Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2016 » Февраль » 11 » Сонет зими.
    18:40
    Сонет зими.

    Василь Піддубняк,

    член асоціації письменників України, поет, журналіст

    БЕРЕСТЯ

    Цей багнет, що протнув небозводи,
    Мухавця непоквапливі води,
    Берестейського спокою плин…

    Тліє тліном невигаслий попіл,
    Бродить привид війни по Європі,
    Відчуваю, що й цей – не один.

    Ранній розсвіт подібний до рани,
    До бинтів безкінечних – тумани, 
    До геєни – цей гуркіт і чад.

    Берестейська фортеця – на сконі: 
    Оборонці уже безборонні,
    Майже вмерло – «Ні кроку назад!»

    Тереспільські ворота – розверсті,
    А під зводами – ангели смерті 
    Душі зносять, щоб з ними туди,-

    В неблизькі, у космічні чертоги,
    Що стоять край води і дороги,
    Де нема… ні доріг, ні води!

    Дотлівають уламки епохи.
    І дотліють – залишилось трохи 
    Берестейської слави. Ще мить…

    І забулось. Про все і повсюди.
    Лиш говорить каміння, мов люди,
    А Берестя, мов камінь, мовчить…

     


    І тягнеться у синь озимина,
    І промінь звеселяє небозводи…
    Чому ж ти, Україно, знов сумна,
    Мов птаха, що відбилась від... народу?


    В снігах думок ледь вогником – калина,
    Та, що бозна-коли – мов дим… 
    Тоді була безкрайньою країна
    І Велес був тоді ще молодим.

    Десь джерело (чи вічність) жебоніли 
    Про незбагненність перших почувань,
    Що непідвладні розуму і тілу…

    В снігах думок вже вогник лиш зоріє,
    Мов тепле гроно на руці Марії.

     

    ***

    Зійде зоря. 
    Холодним злотом бризне
    На доли, що притихли (до грози?).
    Побільшає мала моя вітчизна – 
    Від подорожника до бірюзи!

    І ти не спи, устань, Єрусалиме,
    Із рук Господніх чашу знов візьми. 
    Та чаша – вічна, чаша – неспалима.
    Пусти її по колу
    Між людьми.

    Дістанеться і нам вина гіркого,
    Щоб не дрімали скрушно, як воли...

    ...Зоря веде до рідних піль дорогу,
    До вікон, що веселими були.

    І хай гроза, хай ті жита – прим’яті,
    Засяє й нам повернення чеснот, 
    Бо ж не раби вкраїнські
    В кожній хаті,
    А рідні люди, свій таки народ!

    Чи ти забув, з якої хати вийшов?
    Чи не спроможний захистить її?

    Але ж вона – не тільки біла вишня,
    Не тільки поетичні солов’ї.

    ...То плуг вночі поскрипує чи ясен? 
    І рідний хтось метнувся до вікна.

    І довго-довго свічечка не гасне.
    І чаша ще невипита до дна...

     

     

     

     

    Сніги в снігах, закутані снігами.
    Ліси стоять в морозах, 
    Мов святі,
    Котрі прийшли поговорити з нами, 
    А нас нема, бо ми уже не ті,
    Щоб із лісами тими гомоніти
    Про швидкоплинність нашу в цих краях, 
    Де довгі зими, та коротке літо,
    Де довгий обрій, та короткий шлях.
    Де в кожнім звуці й сплеску – 
    Україна,
    Велична, без сліпої суєти. 
    … Сніги – в снігах.
    В засніжжі тім –людина.
    То може хтось, а може – 
    Дух Святий.

     

     

    ОКАЗІЯ ІЗ ВОЛАМИ
    Два воли із Чумацького шляху
    Забрели на некошений луг.
    Ні ярма на них, ні погонича:
    Знай скуби траву
    І думай про те,
    Що нічого ліпшого на світі нема,
    Ніж почуватися без ярма
    І рикати (як тури) від задоволення.

    І чого ж цим волам не вистарчає?
    Трава – як у раю,
    За чумаками і пісня простигла,
    Гріє сонечко,
    І жовті кульбаби із осами золотистими 
    Задивилися на ангельські небеса.

    Занепокоєні чимось воли.
    І аж раптом заремигали вдоволено.
    Чого б то?

    Ага!
    Три воскреслих чумаки 
    Несуть звідкілясь золоте ярмо минувшості.
    На одного вола одягають,
    А другий сам покірну шию 
    Щасливо підставляє…

     

    СОНЕТ ЗИМИ

    Маленький клуб сільський загомонів. 
    Механік ставить заграну пластинку.
    Прадавній вальс. Рука навстріч… Мені!
    І в небеса здіймаються іскринки.

    Шурхоче сніг листками давніх днів,
    На кожному листкові – золотинка.
    Ескізні відображення в вікні
    Ще тонші, ніж найтонша павутинка.

    Від клубу й снігу – плямочка сама.
    Уже й кіномеханіка нема.
    А за вікном – нові буяють весни.

    Вже травень у бузковому вбранні.
    Та зимний вальс в осінньому мені
    Щоразу воскресає й не… воскресне.

    Просмотров: 259 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Февраль 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    29

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии