Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 307

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Октябрь » 20 » ЗАБУТІ ЗАБАВИ
    14:39
    ЗАБУТІ ЗАБАВИ

    Валентин Сокольвяк.

          Колись в селі майже на кожній вулиці були своєрідні магічні місця, що притягували до себе дітей, як духмяна медоносна фацелія — джмелів . Здебільшого це був  степок з витоптаним зашкарублими, босими підошвами споришем  та густими  кущами бузку біля напівзруйнованої клуні чи іншої покинутої будівлі, які вірою й правдою слугували малим непосидькам і штабом, і фортецею чи просто схованкою в залежності від вибраної ними забави.

     Дитячі розваги були  тихими й галасливими, з певними предметами і без атрибутики, хлопчачі й дівчачі, а також мали градацію  за віковим цензом. Бо в такій, наприклад, грі, як у попа, де доволі дошкульно дубасять по вивернутій назад долоні, здоровило міг  так загилити в бік  малюку, який виконував роль попа, що той довго не міг відтягнути духу від удару азартного переростка. 

     Характерною ознакою всіх забав  дитинства було те, що їх азам в школі не навчали, а вони передавалися, як естафета, від старших завсідників степка, які на очах виростали зі штанів на шлейках, до підростаючої памолоді, яку батьки безбоязно випускали з домашнього подвір"я в самостійні мандри  до веселого гурту  погратися.

     На цьому майданчику існувала своя атмосфера взаємвідносин і була своєрідним етапом життя, де кожен самотужки повинен був вибороти своє місце під сонцем, проявивши силу і хитрість, щоб у жмурках постійно не стояти лицем до обдертої стіни, промовляючи:"Кобле, кобле-заховайся добре..." чи в пекаря весь час не стерегти гостро заструганого кола. 

     Про те, що через подібні вуличні академії виховання   в свій час  пройшла значна частина односельців,  свідчив такий факт. З вуст сільських  дядьків  неодноразово можна було почути крилату місцеву фразу  "Тобі тільки в суслі грати".  Це стосувалося насамперед незграбних ледарів,  в яких руки, як говориться, виросли з іншого місця і будь-яку  доручену справу вони партачили,  зводячи її нанівець. Забави одна від другої відрізнялися ще, так би мовити, і за соціальними ознаками: зіпсований телефон чи  садівник — це побутова тема, а от такі, як фортеця, у війну та суслі відображали певний історичний період.                                                      

     До теперішнього часу не знаю, чи була гра в суслі поширена в сусідніх селах, а от в Побірці в п"ятдесяті роки пастушки  нею захоплювалися поголовно.  Суть її полягала в наступному.  Учасники після сліпого жеребкування, яке проводилося шляхом витягування паличок з відповідними римськими цифрами — позначками, а це  були якраз так звані суслі, ставали такими дійовими особами, як чоловік, коні, злодій, cудитель, битель.

    У ході гри трьом першим гравцям за неправильні відповіді нараховувалися штрафні очки або, як ми їх називали, — напасті. Потім за ці напасті виносилася кара. Якщо комусь випадало понести фізичне покарання, згідно з винесеним вердиктом судителя, наприклад, щиглі, мурзелі чи жалка кропива, то тоді приступав до виконання своїх обов"язків битель. 

    Відома всім гра у війну не потребує пояснення про своє походження і який період історії відображає. А от гра в суслі спонукає на певні міркування й припущення, які часи й події вона відтворювала. В цій, однозначно жорстокій в порівнянні з іншими, грі відлунюються, мабуть,  страшні часи  репресій, коли долі  тисяч людей вирішувалися на засіданні так званих "трійок" у складі секретаря парткому, прокурора і чекіста.

    У "войнушці" завжди приймали участь дві команди: в команду "наших" йшли старші хлопчаки, а от команду  "ворога" формували з таких відразливих для хлопчачого гурту осіб, як шкільних підлизників та ябедників, які після першого батога сторожа, виказували організатора набігу на баштан і всю ватагу нальотчиків. А от в грі з суслями гравець намагався витягнути жеребок з найбільшим номером і тоді весь процес  гри, а особпиво фінал-покарання, був в його руках.  Вже на цьому початковому етапі життя — в грі, між дітьми вимальовувалися контури  індивідуума та його темпераменту в майбутньому.   Умовно кажучи, можна було ще в дитячих розвагах приблизно визначити — хто є хто, і передбачити — хто яким буде в подальших різних життєвих ситуаціях.  

                                                                                                                                                 Між іншим, відступаючи від теми, зауважу, що за спостереженнями соціологів до третини теперішніх юнаків виявляють бажання служити в "кошачих"  (Гепард, Барс, Ягуар, Тигр), "пернатих" (Сокіл, Беркут, Грифон)  та інших силових спецпідрозділах. Такий вибір професії молоддю з однієї сторони можна пояснити запрограмованим чоловічим  кодом — бути захисником від зла й насильства, а з іншої — обумовлений обмеженою кількістю робочих місць в інших галузях виробництва. Однак, насторожує те, що постійно збільшується потік випускників вишів, яких вабить влаштуватись на роботу неодмінно в силових структурах і органах правосуддя. І  це при тому, що рівень довіри до цих інституцій впав до історичного мінімуму. Ось тут вже виникає запитання: "Звідки в нашому доброзичливому народі, який за багатовікову свою історію жодного разу не пішов загарбувати чужі  землі, не був  гнобителем інших народів, визріває спонука стати вершителем долей людських?..."                                                                                                                                                  
                  На жаль, тепер вже важко без пошуків і уважних досліджень з достовірною точністю  встановити, наприклад, який саме відтинок історії відображено в наведеній грі в суслі, яка нагадує дії безпощадної "трійки". В нас, на певному етапі,  не було приділено належної уваги такій, здавалося б, банальній справі, як збір і опис народних дитячих забав.  Виконано титанічну роботу по скрупульозному збору народних пісень, приказок, колядок, щедрівок, різних обрядів і цей  скарб збережено для наступних поколінь. А от одна із граней діаманту народної творчості, як забави дитинства, незаслужено забута. У жодному етнографічному сільському музеї, наскільки мені відомо, не знайшлося місця  для куточка  розваг  минулого дитинства, яке з роками не стирається в  пам"яті людини. Навіть люди похилого віку інколи зізнаються:  "Вже і не пригадаю, що  тиждень тому було, а от як  хлопчаком грав в довгої лози — досі в очах".

    Тільки у Побірці в  арсеналі дітвори було більше  двох десятків різних забав. А ще існують різні варіанти однієї й тієї ж гри. Наприклад, увідомій грі в ножика хлопчики перед початком визначалися, який варіант буде розіграно: з колОм чи без нього, простого чи з вердиключками. Певною ознакою забав є ще й те, що в них трапляються окремі слова, які притаманні тільки даному селу. Cпеціально перелистав кілька словників і не знайшов в них слів: штандир, cуслі, колінети, дзігало, вердиключка, мурзелі. А мої ровесники ці слова і їх значення знали без додаткових тлумачень дорослих, бо були, а декотрі ще й є, місцевим діалектом.            
                Прогалину в збереженні дитячих забав минулого дитинства наших предків ще можна ліквідувати, якщо захотіти і цією справою зайнятися по-серйозному. Адже старожили сіл району можуть допомогти описати правила конкретних ігор. Для цього не потрібно матеріальних затрат на спорядження  спеціальних експедицій. Потрібно тільки мати бажання і стати ентузіастом, організувавши однодумців-сподвижників. Тут могли б бути задіяні старшокласники. Наприклад, учитель історії рідного краю може задати учням домашнє завдання: описати дитячу гру гилка, а потім найкращу роботу гарно оформити з ілюстраціями і розмістити в якості експонату, якщо не в сільському музеї, то в спеціальній аудиторії школи. Так поступово досліджуючи ігри, які ще збереглися в пам"яті дідусів і бабусь, буде створюватися куточок однієї з сторінок народної творчості — дитячої, що є також невід"ємним  надбанням культури й побуту кебетливих земляків.                               
                  Протягом останнього століття археологи проводять розкопки,  ретельно збираючи й досліджуючи по крихтах з-під нашарування багатьох тисячоліть, залишки трипільської культури — древньої цивілізації наших пращурів. Тепер, ще коли народна творчість в царині дитячого світу не зникла під пластом байдужості й забуття, і поки що її надбання знаходяться на поверхні скороминущих років,  дорогоцінний скарб дитячого фольклору слід зібрати та зберегти для нащадків.        

     

     

    Просмотров: 743 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/1
    Всего комментариев: 5
    0
    5 Валентин   [Материал]
    Дякую за солідарність. Рукописи не горять.

    0
    4 nik   [Материал]
    Потужний ідеологічний монстр, окрім ПІОНЕРБОЛа, міг би штучно народити і якийсь ПАРТБОЛ.

    0
    3 petrkpn   [Материал]
    Всі ви праві сидячи, як писав Володимир Самійленко ще у 1898 році в своїй патріотичній думі, «На печі»… А Валентин Никонович робить конкретні справи…

    0
    2 Анатолій   [Материал]
    Згоден, це було б дуже гарно, але на публікацію книги потрібні немаленькі кошти, які пенсіонерам не зібрати.

    0
    1 Василь Піддубняк   [Материал]
    Було б дуже добре, аби спогади ці були зібрані у книжку. Шкода, що на сайті не так багато народу. а на газету районну сподіватися годі.

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Октябрь 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии