Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2020 » Октябрь » 18 » Велв Черновіцький. Теплик – моє містечко. Розділ 17
    16:16
    Велв Черновіцький. Теплик – моє містечко. Розділ 17

    Теплицькі євреї їдуть на «курорти»

    Сказати, що теплицькі євреї тільки після революції відчули смак життя, було б зведенням на Теплик наклепу. Ще за багато років до революції деякі євреї знали «хороше життя» і дозволяли собі посилати дружину на 1-2 місяці на курорт. Щоправда, не всі курортники були рівні між собою. Одні виїжджали в Ташлик, село, що лежало за пару верстов від Теплика. Там можна було, звісно, що у єврея ж, орендувати з харчуванням і проживанням хороше житло. Курорт – це свіже повітря, можливість споживати дуже дешеві яйця, зварені не круто, й пити парне коров’яче молоко. Це було «справжнє» молоко, копійка за чашку.

    Після двох курортних місяців дачниця, відпочивши, поверталася додому. Коли вона потрапляла в домівку й бачила срач, який там утворився, то вже жалкувала, що їздила на відпочинок. Розпочиналося генеральне прибирання й чистка. Але так було – «геть з очей – із серця геть» – і дачниця все таки отримувала задоволення від життя. Звісно, що не кожен міг дозволити собі такий «люкс», відправляти дружину на дачу, навіть у Ташлик. Дружини кравця чи столяра, я певен, не їздили на дачі. Їздили дружини торговельників, чи тих, хто збанкрутував. Були такі, що віддавали під заклад щось із дому, аби лиш бути нарівні з тими, хто відправляє свою половину на дачу. Деякі євреї Теплика добиралися до Марієнбада, не тільки посилаючи туди своїх дружин, але й самі проводили там пару тижнів. Це були багатії Ізіель Фішер, Зейлік Гершунов, Алтер Горовіц, Ісраель Любарський і навіть Ноах Мозес. До цієї категорії дачників входили знатні у нас люди. Хіба це дрібниця – поїхати на дачу за кордон?

    Була й третя група. Вони їздили на Одеський лиман. Вважалося, що вони хворіють на ревматизм. Лікар казав: «Лиман – це кращий засіб від ревматизму». Євреї Теплика бажали собі стільки хороших літ (а потім вони проситимуть собі іще більше), скільки жінок їздило в Одесу на лиман і не хворіючи ревматизмом. Вони їхали виключно з метою потратити гроші свого чоловіка. Пані гуляли по Дерибасівській, ходили в театр дивитися, як акторишки роблять «чудеса», чи слухати «сальні» пісеньки Клари Юнг.

    Головним задоволенням для дачників Теплика було не стільки саме перебування на дачі, як збори до поїздки. Потім, коли вони поверталися, то про поїздку на дачу говорили тижнями, а то й місяцями. Як тільки наставало літо, жінки, зустрічаючись чи то в м’ясній крамниці, чи то купуючи борошно для хали, чи в суботу в жіночій половині синагоги, розпочинали бесіди, хто й куди їде цього року. Розпочинали шукати собі компаньйонів в кімнату для того, щоб обходилося дешевше, або щоб не жити в одній кімнаті «чортзна з ким». Шукали компаньйонів у більшості ті дачники, котрі їздили на одеський лиман, бажаючи зупинитися в готелі на Рішельєвській вулиці. «Сільські дачники» дякували Богу, якщо їм вдавалося зняти ліжко для ночівлі у місцевого єврея, що мав можливість прийняти і прогодувати тільки одного дачника.

    Марієнбадські дачники зазнавали меншого головного болю при пошуку компаньйона для поїздки. Їм просто щастило в житті, якщо на чужині було з ким перемовитися словом. Жінки, зустрічаючись між собою, дізнавалися, хто і куди їде, з ким зупиняється. Вони отримували більше задоволення від розмов про поїздку, аніж від самої поїздки. Не подумайте, що усі тепличани їздили на відпочинок за межі свого містечка, були й такі, хто приїздив на «дачу» до Теплика.

    Ось, для прикладу, наша учнівська молодь – студенти з срібними ґудзиками на тужурках – приїжджала на канікули після мучеництва над книгами у великому місті. Вони хотіли подихати свіжим повітрям і кататися за містом на велосипедах. Студенти старші, паничі й панянки, мали свою «дачу» за містечком, де могли фліртувати й цілуватися. Так чи інакше, упродовж літніх місяців Теплик приймав у себе велику кількість знайомих «дачників». Разом з місцевими студентами приїжджала й пара одеських, що їх друзі запрошували провести канікули у Теплику. Від чужих дачників було немало клопотів. По-перше, вони висміювали Теплик, місцевих стариків й молодь. Розмовляли вони між собою по-російськи, одверто виказуючи свою неповагу до теплицьких жителів. По-друге, і це найгірше, вони розбивали серця багатьох дівчат Теплика. Ті «помирали за одеситами», особливо студентами з золотими ґудзиками та кокардою. Яка дівчина могла устояти перед таким героєм?І не одна трагедія відбувалася по закінченні канікул, коли одесити покидали Теплик.

    Ми повертаємося до наших жінок. Яке ж задоволення, повернувшися з дач, ділитися своїми враженнями про проведений час! Малка Гроз, Гітл Сталкарч, Хая Двойра-куролапниця та інші бідні дачниці розповідали про дива, бачені ними. Про доїння корів, про сметану, яку вони їли з тарілки, про яєчні жовтки, що їх пили, як воду. Про те, як вони зривали з дерева і тут таки їли сливи, як пили сироватку просто з миски. Вони поверталися з села, поздоровшавши і помітно поправившись.

    Одеські лимани!.. Дачниці розповідали, як вони валялися в чорній багнюці, як мучилися щоденно, добираючись трамваєм до лимана. Але після довгих розповідей вияснялося, що купались вони, можливо, за весь час усього тричі. Зате вони гуляли по Дерибасівській, Пушкінській, були в Лонжероні, по дешевизні щось купували на Преображенській, пили грецький чай і ходили дивитися Мішу Фішзона і Зіну Рапель (актори єврейського театру – Ред.).

    Гітл Чернова розповідала, що вона не зазнала ніякого щастя, бо весь час хворіла. А коли поздоровшала й сідала на трамвай, який ішов до лиману, у неї вирвали сумку. Вона зосталася без копійки грошей й змушена була перервати «дачу» й повернутися додому. Жінки переглядаються й нічого не кажуть, оскільки знають, що ця оповідь – чиста брехня. А правда в тому, що вона, проходячи через товкучку, побачила, як чоловік з трьома наперстками крутить три горошини й наспівує: «Три поставиш – два візьмеш, руб поставиш – два візьмеш!». Й захотілося Гітл спробувати свого щастя, можливо, заробить пару рублів. Тоді вона покриє витрати на лиман та ще й привезе додому трохи грошенят. Придивившись, куди падають горошини, Гітл тихенько розв’язала хустину й витягла декілька рублів. Через 10 хвилин вона зосталася ні з чим. Пусто! На своє щастя, вона раніше заплатила в пансіоні за місяць наперед. Минув місяць, закінчилася і її не зовсім вдала дача.

    Правду про дачниць жінки дізнавалися в розмовах між собою. Так вияснилося, що Неха К. навіть жодного разу не бувала на лимані. Вона проводила час на березі Лонжерона з молодим чоловіком. І Хайка Фішер клялася здоров’ям своєї мами, що сама бачила, як Неха й молодий чоловік їли одне яблуко на двох: я – кус, ти – кус. А коли він протягнув їй яблуко, вона поцілувала його в руку. Інша марієнбадська дачниця розповідала, що Двойра… навіть не скуштувала води Марієнбада. А що вона, таки да, спробувала, то це «тріатри» і цирки, де вона постійно пропадала.

    Крім поїздок на дачу в село чи в Одесу, у теплицьких жінок була іще одна адреса. Її хвалили лікарі, як найкраще і корисне для здоров’я місце. Ця дача називалася «Тройбн» (їдиш: виноград – Ред.). Це означало поїздку в ті місця, де росте виноград: збирай його та їж! Лікарі стверджували, що це корисно для шлунка, кишок і очищає кров. Ну, яка теплицька єврейка з Божою поміччю не захоче бодай раз у житті поїхати на «тройбн»? Надто, коли це прописано самим лікарем, і Гершл-фельдшер також умовляв. Куди ж їхати на «тройбн»? Кращі і, головне, ближчі місця в Бессарабії. Туди, звідкіля українець привозить незадовго до Рош а-Шана віз винограду і знімає три шкури, коли у нього купують ягоду на приготування вина для благословення.

    Але не скрізь у Бессарабії хороші місця: чим глибше в Бессарабію, тим жити дорожче. Надавали перевагу поїздкам у Вад-Рашков, Вертюжани, Сороки, Єдинець чи Бельци. Але найкращі «тройбн», як казали теплицькі жінки, це Аккерман та Ізмаїл. І їдуть ще в Кам’янку. Там дешеве проживання і винограду, скільки забагнеться. Інші відправлялися до Рашкова. Вони там шановані дачники, не зважаючи на те, що у Вад-Рашков ліпше, виноград смачніший, він валяється просто на землі і… євреї добріші. «Удачі обидвом містечкам!» – кажуть жінки, але зостаються у Рашкові (Рашков та Вад-Рашков /суч. Вадул-Рашков/ – містечка навпроти один одного на обох берегах Дністра – Ред.). Адже там все таки жити дешевше.

    Так бувало з року в рік, доки світ не підказав, що є для них нові місця, куди можна поїхати на дачу: Крим, Євпаторія, Феодосія.

    Слова «Крим, Феодосія» для теплицьких багатійок звучали заворожуюче. Як маленькі діти усього світу мріють про принца на білому коні й про білокам’яний палац, так теплицькі багатійки мріяли про те, щоб коли-небудь потрапити в Крим, у Феодосію, Ялту – в місто, куди всі королі їдуть на дачу. І ось з’явилася можливість поїхати туди. У світі владарює рівноправ’я! Тепер і єврею можна усе! Іван та Федот, Параска та Євдокія уже не в пошані. Сара і Генендл, Ієрухам Шолом і Арон Іосл також можуть їхати в міста Криму. Почалася «епідемія» Євпаторії! Жінки Теплика наверстували упущене за той час, коли євреї й подумати не могли про таку поїздку. І назло усім повадилися в Крим. Треба було почути розповіді Генендл про свої прогулянки до царського палацу. Як вона сиділа на дивані з золотими ніжками, вкритому червоним плюшем. Виявляється, цар також сидів на цьому дивані і пив 96-градусну горілку! Ясна річ, не всі жінки повірили, що Генендл сиділа на царській канапі, більше того, жінки сумнівалися, що Генендл побувала у Феодосії. І їй довелося поклястися – «щоб я не дожила до весілля своєї єдиної доньки»! Тільки тоді їй повірили.

    Теплицькі євреї були готові працювати, засукавши рукави, лишень би мати задоволення від дачного відпочинку і від життя. Хіба це дрібниця? Свобода, рівність, республіка! Але стали доходити до області чорні вісті. Знову залунали слова: «Бий жидів, спасай Росію!». Почули про партію, що називалася «більшовики», і про другу партію – «меншовики». Дізналися, що обидві партії ворогують між собою, а євреї отримують удари від обох. Про дачу довелося забути. Чорна хмара насунула на Теплик і перетворила його в пух і прах.

     

     

    Просмотров: 48 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2020  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии