Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2014 » Июль » 24 » Соболівка: матеріали до краєзнавства Тепличчини
    20:31
    Соболівка: матеріали до краєзнавства Тепличчини

    Фото сайту села Соболівка. Жителі села Соболівка (поч. 20 ст.)

    Проф. Олекcа Піддубняк

    Соболівка
    У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУ) зберігаються метричні книги церкви Різдва св. Богородиці містечка Соболівки за 1759-1799 рр. (Фонд 224. Опис 1. Справа 1195) і за 1790-1796 рр. (Фонд 224. Опис 1. Справа 1196). 

    Одним з перших документів, в якому згадується Соболівка, є Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1629 р. опублікований у вигляді впису у вінницьку гродську книгу 1717 р. з випису з вінницької гродської книги, зробленого 16 листопада 1629 р., куди реєстр у цей же день був вписаний [Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412]. Про цей документ, як „Реєстр подимного, ухваленого конституцією Варшавського генерального сейму у 1629 р.” (польськ. „Regestr podymnego konstytucją sejmu generalnego Warszawskiego uchwalonego”), пише й відомий польський історик Олександр Яблоновський у своїй книзі: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX: Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijów - Bracław) Dział I / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa: Druk Jana Cotty, 1894. S. 132. У витязі з цього реєстру зазначено, що з одного диму брався податок у півзолотого. Намісником (posadacz) приватного містечка (miasteczko dzierżawne) Соболівки був Семен Ґерелюха (Semen Gerelucha), і в тому маєтку було оподатковано 264 дими. В документі вказано, що в містечку було від 250 до 500 хат. У наступній праці вченого [Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX: Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijów - Bracław) Dział III / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa: Druk Jana Cotty, 1897. – 736+lix s.] Соболівка згадується 3 рази. У книзі також зазначено, що у 1629 р. Соболівка, разом з багатьма прилеглими селами, належала до княжат Збаразьких. 
    (Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 255.)

    Дописувачу цього блогу вдалось натрапити на цікаву реґесту (скорочену копію), виконану у другій половині XVIII ст. з документа від 23 травня 1646 р., вписаного до книг актів (сесій) Брацлавського воєводства Коронного трибуналу - вищої судової інстанції, що розташовувалась у Любліні. Документ являє собою декрет (судове рішення) на скаргу княжат Дмитра, Костянтина, Яреми Вишневецьких, позивачів, на Марціна Калиновського, позваного, з приводу того, що останній, наказав своїм державцям, економові Цимерманові і Негребецькому, зібрати з його дідичних маєтків - міста Кублича і новоосаджених містечок Орлівки і Мочулки до чотирьохсот людей арматних (озброєних) і, зокрема, до двохсот - з плугами, і наслав цих підданих на ґрунти позивачів, що належать до Соболівки (Sobolewka). 
    [Джерело: Центральний державний історичний архів України у Львові. Фонд. 773 (Люблінський коронний трибунал: Сумарій актів Брацлавського воєводства за 1646 р.); Піддубняк О. З глибини віків // Вісті Тепличчини", 2003, 3 верес., № 65].

    У 1650 р. село Соболівка під назвою Sobolowka було нанесене на знаменитій карті французького інженера Ґ. Боплана. (Див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). На цій карті показано, що зі сходу Соболівка межувала з лісом під назвою Dоigel Las (очевидно, теперішній ліс Довжок).

    Соболівка зустрічається також у „Списку маєтків руського воєводи Яреми Вишневецького”, складеному після його загибелі у 1651 р., у зв’язку з поділом спадщини (опубліковано Едвардом Руліковським: [Rulikowski Edward]. Przez kilkuset laty (Bracławszczyzna). – W: Kwiaty i owoce / Wydał Ignacy Trusiewicz. Kijów, 1870, s. 315). 

    В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується село Соболівка, яка на той час була центром Соболівської сотні Уманського полку [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].

    Поселення це зафіксоване також у Подимному реєстрі 1664 р., що дійшов до нас із його впису до вінницької гродської книги 1717 р. [Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
    (Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття...)

    Під назвою Sobolowka це село зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).

    В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Соболівці, яка належить до Соболівського ключа, нараховується 234 дими.

    В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Соболівка (Sobolowka) належить до Ладижинського ключа і до Брацлавської парафії. 

    На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Соболівці (рос. Соболевка) було 283 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду. 

    У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту

    Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. 

    Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

    Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня. 
    Церкви-парафії: <...> 18. с. Соболівка (Sobolowka): сповідалося 743 особи; не сповідалося – 401; охрещено – 42; померли - 9; шлюбів – 13.
    (Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
    Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році. 
    Парафія: <...> 27. Соболівка (Sobolowka), Різдва Богородиці: будинків 200; сповідалось 669 осіб; дітей – 245; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 15; шлюбів – 5; померло: чоловіків – 3, жінок - 5.
    (Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

    Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
    Парафія: <...> 26. Соболівка: будинків - 206, сповідалося 800 осіб; дітей - 320; народилося: хлопчиків - 35, дівчаток - 39; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 30, жінок - 28.
    (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

    Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
    Парафія: <...> 26. Соболівка: будинків - 221, сповідалося 920 осіб; дітей - 203; народилося: хлопчиків - 28, дівчаток - 20; шлюбів - 8; померло: чоловіків - 19, жінок - 21.
    (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078). 

    Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
    Парафія: <...> 26. Соболівка: будинків - 218, сповідалося 864 особа; дітей – 296; народилося: хлопчиків - 26, дівчаток - 49; шлюбів - 24 ; померло: чоловіків - 12, жінок - 9.
    (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

    Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
    Парафія: <...> 26. Соболівка: осель - 266, чоловіків: до 15 років - 410, понад 15 років – 564; жінок: до 15 років - 322, понад 15 років – 560; придатні до сповіді 1424, непридатні до сповіді – 432.
    (Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174). 

    Під номером 74 це село (рос. Соболевка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

    Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
    VI. Гайсинський повіт. 
    <...> 46. Соболівка (рос. Соболіовка): дворів: у 1775 р. - 234, у 1797 р. - 283, осіб - 769. 
    (Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
    (Більшість з поданих вище архівних матеріалів віднайдені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його дозволом).

    1794 – В містечку Соболівці (рос. Соболевка) приєднані з унії до православ’я 5 жовтня 1794 р. церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці і священик Сумеон Халенич (очевидно, Каленич. – О.П.). <...>
    (Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).

    Гайсинський повіт.
    <...>
    § ІІІ. Міста і села з правом громади.
    <...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
    <...> Ключ Бубнівський:
    <...> в Соболівці душ чоловік 878.
    (Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)

    <1875> Дозволено: <...> Гайсинського уїзду <...> в містечку Соболівці оштукатурити і пофарбувати церкву <...>
    (Джерело: „Подольския епархиальные ведомости ”, 1875, 1 липня, № 14, отдел I, с. 234.)

    VI. Гайсинський уїзд.
    <...> 2. В басейні річки Собу, притоки Богу.
    <...> Соболівка, містечко. На селянській землі курган.
    (Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества” (Санкт-Петербург), 1896, том VIII, вып. 1-2 с. 276; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 247).

    <Некрологи>: Протоієрей містечка Соболівки Гайсинського уїзду Дмитро Дмитревський (помер 28 травня 1903 р.)
    (Джерело: „Подольския епархиальные ведомости ”, 1904, 10 квітня, № 15, с. 3).

    <Нагорода скуфією*> Гайсинського уїзду: містечка Соболівки В’ячеслав Юркевич <...>
    (Джерело: Те саме, 1904, 1 травня, № 18, с. 219).
    * Скуфія (скуф'я) – гострокінцева оксамитова чорна або фіолетова м’яка шапочка у православного духовенства. (Див.: Ожегов С.И. Словарь русского языка: Около 57000 слов / Изд. 14-е, стереотип. М.: Рус. язык, 1983, с.646).

    З-під Немирова на Поділлі до нас пишуть: В наших краях постійно триває революційна агітація поміж селянами, але без результату, бо до цих пір жодних бунтів, ані страйків на селі не було, лише на кілька днів був перерваний рух на вузькоколійці, але зараз повернулося все до нормального стану. В сусідній Київській губернії на ярмарку в Жорнищах був невеликий жидівський погром. На щастя, відбулося без кривавих жертв, лише пограбовано більшість жидівських крамниць. Все ж завдяки енергійному виступу влади, яка негайно прибула на місце разом з військом, привласнене жидівське добро було відібрано від сусідських селян, а багато охочих до чужої власності посаджено до в’язниці. В деяких місцевостях Поділля революційний рух проявляється в гостріших формах. Під Вінницею, в Писарівці - <маєтку> пана Менцинського, згоріли господарські забудови, які були підпалені одночасно у кількох місцях. В Соболівці, на фабриці цукру, Гайсинського повіту, кілька тижнів тому був забитий одним з робітників економ. Це примусило викликати військо, <продукційну> кампанію призупинити, а робітників звільнити. Автор: J. P.
    [Джерело: „Kraj” (Tygodnik polityczno-społeczny; Petersburg), 1905, 30 grudnia / 1906, 12 stycznia, № 52, s.7].

    Cоболівка (пол. Sobolówka) – містечко над річками Свиняркою (Świniarka) і Суркою (Surka), повіт Гайсинський, окружна поліція – Тернівка, волость – Соболівка, католицька парафія і суд – Ладижин (за 17 верстов), за 25 верстов від Гайсина. Має 741 будинків, 4180 мешканців, в тому числі 775 Жидів, 3064 десятин селянської землі, 126 - церковної, двірської в усьому Бубнівському ключі, до якого належить це містечко - 20,661 десятина. Має церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1790 р., з 4539 парафіянами, синаґоґу, жидівський молитовний дім, волосну однокласну школу (61 учень), волосну управу, аптеку, міську пошту, 3 млини, 16 крамниць, 30 ремісників, 26 торгів. Спілчана цукроварня, заснована у 1867 р., дає працю 400 робітникам і має 11 дифузорів та 12 парових машин; у 1886/7 р. переробила 196,299 берковців* буряків і випродукувала 60,018 пудів <цукру>-піску і 114,633 пудів рафінаду. Власність графині Олександри Потоцької, Соболівка отримала міське право указом сенату з дня 12 лютого 1859 р. До складу волості належать: Антонівка (Antonówka), Брідок (Brodek), Глибочок (Głęboczek), Метанівка (Metanówka), Михайлівка (Michałówka), Петрашівка (Petraszówka) і Побірка (Pobórka) - разом 9 сільських округ (староств), які мають 2212 осель, 9681 мешканців селян, 11290 десятин селянської землі (8909 орної). Крім того, в межах волості перебуває 1144 мешканців інших станів, які володіють 7547 десятинами <землі> (4800 орної), отже, вся територія волості охоплює 18837 десятин (13709 орної) і 10825 мешканців.
    (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 950-951).
    * Берковець – староруська міра ваги, яка відповідає 10 пудам (приблизно 163,8 кг.) 

    Соболівка – містечко, знаходиться за 25 верстов на південь від уїздного міста <Гайсина> і за 10 верстов від залізничної станції „Гайсин” Уманської вітки (тепер - ст. Губник; - О.П.); розташоване на невеликому підвищенні при річках Деркачці і Погрібній (по-іншому – Свинярки і Сурки) та притоках – Прогарної, Чернишової і Головкової, і ділиться на сім частин, які мають свої назви: Стара-Соболівка, Гликівка, Чорна-Гребля, Наріжнівка, Венґерщина, Ковернягівка і Ковтунівка. Існуючи спочатку як село, Соболівка була визнана містечком за указом Урядового Сенату від 12 лютого 1856 р., яким дозволялись ярмарки в Соболівці через кожних два тижні. В містечку є єврейська синаґоґа, волосна управа, поштове відділення, аптека, 3 млини і з 1868 р. цукровий завод; до 1810 р. тут був ще селітровий завод, запроваджений полковником Майдановим; тепер це місце займає город псаломника. Мешканців в Соболівці 5958 осіб обох статей різних віровизнань, в тому числі православних селян і міщан – 2387 чоловіків і 2486 жінок, католиків -14 чоловіків і 16 жінок, лютеран – 18 чоловіків і 19 жінок і євреїв – 508 чоловіків і 520 жінок; крім того, до Соболівської парафії належать 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівки, що за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки. За переказами Соболівка виникла на місці існуючого тут великого міста Соболів з двома земляними укріпленнями, які були споруджені Бозькими козаками для захисту краю від вторження степових напасників-татар. Потім місто було зруйноване і згодом утворилось нове поселення вже під назвою Соболівки, яке у статусі звичайного села влилось до складу маєтків графів Потоцьких. У XVIII ст., коли володільцем Соболівки став Вікентій Потоцький, і ще раніше, при його матері Олені Потоцькій, які наділяли земельними наділами Соболівський причт, тут був побудований дерев’яний храм, перший після зруйнування Соболівки татарами; у другій половині XVIIІ ст. ця церква згоріла від блискавки. У 1790 р. завдяки старанності парафіян і священика Симеона Калинича, при значній допомозі поміщика графа Северина Потоцького було побудовано нинішній Різдв’яно-Богородицький цегляний храм, який спочатку мав вигляд костьолу з п’ятьома куполами, разом із дзвіницею. У 1854 р. він був перероблений на однокупольний і розширений двома бічними приділами з півночі і півдня, які надали йому вигляд хреста; розширення було виконане на кошти парафіян і поміщиці Олександри Потоцької. У північному приділі була створена друга церква, присвячена імені святих Апостолів Петра і Павла. Чотириярусний іконостас був оновлений живописом у 1872 р. Згодом в куті церковної огорожі була побудована так звана трапезня, яка тепер слугує приміщенням для школи. Про церкви, які існували в Соболівці до XVIII ст., не збереглось ніяких відомостей. Старожили розповідають, що на східньому боці Соболівки, де тепер розташований економний фільварок, за ставком на горі колись стояла дерев’яна Хресто-Воздвиженська грецька церква посеред поселення, зайнятого винятково греками, а на протилежному боці, де лежить містечко, що складає частину під назвою „Старої-Соболівки”, була православна Свято-Покровська церква; але коли саме існували ці церкви – невідомо. До 1810 р. Соболівка являла собою одну парафію, але потім була поділена на дві парафії, які проіснували самостійно до 1845 р.; у тому ж році вони знову були поєднані, за розпорядженням Священного Синоду, й отримали один тричленний причт, а з 1895 р. тут був відкритий другий штат із священика і псаломника, додатково до попереднього. Церква має 1600 крб. капіталу, перетвореного на 4%-ні свідоцтва Державної ренти. Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, було засноване в середині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і було заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місць. Коло Соболівки, на висохлому руслі лівої притоки річки Погрібної, показують місце триденної стоянки гетьмана Івана Мазепи, який з-під Полтави тікав через ці місця на терени Туреччини і тут зупинявся для перепочинку; ця долина й донині відома під назвою „Мазепової долини”. Кажуть, що один із гетьманського супроводу, на ймення Яким Денисюк, утік звідси до Соболівки, де й осів; від нього виник рід селян Денисюків у Соболівці та сусідньому селі Брідку, яких ще називали Мазепчуками. Церковної землі в Соболівці є 126 десятин 2241 сажнів, в тому числі присадибної 9 десятин 848 сажнів, орної 79 десятин 700 сажнів і сінокісної з рідкодуб’ям та кущами 38 десятин 691 сажнів. Приміщення для членів першого причту усі міцні, причому дияконські і псаломницькі споруджені у 1898 р. на суми земельного збору; для другого причту (священика і псаломника) ніяких забудов і будинків немає. В парафії існує чотири школи: міністерське однокласне народне училище, у 1883 р. перетворене з церковно-парафіяльної школи, відкритої у 1860 р.; церковно-парафіяльна школа при цукровому заводі з 1892 р., яка має від заводу приміщення й утримання; церковно-парафіяльна жіноча взірцева школа, відкрита у 1897 р. замість існуючої тут з 1894 р. пересувної школи грамоти – розташовується в трапезні на церковному погості; і школа грамоти в селі Антонівці з 1863 р. 
    (Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 339-341; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики). 

    <...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
    Дані кореспонденського обстеження:
    <...> Соболівка: 
    Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 40.
    Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 40.
    Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
    Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
    Кількість дворів, зайнятих шевським ремеслом – 10.
    Кількість осіб, зайнятих шевським ремеслом – 20.
    Пора року промислу – взимку.
    Загальна кількість дворів – 1152.
    Загальна кількість чоловіків – 2904.
    Загальна кількість жінок – 2942.
    Усього людей – 5846.
    Кількість дворів з різним ремеслом – 79.
    Кількість осіб, пов’язаних з ремеслом – 79.
    (Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).

    <...> <Кустарна деревообробка.>
    <Таблиця поширення> кустарної деревообробки по волостях Гайсинського уїзду.
    <…> Соболівська волость:
    Дані з кореспондентського обстеження:
    сіл – 9, дворів – 45, осіб – 47.
    Дані кореспондентського і експедиційного обстеження:
    сіл – 9, дворів – 97, осіб – 87.

    У Соболівській волості найбільшими пунктами <цього ремесла> є <...> містечко Соболівка з 22 ремісниками, с. Глибочок з 17, с. Метанівка з 11; в інших же (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
    (Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 532, 533).

    <...> О 9 годині по містечку Соболівці закінчено підписку на нову позику серед членів артілей, некооперірованих кустарів і хатніх господарок в сумі 10000 крб, замість торішніх 7260 крб. Готівкою 4800 крб. Краща стахановка Лєхнер Шейва віддає місячний заробіток 250 крб. і готівкою 100 крб., Сірожа Сруль – 325 крб., віддав 175 крб., Брунфер – 330 <крб.>, вніс 130 крб.
    [Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 2 серп., № 108 (1068)].

    Оригінал публікації: http://piddubnyak.blogspot.ru/search?updated-min=2013-01-01T00:00:00-08:00&updated-max=2014-01-01T00:00:00-08:00&max-results=16

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Просмотров: 1060 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июль 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии