Теплик-life

Тепличани всiх країн, єднайтесь!

 http://теплик-лайф.рф/  tepliklife.ucoz.ru

Поиск

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Наш опрос

    Какие темы вам наиболее интересны?
    Всего ответов: 319

    Наша кнопка
    Теплик-Life
    <!--Begin of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/--> <a href="http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/" title="Теплик-Life"><img src="http://s51.radikal.ru/i132/1107/67/ef6fe7928f84.gif" align="middle" border="0" width="90" height="35" alt="Теплик: люди, события, факты и аргументы" /></a> <!--End of http://xn----8sbnmhdfd5a2a5a.xn--p1ai/-->

    Главная » 2013 » Июль » 9 » Жива історія (продовження).
    20:51
    Жива історія (продовження).
    Петро Кондратюк

    Антона Каптолу усе село знало як веселого дотепника-гострослова. Він нагадував собою діда Щукаря із «Піднятої цілини» Михайла Шолоховачи Хому Хаєцького із «Прапороносців» Олександра Гончараабо й згадуваного уже нашого завклуба Василя Лещенка.

    То ж настала черга і Антона Каптоли у курильні розповідати про свою службу у Порт-Артурі, який був захоплений у Росії японцями із кінця 1904 року і відвойований Червоною Армією у серпні 1945 року (в травні 1955-го його передано Китаю). А поки-що вони, моряки, великі й дужі, прогулюються по місту: у широких штанáх, як наші козаки, «матнею вулицю метуть». Навколо них бігають, снують маленькі китайчуки зі своїми рикшами за плечима. (Це пізніше вони пересядуть на трьохколісні велосипеди-рикші, а сьогодні — й на мерседеси). І тут здоровезному Антону Каптолі, хоч ти й трісни (!),  захотілося на тій рикші та й проїхатися. Коли той китáйчик десь там внизу під широкі Антонові штани підкладав ту рикшу, може, уже і пробував вставати, як тут візьмися десь нашому військовому патрулеві!..

    … Вердикт було винесено в дусі соціалістичного інтернаціоналізму. Це було розцінено як знущання, чи спроба закабалити/поневолити/уярмити великий і дружний нам китайський народ! То ж розповідав він це на початку 1960-х і сміявся уже разом з нами. А під кінець добавляв:

    — Подумати лише, всього посадили на 15 діб! А могли б же й розстріляти! Га-га-га-а-а! — розносився округою і затухав десь далі у стерні запальний, щирий сміх Антона Каптоли.

    Коли пізніше вже слухав сатиру стовпа радянської естради Аркадія Райкіна із його спокійно-незворушним виразом обличчя при монологах із неочікуваними кінцівками, то мені бачилося таке ж саме добродушно-невинне лице Антона Каптоли. Або й тоді, коли вже втретє читав «Пригоди бравого вояки Швейка» Ярослава Гашека, головний герой якого Швейк скрізь носив з собою лице того ж таки самого — нашого дотепного Каптоли.

    Тож саме дотеп і встромляв його тоді в оту рикшу. Або ще. Повертається він із згаданого уже Порт-Артуру. Виходить у Москві із поїзда з невеличкою валізою, мало що більшою за здоровезний його кулак. Гукає: «Носільщік!» Кілька теліжок враз поспіхом направилися до нього. Поважно, вичекавши допоки вони віддихаються, та й гучно: 

    — Прівєт від Дальнєвосточних носільщіков! — Та й пішов...

    Якось зійшли ми зі скирти на обід. Повиймали зазвичай шматок сала, цибулину, варені яйця і, у кого була корова, — пляшку молока. Неподалік проходила дорога, по якій саме мчався вантажний автомобіль (скирта, як правило, ставилася біля дороги: щоб взимку зручніше було до неї добиратися). Каптола зривається з місця і біжить навпроти, шалено махаючи руками, зупиняючи його:

    — Стій! Стій тобі кажу!..

    Шофер різко загальмував! Пилюка окутує авто, до якого уже поважно доходить Каптола. Зупинившись біля вантажівки, він поволі дістає з кишені згадуване уже круто зварене яйце, та й — «хрусь» ним у бампер і розбив.

    — Проїжджа-а-а-й!.. — владно командує шоферу, який, не втямивши, продовжує лупати очима…

    Невдовзі Антін Каптола розповідає про музичний оркестр, який був у нашому селі ще до війни. Він складався із двох учасників: Кирила, кремезного, вусатого козарлюги, що грав на гітарі, і Яківця, маленького зросту, жвавого чоловіка, з кульгавою ногою, що грав на невеличкому барабанчику. То ж зрозуміло, навіть по значимості їхніх інструментів, що старшим — капельмейстером! — повинен же бути Кирило!..

    Мовляв, це зараз (а розповідалося це на початку 1960-х), як люди танцюють, то знають: коли треба починати крутитися. А раніше — до війни! — люди цього ще не знали. То ж, як підходить мить, коли уже треба починати крутитися, Яківець, підтанцьовуючи разом із своїм барабанчиком, нагинався до танцюючих, нібито крадькома від Кирила, і починав підказувати:

    — Вже крутіться! Крутіться люди добрі, крутіться!.. 

    Капельмейстер робив паузу, та й в здивуванні, мовляв, хто ж тут старший (?!!), десь звисока звертається до Яківця:

    — Якове, ні камєндуй!.. — і продовжує вести мелодію, — бринь-бринь-бринь…

    Каптола ж, увійшовши в роль, піднімається, бере в руки свої вила і, з широко розкритими й червоними від натуги очима, починає як на гітарі, немов Кирило до війни, на них «грати»! І з висоти також нібито обурливо дивиться на Яківця…

    А тим часом Яків був не дуже «дісціплініруваний» та й продовжує:

     Крутіться, люди добрі, крутіться! Бо я ж таки бачу, що пальці в нього вже пішли донизу. Крутіться!..

    Звичайно, молодь слухається Яківця і починає безтурботно крутитися у запальному танкý. (А тим часом — невідворотно! — наближалося 22 червня 1941 року…)

    Антін Каптола на флоті служив радистом. І через десятки років азбука Морзе, як щойно проявиться, ще жила у ньому. Якось Кондратюк Володимир, що значно пізніше відслужив також радистом, від’їжджаючи від Каптоли, сигналом автомобіля морзянкою передав йому «ПРИВІТ». При наступній зустрічі той, посміхаючись, з вдячністю хлопав Володимира по плечу, промовляючи: «Привіт, привіт!»  

    Як розповідає Володимир Євгенійович, що Каптола був спеціалістом високої категорії. Адже радист першого класу може прийняти на слух лише 4-5 букв (в залежності від швидкості передачі). Каптола ж після, більше тридцяти років, як залишив службу, прийняв шість літер: П-Р-И-В-І-Т!

    Антін Каптола працював шофером самоскиду в колгоспі. Якось йому довелося довгенько очікувати когось із односельчан біля його хати. Він не втерпів і почав сигналити морзянкою слово із трьох букв (не важко й здогадатися яких!) Яке ж було його здивування, коли з хати вийшов не очікуваний ним господар, а його дружина, яка під час війни також була радисткою і, «розшифрувавши» послання іншопланетянина, вичитала його добряче!..    

    … Якось на початку 1960-х заходить до колгоспного гаража, точніше місця, де просто неба стояли з кілька сяк-так підлагоджених вантажівок, заїжджий представник райкому і  запитує першого зустрічного:

    —  Скажіть-но, де мені можна побачити вашого зав гаражем?

    А той, «перший зустрічний», як можна й здогадатися, був якраз наш весельчак-дотепник Антін Каптола. То ж він, як завжди, із серйозно-відстороненим виглядом обличчя, з насупленими очима і ледь помітною хитринкою у них, яку представник райкому й не помітив, відірвавшись від крутіння гайки на своєму самоскиді, відповідає:

    —  Ага — а!.. Це Ви шукаєте товариша … Бараболю, — вголос розмірковує Каптола, неквапливо чухаючи собі потилицю і кидаючи поглядом по подвір’ю. — Та он же він — товариш Бараболя — й стоїть!

    Слід зауважити, що завідуючий колгоспним гаражем був надзвичайно доброю і вихованою людиною. Хоча і в нього, як у майже всіх у селі було своє вуличне прізвисько, яким позаочі його й називали. Та боронь’бо було назвати ним в очі!

    У нас, та й не лише в нас, прізвиська використовувались із давніх давен. Приміром, в Запорозькій Січі козакові, невдовзі після прибуття, також переважно влучно давали це саме прізвисько, яким його усі й звали. Коріння прізвиськ можуть сягати у глибину віків і у консервативному середовищі села воно віками могло й зберігатися. А усе те, що стосується пращурів, для кожної серйозної людини є важливим, скажемо навіть більше, — й сакральним до деякої міри.

    Наш зав гаражем був саме такою — серйозною людиною! А його прізвисько (як можна й також здогадатися!), яке щойно Антін Каптола двічі через вуха просто заганяв під черепа представникові райкому, було — Бараболя! Де воно взялося, з яких віків донеслось — ніхто й не знає (принаймні можна з певністю сказати, що після 1780 року, бо саме тоді вона вперше з'явилася в маєтку графа Потоцького, хоча в Росію її завезли ще при Петрі I).

    Далі, події розвивалися уже можна й збагнути за яком сценарієм. Та цікаво, яка ж була реакція нашого культурного зав гаражем. То ж, слухаємо.

    —  Товариш Бараболя, товаришу Бараболя, я представник райкому, — не доходячи, здаля, поспіхом гукає той на все подвір’я. — це Ви будете зав гаражем?

    Послідувала пауза… Зав гаражем й сам не збагнув спочатку, що це до нього звертаються. Та через мить-другу, його серпом підняті вгору брови опустилися, зробивши між ними борозну. Крізь насуплені вії до його очей ледь проціджувалася невеличка постать представника райкому партії. На його вилицях під шкірою тяжко, як жорна в млині, заходили жовна. Поволі, набравши повні груди повітря, він крізь стиснуті зуби процідив: 

    —  Якщо я — «товариш Бараболя», то — поцілуйте мене, товариш представник райкому, у с…


    При использовании материалов сайта ссылки обязательны! 


    Просмотров: 818 | Добавил: paul | Рейтинг: 5.0/2
    Всего комментариев: 1
    0
    1 pacific   [Материал]
    Якщо в своїх нелегких пошуках А. Ковтун дістає архівні матеріали адмінустрою району з печатками повітів і волостей, А. Сумішевський докопується до "Бджоли" на черепиці костьолу, В. Юхимчук облаштовує сільський музей - то П. Кондратюк в своїх публікаціях створює письмову галерею неповторних колоритних односельчан, риси яких такі притаманні українцям. Завдяки названим сподвижникам вивчення і збереження історичного надбання і пам"яті творців історії нашого краю вселяється надія, що ми не станемо Іванами "не помнящими родства".

    Форма входа

    Плеер

    Календарь

    «  Июль 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031

    Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Все преступления совершаются в темноте. Да здравствует свет гласности!

    Теплик-life: история/религия/общество/судьбы людей/власть/политика/культура/фотографии