Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2015 » Февраль » 7 » Сніги по небо!
    21:46
    Сніги по небо!

    Василь Піддубняк

    Сніги – по небо! 
    Може трохи й вище.
    І ледве – хутір. Він увесь в снігах.
    І вітер-птах над безбережжям свище, 
    На те він – вітер і на те він – птах.

    Гудуть, як надра, срібні осокори,
    Зіщулився в долині верболіз.
    І дим-димок роздмухує простори…
    Сніги – по небо.
    І по небо – ліс.

    В цій глушині, у пущах безбережних 
    Мені, малому, мріялось об тім,
    Що хтось ріллю розсуне обережно
    І віднайде комори золоті.

    І в цім, нараз відкритім, Ельдорадо
    Мій хутір 
    Злидні виштовхне із лон.

    …Я помилявсь. 
    Надія безпорадна
    Над хутором витала, мов озон.

    Та й досі – так: ні злота, ні вугілля.
    Тополі… осокори… холоди…

    І тільки вітер, і простори білі,
    Сніги – по небо і по небо – дим.

     
     

    Вже стільки тої бронзи і заліза
    У твердь земну, насіявшись, вросло,
    Що кинь, здається, невелику гільзу –
    Ураз розрівноважиться село!

    Й похилиться на полини всевишні,
    На береги осипані 
    Давно…

    Вже стільки тої бронзи…
    Навіть вишні
    Не відають: це дійсність чи кіно?..

    Лиш фронтовик, із могікан – останній, 
    Все знає достеменно, та мовчить.

    Лиш дивиться, 
    Як на старім кургані
    Розмахують руками сівачі.

    Вони вже всю засіяли державу,
    Всі гільзи підняли на лемешах…

    …Вже стільки тої бронзи…
    Вже не слави,
    А супокою кожна жде душа.

     Василю Полтавчуку.

    Над Савранкою тихоплинною –
    Літо бабине. А долиною
    Листя падає в Книгу літ.

    Три калини на воду схилені,
    В течію нестрімку задивлені:
    «Звідки ж взявся такий блакит?..»

    Громи покотом, зливи потоптом,
    А озимі – майбутнім золотом…
    Ще до тої зими – гай-гай!

    Три калини вогнями світяться
    Проти сонця і проти місяця, –
    Калиновий, савранний край!

    Над Савранкою, Богом даною,
    Почувається осінь панною, -
    Я не видів таких ще панн!

    А блакиті у водах більшає
    І говорить до панни віршами
    Навіть сивий, мов лунь, туман…


    Знов земля внизу, під журавлями,
    Розпрозорив вітер
    Виднокіл.

    У тумані світять жовті плями,-
    Контури неперелітних сіл.

    Душу гріють зимні вітровії,-
    Тане й тоне молодий припай.
    Знову повертається надія:
    З попелу воскресне кревний край!

    Розсудом і серцем осягаю
    Все, що залишає часоплин:
    України іншої немає,
    Інших не потрібно Україн,

    Ніж оця, мов позначки санскриту,
    Ріллями укрита від зими,
    Ніж оця, що не одне вже літо
    Тужить журавлино за людьми.

    Як кому – не відаю, не знаю,
    Та мене у пору розставань
    Обриси притлумленого краю
    Зваблюють,як плин ріки Йордань.


    Зима в зимі. 
    В зимі – хліба озимі 
    Знов гріють погляд змерзлої душі.

    Росточки пориваються! 
    А з ними
    Вже й уповання скреснути спішить.

    І храм душі наповнюється світлом,
    Промерзла пам'ять оживає враз…

    Хати над шляхом, як таємні титли,
    Єдина постать – мов дороговказ.

    І скільки знову таїнства земного
    На цих просторах краю, що в снігу,
    Що знову в сни являється дорога
    У батьківщину, тиху й дорогу,

    Де у зимі стоять хліба озимі
    І гріють погляд струмами творби,

    …Про Україну мрію 
    Разом з ними, - 
    Озимими промерзлої судьби.

     

    ***

    БЕРЕГ МОРЯ. 1974

    Зупинилося. Стишилось. Стало.
    Цілий обрій на берег знесло!

    Тридев’ятому щезлому валу
    Ще про щось хлюпотіло весло.

    За веслом тим, весільно-веселим,
    Йшли в заграви малі кораблі.

    А між тих кораблів – каравела,
    Мовби крапелька
    На веслі!

    І така незвичайна свічадність!
    Незвичайна незрушність така!

    Тільки нитка дзвенить Аріадни – 
    Слід завислого ген літака.

    І такий непомітний у світі,
    І така недосяжна луна!

    І остання комета блакиту
    Вже згоріла. Вже в морі вона.

    Береги обережно ввіходять
    У чаїну благу благодать.

    Синьо-білі безмовні ізводи
    Перечитує на ніч вода!

    Чи зуміє вода відгадати
    Тектонічні загадки століть?

    ...Посейдон, дідуган бородатий,
    На кормі каравели стоїть.

    І стоятиме мабуть століття,
    І стоятиме мабуть, як я...

    ...Дві великих всесвітніх блакиті, 
    А між ними Одеса сія.

    Вже далека, уже недосяжна, -
    Юних днів первородність палка.

    ...Море миру, захоплень і вражень,
    Берег моря. Мов нить літака.

    ***

    Хіба ж вгадаєш… 
    Може й небагато
    До краю поля, що не в далині.

    Ворушить вечір вуглики в багатті,
    Сторіччя догорає у вогні.

    Галузки в тому пломені тернові.
    А може то потріскує вінець?..

    Не хтось мені – собі віщаю слово
    Про тихий росошанський 
    Острівець,

    Що загубився між бузків і кленів,
    Між маршів похоронних і зітхань…

    Кажу собі:
    «Не Маркс ти і не Лєнін,-
    Зайди на цвинтар. 
    Не спинись, а стань…

    Проси прощення
    За отих поганих,
    За тих, що… мали владу за свою!»

    Хіба ж вгадаєш…
    Свищуть вітрюгани,
    А я сто літ над прірвою стою.

     

    Просмотров: 435 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 1
    0
    1 марфут49   [Материал]
    Дуже реалістично описано сніг і холод.
    Такий безнадійний страх і холод в серці я відчув , коли на зацепенілому 
    від морозу ставку,я забрів у височенний ,по дитячих мірках очерет.
    Я там заблукав.Було дуже страшно.Щось подібне відчувається у вашому вірші.
    дуже виразно. 
    З повагою Петро С.

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Февраль 2015  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    232425262728

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии