Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2020 » Сентябрь » 23 » Велв Черновіцький. Моє містечко – Теплик. Розділ 7
    19:42
    Велв Черновіцький. Моє містечко – Теплик. Розділ 7

    Музиканти Теплика – кращі в окрузі

     

    Хто ж не чув про теплицьких музикантів? Без сумніву, всі довкола знали про них. Ще дитиною я не раз чув, як мій батько гордився «своїми» музикантами; коли я підріс і мені випадала нагода бувати в ближніх містечках: Тернівці, Хащувате, Голованівську, Лидвинці, Кубличі, Бершаді, Ободівці, Жабокричі, а також в Гайсині та Умані, я чув, лише гарні відгуки про музикантів із Теплика.

    Один епізод про наших музикантів закарбувався в моїй пам’яті. Мені було років вісім, коли все місто сторчма стояло від однієї історії.

    Стали сватами сім’ї Мойше-Хаїма Рівеса з Тернівки й Фішел. І батько жениха домовився, що його сват має найняти теплицьких музикантів. Але, очевидно, ці музиканти вимагали дуже велику платню, і той найняв музикантів із Тернівки. Батько нареченого підходить до хупи і, не побачивши теплицьких музикантів, без жодного слова забирає жениха і їде додому! Але, слава Богу, Рівес не розірвав сватівства, погоджуючись повернути нареченого під хупу, як тільки привезуть музикантів із Теплика... Не допомогли ні сльози, ні вмовляння, ні втручання рабина. Прийшлось відправити дві фури і привезти із Теплика музикантів, а батькові нареченої – заплатити відступні! Ось такими були клезмери Теплика.

    Музиканти були об’єднані в три «гурти». Їх очолювали рідні брати – «диригенти». Жили вони майже, як при комунізмі. Кожний, крім барабанщика, отримував рівний відсоток. Старшим усіх трьох «гуртів» був візник Мойше-клезмер, який через день возив пасажирів до Гайсина і вряди-годи довозив на весілля свою «компанію».

    Візник Мойше мав два власних особняки, справного воза і трьох коней. Правду кажучи, у всій окрузі кращих коней було не знайти. Він сплатив за кожного коня сотню, лише б він був «орлом»! Годував коней тільки вівсом. Відразу після жнив закупляв вівса на цілий рік, і коли інші візники не могли дістати вівсяного зернятка, в Мойші коні їли овес «за обидві щоки». Зате його дружина Хая-Іта мала «болячку», оскільки чоловік жалів їй шматочка хліба. Зрозуміло, що сам він в корчмах жер, скільки влізе! Коней випасав двічі на день, а дружину тримав в чорному тілі! Мойше мав трьох ведмедеподібних синів, яких вивчив на музикантів.

    Старший із них – Елік, або Елік-кларнет. У грі він був справжнім віртуозом. Коли Елік брав кларнета, то люди відкладали свої ложки-виделки і заслуховувались, як він виконував «дойну». Другий син, Шльома-трубач, був глухий, як пень, але, як музиканту, це йому не заважало. В 1908 році він поїхав до Америки з неєврейською дівчиною, яка в нього закохалась. Там він вступив до оркестру і навіть прислав листа, що в нього все «олрайт». Третього брата звали Іцик-бас. У цього бідолашного «каліки» з головою було не все гаразд. Зате він ніколи не п’янів, міг випити цілий «бас» горілки, підтримувати при цьому басову партію і грати точно в такт.

    Другим «гуртом« керував Дувид-Іци-бадхен. Сам він не музичив, але його гурт був найкращим, а він сам вважався відомим бадхеном. Коли він розпочинав говорити і співати: «Наречена дорога, наречена дорога! Плач і сумуй!», – всі жінки починали плакати, а багато хто був проти таких печальних сцен, і зі всіх сторін кричали: «Досить, досить! Пожалій наречену, вона вже, бідолаха, в обмороці!». Дувид же голосив до кінця і лише тоді давав знак музикантам грати мелодію «Кале-бадекнс» (церемонія покриття голови нареченої фатою – Ред.). І це повторювалось раз-по-раз.

    Дувид-Іцик також мав синів, які допомагали йому вести справу. Найстарший з них Мотл-клезмер грав на мідному басі, якого ледве тягав, бо був слабкий та худий. Він їв і пив мало. Складав рублик до рублика і давав позики під низькі відсотки, в основному тим євреям, в сім’ях яких мало відбутися весілля, але у них, бідолахів, на це не вистачало коштів.

    Одним із найважнійших, а можливо, і найважнішим гуртом був «оркестр» музиканта Копла. Копл був справжнім віртуозом, хоча про існування нот і не знав. Він грав на скрипці, тішачи людей, і був любимчиком двору графа Потоцького. На всі торжества і свята туди запрошували «оркестр» Копла. У музиканта було четверо синів, і всі майстерно грали. Ксил-скрипаль, старший син, вдався в батька. Він був кращим скрипалем в окрузі. Другий син Гершл, також скрипаль, але вже друга скрипка. Третій син, Леві, «флейтист», а четвертий – Хаймеле, на прізвисько «босяк». Цей гурт і був окрасою Теплика. Дякуючи йому клезмери нашого містечка стали відомі повсюдно.

    Про синів Копла в моїй пам’яті збереглась єдина історія, яка трапилася з його молодшим сином Хаїмом-босяком. Цей юний красень і великий «донжуан» полонив серця всіх дівчат містечка. А оскільки на всіх весіллях було прийнято, щоб музиканти грали тільки до 12-ї години ночі, то бажаючі ще потанцювати за кожний наступний танець платили додатково. Коли грав гурт Хаїма, дівчата просили, щоб їх кавалери замовляли наступний танець, і веселощі тривали.

    Тим часом в домі Даніеля Шараги відкрилась танцзала. Кавалери і панянки приходили сюди вчитись танцювати, пофліртувати і закохуватись. Хаїм-босяк був тут одним із головних танцюристів. А ще він був танцмейстером і партнером. Серед дівчат була багата пані, онучка Хайки Фішер, істерична і розбалувана Рівка Грінберг. Хаїм-босяк і затяг її «в свої сіті». Вона закохалась в нього по вуха. Одного чудового дня Рівка привела додому «свій скарб» і познайомила з батьками, представивши його своїм чоловіком, з яким щойно їх благословили в «перукарні» в Хаїма Яблочника. А свідками у них були Йосл-візник і Пресман-барабанщик.

    Що коїлося в батьківській хаті та й в містечку, описати неможливо! Небо і земля, діти і дорослі, всі балакали про нову пару. Рівчин батько Елік Грінберг лютував, кричав і погрожував. Він навіть привіз із Гайсина поліцейського. Але хлопець стверджував, що при свідках надів Рівці каблучку на палець і промовив: «Ти присвячуєшся мені цим кільцем…» (формула обручення – Ред.). І не допомогли ніякі погрози! Тоді Елік спробував по-доброму відкупитись від жениха. «Я дам тобі грошей, дам тобі будинок у центрі містечка». Але Хаїм, який також закохався в Рівку, наполягав на своєму: «Я одружився і хочу, щоб мені віддали законну дружину. Гроші зараз не потрібні, а коли знадобляться, Рівка отримає свій спадок».

    Містечкові дівчата також без діла не сиділи. З одного боку їм було боляче, що багачка вихопила хлопця з їхнього кола, до того ж ще й красеня. З іншого боку, вони з задоволенням підмічали, що Рівка не дозволяє своїм батькам себе зігнути. І вони, написавши пісню про парочку, співали її при митті підлоги і вікон, при плетінні запліток на пляшки:

     

    Хайменю носить бантик, Реввека хоче цукерку.

    Ой, горе, горе безкрає!

    Хаїм носить червоний бантик, Ревека прагне музиканта.

    Ой, горе, горе безкрає!

     

    Я пишу ці рядки вже через 40 чи навіть більше пройдених років. За цей час я чув тисячі пісень і жодної не запам’ятав, але ця пісенька залишилась в моїй пам’яті до нині.

    Кінець цього роману був трагічним. Хаїм прожив з Рівкою декілька років. Він сподівався, що батьки дружини змиряться з долею і визнають його. Але вони «рвали на собі коси» в знак того, що їхня єдина донька для них померла. І зятя не пускали на поріг. Йому це набридло, і він вигнав Рівку з дому, а сам женився по-справжньому на доньці коваля. Рівка ж повернулась до батьків, і вони відвезли її в інше місто, де віддали заміж за вдівця.

    Я описав з подробицями цей епізод тому, що в одному він характерний. Батьки Рівки знали, що в них пещена та розбалувана донька. Вони знали, що зі своїми грішми їм буде не важко знайти підходящого зятя. Але коли справа дійшла до музиканта, до жалюгідного клоуна (хоч він міг бути і красивим, розумним, і навіть достойним), для них, в якості члена сім’ї, він виявився чужим. Батькам краще вважати свою єдину доньку померлою, аніж мати зятя клезмера! Так дивились в Теплику на музикантів.

    Правду кажучи, музиканти в своїй більшості були п’яницями, відсталими людьми. Не тільки з іншими людьми, але й між собою вони спілкувались недружелюбно, по-хамськи. Я наведу такий приклад. Гурт Елі-музиканта мав у суботу грати два весілля. Одне в Кубличі, а інше в Соболівці. Музиканти Елік з Мотлом домовились і прокрутили «дільце». Елі отримав зароблені гроші, поклав їх до кишені, в якій була велика дірка, і асигнації тут же й випали. Мотл, йдучи слідом, ці гроші підібрав. Коли гурт повернувся додому, в Еліка грошей не виявилось. І він в синагозі присягався на Торі, що їх загубив. Постраждала вся компанія, а Мотл знайденими грішми поділився з Еліком.

    Точнісінько так само, як мешканці округи отримували задоволення від гри теплицьких клезмерів, тепличани від них страждали. Особливо, коли музики домовлялись між собою і діяли заодно. Коли вони вкладали спільну угоду, то жоден теплицький єврей не міг влаштувати весілля по підходящій для себе ціні. Не можеш, грай весілля без музики! Вони «дерли шкуру» і тоді, коли, змовившись, відсилали на весілля кількох калік на чолі з барабанщиком Бером Куцим, а кращих музикантів відправляли в найближчі містечка. Теплицькі євреї заздрили євреям Тернівки або Бершаді, які не залежали від музикантів Теплика. Якщо якийсь теплицький сміливець й запрошував відомих музикантів або оркестр із Гайсина, то йому могло не поздоровитися. Теплицькі музиканти, Боже спаси, не лаялись при цьому. Вони розпускали плітки про наречену і робили так, щоб чутки доходили до батьків жениха за декілька тижнів до весілля.

    Ось один випадок. Був у нас в місті багатій Шлойме Мордехай. Він робив весілля онучці і привіз музикантів із Звенигородки. Це були сучасні музиканти, в білих фраках. За декілька годин до хупи батько нареченого дізнався, що у нареченої вже був коханець, до того ж не єврей, а студент духовної семінарії, і що вона два дні не була вдома. Зрозуміло, що це була «робота» теплицьких музикантів. І цими плітками ледве не порушили сватівство. Хупа пройшла, але з запізненням на декілька годин. Весілля було похмуре, і чужих музикантів в Теплик більше не запрошували.

    Просмотров: 45 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Сентябрь 2020  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    282930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии