Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Декабрь » 22 » Відкритий лист коментатору. Вибір: «еміграція» чи життя «із закритим ротом»?
    10:36
    Відкритий лист коментатору. Вибір: «еміграція» чи життя «із закритим ротом»?

    Олена Герасименко

    В школі один учитель називав мене «правдолюбцем», але у цьому слові я відчувала повагу, яка не зникла з роками. До моєї думки прислухалися (на відміну нинішнім закидам) і ровесники, і дорослі. Це не завадило мені бути в числі перших. 
    Часи змінилися, я давно виросла, але так і не навчилася «догоджати», «мовчати», жити тихо і комфортно – тобто, для себе. Щойно прочитала звинувачення, мовляв, «ділю шкуру не вбитого ведмедя». Помиляєтеся! Так було, є, і буде: хтось паровоз, інші вагони. Хтось працює, інші користуються їхньою працею –«не всякому дано так щедро жить!» Зізнаюся, іноді буває неприємно – хочеться звичайної людської вдячності. 
    Пора б звикнути! Вперше, на здивування всіх, я не отримала предметної грамоти з української літератури в школі (сталося все через те, що вчитель запідозрив мене в читанні забороненої літератури. Пояснювати не став нікому нічого, але я знала. Так сталося, що в розмові він почув неправильно ім’я письменника. Я сказала Іван Цюпа, а він зрозумів Іван Дзюба. Тоді це було найменше покарання, на яке я могла розраховувати. За читання Галини Журби чи Тодося Осьмачки я могла б із школи вилетіти. Це зараз я пишаюся причетністю до цих славних імен. А тоді було прикро. Та грамота мені нічого не давала, я їх отримала кілька штук з інших предметів, але сам факт…) Цікаво, що ні він сам, ні я в той час не знали, що в руках у директора є інша відзнака на моє ім’я - за зайняте 1-е місце з цього ж предмету. Щойно беру її до рук, зразу згадується той випадок. Образи на вчителя не тримаю – для мене він все одно залишився хорошим учителем, хоч його й не любили учні. Ті знання, які він мені дав – не тільки базові, а єдині: більше мені не довелося вивчати українську мову та літературу. Я навіть вірш йому присвятила, він увійшов до другої моєї збірки. 

    Пізніше не раз були випадки в житті, як підтвердження, що нерідко хороші справи залишаються поза увагою тих, кому б належало їх оцінити. Зате вони дуже зірко помічають те, що суперечить їхнім уявленням про «правильний спосіб мислення». До речі, помічають навіть те, чим і «не пахне». Суспільство хронічно хворе, і марно намагатися вилікувати його парою пігулок. В даний час ні на благородство, ні на вдячність, ні на оцінку моєї творчості та громадських заслуг мені розраховувати не доводиться. Я не зовсім вижила з розуму, все розумію і сприймаю адекватно. До травми я була дуже стриманою, на заздрість іншим. Тепер мене неважко вивести з рівноваги нахабством, цинізмом, ігноруванванням, зверхнім ставленням до інших. Пробачте, іноді реагую гостро. Мене можна вважати принциповою, але не заздрісною чи мстивою – це знають усі знайомі. 
    Отож, можете спокійно займатися без мене «шкурними» (використовую ваше слово) інтересами! 

    Власне, можливо, всі мої публікації – також марна трата зусиль і часу і всі полегшено зітхнуть, коли я тихенько «емігрую»? Напевне, вас ( і не тільки) більше влаштує той, хто писатиме новини – «без сучка і задоринки», не зачіпатиме нічиїх інтересів, не розпалюючи дискусій. Але врахуйте, боятися потрібно не річки, а підступного болота, бо «в тихому болоті, як відомо, ті водяться, кого в оселі не називають, та ще й проти ночі». А зараз доволі глибока ніч. 

    Ех, так кортить ще написати наостанок слова Г.Журби, які, хоч теми і не стосуються, зате сміливо можуть претендувати на роль афоризмів, які варто прочитати всім: 
    "Життя само - найкращих повістяр, найхимерніший фантаст і поет. Хочу писати його таким, яким воно було" 
    "Героїчність - це не чеснота. Це вдача, як буйність чорнозему, як співочий голос, як почуття правди". 
    "Життя дано людині для здійснення її приреченості. Для змагань і перемагань". 
    "Життя, як смолоскип, що запалює і згорає саможертовним полум'ям на жертовнику Батьківщини і Волі". 
    "Вартість людини в її особистості". 

    Просмотров: 548 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 2
    0
    2 Петро Кондратюк   [Материал]
    Глибоко сказав paul і з ним я погоджуюсь.

    0
    1 paul   [Материал]
    Так, болото страшне своїм конформізмом, своїм "лише не мене". Воно з задоволенням зле радіє чужій біді, воно завидюще й не прощає таланту успіхів і промахів, воно намагається знищити все те, що якимось чином виділяється, особливо тих, до рівня яких воно піднятись не може, бо воно болото.

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Декабрь 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии