середній з дітей  – брат Степан. Канібалізм тоді був звичним явищем.

    В 1934 році завдяки неабияким успіхам в  літературній діяльності Афанасія  Панфіловича відряджають  делегатом на  I Всесоюзний з’їзд молодих письменників. Там пощастило -  познайомився з Максимом Горьким.  Ця зустріч залишилась в пам’яті на все життя.

    Невдовзі, молодого шахтаря посилають в Ворошиловград (Луганськ) для навчання в педагогічному інституті, який він закінчив достроково і з відзнакою. В Ворошиловграді Афанасій Панфілович  знайомиться і створює сім’ю з Таїсією Павлівною Токаревою. Після закінчення інституту молоді переїзжають в Макіївку, де незабаром його призначають на посаду директора місцевої школи.

    З початком війни обком залишає Афанасія Панфіловича в підпіллі. Підпільникам вдається зробити кілька диверсій на шахтах і заводах. Та директор школи, комуніст - досить помітна фігура в місті,  тож майже зразу після окупації Макіївки, сусідка, дружина місцевого поліцая, попереджає про арешт.

    Сталось так, як казала сусідка. Зранку в будинок увірвалась дюжина поліцаїв. Довго випитували членів сім’ї, загрожували розстрілом. Афанасій Панфілович вирушає на батьківщину. Влаштовується в Соболівці, а через півроку приїздить до Макіївки, щоб вивезти з небезпеки сім’ю. Тут він зв’язується з місцевими партизанами та підпільниками, за що сім’я не раз попадає під підозру поліцаїв, а в хаті та на дворі проводяться ретельні обшуки.

    Таїсія Павлівна згадувала, що під час одного з них поліцаї ледве не знайшли зброю з набоями, заховану в мішках з борошном. Саме в той день її та ще зовсім малу доньку Аллу вони вивели до заводського ставка, де хотіли розстріляти.  Спас, мабуть, Господь Бог.

    Після визволення Соболівки в березні 1944 року Афанасія Панфіловича залишають в селі. Його назначають  директором середньої школи № 1. На цій посаді він працював до 1955  року. За роки  директорства школа стає однією з кращих в районі. Тоді в ній діяло три хори, духовий оркестр, та чудовий танцювальний колектив.

    Його небайдужість, людяність, здатність перейматись чужою бідою в повній мірі проявились в роки голоду 1947 та 1949 років, коли в школі почали влаштовуватись безплатні обіди для дітей. Саме ця нехитра їжа з мамалиги (кукурудзяної каші) спасла тоді багатьох дітей від голодної смерті.

    Та головні випробування чекали Афанасія Панфіловича, коли він очолив колгосп імені О. Суворова. А на той час  їх в Соболівці було сім. Згодом  господарства  об’єднали одне – колгосп «Росія» керівником якого і став Афанасій Панфілович.

    За його  керівництва Cоболівське господарство стало  одним із найбагатших в Україні. Про колгосп «Росія» часто пишуть в центральній пресі. Національне радіо транслює численні передачі,  знімають документальні фільми. Досить часто колгоспники села діляться  своїми успіхами  на Виставці досягнень народного господарства (ВДНГ) в Москві, в той час це було неабиякою честю.

    Чимало колгоспників за підтримки та з подачі Афанасія Панфіловича удостоєні найвищих урядових нагород. Велика кількість юнаків та дівчат завдяки голові колгоспу отримали вищу освіту. До речі, кількість випускників вузів в селі була найвищою в області. А скільки молодих людей пішли в науку!  До цього часу його рідним дзвонять вдячні соболівчани з різних міст країни. Завдяки саме йому, в багатолюдному селі, яке мало в чому поступалося районному центру, в 1969 році відкривається один із найкращих будинків культури на 800 місць, на сцені якого в ті часи виступають такі знамениті українські колективи, як «Думка», обласні, та столичні театральні колективи. Будується будинок побуту, нова пошта, двоповерхова школа на 560 місць, перша в області сільська музична школа, директором якої, до речі, сьогодні являється його племінниця  - Людмила Петрівна Мазуренко, керівник відомого на всю країну фольклорного дитячого ансамблю «Цвіт папороті». Крім того в селі збудували цегельний завод, могутні тваринницькі комплекси, а при в’їзді в Соболівку меморіал односельчанам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Завдяки його старанням в село пішли перші рейсові автобуси з Вінниці.

    За трудові подвиги Афанасій Панфілович був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапору та багатьма медалями.  Після виходу на пенсію небайдужість не дозволяє йому сидіти вдома, ще кілька років, поки дозволяє здоров’я, він керує соболівським хлібозаводом.

    За його надзвичайну порядність, доброту, небайдужість, здатність співпереживати і вчасно приходити на допомогу простим людям, жителі села ще довго пам’ятатимуть  Афанасія Панфіловича - людину, яка на ділі зробила їх життя кращим. В ті часи соболівчани по праву гордились своїм гарним селом, та високим рівнем життя звичайних колгоспників.

     

    Просмотров: 520 | Добавил: paul | Рейтинг: 4.8/4
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Сентябрь 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    2930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии