Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2016 » Март » 18 » Слово до колеги, земляка, шановного «Теплицького емігранта на Волині» Шевченка Володимира Григоровича!
    23:29
    Слово до колеги, земляка, шановного «Теплицького емігранта на Волині» Шевченка Володимира Григоровича!

    В.Г. Шевченко

     

    Світлій пам’яті дружині Олександрі Михайлівні Турчиній присвячую…

    Іду не поспіхом старечими ногами,

    Вже нікому сказать оті слова: «Прости!»

    Навік нас доля поєднала

    Та чорна смерть розвела ті мости.

     

    І міст любові і кохання,

    І міст поваги й доброти –

    Тепер лише в Всевишнім царстві

    Тебе я зможу сам знайти,

    Щоб виказать тобі, рідненька,

    Подяку за твоє добро,

    За все, за все, що ти мені принесла

    І людям дарувала лиш тепло.

     

    Із п’ятдесятих повоєнних років

    З любов’ю ми долали всі шляхи,

    І біль утрат й маленькі перемоги

    За піввіка, що разом ми пройшли.

     

    Твій розум і талант нема з ким порівняти,

     Не зміг я досягти твоїх висот.

    Скільки добра в душі і серці мала –

    Для всіх не шкодувала ти своїх щедрот.

     

    Пробач мені за всі мої печалі,

    Що необачно я приніс тобі в життя,

    Хай паростки добра твого вже проростають

    В твоїх онуках рясно в майбуття.

     

    Проминули літа, мов ранковий туман,

    Ті роки неможливо вернути.

    Що нам доля дала і Всевишній послав

    Все життя ми не можем збагнути…

     

    P\S.

    Шановний добродію!

    Хто б ти не був: успішний бізнесмен, «крутий» олігарх, чи простий смертний, зупинись на мить і запитай сам у себе: «а чи достатньо я поцінував свою дружину», чи подякував їй за цілодобове служіння тобі і твоїй родині. Якщо так, то я схиляю перед тобою голову, а якщо ні, то зроби це сьогодні, бо завтра може бути запізно. І завжди пам’ятай слова із пісні Іво Бобула:

    «Все золото світу, все золото світу не варте печалі, не варте сльози» наших дружин і матерів.

     

                                                                                                                   В.Г. Шевченко

                                                                                                                         вул.. Шевченка, 6

                                                                                                               с. Залісоче

                                                                                                                       Волинської обл.

    Дорогий друже, безцінний товаришу!

    Не можу підібрати слів, щоб передати свої почуття вдячності за Ваші теплі листи, за поради і душевні розмови по телефону. Особливо вразила нас Ваша посвята Пам’яті дружині Олександрі Михайлівні Турчиній. Тепер, коли є нагода розмістити на сайті спогади про Вас, які можна було б озаглавити такою ємною фразою (на російській): «О времени и о себе» (це десятки листів).

    Я зупинюсь тільки на окремих епізодах життя уродженця с. Іваново (нашого району), сільського фельдшера, живого свідка становлення медицини в нашому районі, адже віддав він її пів-століття (з 1950 по 2001 р.).

    Випускник Вінницького медичного училища, він направлений райздраввідділом на посаду зав.ФАП с. Глибочок, на окраїні району.

    Там вже працювала випускниця Кіровоградської медшколи – акушерка Турчина О.М. Згодом вони побралися.

    Його розповіді про життя і побут селян, про роботу медиків, педагогів, простих колгоспників, захоплюють своєю правдивістю, критичною оцінкою тих часів, оптимізмом. Це матеріал для окремого літопису.

    З вдячністю він згадує своїх колег – сільських фельдшерів, акушерок. Найближчу до ФАПу Петрашівську дільничу лікарню (10 км) очолював в той час Чернега Дем’ян Лук’янович – «людина з дуже гарними медичними знаннями і неповторно. Людською порядністю.

    Коли в 1958 р. В.Г. Шевченка звільнили з посади зав.ФАП за високу дитячу смертність (яка залежала не тільки від роботи медиків), тодішній новий головний лікар району Фрасинюк Дмитро Денисович перевів подружжя у В. Мочульську дільничу лікарню. Володимир Григорович працював амбулаторним фельдшером, деякий час виконував обов’язки головного лікаря дільниці, а дружина акушеркою.

    Фото: Дмитро Денисович Фрасинюк

    Згадуючи про Д.Д. Фрасинюка, він дякував тому за людяність, інтелігентність, батьківську повагу до всіх медичних працівників району. Сповна поділяє його оцінку цій людині і автор цих рядків, адже його теж приймав на цю роботу Д.Д. Фрасинюк в 1959 році.

    В 1974 р. В.Г. Шевченко з дружиною вирішили переїхати в райцентр, щоб придбати власне житло, їм знову допоміг головний лікар Д.Д. Фрасинюк, учасник Великої Вітчизняної війни, член партії.

    Спочатку місяць працював в райсанепідемстанції, а потім переведений фельдшером швидкої допомоги, а дружина працювала акушеркою пологового відділення.

    Закінчив свій     трудовий шлях Володимир Григорович на посаді пом епідеміолога рай СЕС в 2001 році. Захворів сам, важко хворіла його люба дружина Шура Михайлівна. Виростили, виховали і дали фармацевтичну освіту донці Ірині.

     

    Він, як міг, старався врятувати свою дорогу, вірну подругу, з якою пройшов пліч о пліч все життя сповна віддаючись служінню людям. Але в 2000 році її не стало. Горе затьмарило душу і серце чоловіка. Змушений був виїхати жити до дочки на Волинь, щоб радуватись внукам і правнукам.

    Не пориває він зв’язків з рідним краєм, з колегами по роботі. Його листи вражають задушевністю, цінними життєвими порадами, гумором і критичними зауваженнями.

    Туга за дорогою людиною – дружиною не покидає Володимира Григоровича, тому й народився спогад-реквієм, який він адресує чоловікам. Він пише: «Дружина – це земний оберіг, наданий Всевишнім, щоб освітити чоловікові і його дітям цей відрізок життя».

     

     

    Ще раз прочитавши Вашу присвяту дружині Олександрі Михайлівні Турчиній, яку я знав особисто, чув від людей теплі слова вдячності за її нелегку  акушерську працю. Вірно, що не згасне в матерів пам’ять про світлий розум і теплі руки, які дали життя їх новонародженим діточкам.

    Тепличани, колеги по роботі шанують Вас за Ваш талант і зичать всього найкращого у житті. Щоб якнайбільше чоловіків почули Ваш заклик ще при житті оцінити своїх дружин, щоб не було пізно.

    З повагою лікар-пенсіонер В.О. Юхимчук до Вашого дня народження.

     

    Фото: колектив теплицької райлікарні

    Просмотров: 286 | Добавил: paul | Рейтинг: 4.4/5
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Март 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии