Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2017 » Июнь » 29 » СИМВОЛ ВІЧНОГО ЧЕКАННЯ
    12:36
    СИМВОЛ ВІЧНОГО ЧЕКАННЯ

    В.О. Юхимчук,

    Краєзнавець, с. Розкошівка

     

    22 червня - День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни

     

    22 червня 1941 року впродовж уже більше семи десятиліть залишається "чорним" днем в історії нашого народу. Днем, коли на українську землю ступив чобіт фашистської орди. Кров'ю тисяч і тисяч воїнів-визволителів скроплено шляхи-дороги нашої держави, якими в боях за її незалежність вони гнали ворога за межі українських кордонів. Нарівні із військовими операціями Велика Перемога кувалася і в тилу, де основний тягар щоденної праці на заводах і фабриках, на колгоспних полях ліг на плечі жінок-трудівниць, більшість з яких зустріли кінець Другої світової війни у чорних хустках.

    Солдатські вдови… Скільки сліз виплакано, скільки поту пролито у трудових буднях в роки Відбудови. У мене на пам'яті події, коли ще за життя поет, Герой України Борис Олійник на державному рівні ініціював заходи з увіковічення пам'яті солдатської матері-вдови. Вони знайшли своє втілення в багатьох містах і селах держави. В Розкошівці остання солдатська вдова Другої світової померла у 2008 році. А всього їх колись проживало у нашому селі більше сорока. Як не згадати слів-посвяти тепличанина А.Д.Сокотнюка цим жінкам: "Наші вдови шани заслужили за твердість духу у житті…"

    2010 рік на Тепличчині за ініціативи ветеранської організації с. Розкошівка було оголошено Роком солдатської вдови. На жаль, за рішенням сесії районної ради більше нічого не послідувало. Тому продовжити цю справу ми, діти війни, вирішили хоча б на сільському рівні. Життя йде, і нас з кожним роком стає все менше і менше. Наша землячка Ніна Батютенко – одна із 54 дітей війни - вихідців із села, що нині ще топчуть ряст на цій землі. Щемними до глибини душі є її слова:

    "Так, в чорних хустинах життя все прожили,

    А в білих – за вічну межу відійшли.

    Та діти війни – їх кровинки лишились,

    Як пам'ять священна на вічні віки…"

    Давня мрія наших односельців Ф.Ю.Олійника, А.Д.Пшеничного, Г.Ф.Юхимчука про спорудження пам'ятного знаку солдатським вдовам знайшла підтримку з боку сільського голови М.І.Григоренка та громади села. Фінансові витрати взяли на себе В.Г.Юхимчук, В.О.Юхимчук, Ф.Ю.Олійник. Урочисто відкритий в День Перемоги, він став увіковіченням пам'яті багатостраждальних солдатських вдів. А їх уособленням є образ сільської трудівниці, вдови Анастасії Андріївни Мельник. Її непроста доля вражає. В сім'ї селян-бідняків вона не змогла отримати навіть початкової освіти, бо злидні змусили працювати з раннього дитинства. Вдень поралась по господарству, вночі пряла наосліп, бо й каганця нічим було запалити. Як згадувала сама, грамоти її навчив чоловік, котрий до війни працював учителем в школі. Гаврило Мельник теж був із сирітської родини, але зумів закінчити педінститут. Не послав Бог їм щастя з самого одруження – їх синочок, первісток, ще немовлям помер від важкої хвороби. Як чайка, побивалась, коли невдовзі чоловіка мобілізували на фронт, немов відчувала його скору загибель. В кінці 1941 року вона овдовіла. Упродовж всього життя не висихали її очі від сліз, краялося від горя серце. Але жінка продовжувала жити, віддаючи себе непосильній праці. Всі, хто знав Анастасію Андріївну, і досі пам'ятають її надзвичайно охайною, вмілою господинею. А ще дуже доброю та чуйною людиною. Будучи великою майстринею, по собі вона залишила великий доробок – біля сотні вишивок, серед яких рушники, сорочки, картини, ікони…

    Я довго думав, які слова викарбувати на пам'ятному знакові під її портретом. Вони народились в моїй душі – душі дитини війни, чия мама і була тією останньою солдатською вдовою, котру проводжали на вічний спочинок розкошівчани в 2008 році. Всі вони, ті жінки навіки залишились символом вічного чекання.

     

     

    Просмотров: 91 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июнь 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    2627282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии