Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 300

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2019 » Апрель » 2 » Визначні постаті с. Розкошівка - Пшеничний Антон Дмитрович
    23:58
    Визначні постаті с. Розкошівка - Пшеничний Антон Дмитрович

    Юхимчук В.О.,

    краєзнавець

    с. Розкошівка.

    Живе серед нас ця шановна людина, яку люблять діти і онуки, поважають односельці, ветерани. Відсвяткував своє 90-річчя, «золоте весілля», разом з дружиною Ганною живуть в мирі і злагоді.

    Антон Іванович майже втратив зір та цупка пам’ять зберігає багато цікавих подій і історій, як з власного життя так і громадського. Його неспокійна вдача, життєва енергія, доброзичливість і гуманізм спонукали на благородні дії в ім’я кращого життя односельців. З його ініціативи і з участю електрифікувалось село, прокладена дорога з твердим покриттям, механізовано сільськогосподарські роботи. Працював електриком, бригадиром, землеміром, обліковцем, зав током. Завжди був добрим порадником і надійним товаришем. Любить і вміє і до цього часу розповідати про земляків, своїх предків, тож багато чого я від нього почув і записав для історії. Добрим людям завжди допомагав будуватись, а сам доживає віка в старій батьківській хаті, в якій народився.

    Третього лютого 1929 року в сім’ї Пшеничного Дмитра Лавровича і Ірини Марківни появився хлопчик, якого назвали Антоном по церковному календарю. Крім нього були в сім’ї ще: сестра Таня 1922 р.н., Григорій 1925 р.н., і Андрій 1926 р.н. Братик Гріша помер в віці одного року. Ще до народження Антона Дмитровича, в 1926 році, в селі була страшна пожежа – вигорів до тла весь куток.

    Фото: Антон Дмитрович Пшеничний з матір'ю Іриниою Марківною.

    Коли Антону було 4 роки, були сильні морози (до -30*С), а жили вони в недогарках старої хати. В ту зиму сім’я ледве не замерзала. В 7 років Антон пішов в клас, в якому було більше 30 учнів. Директором школи працював Стародуб Михайло Тодосійович з Комарівки. До війни закінчив 5 класів. Батько почав відбудовуватись і до 1932 року вигнали мур. Хату накрили цинковою бляхою. Під час колективізації, за порадою розумних людей вступили до колгоспу: віддали землю, реманент. Через недогляд худоби на колгоспній фермі (не дали своєчасно їсти) коні втекли додому, адже господарство було недалеко. Це було розцінено, як саботаж, підрив колгоспу, почались гоніння, розкуркулювання. Хату розібрали, бляху використали для покриття сільського клубу, що будувався. Батько полишив сім’ю і виїхав на заробітки в Монастирище на цукровий завод. Коли розпочалась війна Антону було 12 років. Він добра пам’ятає той час. Як німці розбомбили на станції Розкошівка вагони з пораненими червоноармійцями, бачив, що по сусідству переховувались кілька наших солдат, коли в селі вже були німці. Під час окупації було аж три на бори молоді до Німеччини. Тоді забрали сестру Таню і брата Андрія. Андрія і ще 200 молодих людей - хлопців і дівчат, звільнили партизани Теплицької зоошколи. Він переховувався аж до звільнення села в 1944 році. Пішов на фронт і загинув під Варшавою в січні 1945 року. Йому було всього 19 років. Сестра Таня після розгрому Німеччини повернулася додому. Батька і ще 5 чоловік односельців в 1943 році за зв’язки сільчан з партизанами, як заложників, німці розстріляли в Гайсинському гетто. Називає їх поіменно: Березюк Марко, Гаєвський Іван, Доробало Юхрем, Габінський Іван, Повняк Федот. Антон добре пам’ятає, як разом з іншими земляками допомагали переносити зброю Червоній Армії, що наступала. Більше ста душ односельців-підлітків під командою двох радянських офіцерів і вісьми сержантів в мішках на плечах віднесли попід залізницю і через Залузький ліс снаряди до села Мала Мочулка. Цю зброю доставили в наше село жителів села Заячківки Христинівського району. Пам’ятає коли почалась війна і німці були близько, колгоспники закопували в землю техніку, вирізали скотину, яку не встигли евакуювати на Схід. Його розповідь – це героїчні і трагічні сторінки нашого життя, яке продовжувалось. Вже в 1947 році закінчив 7 класів в Стражгороді і мріяв оволодіти робітничою професією. Поступав в Уманський технікум механізації, але не поступив. Доля звела його в Теплику з начальником районного земельного відділу Кравченко Фадеєм Петровичем, який дав йому направлення на однорічні курси електриків в м. Ладижин. Неблизько це від дому, але бажання вчитись дало змогу Антону поступити на ці курси. Які то були цікаві, хоч і важкі роки навчання, з захопленням і настирливістю оволодівав він не простою спеціальністю електрика, що стала в пригоді на все подальше життя. В 1948 році отримав диплом, залишилась на згадку про цей рік невеличка, але дорога фото віньєтка, яку передав до музею історії села. В тому ж році пройшов медкомісію і пішов служити матросом на Балтійський флот. З гордістю і повагою пригадує Антін роки служби серед односельців, особливо молоді. Морська виправка, фізична досконалість свідчили, що не дарма цей юнак носив почесний атрибут флоту – тільняшку і безкозирку. Та й знання і кмітливість потрібні були неабиякі, адже обслуговував електросистеми на таких відомих на флоті і в країні кораблів, як крейсер «Адмірал Синявін», а пізніше міноносець «Виборг» прийшлось служити більше півроку на Чорноморському флоті. Приємні спогади про героїчний Ленінград і Севастополь, Кронштадт і Керч – все це окремі незабутні сторінки життя.

    В 1954 році Антон Дмитрович демобілізувався. Почав працювати в колгоспі, а потім на будівництві Глибочанської ГЕС, електриком-монтажником в Теплику. Довелось навіть підводити світло до старенької хати, де проживали знані в районі лікарі Можаровські, і разом з ними розділили радість, коли в оселі засяяла лампочка Ілліча. Прийшов час і електрифікувати і рідне село в 60-х роках 20-го ст. тодішній голова колгоспу Годванець Василь Миколайович запросив Пшеничного А.Д. на посаду електрика господарства, що стрімко розвивалась.

    В 1959 році доля звела Антона з гарною, чарівною дівчиною з Янова – Ганною, і вони оженились. Виростили четверо дітей і дали їм путівки в життя. Радіють онукам.

    В 2009 році відсвяткували «золоте весілля». В 1989 році вийшов на пенсію, але не знає спокою Ветеран. В свій час і за його пропозицією через село пролягла асфальтова дорога. А було це так: розпочалось будівництво бруківки з Теплика на Комарівку. Це був «стратегічний» проект-сполучення району з сусіднім Христинівським Черкаської області. Вже побудували дорогу до стражгородського колгоспу, оминаючи наше село. Хоча в цей час воно було підпорядковане Стражгородській сільраді, ніхто з керівництва не запропонував вести шлях через Розкошівку. Приблизно в цей час в селі відбувались збори партійного осередку і був присутній представник райкому - другий секретар Л.П. Ноговський. На зборах (в селі тоді було більше 20 членів партії) Антон Дмитрович підняв питання про дорогу і чому обминають Розкошівку. На слідуючий день в райком відправлена делегація по цій проблемі. В райком викликали начальника будівництва дороги Заміхору для пояснення. Перший секретар райкому Ясевін Віктор Степанович вислухав його плутану інформацію, «що, мовляв, на Розкошівку вести дорогу не зручно, бо немає проектної прив’язки». Було сказано в присутності розкошів чан Олійника Юрія Васильовича і Антона Дмитровича слідуюче: «До любої акаціі зробіть прив’язку, але щоб дорога була побудована через Розкошівку». Ось так була вирішена ця історична життєва проблема. Через село зараз пролягає асфальтова дорога, але мало хто пам’ятає хто цього добився для нащадків. Багато цікавих фактів згадує Антон Дмитрович про роки електрифікації, про роботу його на посаді голови земельної комісії та інші події.

    Але, напевне, найцікавіше і найважливіше в особі нашого славного земляка для нас - це його унікальна пам’ять і здатність воскрешати події минулого.

    Незважаючи на те, що наступила старість, що поступово втрачається зір, його розум видає нам незліченну кількість фактів, прізвищ земляків, дати їх народження, історії з життя села, свідками яких він був сам, або чув від старожилів. З особливою теплотою він згадує розповіді своєї бабусі – Марії Онуфріївни «Марчихи» - так в селі прозивали її по імені чоловіка Марка. Безцінні, безкінечні його розповіді про свій родовід, як по батьковій так і по маминій лінії. Його мама Ірина Марківна 1901 року народження була однією з чотирьох дочок бабки Марії: Василина, Фросина, Марфа і брат Мокій 1902 року народження. Ірина вийшла заміж за Пшеничного Ілька Степановича, Василина за Юхимчука Федота Степановича, Марфа – за Олійника Степана Ульяновича. Цікаво, що Олійник С.У. служив в армії разом Кривеньким Михайлом Спиридоновичем, Гелетюком Василем Спиридоновичем і Карпенко Кіндратом Тереньовичем на Далекому Сході. З них Карпенко К.Т. (син бабки Марії «Музичихи») – залишився там жити, а інші повернулися в село. Про всіх їх та багатьох односельців різних поколінь пам’ятає Антон Дмитрович і може без зупину розповідати. Багато з його розповідей мені пощастило записати: про партизанське підпілля, про колективізацію і голод в селі, про окупацію і післявоєнну відбудову, етапи колгоспного життя, про долі окремих людей і цілих родин.

    Ми маємо право гордитися тим, що серед нас проживає така людина – Визначна постать села. Наш обов’язок донести до наступних поколінь той скарб людської пам’яті, що називається нашою історією.

    Батькову естафету перейняв один із синів Антона Дмитровича – Олексій Антонович, який теж служив моряком в Воєнно-морському Балтійському флоті. Зараз Олексій Антонович доглядає стареньких батьків.

    03.02.2019 р.

    Фото: Олексій Антонович Пшеничний з товаришем по службі.

    Фото: Олексій Антонович Пшеничний.

     

     

     

    Просмотров: 47 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Апрель 2019  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    2930

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии