Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2020 » Октябрь » 23 » Велв Черновіцький. Теплик – моє містечко.
    21:35
    Велв Черновіцький. Теплик – моє містечко.

     

    ДОДАТКИ

    Мир еврейских                местечек...     

    Ничего не осталось от них,

    Будто Веспасиан

    здесь прошел

    средь пожаров и гула.

    Сальных шуток своих

    не отпустит беспутный резник,

    И, хлеща по коням,

    не споет на шоссе балагула.

    Я к такому привык –

    удивить невозможно меня.

    Но мой старый отец,

    все равно ему выспросить надо,

    Как людей умирать

    уводили из белого дня

    И как плакали дети

    и тщетно просили пощады.

    Мой ослепший отец,

    этот мир ему знаем и мил.

    И дрожащей рукой,

    потому что глаза слеповаты,

    Ощутит он дома,

    синагоги

    и камни могил, –

    Мир знакомых картин,

    из которого вышел когда–то.

    Мир знакомых картин –

    уж ничто не вернет ему их.

    И пусть немцам дадут

    по десятку за каждую пулю,

    Сальных шуток своих

    все равно не отпустит резник,

    И, хлеща по коням,

    уж не спеть никогда

     балагуле.

     

    Наум Коржавин.

    ПРО АВТОРА

     

    ВЕЛВЛ ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ

    (1898–1971)

    Народився 1 лютого 1898 р. у подільському містечку Теплик (зараз Вінницька обл.), Україна. Навчався в хедері – релігійній початковій школі, а пізніше екстерном здав іспити за шостий класс гімназії. Публікував статті в російському єврейському періодичному виданні «Еврейская жизнь» в Одесі (1917).

    У 1922 р. емігрував до Аргентини, там співробітничав із часописами «Di idishe tsaytung» («Єврейська газета»), «Penemer un penemlekh» («Великі та малі обличчя»), що виходили до 1935 р., «Argentiner magazin» («Аргентинський журнал», де з 1936 р. був редактором-видавцем), та іншими газетами і журналами в Буенос-Айресі.

    Автор книг: «Teplik, mayn shtetele» («Теплик, моє містечко»), 2 тт., Буенос-Айрес, 1946 і 1950; «Dos lebn dertseylt, emese pasirungen un problemen fun lebn» («Життя розповідає, справжні випадки і проблеми в житті»), 2 тт., Буенос-Айрес, 1951 і 1952; «A tog-bukh fun a yidn, vos hot nit gevolt forn keyn yisroel» («Щоденник єврея, який не хотів їхати в Ізраїль»), 2 тт., Буенос-Айрес, 1953; «Amerike, du bist groys» («Америка, ти велика»), 2 тт., Буенос-Айрес, 1956; «Erev der ferter velt-milkhome, Hines di kenigin fun mars, fantastishe roman» («Напередодні 4-ої світової війни, Iнес – королева Марса, фантастичний роман»), Буенос-Айрес, 1959; «Yovl-bukh: gevidmet dem 25 yorikn aniversar fun der Argentiner magazin» (Юбілейна книга: присвячена 25 річниці «Аргентинського журналу»), Буенос-Айрес, 1962; «Oyf di eltere yorn: pasirungen fun lebn fun vaytn nekhtn biz haynt-farnakht» («На старості літ: події життя далекого вчора до сьогоднішнього вечора») Буенос-Айрес, 1967.

    Також іспанською мовою: Cosas y casos de la vida: [cuentos]. Buenos Aires: Magazine Argentino, 1958; Ines, la reina del Marte (1999):fantasía / Valentin Chernovetzky. Buenos Aires, Argentina: El Magazine Argentino, 1967; No todo lo que reluce es oro: (relatos de la vida real) / Valentín Chernovetzky. Buenos Aires: El Magazine Argentino, 1970.

    Писав також під іменем Валентин Черновецький та псевдонімами: Велвл Теплікер та В. Уманський.

    Помер 15 жовтня 1971 р. у м.Буенос-Айрес, Аргентина.

     

    ЛІТЕРАТУРА

    1. Leksikon fun der nayer yidisher literatur / Sh.Niger, Y.Shatski, red.; 8 vols. Nyu York: Alveltlekher Yidisher Kultur-Kongres, 1956-1981. (Lexicon for the New Yiddish Literature, Samuel Niger and Jacob Shatzky, editors. New York: Congress for Jewish Culture, 1956-1981). Vol.4, pp. 163-164.

    2. Leksikon fun Yidish-shraybers: mit hesofes un tikunim tsum Leksikon fun der nayer Yidisher literatur, un 5800 psevdonimen by Kagan, Berl. Nyu-York: R. Ilman-Kohen, 1986. – р. 290.

    Як прийшла до нашого читача ця книга
    Передмова перекладача російського видання Семена Мазуса
    .

    Містечко Теплик на Вінниччині. Тут народились і мешкали мої предки. Тут народились мої бабусі, дідусі, батьки, старші сестри і брат, а також численні предки й нащадки Мазусів-Олідорт.

    У 1998 році я вирішив описати історію нашого роду Олідорт-Мазус із Теплика.

    Робота затяглася на роки; в 2003 році я дізнався, що в бібліотеці Єврейського університету в Єрусалимі знаходиться єдиний в Ізраїлі примірник книги про Теплик, в якій згадуються мої предки Іде Лейб, Хаїм і Ноах Мозєс (Мазус). Ця книга називається «Теплик – майн штейтеле» («Теплик - моє містечко»), написав її Велвл Черновецький. Вона видана в Аргентині (Буенос Айрес) в 1946 році.

    Семен Мазус

    У читальному залі бібліотеки мені вдалося познайомитися з цим виданням, погортати його, прочитати заголовок та окремі сторінки. Моїх знань мови і часу було замало, але про що автор пише, я зрозумів. І «захворів» ідеєю знайти людину, здатну прочитати, зрозуміти і зробити виклад головної суті книги. Такою людиною виявилася уродженка Теплика Маня Винник.

     

    З великими труднощами моя люба доня Белочка взяла книгу з читальної зали додому на тривалий час, і я передав її Мані. Маня прочитала і передала мені виклад окремих фрагментів книги. Мені дуже сподобалося, як автор описує Теплик.

    Я був зворушений детальністю опису: місця розташування Теплика, побуту і способу життя його мешканців, в тому числі, й моїх предків. Але займаючись тоді лише історією нашого роду, я більше не повертався ні до історії Теплика, ні до книги Черновецького.

    Але ось Ігор Пуріц з Німеччини, розшукуючи через Інтернет інформацію про Теплик і людей, які там проживали, на сайті http://judaica.kiev.ua/eg938.htm знайшов розповідь Мані Вінник. Далі пошуки привели його на сайт www.mazus.com, де він прочитав книгу пам’яті «Наш Рід Мазус». І там знайшов інформацію про книгу Велвла Черновецького «Теплик майн штетеле». Події тих давніх років захопили його. Адже і його предки були тепличанами і про них згадується в книзі Черновецького.

    У квітні 2009 року Ігор звернувся до мене, переконуючи взятися за переклад книги Черновецького російською. Між нами зав’язалося листування. До цієї ідеї спершу і поставився скептично. Все, що мене цікавило, я вже використав в нашій книзі пам’яті. Оповідати про весь Теплик вважав зайвим. Але стали надходити до мене й інші прохання про переклад цієї книги.

    Понад 60 років існує книга, в якій згадуються жителі єврейського містечка в Україні, але мало хто міг, тим паче, може сьогодні, зазирнути в її сторінки. Чим далі, тим менше буде можливості у нащадків наших дізнатися про Теплик кінця ХІХ-початку ХХ століття, про своїх предків.

    І я відчув необхідність зберегти в пам’яті нинішнього покоління євреїв і їх нащадків реальні картини того часу і, більше того, показати, яким є Теплик сьогодні. Треба спробувати, вирішив я.

    Моя Беллочка роздрукувала на ксероксі всю книгу про Теплик. Я заохотив свого приятеля Леоніда Флята, і ми удвох засіли за переклад книги. Для мене їдиш, «моме‑лушн» (їдиш, діал. «материнська мова» – так ласкаво називають євреї їдиш – Ред.), з ним я і виріс. Леонід вивчив їдиш самостійно, читає книги на їдиш, однак переклад виявився справою не простою. Книга написана доволі складною мовою. Автор активно використовував місцевий діалект, гебраїзми (слова древнього івриту), іспанські слова, українські та російські. Цей «вінегрет» сприймався важко.

    Я згадав, як у нас вдома насміхалися над молоддю, яка розмовляла на їдиш «его цигале (їд.) штурхає (укр.) мой дах (їд.), я йому кажу (укр.), а він мені (укр.) лах (їд.) («Його коза общипує мою стріху, я йому кажу, а він сміється»).

    Аби ця книга стала реальністю, потрібно було не лише знати їдиш, яким написано оригінал, та інші мови, слова з яких використані в книзі, але й викласти її простою доступною мовою. Таке завдання нам було під силу, але це зайняло б багато часу, що нас, звісно, не влаштовувало, і я залучив до роботи над перекладом людей, що знають місцеву єврейську говірку.

    Книгу розмножили і частинами відправили моїм любим помічникам – перекладачам. Мені повертали рукописний або продиктований на касету російський текст, який потім набирався на комп’ютері. Я вдячний Ігорю Пуріцу (Ессен, Німеччина) та Ірині Брацлавській-Таратуті (1931 р.н., Кірьят Ям, Ізраїль) за їх титанічну працю по набору тексту на комп’ютері.

    Книгу було перекладено. І я щиро вдячний всім учасникам цієї великої і важкої праці: Шломо Васерману (1926 р.н., Карміель, Ізраїль), Рахелі Штейнберг (1913 р.н., Хайфа, Ізраїль), Фейзі Вінник (Фарфель) (1923 р.н., Єрусалим, Ізраїль), Арону Пустильнику (1920 р.н., Кацрін, Ізраїль), Фрімі Брагінській (1922 р.н., Кирьят Гат, Ізраїль). Практично підрядний переклад книги вимагав великої редакторської праці. У зв’язку з цим особливу вдячність висловлюю своєму другові, чудовій людині, ерудиту ентузіасту в роботі над книгою Леоніду Фляту.

    Я безмежно вдячний Мані Вінник (1927 р.н., Єрусалим, Ізраїль) за надання допомоги в перекладі і за особисту участь в роботі над книгою.

    Хочеться гаряче подякувати Володимиру Цукерштейну за консультації і технічну допомогу, які він надавав в процесі роботи.

    Звичайно, особлива подяка моїй сім’ї, дружині Реєчці, дітям Іринці та Белочці, які не тільки підтримують мене в усіх моїх починаннях, але й надають практичну допомогу.

    Все, що стосується спогадів дитинства автора, описів містечка, жителів, звичаїв, усе це схоже на Шолом-Алейхема, І. Башевіс-Зінгера, але прив’язане до визначеного, рідного нам з дитинства Теплика. Хочеться вірити, що все дійсно було саме так. Однак деякі місця книги викликали в мене подив і навіть недовіру до автора. Але коли читаєш спогади про Теплик і коментарі Мані Винник до книги Черновецького, багато чого стає зрозумілим. Прекрасні коментарі і оповіді Мані про Теплик надають його книзі нового звучання, сприяють яснішому і об’єктивнішому уявленню про тодішній Теплик. Вона пише, що багато фактів з книги їй знайомі і пам’ятні, але автор покинув Теплик в юному віці (всього 13 років жив він у містечку) і чимало подій описує так, як, напевне, розповідали про них різні земляки старшого покоління, тому в його спогадах є явно суб’єктивні і суперечливі місця.

    У поєднанні з коментарями Мані Вінник та інших тепличан ця книга, на мою думку, може зацікавити читачів, адже це фактично єдине, хоча не завжди точне джерело жменьки інформації про Теплик на рубежі ХІХ і ХХ століть. Та й загалом подібних описів тодішнього життя містечок зовсім мало.

    У книзі Черновецького ви зустрінете слова на їдиш – це не випадковість. Моє дитинство і юність пройшли в післявоєнній Одесі, де поряд жили російські, українські, єврейські, молдавські і болгарські сім’ї. Вдома кожна сім’я розмовляла своєю мовою, на вулиці – російською та українською, але слова на їдиш, які ви зустрінете в книзі, були знайомі усім. Старшому поколінню, можливо, буде приємно пригадати слова, почуті від батьків чи мовлені ними самими. Молодим, можливо, буде цікавою особливість мови їхніх предків.

    Звичайно, для мене Теплик – батьківщина моїх предків. Тут я дитиною бігав босоніж, тут мене на руках носили дідусі й бабусі. Тут мої дідусі й бабусі тішилися народженню своїх дітей, моїх батьків, а мої батьки втішалися народженню своїх дітей, моїх брата та сестер. Це мій Теплик.

    Книга Черновецького «Теплик – моє містечко» – це одна з частин задуманої мною книги про історію Теплика. Декілька примірників цієї книги російською мовою є лише в мене, але вони не лежать на полиці, а передаються з рук в руки по всьому Ізраїлю. Я хочу, щоб ця історія стала доступнішою моїм різномовним землякам, щоби зосталася добра пам'ять про Теплик, єврейське містечко, малу батьківщину наших предків.

    Мною зібрані російськомовні матеріали про історію Теплика з ХVІ століття, спогади тепличан та їхніх нащадків по сьогоднішній день. Гадаю, що зібрана мною в одну книгу історія єврейського містечка зацікавить читачів.

    Читайте книгу! Хто не пам’ятає минулого, у того, як кажуть, немає майбутнього.

     

    Семен Мазус

    м. Кірьят-Ям, Ізраїль

     

     

    1945

     

     

     

     

    Просмотров: 46 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2020  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии