Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 287

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2016 » Август » 2 » Вісімдесят літ на культурній ниві
    17:41
    Вісімдесят літ на культурній ниві

    Фото Володимира Юхимчука: Святкування 60- річчя Перемоги ВВВ.

    Володимир ЮХИМЧУК,

    краєзнавець, голова ветеранської

    організації с. Розкошівка.

    Правду кажуть, що історію села пише пам'ять старожителів. Саме завдяки спогадам своїх односельчан мені уже вдалося відтворити не один кадр із багатої на історичні події Розкошівки. І ось черговий сюжет – про історію сільського клубу. Він – один із небагатьох в районі, чия історія розпочинається ще з далеких 30-х років минулого століття. Ця будівля ще з часу закладення першого каменю (1934 р.) планувалася під сільський клуб. До 1939 року продовжувалось його будівництво, але, за спогадами старожителів, чимало сільських дійств проводилося у ще недобудованому приміщенні. За розповідями моєї односельчанки Валентини Севастянівни Бондар (Кривенької), взимку 1936 року (9 лютого) ще восьмирічним дівчам вона була присутня на реєстрації шлюбу моїх батьків – Олекси і Полі. Уже тоді заклад підключили до електромережі, але цікавий факт: до клубу із розібраної церкви забрали панікадило. Воно тривалий час зберігалось саме там.

    Мої перші спогади про сільський клуб пов’язані з народними гуляннями, коли ми, сільська молодь, брали участь у неповторному весняному дійстві – "Володарі", знаному дівочими хороводами "Кроповеє колесо" та іншими магічними піснями. Цікаво, що згодом в одному із музичних видань я віднайшов ще одну назву цієї забави – "Кривий танець" і нотний запис до нього.

    Усе життя моє та ровесників у післявоєнний час було пов’язано із сільським клубом. Там мене приймали в жовтенята, піонери, звідтіля випроводжали в Армію. А хіба можна забути ті концерти, постановку п’єс, тривалі репетиції, котрі нам, сільським дітям, прищеплювали любов до прекрасного, а у когось дійсно розвивали творчі задатки! Клуб гуртував людей, адже до участі в аматорських колективах залучались жителі різних поколінь, професій і поглядів на життя.

    За моєю аналітикою, більше як чотири покоління розкошівчан склали глядацьку аудиторію Розкошівського сільського клубу за його 80-річну історію. Вдалося встановити й імена тих, хто ніс культуру жителям нашої громади впродовж усіх цих років.

    Ще в 1937 році сільською радою і правлінням тодішнього колгоспу "Гігант" було затверджено штатний розпис закладу, в якому передбачено шість посад. Першим завклубом призначено Тодора Григоровича Габрика. Вихованця П.Г. – художнім керівником, Мельник В.М. – завбібліотекою, М.С.Кривенький очолив драмгурток. Працювали ще керівники ДТСААФ та струнного оркестру. Старожили пам’ятають, що був у штаті фаховий культпрацівник, родом із Гайсинського району, на прізвище Смілянський. Такий кадровий старт культурі села дали голова сільради В.Ю.Олійник та голова колгоспу Д.М. Гелетюк.

    В довоєнний період Розкошівський клуб постійно тримав марку зразкового, мав найбільшу, причому електрифіковану, глядацьку залу серед подібних закладів в районі, тому на його базі діяли районні курси трактористів, проводились теоретичні навчання під час військових зборів. Свою роль це приміщення мало і в роки війни – його "облюбувала" для свого розташування фашистська окупаційна влада. Тут же, на подвір'ї, збирали молодь для відправлення в Німеччину.

    Першим завклубом у повоєнний період була Онися Данилівна Тарасюк (1945-1947 роки), молода, енергійна, талановита дівчина. На жаль, пішла з життя, захворівши висипним тифом. Її на посаді змінив М.П.Кондратюк, фронтовик, що повернувся з лікування у шпиталі. Люди довго пам’ятали його віртуозну гру на гармошці, великі організаторські здібності. Саме тоді й було відновлено сільський струнний оркестр. А ще у клубі почалися сеанси "німого" кіно, котрі демонстрував Фризон Пантелеймонович Рябошапка. В 1949 році М.П.Кондратюка змінила на посаді Олександра Іванівна Кривенька, потім з 1954 по 1957 роки заклад очолював А.Ю.Яковенко.

    Кілька місяців після його звільнення спробувати себе у ролі культармійця-організатора випало і мені, автору цієї публікації.

    В Розкошівку повернувся М.П. Кондратюк і знову очолив сільський клуб, одночасно виконуючи обов’язки кіномеханіка аж до 1973 року. Раптова смерть обірвала його життя, і знову одна за одною розпочались кадрові зміни в закладі: В.Д.Гелетюк, В.Д.Вихованець, О.С.Кривенький, А.І.Гакало, аж доки на цю посаду не призначили Ф.Д. Яковенка. Ось так, в 1968 році, головним культорганізатором села став простий водій колгоспу, котрий завдяки своєму музичному таланту зумів перетворити сільський клуб на справжній осередок культури для сільчан. Без відриву від роботи він закінчив Тульчинське культосвітнє училище, а окрім спеціальності "клубний працівник" отримав фах керівника оркестру народних інструментів.

    Більше сорока років свого життя віддав Фотій Дмитрович нашому клубу, це фактично половина тих років, що діє заклад у селі. Майже піввіку пропрацювала у клубній бібліотеці династія Л.Т. Кулик та її доньки Л.С. Олійник. За цих керівників рівень художньої самодіяльності, культурного дозвілля в селі справді сягнув свого апогею. Агітбригади, драмгуртки, сільський хор та струнний ансамбль, талановиті солісти – це той доробок, в котрий впродовж усіх своїх трудових років Фотій Дмитрович вкладав свою душу і серце. Вірним помічником йому завжди була дружина Ніна Семенівна, вчителька і безвідмовна учасниця художньої самодіяльності. Керівник завжди дбав про матеріальну базу закладу, знаходив розуміння з керівництвом тодішнього колгоспу ім. Котовського, тож клуб мав і музичні інструменти, і оновлені меблі. Особливо прославила Розкошівку "Господарочка" – фольклорний ансамбль, що об'їздив зі своїми виступами чи не всю Україну. Аплодували йому на фестивалі "Щедра господа" у м. Києві, на "Сорочинському ярмарку", виступи наших земляків демонструвалися на першому національному каналі у програмі "Folk-musik". А у нас, на Тепличчині, "Господарочка" знана була в кожній територіальній громаді. Їх творчі можливості та прагнення нести людям радість та хвилини відпочинку оцінили занесенням на районну Дошку пошани, а сам Ф.Д. Яковенко двічі був удостоєний цієї нагороди – в 1979 та 2004 роках.

    Як не згадати колег Фотія Дмитровича по аматорській сцені – солістів Катерину Федорівну Пугач, Михайла Полікарповича Вихованця або Петра Васильовича Вдовиченка, котрий радував сільчан своїм гумором?

    До болю зворушив ще один факт: впродовж всіх років своєї роботи на творчій ниві Ф.Д. Яковенко збирав літопис аматорського життя розкошівчан, зберіг цілий архів фотографій, а коли настав час йти на заслужений відпочинок, передав усі надбання сільському музею, аби залишили пам'ять про заклад для майбутніх поколінь. В 2014 році Фотія Дмитровича не стало, але в історію Розкошівки він увійшов як талановита постать, патріот своєї громади, котра в свою чергу вшанувала його заслуги званням Почесного жителя села.

    Життя йде, змінюються традиції. Хоч і не так людно, як колись, але гамірно у сільському клубі буває і зараз, особливо, коли на вихідні збирається сільська молодь. Тут і "кіна" вже давно немає, і гуртків, таких колись звичних для розкошівчан, але молодь сюди йде. Тому що клуб – це єдине місце, де можна поспілкуватися. Єдине, чого прагнуть всі, аби ці древні стіни врешті-решт пізнали свіжий запах фарб, аби зігрівали відвідувачів в негоду хоча б елементарним теплом і затишком. І сьогодні хочуть порадувати односельчан змістовним дозвіллям сільські аматори на чолі із завклубом О.С. Арбузовим, бібліотекарем А.І. Данилюк. Їх партнери – це педколектив місцевої школи зі своїм дітищем-ансамблем під керівництвом Г.П. Петренко, В.В.Бурбели. Тому підтвердженням є відкриття Музею історії села в 2010 році, відновлення сільської святині - кринички в Левадах, вшанування померлих від голоду в 1932-1933 роках,  народження славної пісні про Розкошівку. Такі іскри ентузіазму варто підтримувати, тому що не так багато сьогодні є в громаді людей, котрі готові комусь дарувати радість. Тож усі, в чиїх силах допомогти сільському клубу, зробіть це - знайдіть кошти на ремонт. Заради пам'яті усіх тих, хто творив культурну спадщину Розкошівки, в дарунок 80-літньому ювілею закладу.

     

    Святкування 80 річного ювілею сільського клубу відбудеться 14 серпня 2016 року, куди запрошені небайдужі жителі села Розкошівка та гості.

    Фото: Яковенко Ф.Д.

    Фото: Розкошівська господарочка 2006 рік

     

    Просмотров: 234 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Август 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии